Додаткові матеріали з теми "Стилі спілкування"
1) 3 стилі спілкування та способи їх розпізнавання
Освітнє життя продовжується навіть під час канікул. 11 січня у Заліщицькій філії Тернопільського обласного відділення МАН України відбувся захист робіт. У відділенні "Історія" була представлена робота "Генеза виникнення Української повстанської армії (УПА) у 1941 - 1943 роках". Її презентувала учениця 7(11)-Б класу Тетяна Горобець.
Скільки було УПА? Наскільки були готові націоналістичні організації до створення української регулярної армії? Які взаємини склалися у націоналістичних лідерів з нацистською владою? І як вони розвивалися?
Це далеко неповниий перелік питань, на які у своїй роботі шукала відповідь Тетяна Горобець.
Під час захисту конкурсантка звернула увагу на те, що назву УПА упродовж цього періоду використовували двічі. Спочатку, починаючи приблизно з березня 1942 року, загони Т. Бульби-Боровця, а з квітня 1943 року - військові формування ОУН(Б).... І. Зацікавилися? Отож, чекайте на обласниий етап. Там буде ще цікавіше.
Одна з пропозицій для гімназистів 2 класу полягала у представленні власних засобів гігієни у відеоформаті. При цьому гімназисти під час уроку презентували свої напрацювання... Один з прикладів
Про дублювання у школі тем на уроках різних навчальних дисциплін - тема не нова. Вона важлива ще з огляду того, що часто трапляються випадки, коли вивчають одну і ту ж тему у різних класах. Напередодні початку навчального року ми разом з вчителями біології Лугофет О.М., Стець Н.І. та хімії Сопилюк Н.І. спробували синхронізувати теми і пропонувати гімназистам один зміст для розробки проєкту.
Перша така спроба відбулася, коли учні 4(8) класувивчали органи травлення та гігієну харчування. Отож, вони мали змогу і дослідити власний раціон: починаючи від добової кількости прийому їжі, її калорійности, через співвідношення з власною добовою витратою енергїї і до висновків щодо відповідности енергетичної та харчової цінности власного раціону з кількістю енергії, що витрачає гімназист упродовж доби.
Крім того, були опрацьовані матеріали з добриманням правил безпечного харчування, зберігання продуктів та приготування страв, домедичну допомогу при харчовому отруєнні.
Було цікаво, захоплююче. Ну, і бали отримали за один зміст - дві оцінки - з біології та основ здоров'я. Продовження буде...
(Цитати)
1. "На свій .спосіб Андерсон повторив думку Ернеста Ренана... У своїй відомій лекції в Сорбонні "Що таке нація?" (!882) Ренан твердив, що нація - це не про спільну мову, спільну релігію чи спільні економічні інтнереси. Нація найперше - духовний принцип. Це результат жертв та самовідречення - бо ми любимо відповідно до жертв, на які згодилися".
2. "Він (Андерсон) ніколи не роз'яснював, звідки вона (любов) береться. Його критики дали відповідь за нього: вона сягає дитинства. Умовно кажучи: любов до нації береться з пісень, які мати співала в колисці або які лунають у дитинстві з платівок, радіо й телебачення. Ще спостерігачі народної творчості зауважували: слово проомовлене діє не так сильно, як слово проспіване".
3. "Сукупний образ України з народних пісень становить основу українського національного міту. Міт тут - не неправда чи свідоме перекручення, а набагато глибше поняття. Це щось на зразок біблійної істини, а тому більше за дрібні правди чи брехні щоденного світу".
Чим сприймається міт? Душею.
Що необхідно душі для того, щоб пізнати трансцендентні сенси? Спокій та час...
У сучасному інформаційному постмодерному просторі відсутні й спокій, і час... Модерність уже змінюється постмодерністю. Світ глобалізується і уніфікується та водночас атомізується. Цінности спільнот занепадають, нищаться, знецінюються часто у брутальний спосіб. Нові цінности носять індивідуальний характер і не завжди "здатні до жертв заради нації". Вони не є цінностями, які об'єднують, адже для будь-якого об'єднання необхідні зусилля, мотивація, бажання, час та розуміння іншого.
Українська народна пісня у первісному (первинному) вигляді вже не тривожить душі сучасних молодих людей, не заряджає їх енергією спільноти для творення нового/модерного (за висловом митрополита Андреяя Шептицького) "у власній хаті" загального щастя та добра. Вона не виконується спільнотою: ансамблем, хором на сімейно-родинних урочистостях, на сценах малих та великих закладів культури.
Звичайно, це може сприйматися, як сум за минулим, (і традиційно) смуток за "старими добрими часами". Звичайно, це може сприйматися, як нерозуміння сенсів сучасного постмодернізму, ліберального індивідуалізму. Але ефективність (а не ефектність) епохи відзначається чи визначається не економічним добробутом, хоч це дуже важливо, а спільними цінностями тих, хто творить цей добробут. Інформаційний простір - це часто накопичення інформації (інформаційного сміття), яке власне тисне на душу людини і зрештою ставить її перед вибором: або зберегти душу, або піддатися розбурханому морю сучасности, або стати байдужим до всього, що "дістає". І кожен робить свій вибір...
(Цитата) "Антропологи пропонують такий образ: стара висока культура - це ніби великий корабель, який потонув та опустився на дно народної культури. І хоча там він розбився і змінився, його загальні контури неважко впізнати".
Що у сучасному для кожного з нас розумінні та тлумачення "стара висока культура" для незалежної України? І яка вона - народна культура - сучасної України? І як вони можуть чи на можуть поєднуватися? І який продукт такої взаємодії буде для покоління кінця ХХІ століття? Одне із міжнародних досліджень говорить, що тексти пісень упродовж 60-70-и останніх років спрощуються, образи стають все очевиднішими, відвертішими. Для їх розуміння непотрібно багато розуму, а ще менше почуттів. Адже емоціями сприймати глибини світу не можна. Тому, якщо проєктувати подальший розвиток того. що ми зможемо (чи не зможемо) називати "народною культурою третього тисячоліття", то так за років надцять, або за декілька століть ми, людство в цілому, зможемо уніфікуватися в її образах на рівні первісности. А "висока культура" буде для більшости - інтелектуально вбогих - недоступна. І не тому, що її не буде, а тому що вона буде викликати у них "тошноту" та "блювання", адже для її сприйняття необхідні і мислення, і розвинуті почуття, і, зрештою, досвід спількування "з високим".
Отож, поки є ще люди-носії "давньої української культури" запрошуємо за стіл і вчимося співати українських народних пісень. Хоча б по одній-дві строфи, хоча б в один голос. Але для того, щоб відчути оте єднання української спільноти у такому буремному ХХІ столітті для кращої долі собі та державі... Для того, щоб ще на трохи зберегти міт. Адже "Нація найперше - духовний принцип. Це результат жертв та самовідречення - бо ми любимо відповідно до жертв, на які згодилися"
