Загальна кількість переглядів сторінки

неділю, 24 березня 2024 р.

ФАНТАСМАГОРІЯ МАРСІАНСЬКОЇ ОСВІТИ

Будь-яка людина, якщо вона намагається зрозуміти систему, то неминуче опирається на свій досвід. Це зрозуміло, але... Досвід є досить обмеженим і "не свіжим". А тому виникають у свідомості тільки уявлення про... Уявлення - це те, що людина думає про той чи інший процес. І немає повної гарантії, що уявлення та реальність накладаються. Тобто, що уявлення - це реальний стан справ. Такої впевненості немає.  

Сьогодні часто обговорюють результати опитування, які стосувалися різних питань діяльності педагогів, які викладають у 5-6 класах Нової української школи. Окреслено проблеми використання педагогами інструментів, починаючи від ідей НУШ, до аналізу законодавчої бази (освітньої програми, модельної програми, підручника), вміння їх використовувати під час освітнього процесу (методичної роботи), і оцінювання, і наявності матеріальної технічної бази, і насамкінець дещо ущемлено - про мотивацію та психоемоційного виснаження.

Так формується уявлення про те, що найважливіша фігура у всьому освітньому процесі - педагог, що справді так. Але немає розуміння того, що є інші учасники освітнього процесу - здобувачі (учні) та батьки. І про те, які їх уявлення про перебуванні в школі, ні педагог, ні освітній менеджмент не намагається дізнатися. На жаль. Тобто, учні та батьки для освітнього управління є чимось статичним - метафізичним, незмінним. Такі собі непохитні уявлення... Які не знаю на чому грунтуються, але вони таки уявлення і до дійсності мають дуже опосередковане відношення. Трохи дивно, враховуючи те, що крізь у норматичній базі зазначено суб'єктно-суб'єктні відносини учасників освітнього процесу. Тому які педагоги - то є важливо. а які батьки та учні - то, як Бог дасть. 

Тепер трохи аргументів. Сучасне покоління "альфа" має таку тенденцію: "грати" за власними правилами, які формуються на їх уявлення та досвід. І ці правила вони можуть змінювати залежно від того, як розвиваються події, у яких вони беруть участь. Тобто така собі динамічна структура, яка "не прив'язана" до загальнолюдських цінностей та опирається на цінності, які вигідні індивідуальній особистості. До речі, така тенденція носить глобальний вимір. 

По-друге, домовлятися та узгоджувати правила між учасниками освітнього процесу у системі загальної середньої освіти стає дедалі складніше, адже формально вони узгоджені, а фактично частина з них бойкотується учнями... Тому виходять певні "ножниці" - ми приймаємо формально правила, але їх апріорі виконувати не будемо, тому що маємо власні "правила", які можемо будь-коли змінювати. І це для нас "класно"! - позиція значної частини учнів.

По-третє, чомусь у висновках соціологічного опитування вбачається тенденція розділити педагогічну спільноту на умовно "хороших" - це педагоги початкових класів, та "не дуже хороших" - педагогів 5-6 класів НУШ. Перші - все роблять, виховують, формують, знають, вміють.... І в цілому до них ніяких претензій немає і не буде.... А інші - ніт не вміють, не знають, не хочуть, не бажають, не мотивовані.... Але у цьому калейдоскопі у мене виникає питання: "А на основі чого такий поділ на "хороших" та "не дуже хороших"? Де ті дослідження, що засвідчують позитивну динаміку та успішну результативність початкової школи? Тільки цього року будуть пілотувати інструмент, який може трохи привідкрити завісу ефективності роботи педагогів початкової школи... Але це тільки буде. Мені, як педагогу, який працює у 5-6 класах, доводиться робити подвійну роботу: по-перше, формувати те, що не сформувала початкова школа (і не намагалася сформувати у значної частини дітей), по-друге, розвивати те, що повинні розвивати у 5-6 класах. Подвійне навантаження таки дуже виснажує. Але "ордени" вчителі початкової ланки отримали. 

По-четверте, класно-урочна система то є "прокрустове ложе", яке каструє ідею Нової української школи у контексті психології сучасних дітей. Адже якщо дитина може фіксувати увагу на об'єкті 9 секунд, які хочуть перевести у 9 хвилин, а дітей у класі 25-30, і у них увага не синхронізована, то скільки зусиль треба педагогу, що пояснити завдання класу з 25 - 30 учнів. Треба врахувати те, що синхронізувати увагу у всіх учнів у класі не вдасться. Це неможливо відповідно до психології людини. 

Для групової роботи у дорослих діє правило, коли у групі є один демотиватор, то ефективніть діяльності групи знижується. А у класі з розбалансованою увагою дітей-демотиваторів більше, ніж 1. Тому робота у групі учнів є в принципі  неефективною. Звичайно, є варіант, який пропонують для дорослих, не допускати до роботи у групі тих, хто демотивує її діяльність. Але куди таких дітей, які демотивують інших у групі,  подіти? 

І про цінності... Це одне з найскладніших питань. Найкраще, коли різні покоління мають розуміння універсальних цінностей. В Україні - це може бути Українська хартія вільної людини. Але поколіннєвий розрив, який розпочався з масовим запровадженням гаджетів, зробив це неможливим. Тому освітній процес - це своєрідна екзистенційна боротьба між поколіннями, які мають різні цінності. Покоління наполегливо запроваджує ті "цінності", які були "не нормою" ще в недалекому минулому. Ось деякі з них. 

Перша - ігнорування, тобто не реагування на намагання педагога комунікувати з дитиною. Дитина "наполегливо сидить у гаджеті" і "ніяк не хоче з нього вилазити". Граючись у гаджеті, дитина різного віку дитиніє і 16-річні стають 10 річними або й 6-річними. І це одна з глобальних проблем. Яким би не був педагог, гаджет його переможе у контексті можливостей. Залежність - це загроза мисленню дитини, яке "вимикається" і "не вмикається", це "цифрова епідемія", яка загрожує залежністю і не здатністю людини сприймати реальність, живучи у бульбашці ілюзій. 

Тобто "не норму" тепер треба сприймати, як норму. 

Друга "цінність" - це використання ненормативної лексики. Це теж стає "нормою" та виявом "індивідуальності". Коли учень питає про те, чому не можна спілкуватися без ненормативної лексики і що тут такого, то це засвідчує тенденцію, коли загальна культура примітивізується.... Це світоглядні розриви, які досягли значних масштабів.

Третя  "цінність" - це не вміння стримати природні рефлекси, пов'язані з виявом емоцій через видання тваринних звуків. Тобто, дитина не вміє контролювати свої емоції у людсьий спосіб, і виражає їх на рівні тваринному. Кірка мозку не може стримати функції підкірки. І дитина або говорить, що це "прикол", або відмежовується фразою "що я такого зробив" чи "це не я". Це теж прояв індивідуальності, бо "мені це  можна" Заввага при цьому є такою, дитина інивідуально спілкується відповідно до людських норм, але коли приходить у класне середовище, то намагається проявити себе в інший спосіб. Тут відбувається боротьба цінностей. Звичайно, може молоде покоління педагогів сприймає такі прояви індивідуальності як норму. І це для них природно. Але для покоління, яке має цінності добра, любови, емпатії, світла та й простої людської відповідальності, це надзвичайно тяжка ноша, тримати світ моралі в ідивідуалізованому атомізованому світу. І не тільки тримати, але й намагатися "довести" сучасному молодому поколінню, що це важливо. До речі, є таки учні, які сповідують загальнолюдські цінності, їх стає дедалі менше у класах. Але вони є. І чи десь є дослідження, який стан їх здоров'я в індивідуально-атомізованому середовищі? Наскільки їх захворювання носять психосоматичний характер? 

Знову повертаємося до коефіцієнту корисної дії (ККД) між здобувачем освіти та педагогом. Він прямує до нуля, він демонструє ціннісну кризу освіти як такої. І це носить глобальний характер. 

І повертаємося до початку. Кожен зараз живе уявленнями, які не є реальністю. Так творимо ілюзії, які не стільки вирішують проблему, скільки поглиблюють кризу. Адже уявлення - це бажання дати просту відповідь на складне питання. А так у житті немає... І система продовжує деградувати у контексті цінностей. 



ПЕРЕМОГА У КОНКУРСІ

 Не зважаючи на широкомаштабне вторгнення, гімназисти і далі прагнуть реалізувати власний творчий потенціал, беручи участь у конкурсах. Серед них і XVII Міжнародний конкурс з українознавства для учнів 8–11 класів, який організований науково-дослідницьким інститутом українознавства. Серед тем, які пропонували розкрити учням, важливе місце відводилося збереженню української ідентичності впродовж всієї історії народу/нації. 
Спочатку організатори конкурсу планували традиційно провести відбірний та фінальний етапи. Але війна вносить свої корективи. Тому оргкомітет прийняв рішення щодо заочного оцінювання та визначення переможців. 
І у наказі відзначено, що робота Шевчук Антоніни, учениці 5(9)-Б класу, зайняла 2 місце серед учнівських робіт учнів 9 класів. 
Вітаємо переможницю та бажаємо подальших успіхів. Організатори до 10 квітня надішлють дипломи переможниці та подяку керівнику роботи. 





середу, 20 березня 2024 р.

ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. МЕХМЕД ІІ








 

ЯК ДОЗВІЛЛЯ І СПОРТ, ПОДОРОЖІ ТА МІГРАЦІЇ ЗМІНЮЮТЬ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

Завдання 1.  (параграф 23)
І ряд. Що таке дозвілля? Які види дозвілля ти знаєш? Запиши 2-3  види.
ІІ ряд. Що таке спорт? Які види спорту ти знаєш? Запиши 2-3 види.
ІІІ ряд. Що таке подорожі? Як можна подорожувати? Запиши 2-3 види мандрівки.

Зроби висновок. 
Чим відрізняються сучасні дозвілля, спорт, подорожі від минулого? Від чого це залежить?
Які почуття та емоції викликають у тебе дозвілля, спорт, подорож?

Завдання 2. Сторінка 131.
На основі світлин напиши звернення-привітання (2-4 речення) учасникам наступної Олімпіади або Паралімпійських ігор з різних країн.
Початок. "Звертаюся до вас, учасники Олімпійських ігор у ... ". 

Завдання 3.
Яка мета подорожі? Що таке міграція? Чим подорожі відрізняються від міграції?
Чому люди мігрують? 
Що заставляє людину змінювати місце проживання?
Що таке діаспора? У яких країнах перебувають найбільше українців?

Дослідити візуальне джерело тобі допоможе послідовне дотримання таких кроків. (С.53).
1. Уважно роздивись джерело та визнач:
- Яке візуальне джерело ти споглядаєш?
- Ким і коли (у який історичний період) було створене?
(Підказка: відповіді на ці запитання ти знайдеш у підписі до ілюстрації).
- З якою метою було створене?
2. Опиши візуальне джерело.
- Хто, що зображено (історична подія, сцена повсякденного життя, споруди, портрет тощо)?
-  Де відбувається зображене?
-  Хто або що знаходиться на передньому та задньому
плані, праворуч, ліворуч? Чи є взаємодія людини і природи?
-  Які деталі допомагають зрозуміти подію, історичний період тощо?
3. Узагальни інформацію про минуле, яку подає джерело.
4. Зроби висновки щодо значущості цієї інформації у порівнянні з відомостями інших джерел.
 
Домашнє завдання. Параграф 23. Зошит. Сторінки 77-78. Завдання 10, 11.