Загальна кількість переглядів сторінки

середу, 28 серпня 2019 р.

ВСЕУКРАЇНСЬКА СЕРПНЕВА КОНФЕРЕНЦІЯ


19 серпня 2019 року, у Києві, у НСК «Олімпійський» відбулася серпнева конференція «Нова Українська Школа: виклики та перспективи освітньої реформи», на яку з’їхалися делегати зі всіх областей України. Крім актуальних питань розвитку освіти, делегати мали змогу ознайомитися з інструментальними новинками новітнього інформаційного простору, які пропонували різноманітне ресурсне забезпечення: від традиційних паперових засобів і завершуючи новинками шкільного харчування та робототехніки...

Конференція складалася з трьох панелей. На загальній виступили прем’єр-міністр Володимир Гройсман, міністер освіти і науки України Лілія Гриневич, директор Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен, Голова представництва ЄС в Україні Хюг Мінгареллі, декан факультету прикладних наук Українського Католицького Університету Ярослав Притула, директор пілотної школи № 309 м. Києва Ольга Тимошенко.  Виступаючі запропонували присутнім розгляд широкого спектру питань: від позитивної динаміки реалізації Нової української школи до співвіднесення світових освітніх трендів з напрямками розвитку освіти України. 





Особливо важливим для розуміння подальшої співпраці з освітньої світовою спільнотою став виступ директора Світового банку у справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен. Вона відзначила шість викликів української освіти, які потребують вирішення: «Україна витрачає на освіту більше, ніж більшість країн ЄС, мова йде про частку ВВП – 7 %; не рівний доступ до якісної освіти дітей міста та села; відсутність системи підвищення кваліфікації вчителів та умов для їх саморозвитку; якість та фінансування вищої освіти; корупції та плагіат в системі освіти».
Такий підхід знайшов своє логічне продовження на наступних панелях, на яких розглядалися питання досягнення НУШ першого року, перезавантаження професійної освіти, пілотування третього класу НУШ. Особливу увагу звертали модератори  на проблеми формування освітньої системи у контексті організації та створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ), проекту стандарту базової середньої освіти, концепції розвитку педагогічної освіти, інклюзивній освіті, фінансуванню галузі та педагогіці партнерства. Приємно відзначити, що серед  модераторів були і представники державної влади – заступники міністра МОН України – Павло Хобзей, Вадим Карандій, Руслан Гурак, і вчителі-практики, і представники громадських організацій, й освітні експерти, і науковці.  
Системний підхід до вирішення освітньої реформи засвідчує участь у конференції взяли участь і Лев Парцхаладзе, заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, і віце-прем’єр-міністр України Геннадій Зубко. Вони у своїх виступах зосередили увагу на створенні умов для забезпечення рівного доступу до якісної освіти через модернізацію будівель навчальних закладів, доріг та забезпечення підвезення школярів до опорних шкіл. Інші спікери не тільки говорили про досягнення, але й про виклики, які необхідно спільно вирішувати. А це і зменшення народжуваності в Україні, і відсутність мотивації молоді для освоєння професії вчителя, і старіння педагогічних кадрів, і принципи розробки проекту стандарту базової середньої освіти, і ефективність фінансування¸ і майбутнє впровадження інформаційних технологій у закладах освіти.
Делегацію Тернопільської області очолювали начальник управління освіти і науки Ольга Хома, директор Тернопільського обласного інститут післядипломної педагогічної освіти Олександр Петровський.
На заключній сесії міністр освіти і науки  Лілія Гриневич, заступники Павло Хобзей та Вадим Карандій вручили Подяки та відомчі відзнаки МОН України управлінням та департаментам обласних адміністрацій, закладам професійної перепідготовки вчителів, громадським освітнім організаціям, педагогам – переможцям конкурсу «Учитель року», активним та ефективним учасникам реформ за співпрацю та успішну взаємодію.
Розпочинається новий навчальний рік. Продовжується реалізація  реформи Нової української школи і міністр МОН України висловила впевненість у тому, що ніякі політичні зміни не зможуть зупинити європейський поступ української освіти, який засвідчує реальність майбутнього – якісної, доступної конкурентоспроможної, європейської освіти. І кожен з нас має можливість долучитися до цього важливого процесу – професійністю, відданістю, візією майбутнього незалежної України і конкретної особистості.

пʼятницю, 23 серпня 2019 р.

ОСВІТНЯ РЕФОРМА?!

Двадцять вісім років незалежності України. 
Національна доктрина розвитку освіти, прийнята 2002 року. 17 років тому... 
Національна стратегія розвитку освіти в Україні 2013 року. 6 років тому...
Нова українська школа 2016 року... 3 роки тому...
Фінська школа розпочала свою освітню реформу ще у 70-і роки ХХ ст. І на сьогодні реальністю у ній стає відсутність предметів та їх інтеграції у контексті проектної компетентісної діяльності педагогів та учнів...
В українській школі є багато класних і необхідних ідей. Проблема полягає у "малому": "Як реалізувати ідеї у контексті старої системи?" Слово "стара" відразу ж відкидає реалізацію реформ не на роки, а на десятиліття... Вважайте, реформи залишаться на папері...
Контекст реформ завжди "непопулярні рішення" і "комплексний підхід щодо рішень". Парадокс у тому, що представник Світового Банку, виступаючи на серпневій конференції,  "відкрила" очі педагогам на те, що фінансування на освіту в Україні переважає у відсотковому відношенні фінаансування на галузь у частини європейських країн. І висновок - кошти використовуються неефективно...
Що означає непопулярні рішення?
Кількість педагогів на кількість дітей, яка постійно знижується ЗАВЕЛИКА....
Звідси висновок: бюджет розподіляється на всіх вчителів і кожен з них отримує менше, ніж очікує, а держава не може збільшими видатки...
Висновок наступний: оптимізація. З Новою українською школою це слово часто використовують усі, хто дотичний до освіти. Але ніхто не візьме на себе відповідальність реально розпочати ОПТИМІЗАЦІЮ.
ОПТИМІЗАЦІЯ є не тільки зменшення кількості, але й підвищення якості педагогів... А реальних критеріїв, які б дозволили визначати якість освітнього процесу конкретного педагога немає... І що робити з педагогами, які будуть вивільнені? Також питання відкрите...
Друге - консерватизм частини педагогічної спільноти. Власне, відсутність конкуренції, утверджує непорушність і статичність системи...
Один з яскравих прикладів: протести проти виведення зарубіжної літератури з навчального плану базової середньої освіти... Хоч весь світ іде шляхом інтеграції, а педагогічна спільнота України наполегливо і вперто тримається традицій ХХ століття. Хоч будь-який предмет - це, насамперед, інструмент для пізнання світу. Це стосується інтегрованого курсу "Історія України і світ".
І немає масових вигуків захоплення педагогів: "Це класно... Ми будемо вивчати українську літературу у світовому контексті... Ми не будемо основи літературознавства вивчати на двох предметах і цим спростимо дитині життя... Ми хочемо пройти перепідготовку, перевчитися, ми - готові... Ми готові вчитися все життя, як записано у Новій українській школі"... На жаль, таки немає, як сказав би старий гуцул і потягнувся до трембіти, або старий мудрий єврей, який зрозумів, що це справді класно...
Ми можемо тільки уявити, що чекатиме на освітню систему тоді, коли будуть закладені принципи самостійної (автономної) розробки навчальних програм і визначення джерел для реалізації їх завдань. Адже на сьогодні педагог має все готове і привик до цього, а тут доведеться щось змінювати і переглядати щороку...
І тоді не буде аргументів: "Так написано в програмі (сам її створив), цього немає у підручнику (сам вибираєш чи розробляєш підручник), на контрольну це мені не давайте, бо ми цього не вивчали ( а мова йде не про зміст, а про його використання).
Третє, сам навчальний план... Де точиться боротьба за автономію закладу освіти у питанні розподілу годин варіативної частини навчального плану, але ніхто з розробників не бачить, як результати навчання стосовно кожної галузі ляжуть на конкретну дитину... І, говорячи про індивідуалізацію, ми боїмося "пустити її у розподіл годин навчального плану" не для кількості годин педагогу, а для користі конкретного учня чи групи учнів...
Четверте, ми 28 років говоримо, що 18-20 предметів для старшої школи забагато, але вперто не хочемо нічого змінювати...
П'яте, ми на практиці бачимо, що 6-7 уроків для дитини по 45 хв. - це важко, але вперто закладаємо 45 хв. урок у нормативно-правову базу...
Шосте, ми розуміємо, що комфортне середовище - це достатня площа на одного учня, але вилучаємо конкретні квадратні метри з нового положення про санітарно-гігієнічні вимоги закладу освіти...
Сьоме, ми, ставку, розуміємо, що боремося за 18 год.  - ставку, але усвідомлюємо, що працюємо 30 год, як вказано у нормативно-правових документах, або й більше...
І так далі... Ми бачимо, що дитині важко працювати у колективі з різних причин, але наполегливо її намагаємося втримати, не зважаючи на її протести...
Так одним з важелів стримування прогресу є консерватизм значної частини педагогічної спільноти. А часто "відсутність поваги", "недостатня зарплата", "що від нас хочуть" і т.д. - це просто бажання залишити все, як є, або імітувати "реформу", щоб відчепилися органи управління... Що буде далі? Час покаже...
"У Фінляндії планую скасувати усі шкільні предмети..."
"Гра замість зубріння. Як навчає фінська школа".

середу, 14 серпня 2019 р.

ЯКІСТЬ ОСВІТИ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (ЗЗСО)

Державна служба якості освіти розпочала формувати свою вертикаль. Важливою складовою є відбір і навчання шкільних авдиторів, які, на думку МОН України, зможуть разом з іншими у команді аналізувати діяльність закладу освіти... Рух уперед є... Які "підводні течії" чекають? Що може стати на перешкоді ефективному впровадженню інституційного авдиту?
Перша позиція досить очевидна і стосується вона власне шкільних авдиторів. Який їх статус? Які преференції будуть їм надаватися? Як відбуватиметься взаємодія управлінців з адміністраціями освітніх закладів щодо залучення авдиторів? Все це потребує роз'яснення і детального обговорення. Адже, якщо система має бажання ефективно працювати, то варто пам'ятати, що сучасний учитель не буде працювати задарма - період ентузіазму минув... Якщо преференцій не передбачено, то виконання повноважень у команді приведе до формального підходу під час проведення інституційного авдиту...
Друге, більш цікаве запитання, чи на сьогодні центральний офіс прораховує скільки коштів необхідно виділити команді для проведення інституційного авдиту ЗЗСО. Команда приїжджає у заклад освіти - і виникають питання проживання, харчування, канцтоварів, друку матеріалів і тощо. За рахунок кого будуть вирішуватися питання. Якщо за рахунок самого закладу освіти, то це буде прихована корупція. Адже на це у закладі освіти коштів не закладено... Тут варто навести приклад громадської мережі "ОПОРА", яка у своїх інструкціях спостерігачам на виборах детально прописують, чого не варто робити, що може унеможливити  cуб'єктивізм під час оцінки процесу.
Необхідно запам'ятати простий аргумент: пристойне фінансування моніторингових організацій може (хоч і не гарантує) більш об'єктивний процес і ефективний результат...
Не втомив? Продовження буде...

УСПІХ. СПРОБА АНАЛІЗУ...

Маючи 30 років педагогічного стажу, дедалі частіше ставлю перед собою питання, на яке не може бути однозначної відповіді, яке багатоваріантне як і саме життя...  "Що означає бути (чи стати) успішним? Які критерії цього? Що лежить в основі успіху?" Успіхи є великі і малі, внутрішні (для себе) та зовнішні (для інших), позитивні (з дотриманням моралі) та негативні (без моралі)...
Тому кожен, відповідаючи на ці запитання, визначає свої критерії та орієнтири. Та, напевне, чи не найважливішими є цінності, які людина сформувала та сповідує упродовж усього  життя. Якщо людина сповідує здоров'я, то здоровий спосіб життя буде для неї успіхом.
Якщо для людини цінність багатство, то мільйон для початку - теж непогано...
У чому різниця між першим та другим прикладом? Напевне у тому, що здоров'я - то є вічна (абсолютна) цінність, а багатство - відносна. Адже ніхто не може сказати, яка кількість багатства є для нього абсолютною. Для когось мільйон, для когось мільярд, для когось ще більше...
Є ще ситуативний успіх... Коли людина, наприклад, уникла відповідальності, коли вдалося когось обманути, коли вдалося придбати дешевий якісний товар, коли поспілкувалася з "потрібними" людьми, коли вирішила проблему, коли і так до безмежності...
Є "зіркові  успіхи" - успіхи обраних. Наприклад, олімпійські чемпіони, олігархи, вискооплачувані посадовці та професії, люди, пов'язані з криміналом, корупційними схемами, затребувані ІТ-шники... Вони досягають успіху у певній сфері завдяки своїм досягненням, зв'язкам, продажем виробленого продукту... І успіх вимірюється зв'язками, фінансами, результатами...
Є "успіхи" за кордоном... Коли людина, незалежно від того, який соціальний статус має за кордоном, надсилає родині гроші... Сусіди завжди розпускають чутки, що вона успішна і чимось заробляє... (далі перелік того, чим можна заробити ТАКІ гроші). І такі успіхи - це інколи буває витвором фантазії інших людей...
Є "успіхи" слави, коли людина, маючи надзвичайне честолюбство, прагне почути про себе тільки хороше, тільки позитивне. Її повинні визнавати інші, нагороджувати, схиляти голову тощо... Людина тоді стає дедалі вищою відносно інших і, тут можливі різні варіанти продовження "успіху" слави...
Є успіх здоров'я, сім'ї, радості життя... І це, напевне, чи не найважливіші успіхи, адже вони не можуть змінитися упродовж життя...
Отож, висновок успіх - це щастя, це життя, яке приносить задоволення, незалежно, як на нього реагують інші... Тому будьте успішні, не дивлячись на інших, отримуйте задоволення не тільки від великих успіхів, а від щоденного життя, адже це у ньому найвища цінність...

вівторок, 6 серпня 2019 р.

ДОБА ПОСТМОДЕРНУ. ФАНТАСМАГОРІЯ.

Держави, у яких відбувається четверта чи навіть п'ята промислова революція, час від часу обговорюють вплив штучного інтелекту на суспільство та на управління в цілому. Звичайно, це відбувається на рівні фахівців (науковців, експертів, технологів, які усвідомлюють рівень технічного забезпечення реалізації ідей). Нічого дивного, що ТАМ відбувається еволюційний прогрес. ТАМ, поки що, свідомість людини сформована на ідеях накової фантастики, яка яскраво демонструє, що для реалізації майбутнього необхідні ідеї та РЕАЛЬНІ РЕСУРСИ. Але постмодерн тим і відрізняється від модерну, що з'являються ідеї фентезі, які в реальності реалізувати неможливо... Толкієнівська країна Середзем'я з гобітами, Гаррі Потер Д.Ролінг, Ігри Престолів, розробки комп'ютерних ігор на основі фентезі виводить свідомість людини поступово і наполегливо з реальності і формує віртуальне, яке знецінює у свідомості реальність як необхідність для життя.
Україна в цьому напрямку розпочала втілення віртуального принаймні на рівні демагагогічних заяв семимильними кроками. І це дає змогу припустити, що формуються у свідомості постмодерну нові механізми для маніпуляцій особистістю, яка не хоче виходити з "бульбашки комфорту". І якщо такі механізми у постіндустріальних державах не можуть бути запроваджені революційним шляхом через наявність стійких державних інституцій, які просто не дають це зробити, то в Україні їх відсутність дає змогу пропонувати себе як поле для експерименту у новітній політичній реальності...
Можна розглядати і припускати дві ідеологічні, які лежать в основі психології постмодернізму (не говоримо про вплив олігархів).
Перша - масонська, де "вільні каменярі" пропонують звертати увагу на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Але тут виникає певне застереження щодо "морального самовдосконалення", адже сучасний світ розмиває поняття моралі як загальної цінності, а тому "колективна (єдина) мораль" - не є пріоритетом конкретної особистості.
Друга - магічна, у якій особистості не мають власних переконань і звертаються до Вищої Сили, щоб та допомогла вирішити їм проблеми.  І, якщо магічні ритуали для задобрення Вищих Сил у Стародавньому Світі виконувалися в реальному ЧАСІ та за допомогою РЕЛЬНИХ ІНСТРУМЕНТІВ, у тому числі і слова, то Постмодерний період приводить свідомість у глухий кут, у якому РЕАЛЬНІСТЬ безпорадна і може допомогти ЩОСЬ віртуальне...
Ідея електронного голосування  на наступних виборах, де Вища Сила (хоч її створили конкретні люди) буде контролювати ПРАВИЛЬНІСТЬ І ЧЕСНІСТЬ - це одна з маніпуляцій, яка дозволить КОНТРОЛЮВАТИ ХІД ГОЛОСУВАННЯ КОНКРЕТНИМ ЛЮДЯМ І ОТРИМУВАТИ НЕОБХІДНІ РЕЗУЛЬТАТИ, не викликаючи незадоволення особистостей держави... Україна стає певним полігоном для політичного експерименту. І частина постіндустріальних держав забажають допомогти сучасній владі реалізувати цей експеримент: будуть інвестиції, буде економічне зростання, будуть нові "електронні фішечки" для того, щоб електорат дедалі глибше занурювався у віртуальну реальність... Так, ми будемо йти попереду всіх політичних процесів реальності, але  відсутність політичних інституцій, занурення у віртуальне, дискреція суспільства і розчеплення особистості - ті загрози, які можуть поставити  під загрозу не тільки існування держави, суспільства, але й конкретної людини. Адже вона буде постійно боротися сама з собою, щоб позбавити власну віртуальність реальної оболонки...

ДОБА ПОСМОДЕРНУ. ЖИТТЯ

Нові реалії українського політикуму спонукають говорити не про феномен політичної сили, а про сприйняття суспільством реальності. Наскільки особистість сприймає систему буття? Наскільки  вона хоче продукувати реальність? Один з критеріїв реальності є Час. Буття завжди зациклено на Часі: вчора, сьогодні, завтра. У ІІІ тисячолітті у свідомість реальної людини стрімко увірвалася ірреальність, яка викликає звикання свідомості перебувати у світі власної ейфорії. Пошук людиною точок опори і вирішення зіткнень власних бачень у контексті розвитку суспільної думки у період постмодерну стають не актуальними. Як формуються світоглядні орієнтири людини у сучасному світі? Спроба розглянути можливі варіанти відповіді на це запитання - це своєрідний гіпотетичний процес... Чим наповнюється мозоу сучасної людини? Знання - не суттєво, його можна знайти в Інтернеті. А якщо немає знань, то як людина може свідомо сприйняти реальність.
Що таке свідомість? Здатність людини пізнавати навколишній світ та саму себе за допомогою мислення та розуму, в результаті чого формується інтелект особистості.
Що для цього необхідно? Насамперед, знання і досвід як ними оперувати. Так формується життєвий досвід. Якщо першого складника немає - він просто непотрібний для життєдіяльності людини, то людина стає заручником цілком іншої дійсності.
Чи ця дійсність є реальністю? Під реальністю розуміють формування зв'язків не тільки в соціальному середовищі, але й природньому ефолюційному процесі. Постмодерна епоха розчеплює людську спільноту, не даючи пізнати сутність соціального... Кожна людина сучасності шукає власну траєкторію пізнання, і вона не завжди співпадає з стратегіями держави чи законами суспільства.
Наскільки людина ІІІ тисячоліття від народження здатна пізнати навколишню реальність, а не реальність, яка формується неприродним шляхом? Відходячи від природного розвитку, сучасна людинамає за необхідне щось пізнавати... І перед нею виникають сучасні технології. Вони привчають до яскаравого, барвистого, візуального... Формування "клікового" мислення перший етап розчеплення (як радіоактивні хімічні елементи) свідомості, у результаті якого, маючи не факт, а фантом факту, людина не здатна, 
по-перше, пізнати сам факт, 
по-друге, відсутність факту не дає формувати у мозку причинно-наслідкових зв'язків. 
Відсутність тренування мозку формувати такі зв'язки приводить до того, що з'являються віртуальні образи, якими людина може управляти не відносно реальності, а відносно власної ірреальності... 
Будь-який реальний процес, сповнений фактами, приводить до послаблення у людини ілюзій, віртуальності,  виникає паніка, розгубленість... І у такому випадку з'являються передумови до виникнення Всесильної Істоти, яка може позбавити людей такої небезпеки... Але такої людини в системі не може бути, адже віртуальність є складовою всього людства, яка поширюється зі швидкістю епідемії... Тому Україна стала на шлях формування принципово нових підходів державного управління у контексті використання ідеї Великого Брата, принаймні на рівні народних депутатів... Сучасність в Україні  - це можливість реалізувати принципово нові підходи в управлінні державою відповідно до нового віртуального світу...  Так починається "нова  ера" - ера інформаційного тоталітаризму, в основі якого лежить інтелектуальна імпотентність та розчеплення особистості та епідемія віртуального.

неділю, 4 серпня 2019 р.

Що треба вчити дітям, щоб бути успішними у 2050 році

 https://telegra.ph/SHCHo-treba-vchiti-d%D1%96tyam-shchob-buti-usp%D1%96shnimi-u-2050-roc%D1%96-10-05?fbclid=IwAR0YVD-BlOl_ymOWyuXIQ9r_3eEeMafPu1d1DfjuxgeErHwVToP_y-q2YUM

 

Людство наразі зазнає неймовірних трансформацій і невідомо, що буде в майбутньому. Дітям, які народжуються сьогодні, в 2050 буде 30 років. Ніхто не знає, що їх чекає тоді, які навички їм знадобляться, і як їм досягти успіху в житті.
Тисячу років тому, у 1018 році люди також не знали майбутнього, але були переконані, що базові явища залишаться: людські тіла не зміняться, тривалість життя і рід занять також. Тому, наприклад, у Китаї в бідних сім’ях батьки навчали своїх дітей як вирощувати рис, ткати шовк, у заможних - вчили хлопчиків читати, каліграфії, їздити верхи, а дівчат вчили як бути хорошою господинею. Вони знали, що це буде актуально і в 1050.

У минулому інформація не була доступна для всіх, і існувала цензура. Викладачі вимагали від своїх учнів вивчати все напам’ять, бо інших джерел, крім вчителя, не існувало. Зараз вчителі не стали менш вимогливими. У сучасному світі немає жодних перешкод на шляху отримання інформації, немає також і її відбору. Інформаційний потік настільки великий, що не дозволяє людині (не тільки дитині) сфокусуватися на головних аспектах і важливих новинах. Реклама, розважальні програми, відео постійно відволікають нас, дезінформують. А головним є те, щоб зробити потік інформації таким, який має сенс.
Викладачі намагаються вкласти в голови дітей максимальну кількість знань та інформації, хоча діти і так постійно оточені нею. Ліберальні школи звертають увагу на те, що саме у свободі вибору молодь зможе синтезувати своє нове бачення світу, можливо зовсім відмінне від нашого.
Зараз дітей навчають коду С++, іноземним мовам та іншим речам, які, можливо, у 2050 будуть не потрібні. Ми не знаємо, що вимагатимуть роботодавці і, які навички вимагатимуть. Всі розрахункові дії, написання кодів, переклад мов ,можливо, будуть виконувати роботи, машини. То чого ми повинні навчати наших дітей?

Наразі абсолютно все змінюється. Зміни не тільки в економіці, політиці, але і в понятті “ бути людиною”. Чи будуть речі фізичними, а емоції - справжніми? Чи вони будуть виражені в бітах і кодах?
В 1848 році, багато людей втратили роботу і були змушені мігрувати. Багато хто покинув села, селища і переїхав у міста - працювати на заводі. Так само до 2048 року людство може зіштовхнутися з міграцією до кіберпростору, рідкісністю гендерних ідентичностей, новими сенсорними відчуттями, які будуть сформовані новими комп’ютерними імплантами. Життя у віртуальному світі може замінити реальність. Все можливо. Якщо хтось Вам описує світ у середині 21 століття і опис не схожий на наукову фантастику, то опис, найімовірніше, хибний. Якщо хтось Вам описує світ у середині 21 століття і опис схожий на наукову фантастику, то він, найімовірніше, теж хибний.
Такі глибокі зміни можуть змінити структуру нашого життя. Один період приходить на зміну іншого. Перший період навчання. Ми активно вчимося, акумулюємо знання, здобуваємо нові навички, будуємо наш світогляд і формуємося як особистість. Наступний період - робота. Ми використовуємо все, чого навчилися, щоб орієнтуватися в житті, розвивати суспільство. Звичайно, ми навчаємося впродовж всього життя, але набагато повільніше. Скоріше за все, ця структура в майбутньому зруйнується.

Не секрет, що тривалість життя збільшується, тому 50 років - це буде саме той вік, коли треба активно продовжувати працювати над собою і слідкувати за змінами. Щоб вижити в новому світі, потрібно бути гнучким і зберігати емоційний спокій. Адже нам доведеться постійно пристосовуватися до чогось нового. На жаль, цього дуже важко навчити дітей. І багато вчителів не володіють такими навичками.

Як залишатися собою і досягти успіху? 


Також не варто повністю довіряти технологіям. Так, вони важливі і допомагають в житті. Але, якщо ти не знаєш, чого хочеш в житті, вони можуть сформувати твою мету замість тебе і почати керувати тобою. Уже багато людей відірвані від реальності смартфоном чи комп’ютерними іграми.
Чи потрібно довіряти собі? Не зовсім. Часто, прислухаючись до внутрішнього голосу, ми стаємо жертвою маніпуляції. Адже на нас уже вплинули державна пропаганда, реклама, ідеологічні переконання інших, біохімічні помилки.
Оскільки біотехнологія і машинне навчання покращуються, маніпулювати людськими емоціями та бажаннями стає легше. Коли Кока-Кола чи Амазон змусять тебе обрати їх, використають твої слабкі місця, чи зможеш ти назвати відмінність між собою та їхніми маркетологами?
Єдине спасіння - це робота над собою і пізнання себе. Адже будь-які компанії намагаються зламати тебе, не твій телефон чи комп’ютер. Вони вивчають твою поведінку, психологію людини, твої потреби, емоції, почуття і за допомогою технологій нав’язують тобі свій продукт. І як результат, машини знають тебе краще ніж ти сам, контролюють тебе. Якщо є спосіб заполонити твій розум і керувати ним, держава та компанії обов’язково його використають.
Звичайно, Ви можете бути щасливими, довіряючи алгоритмам машин і дозволяти їм приймати рішення за Вас. У такому разі, розслабтеся і насолоджуйтеся життям. Все за Вас зроблять алгоритми машин. Якщо ж хочете контролювати своє життя, розвивайтеся швидше за технології, пізнавайте себе. Не беріть з собою нічого зайвого, жодних ілюзій. Вони занадто важкі для Вашої подорожі.

Перекладено і переказано за мотивами статті https://medium.com/s/youthnow/yuval-noah-harari-21-lessons-21st-century-what-kids-need-to-learn-now-to-succeed-in-2050-1b72a3fb4bcf

четвер, 1 серпня 2019 р.

НАВЧАННЯ В АНГЛІЇ: ВРАЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ


Молодь прагне осягати нове в освіті. Тож учень Заліщицької державної гімназії Андрій Сендзюк успішно  брав участь у програмах, які дають право навчатися за кордоном. Якщо FLEX та UWC уже були відомі нашим гімназистам, то стипендіальна програма HMC PROJECTS у Центральній і Східній Європі, яку організовує Українсько-американський університет Конкордія, - нова. Під час спілкування з батьками Андрій Сендзюк висловив думку про те, чи варто брати участь у цій програмі, але, отримавши підтримку батьків, вирішив спробувати. Перший етап – традиційний – написання есе «Моя батьківщина» та заповнення анкети, другий і третій – співбесіди. І, як результат, дворічна стипендіальна програма навчання у Британському пансіоні. 

 Минув навчальний рік. Андрій Сендзюк на канікули прибув додому і розповів про свої враження від навчання за кордоном.

-                     Бюрократичні процедури щодо оформлення документації для виїзду на навчання – це окреме питання. Англійці мають свої принципи безпеки, і тому мені потрібно звикнути до ретельної перевірки під час посадки та висадки в аеропорту, бути готовим до складностей під час відкриття візи тощо… Спочатку вразив Лондонський аеропорт Хітроу, далі був післяадаптаційний період у Кембриджському університеті. А тоді - початок навчання у Prior Park College – незалежній приватній школі у графстві Сомерсет (Англія). Заклад має багатовікові традиції.

Андрій обрав три предмети – математику, вищу математику та економіку, але кожен предмет має модулі, які викладають різні педагоги. Навчання подібне до гімназійного. Вчителі використовують різноманітні презентації, працюють з інтерактивними дошками. Андрій із вдячністю згадує уроки вчителів математики Наталії Грушко, англійської мови Ірини Лучин, які допомогли оволодіти навчальним матеріалам на високому рівні.

«Я потрапив у середовище дітей мільйонерів, - розповів А.Сендзюк, - але спілкування з ними повністю зруйнувало мій стереотип щодо їх ставлення до інших. Вони – компанійські, товариські, але не зверхні чи зарозумілі.

Навчальна програма покриває витрати на харчування, проживання та навчання, - продовжив хлопець. -  На власні потреби, без урахування коштів на громадський транспорт, на місяць витрачаю близько 70 фунтів. Найскладніший період був упродовж листопада-грудня, коли ейфорія минула і я почав усвідомлювати, що моє життя жорстко регламентоване навчальними вимогами.

До речі, кожен викладач у Prior Park College має власну систему оцінювання, хоч в цілому його критерії у школі визначаються оцінками А, В, С, Д, І, F, H. Але відсотки кожного рівня, які учні отримують, різні і залежать від складності конкретного модуля. Оцінювання має декілька критеріїв, які враховують мотивацію, вміння працювати з літературою, якість виконання домашніх завдань. Своєрідною несподіванкою є подвійна оцінка – так звана поточна – реальна, яку викладач виставляє за результатами діяльності упродовж модуля, і прогностична. Остання є більш важливою під час вступу у вищі навчальні заклади і їй довіряють.

Багато хто каже, що у Західній Європі не задають домашніх завдань, але це не так! - емоційно зауважив стипендіат. – Щодня мені доводиться дві години витрачати для виконання домашнього завдання, і це лише – три предмети, а в нашій школі я міг такий час використовувати для 6-8 щоденних предметів! Крім того, у нашій системі освіти можна використати свої загальні знання, а там доводиться наполегливо працювати, адже «водички» лити не можна!»

Факультативні заняття – їх називають «католицькими студіями» - різноманітні. На них можна отримати і практичні навички, і поглибити своє розуміння філософських ідей сучасного світу. Чи не найбільша відмінність у навчанні стосується постійного спілкування щодо запропонованих проблем як з педагогом, так і з однолітками. Доводиться постійно критично мислити, аргументувати свої тези, розуміти співрозмовників.

«Особливо цінують в англійській системі освіти досвід роботи, - наголосив юнак. - Мені вдалося попрацювати у Лондоні в приватній фірмі, яка здійснює моніторинг рівня енергозбереження соціального житла, і за його підсумками органи місцевого самоврядування проводять фінансування з модернізації, утеплення. Це - неоцінений досвід і спілкування, і професійного зростання. Важливим у світі є вміння ефективно комунікувати, розуміти психологію співрозмовників, знаходити успішні механізми реалізації освітніх завдань. І цьому я навчився, будучи капітаном гімназійної команди «Galaxy», яка ставала неодноразово переможницею різноманітних інтелектуально-розвивальних та спортивних змагань КРОКСу-УНІКУМу». 

Запитую: «Які плани на майбутнє?» «Є декілька варіантів продовження навчання у вишах. Звичайно, хочеться навчатися в Англії, але ціна року навчання у Великій Британії починається від 40000 фунтів стерлінгів і стипендій для не англійців виділяють надзвичайно мало. А в США, вступивши в університет, маєш більше можливостей отримати стипендію. Розглядаємо варіанти навчання в університеті в одній із країн Центральної або Східної Європи. Але найважливіше зараз вчитися, щоб отримати підсумкові високі бали, які даватимуть можливість реалізації моєї мрії…»  

 Як педагог і тренер команди «Galaxy», переконаний, що Андрій Сендюк здійснить свою мрію!