ВІЧНА ПАМ''ЯТЬ ОРЕСТУ КВАЧУ - ПАТРІОТУ, ГЕРОЮ, ЛЮДИНІ....

ПАМ’ЯТАЙМО ГЕРОЇВ, ЯКІ ВОЮВАЛИ І ЗАГИНУЛИ ЗАХИЩАЮЧИ НАШУ НЕНЬКУ УКРАЇНУ!

Квач Орест Арсенович
Дата та місце народження: 23 липня 1991 р., м. Заліщики, Тернопільська область.
Дата та місце загибелі: 27 липня 2014 р., Луганська область.
Звання: Солдат.
Посада:

Підрозділ: 24-й батальйон територіальної оборони "Айдар".
Обставини загибелі: Загинув під час проведення операцій під Луганськом - Лутугине, Успенка та Георгіївка.
Місце поховання: м. Заліщики, Тернопільська область.
Орест народився 23 липня 1991 р. в місті Заліщики, там же навчався в гімназії ім. братів Гнатюків, випускниквійськового ліцею ім. Івана Богуна, студент Київського національного університету ім. Вадима Гетьмана, боєцьспортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль), громадський активіст, духовний ватажок.
Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав. Його девіз по життю звучав так: «Україна або смерть», і він знав, що рабам цього не зрозуміти. Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:
« Я володар своєї долі,
Я капітан душі своєї... »
Орест Квач дуже хотів, щоб в Україні було гідне життя, за що і загинув![1]
Загинув у ході війни на сході України в боях за місто Лутугино 27 липня — підірвався на міні під час розвідувального рейду. Останки хлопця вдалося розпізнати лише по нашивці на одязі, яку вишивала його наречена. Похований у рідних Заліщиках.
«Спортивний герой» (посмертно) в обласній програмі «Герої спортивного року Тернопільщини — 2014»[
кандидат в майстери спорту України з фрі-файту, срібний призер чемпіонату України 2012 року, неодноразовий переможець Всеукраїнського турніру з фрі-файту “Йду на Ви”;

6 вересня 2014 року представники адміністрації Заліщицької гімназії, вчительського, учнівського та батьківського колективів у день сороковин Ореста Квача вшанували його пам'ять та Олега Гулька велозаїздом пам'яті. Маршрут проліг від подвір'я гімназії через села Дзвиняч, Бедриківці, Добрівляни до центру Заліщиків і завершився біля пам'ятника Степанові Бандері.[3]
8 травня 2015 року на стіні гімназії в Заліщиках, в якій навчався Орест Квач, відкрили й освятили меморіальну дошку.
"Орест завжди був душею компанії, активним, відкритим, закоханим життя людиною. З дитинства цікавився історією і військовою справою, захоплювався бойовими мистецтвами, був кандидатом у майстри спорту з фрі-файту, фанатом ультрас" Динамо ". Йому легко давалося навчання, як в військовому ліцеї, так і на юридичному факультеті університету. Це була чудова людина, і ми не можемо повірити, що його вже немає ", - згадують про Ореста друзі.

Він відсвяткував свої 23 роки і через 4 дні загинув у бою за місто Лутугино на Луганщині. Він пройшов весь майдан, пережив обстріл на Інститутській, визволяв поранених побратимів. Тоді рідні і друзі дякували, що Бог вберіг його життя. А вже за кілька місяців оплакують Героя. Орест Квач пішов воювати в зону АТО добровольцем. 27 липня під час бою загинув.
– Був чудовим хлопцем, я його знав з 16-17 років. Він один із дітей, які першими в нас тренувалися і приїжджали на Січ. Його дівчина – моя вихованка з Києво-Могилянської академії. Насправді ми були дуже близькі. Важко зараз щось сказати, але він був чудовим хлопцем, вчився на відмінно, вільно володів англійською мовою, багато читав, закінчив військовий ліцей імені Богуна, мріяв працювати в Службі безпеки України, – пригадує керівник клубу бойових мистецтв “Характерник” Валерій Чоботар.
В суботу Орест Квач мав виїхати з зони АТО, проте залишився з хлопцями, бо знав, що ті мають йти в бій.
– Він прийняв рішення лишитися з хлопцями. Ми зв’язувалися з хлопцями, вони сказали: “Слухай, так би кожен поступив”. Тобто, він не залишив своїх побратимів. Там загинув цілий взвод. Їх було 8 саперному взводі. Коли нам зателефонували, що взвод загинув, ми були впевнені, що він лишився живий, так жили надією, і надія вмерла остання, – говорить Валерій Чоботар.
Орест Квач любив свої рідні Заліщики, любив Україну, він був дуже активним і мав багато планів. Такі хлопці не повинні гинути, вони мають розбудовувати державу, каже Валерій Чоботар.
– Я не знаю, скільки нам Бог відвів, як ми будемо жити і працювати, але все життя він буде перед нами. Один з його друзів виклав фотокартку і на задньому плані стояв Орест автоматом і прикривав йому тил. Він написав, що він завжди прикривав мою спину. Його завжди було багато, він мав багато друзів, він був чудовим.
Надія Михайлівна, вчитель Заліщицької гімназії, пригадує:
– Завжди Орест був в компанії, з ним було цікаво. Він цікавився різними науками, різними сферами життя. Це людина, яка вміла підтримати в будь-яку хвилину і будь-кого, тому до нього тягнулися як молодші учні гімназії, так і старші.
Щоразу, коли на Тернопільщину привозять тіло чергового Героя України, який віддав життя за кожного з нас, виникає запитання скільки це триватиме? Скільки ще людей уже так і не побачать своїх батьків, чоловіків, синів, братів?
– Я вчора глянув на ту білу труну Ореста, яка вкрита прапорами, колір землі – чорний, колір пшеничного лану – жовтий, синє небо. І Господь Бог робить чудо, коли Він кольори чорний, синій, жовтий обливає червоною кров’ю, тоді появляється колір білий, колір – правди, щирості, любові, ніжності.
З Орестом прощалися усі Заліщики, вся Тернопільщина, приїхало чимало друзів з Києва та інших регіонів.
– Сумують всі Заліщики, сумує вся Україна, наша гімназійна родина, але ми горді за те, що такі люди є і, напевно, Україна все таки буде, якщо молоді свідомі люди зрозуміють, що якщо не вони – то хто? Орест якраз є гідним прикладом того, яким має бути молодий українець, – каже Надія Михайлівна.
Девіз Ореста звучав так: «Україна або смерть», і він знав, що рабам цього не зрозуміти. Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:«Я володар своєї долі,Я капітан душі своєї». Він хотів, щоб в Україні було гідне життя, за що і загинув!
Тіло Героя України Ореста Квача виносили під вже скорботну пісню Пливе Кача, маленькі дівчатка випустили у небо білосніжних голубів, аби в Україні таки настав мир. Під вигуки Слава Україні Героям слава, Герої не вмирають тіло Ореста несли до церкви.
– Він зробив все, що міг, набагато більше, ніж кожен з нас тут разом взяті. Його смерть закликає нас до дій. Не обов’язково брати зброю, в кожного є своя зброя, в когось праця, в когось слово, в когось старання. Робімо на своєму місці все, щоб Україна процвітала, бо за це вмирають наші хлопці і, на жаль, не останні, бо йде війна. Хай Бог благословить, щоб за смертями тих героїв ми щодень ставали кращими…

Вічна Пам’ять і Шана Герою!

ЩЕ РАЗ ПРО "ПРАВИЙ СЕКТОР"

Правий сектор, як організація, виконала своє завдання щодо Революції Гідності. Тепер потрібно вирішувати питання для розвитку суспільства. Декілька викликів для організації. Перший – фінансування. Ні для кого не є таємницею, що будь-яка партія чи рух повинні мати фінансові ресурси. І, хто фінансує, той і направляє. Можна згадати правих у Франції, які прийшли до влади саме на радикальних гаслах. Частково, за інформацією деяких ЗМІ, їх фінансувала Росія. Напевне у такий спосіб російська влада могла вирішувати у французькому парламенті власні економічні інтереси. Інколи і про фінансування ВО «Свободи» говорили, що його фінансують і французи, і кримінальні авторитети. Хто фінансує і буде визначати ідеологію та діяльність.

Тепер щодо ідеології. Якщо це радикальний націоналізм, то відповідно формуються одні механізми взаємодії з державою. Але у Європі ІРА (Ірландська Республіканська Армія), ЕТА (радикальна організація країни басків в Іспанії), та й ОУН в Польщі прагнули реалізувати мету незалежності держави. А тому фінансування здійснювалося шляхом терору, грабунків, збройних нападів на банки та інші фінустанови і для цього готувалися люди. Україна виборола незалежність. Отже, Правий сектор не може будувати свою діяльність на таких підходах.

Бути робін гудами ХХІ століття? Як варіант. Потрібно визначити коло олігархів, до яких є питання, сформулювати пропозиції-вимоги. Вони, напевне повинні стосуватися принципу «Бог сказав ділитися з державою» - поповнення бюджету. І відповідно до реакції олігархів пропонувати шляхи вирішення такої співпраці. Це проходили всі суспільства. Можна згадати народників Російської імперії   другої половини ХІХ століття.

Інший варіант – цивілізований, демократичний. «Правий сектор» створює партію, йде на вибори. Реалізує свою програму. Суспільство задоволене, попередня влада поділилася з ним і сіла в тюрму за рішенням суду. Хоч живі залишилися. Або втекли, але Верховна Рада наклала арешт на все майно і зрештою воно перейшло до державного бюджету.

А залучення кримінальних, регіональних авторитетів – цей шлях у прірву, тому що відбуватиметься дискредитація ідеї, по-друге, будуть кримінальні справи,  по-третє, суспільство буде боятися насильства, по-четверте, УНА-УНСО з братчками Корчинського знищили ідеї здорового крайнє правового політикуму, адже хто фінансує, той і використовує….

         

І ЗНОВУ ПРО .... ПЕРЕМИР'Я

Кроки Президента стосовно державної політики в зоні АТО наскільки суперечливі, що сьогодні громадянам України складно зрозуміти, що ж у результаті буде зі східними областями. Президент П. Порошенко та Прем’єр-міністр А. Яценюк говорять про наступ російсько-сепаратистських військ  уже найближчим часом. Логіка державних чиновників, у цьому випадку, має спрацьовувати на посилення військової присутності на територіях, прилеглих до зони АТО, щоб дати належну відсіч агресору. Ніби все це само собою зрозуміло. Активізація мобілізаційних заходів, можливість сьомої хвилі мобілізації, активізація випуску бойової техніки – теж один з пріоритетів.

Але наступний крок Президента України зовсім не вписується у попередні плани. Заява Президента П. Порошенка про буферну тридцяти кілометрову зону, яка повинна бути демілітаризована. Це проходила Франція щодо німецької Рейнської демілітаризованої зони, яка стала легкою здобиччю нацистської Німеччини. Генштаб України не передбачає сьомої хвилі мобілізації.

Спробуємо висловити декілька гіпотез стосовно цих двох подій.

Перша, яка спадає насамперед, консолідація суспільства перед можливою масштабною агресією. Слід заручитися підтримкою громадян.

Активність волонтерських рухів падає, зубожіння народу посилюється. Тому на основі цих фактів можна зробити наступний висновок – відвернути суспільство від внутрішніх проблем, які, на жаль, влада не може вирішити.

Третє, мілітарна риторика вищих ешелонів української влади – це своєрідний інформаційний тиск на Захід щодо виділення наступних кредитів МВФ, щодо посилення економічних санкцій на Росію, щодо укладання воєнно-економічних контрактів.

Четверте, ми – за мир – ось подивись Захід – пропонуємо буферну (демілітаризовану) зону, і, якщо Росія розпочне наступ – ми не винні, ми не перші. Не зрозуміло, поки що делімітації немає, але відповідно до попередньої інформації  межі зони по 15 км від лінії зіткнення. А це означає, що 15 км незалежної України віддається на милість сепаратистам і російській армії. Адже у швидкості просування російських та українських військ та й у силі артилерійської моці перевага не на нашому боці.

Дуже небезпечні заяви лідерів України ще й тому, що В. Путін непередбачуваний у своїх діях, а тому месиджі П. Порошенка та А. Яценюка можуть Кремлем сприйнятися як інформаційна провокація. Можливий ще варіант, що влада готує міжнародну спільноту та суспільство до продовження активної фази війни. А це загиблі, зруйновані міста і села та знову відсутність чіткої політичної лінії стосовно вирішення цього питання у майбутньому.

Про "ПРАВИЙ СЕКТОР" І...

Ні для кого немає таємниць щодо організацій радикального спрямування. І крайні лівів і крійні праві - невеличкі угрупування, які головним методом боротьби проти всіх і вся обирають або терор, або мілітарну термінологію... Якщо у таких групах відсутня ідеологія, то незабаром вони стають просто бандитами, які грабують, нищать, вбивають, знущають. І часто це звучить як відновлення справедливості, виконання роботи за державні силові структури тощо. Друга проблема, яка теж виникає при створенні таких організацій, і яка є за сімома замками - це фінансування. Адже зброю, одяг, харчі, бази для підготовки тощо слід придбати чи організувати за кошти. І тут виникає питання "Чиї це кошти?". Щодо "Правого Сектора" - невідомість. Можна знову знадати карпатських опришків О.Довбуша, месників У. Кармалюка, терористів-народників, отаманщину і продовжити ряд сучасними організаціями....
Навіщо такі організації. Хто фінансує, той і замовляє музику. Тому кожен загін "Правого  Сектора", фінансуючись окремо, не буде підорядковуватися лише Д. Ярошу. Ті загони, які не фінансуються або фінансуються Міністерством оборони України, будуть змушені офіційно перейти у ЗСУ як окремі підрозділи.
Отаманщина ХХІ століття. Симон Петлюра - Головний Отаман (але все-таки отаман) теж мав багато війська на території України у 1919 році, Але інші отамани йому не підпорядковувалися і вирішували провінційні інтереси. Тому Україна впала. Чи потрібний "Правий Сектор". Так - це організація детонатор, організація-каталізатор, яка взяла на себе перші удари і режиму Януковича, і російсько-української війни. Але організація виконала тактичне призначення - вона зоорганізувала суспільство впливати на державу, щоб створити  нову армію. щодо стратегії, то у "Правому Секторі" є ідейні, яких дедалі менше і ті, які розуміють силу зброї, яких дедалі більше. Ідейні - проти конретного життя, ті, які розуміють силу зброю - за щасливе і часто безбідне у майбутньому життя. Варто очиститися від других і відкрито сказати, що першим з ними не по дорозі. Але для цього потрібна політична мужність і воля, а ще ідея, за яку першим варто боротися.

ПРО ВІЙНУ... а ПРО Майбутнє....

У стані війни важливо мати Стратегію. Це об'єднує націю і робить зрозумілими для громадян дії влади. Мілітаризація у стані війни - достатня умова влади. Так, війна, так нам потрібно захищатися, так ми докладаємо надзвичайних зусиль, щоб протистояти агресору...
Та, якщо б так розмірковував Ізраїль - війна з арабами і тільки - то не мав би таких успіхів в інших сферах. А що варто зробити? Звичайно, початок зроблено "Десять хвилин з прем'єром", який пояснює дії влади і який сенс варто очікувати у майбутньому від цих кроків. Але минуло уже два роки... Це наскільки влада повинна бути обмеженою, щоб тільки за умови зниження рейтингів та наближенням місцевих виборів додуматися до такого простого.
По-друге, в США був "новий курс" президента Рузвельта, у Європі - "план Маршалла", у Німеччині, Великій Британії - свої стратегії 60-80-х років ХХ століття. А де наші стратегії? Де наші успіхи на фінансово-економічному рівні? У новинах по ящику нас постійно зомбують або військовими діями, або нагадують, що потрібно продовжувати волонтерство (справа благородна і потрібна, але люди на межі фізичного виживання), або про міжнародні успіхи, або знамениті 5 "С". А де економічні досягнення - де прорив інвестицій, де модернізація виробництва, де деолігархізація? Питання без відповіді. Тому, маючи європейський потенціал, влада і надалі мислить категоріями "пострадянського простору" - чим інколи нагадує країну-агресора".Поки що немає критичної маси вищого державного керівництва, яке має політичну волю до розбудови успішної держави і не плутала першу позицію з рівнем вланого добробуту.

КОРУПЦІЯ, корупція, корупція.....

Резонансні кримінальні справи щодо і колишніх і теперішніх очільників високих кабінетів проходять, мов вода у пісок.... Когось оголосили у розшук, когось ніби й "розшукують", комусь навіть оголосили підозру про... А потім " чисто випадково" випустили під заставу і він пропав....Так відбувається боротьба між корупцією і тими одиничними робін гудами, які вірять (поки що), що здолають монстра.... Події у Мукачевому засвідчили, що ми справді стаємо "банановою республікою" або ж повертаємося у 90-і роки ХХ століття, коли вирішувалися питання силою.
Не може контролювати влада процеси, які сама й породила.
Це саме відбувається і по злощасному 205 виборчому округу, те ж саме - стосовно прокурорів, яких постійно хапають на хабарах, але, які потім виходять під заставу...
Це, цілком ймовірно у значних масштабах, нас чекатиме на місцевих виборах жовтня 2015 року. Не готова влада, а може і немає таких можливостей чи бажань, прийняти (виконувати) ЗАКОН як необхідність демократичного суспільства, що дає можливість розвиватися у законопослушному руслі суспільно-політичним та економічним процесам в Україні. Ми стоїмо на порозі чергової узурпації влади і не тому, що це бажання, а тому, що необхідність, яка не дасть змоги скотитися державі до анархії чи отаманщини. Зараз ми на новому витку  процесів, які нагадують національно-демократичну революцію 1917-1921 років. А П.Порошенко своїми потугами теж у стратегіях підходить у порівняння зі П. Скоропадським. Тільки, якщо другий опирався на багнети Німеччини та Австро-Угорщини, то перший   - на санкції та кредити Заходу...  

РОЗДУМИ ПРО...

Минає другий рік від Революції Гідності. Що розчинилося у високих кабінетах, а що є ще надія залишиться в осаді і буде муляти бюрократів?
Зміни до Конституції України - це ми вже проходили. Їх є багато - тих змін - і у них відсутнє одне чи найважливіше - бажання їх виконувати... Поки що є можливість передиху у влади, адже Конституційний Суд має винести остаточний вердикт...
У контектсі цього процесу можна розглядати і зміни стосовно тимчасово окупованих областей України. тут справа складніша. Влада, розглядаючи варіант виходу з кризи разом зі своїми партнерами, - Західною Європою та США, трохи забула про різні інтереси. Світова спільнота має на меті не повернути Україні території, а припинити бойові дії - стан війни. Адже це страшно і виборці країн демократії можуть неправильно обрати політичні сили, виходячи зі справжньої чи уявної небезпек. А Україні потрібно повернути окуповані території. А це інші стратегії та підходи.
Західний світ говорить - що не стріляють на Сході України - і це добре. А українському суспільству цього мало.
Західний світ санкціями заставив зменшити градус напруги - і це для нього добре. А українському суспільству цього мало.
І прийняті рішення Верховною Радою щодо Сходу України носять, на жаль декларативний характер. Це чергова декларація, універсал - наміри, але не реалії. Немає прописано процесу впливу на агресора, коли Росія не виконуватиме Мінських угод. А це є найголовнішим і не від Західного Світу, а саме від України.
Тому для Європи і світу перманентний стан на Сході України оптимальний, адже відсутня реальна загроза саме її національним інтересам. Що стосується України - то її позиція не може бути вичікувальною. Але вона є саме такою... На жаль, тому "заморожений конфлікт" як факт слід сприйняти. Бодай поки що.... 

ДУМКИ ПРО....

Дивишся "ящик" і думку гадаєш:"Навіщо всі національні канали демонструють новини?" Питання риторичне і проблемне водночас. Нам і власники телеканалів, і держава подає, на жаль, тільки розмаїту мозаїку, де поряд із проблемами державної ваги - окупація Криму, бойові дії на Сході, розбірки кланів з контрабандою - є багато побутових новин, які розраховані на середньо статистичного громадянина, що не вміє чи не хоче думати. У новинах немає стратегічного бачення. Вони на сьогодні не дають змогу зрозуміти, що системно відбувається чи не відбувається в Україні. 

ЩЕ РАЗ ПРО НАБОЛІЛЕ....

Звершилося... Наступного навчального року випускники 11 класів будуть здавати обов'язково три ДПА у формі ЗНО: українська мова ( це ми вже проходили), англійська мова та на вибір історія України або математика. Спробуємо зрозуміти логіку МОН України та Центру незалежного оцінювання якості освіти. Ніби все правильно, ніби в контексті реформ, ніби... Але. Оце але і не дає спокою.
По-перше, кількість предметів у старшій школі так і залишається непомірно високою від 20 до 23.
По-друге, змін до програми профільної (старшої) школи так і не внесли, а це означає, що вони і надалі затеоретизовані і не даю проявити випускникам практичні компетентності.
По-третє, не в рівних умовах залишаються ті випускники, яким, крім трьох обов'язкових, доведеться здавати ще два-три тих, які вимагатимуть конкретні внз.
І по процедурі... Знову з 16 по 30 травня 2016 року, знову немає у листі МОН України примірних дат канікул і невідомо, хто їх має встановлювати, знову не зрозуміло із закінченням навчального року саме в 11 класах. Коли? 16 травня 2016 року? Чи після здачі останнього ЗНО - 30 травня? Чи  після оголошення результатів трьох обов'язкових ЗНО?
Є в цьому всьому важливий "плюс" -  якість знань на виході є справді незалежною!!! Але, на жаль, тільки з трьох предметів. А їх...
І другий "плюс"(?) - старша школа є установою, яка готує майбутніх абітурієнтів. А не "всебічно розвинуту молодь в інтелектуальних, фізичних, духовних, соціальних, психічних та інших сферах"
Тому не варто говорити про медалі, а після їх дискредитації, МОН України і надалі мовчить та робить вигляд, що нічого не відбулося, не варто говорити про високі позиції проектів Законів України "Про освіту". Середня освіта технологізується....        

НАВЧАЛЬНИЙ КУРС "ЗАХИСТ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ГРУП РИЗИКУ"

Освітній дім прав людини. Чернігів. Саме тут відбувався тренінг у рамках навчального курсу "Захист та забезпечення прав дітей груп ризику".

Цікаво, змістовно, повчально, перспективно....

Знайомство, очікувані результати та практичні можливості кожного, з якими можна поділитися. Добре повторили положення Конвенції про права дитини та Закону України "Про охорону дитинства", який поки що є формальним та виконання якого не має механізмів контролю. 

А ще -цікаво готували запитання для української влади для отримання відповідей. Ознайомилися з механізмами розгляду справ у Комісіях ООН. Багато вражень та перспективність взаємодій.

Традиційна робота у групах. Результати щоденні можна спостерігати на стінах кімнати. Кандидат юридичних наук А.Корнієвич знайомив з міжнародним гуманітарним правом (у жовтій футболці), акцентували увагу на критеріях, принципах та особливостях соціальної роботи і особистих та професійних рисах соціального працівника. чим соціальний педагог відрізняється від соціального працівника. О.Темченко та Т.Печончик детально зупинилися на організації та проведення моніторингів в установах позбавлення волі. Р.Коваль зупинився на проблемах відновного правосуддя та техніку медіації з неповнолітніми, які вчинили правопорушення. П. Пархоменко, суддя з Бахмача проаналізував власні рішення, які виносив по справах. Проблема і надалі пролягає у фрагментій співпраці ГО та державних структур, у відсутності стратегій - переважно гасяться проблеми, які виникають у соціальному супроводі неповнолітніх, але відсутнє комплексне їх бачення. Великий відсоток субєктивізму при оцінці чи прийняті рішення. І, чи найважливіше, немає політичної волі змінити філософію держави стосовно груп ризику неповнолітніх. Вона і надалі залишається каральною. Отож, ремонтуємо, те, що їздити вже не буде ніколи. Клопітно і неефективно

"ПОЛЬОВА ХІРУРГІЯ" В ПОЛІТИЦІ

"Всі великі реформатори, від Лєшека Бальцеровича до Кахи Бендукідзе, постійно повторювали українцям: реформи бувають або швидкими і рішучими, або невдалими".

Усі знають, що робити. Дають поради, можливо і корисні для влади... Та... Влада, навіть після МАЙДАНУ, глуха, сліпа і безпорадна. Президент усунувся від внутрішніх процесів, переклавши все на Прем'єра. А той, знаючи про себе, що він технічний, тобто мусить виконувати тактичні щоденні завдання, так і не пояснив кожному громадянину про те, які реформи відбуваються і яку користь вони принесуть... 

Пошуки компромісу між державними чиновниками не приносить для суспільства ефективного результату. Час невпинно йде вперед, Україна і далі грузне у болоті, що зветься "бананова держава" - держава південноамериканського типу. 

Влада не хоче, не вміє і не може зі своїм багажем управлінських механізмів сформувати, а потім і реалізувати політичну волю, що назвається "щасливе суспільство". На жаль.

Влада, як і в роки України-Руси, Козацької держави, УНР так і залишається корпоративним клубом для задоволення власних амбіцій чи добробуту, і в цьому вся влада. 

Наш міф "хай прийдуть інші - нами покерують, а то наші не можуть" знову виникає то тут, то там. 

Де рішучість влади у боротьбі проти корупції? Де бажання влади зробити все для того, щоб олігархів було менше, а середнього класу - більше? І таких питань без відповідей залишається багато.

Що ми робимо неправильно? Підсумки змарнованого півріччя. (http://www.pravda.com.ua/articles/2015/06/30/7072785/)