ЯК ДІЯТИ, КОЛИ УЧЕНЬ ПОРУШУЄ ДИСЦИПЛІНУ НА УРОЦІ...

І знову до "Освіторії". Статті до обговорення "Що робити з некерованимидітьми",   "Як діяти вчителю, якщо уроки зриває агресивнийучень" , "Як діяти батькам, якщо дітям заважає вчитися агресивнийоднокласник". 

Що можна сказати, ознайомившись зі їх змістом? Як завжди, деякі пропозиції можна запровадити у закладах освіти. Наприклад, це стосується організації груп медіації зі старшокласників. Їх завдання - проводити "примирення" конфліктуючих сторін серед учнів молодших школярів та підлітків. Заручитися підтримкою педагогів і не боятися говорити з колегами про проблеми окремих дітей. Це теж варіант, який можливо запровадити. Тут тільки потрібно мотивацію. Застосовувати принципи ненасильницького спілкування - хороший прийом для роботи з невеликою групою дітей. Найбільша проблема, яка постає перед педагогом під час уроку у таких випадках, відсутність часу... Адже будь-яка розмова з учнем забирає дорогоцінний час в інших учнів для пізнання світу. Саме відсутність часу, стреси, інколи патова ситуація стають причиною застосування силового шляху вирішення (чи заганяння у глухий кут) конфліктної ситуації. Тут ще один виклик для педагога: якщо один раз такий підхід подіє, то це не означає, що під час наступного він стане ефективним... Цікавою видалася цитата: "Якщо в учня стався раптовий спалах агресії (наприклад, від кидає в однокласників чи вчителя різні предмети, штовхається, кричить), треба якнайшвидше ізолювати дитину від публіки. Бо саме публікою виступає клас у цей момент. Вчитель має спокійним упевненим рухом взяти дитину, що агресує, за руку і провести до іншої кімнати, де можна залишитися сам на сам. Річ у тім, що часто діти демонструють таку поведінку «на куражі», коли отримують задоволення від того, що інші спостерігають за їхнім «виступом». Рефлексуючи на цей алгоритм, педагог розуміє, коли дитину виведеш, то залишиш у класі ще 20-30 інших учнів, коли відведеш в іншу кімнату, то, що робити: говорити з нею чи залишати на іншого педагогічного працівника, чи повертатися до 20-30 учнів класу? Розглядаючи можливості якось вирішити педагогу таку проблему у такий спосіб, можна запропонувати вчителю асистента, який би виконував функції наглядача, або представника силових структур, який має певні повноваження, або психолога чи соціального педагога. Тоді питання може бути розв'язане... Але, якщо таких дітей 10, 20,30... Тоді потрібно 10,20, 30 кімнат. Звичайно, якщо системно працювати над ефективністю такого механізму, то можна привести все у відповідність і за короткий термін. Отож, варто ознайомитися і зробити висновок, що, як і чому можна, а що - ні використовувати в освітньому процесі. Адже у кожного педагога і учня свій шлях у майбутнє...