ЛІТНЯ ШКОЛА МАН УКРАЇНИ У ЗАЛІЩИКАХ

 

ВСЕУКРАЇНСЬКА ШКОЛА МАН УКРАЇНИ З ІСТОРІЇ.

 Минулий тиждень, крім літньої школи у Заліщиках, був багатий на інші події. Серед них і участь гімназистів в онлайн Всеукраїнській школі МАН України з історії. Юля Зима, учениця 6 класу, та Антоніна Шевчук, учениця 9 класу, упродовж тижня мали і теоретичні, і практичні заняття з цікавих тем, які стосувалися історії української культури.

Пряма мова Антоніни Шевчук: "Усе чудово. Інформація в принципі була не нова, але цікаво було більше почути про визначних діячів. Формат подання зручний і простий, але не сухий як з підручника, все якраз) (Навпаки, мені було трохи замало інформації через обмеження в часі).

Заняття було дві години (одна година лекція, а друга практичне заняття де ми обговорювали питання і презентували проєкти) + три години на виконання д/з (творчих робіт) (в клас.рум) Було п'ять лекцій:

4. "Звук і рух" українського минулого: історія музичного і театрального мистецтва.

1. Історія культури України: витоки і символи.

2. Культура повсякденного життя: традиції і трансформації.

3. Віддзеркалені в образах: матеріальний вимір культурних пам'яток.

5. Історія української науки: винаходи, постаті, досягнення.

1 було вступом, розповідали про символи і те, що притаманне нашій нації (гарний вступ, як на мене)

2 Розповідали про трансформацію звичок і обрядів, починаючи з палеоліту (цікаво, але трохи затягнуто і фокусувалися не зовсім на тому, що важливе, як на мене)

3 Розповідали про матеріальні пам'ятки (архітектурні) (Ми вчили це з мистецтва, тому більшість я пригадала собі)

4 Розповідали про композиторів, розвиток музики і театру (моя улюблена. Просто люблю про таке слухати, навіть якщо знаю про це)

5 Розповідали конкретно про постаті науки, які внесли свій вклад в її розвиток (Друга улюблена. Точні науки не моє русло, але про важливих людей люблю дізнаватися)

Після останньої лекції нам дали підсумкову самостійну, яка важлива при отриманні сертифікату. (Я склала на 90/100 балів). Також враховуватимуться активність на практичних заняттях, як нас сказали. Хто отримає сертифікат + - повідомлять наступного тижня.

)

ЛІТНЯ ШКОЛА МАН У ЗАЛІЩИКАХ

 Зустріч з Михайлом Васильовичем Сопилюком, істориком, науковцем, краєзнавцем, громадським діячем, заступником директора Заліщицького фахового коледжу імені Євгена Храпливого НУБіП України, надовго запам'ятається юним дослідникам-манівцям. А знання й досвід, які вони отримали під час спілкування й перегляду презентації, служитимуть стимулом для подальшого дослідження минулого свого краю, історичних доленосних подій, про які варто знати, пам'ятати й розповідати нащадкам. 

Михайло Васильович провів для учасників літньої школи цікаву мандрівку Заліщицьким краєм від найдавніших часів і до сьогодення. Він презентував артефакти, які характеризували ту чи іншу епоху. Історик неодноразово підкреслював як географічну унікальність, так і політичне значення розташування Заліщик.

У презентації багато світлин з найдавнішими спорудами міста. Тут і лютеранська (євангелістська) кірха, і греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці, і католицький костел святого Станіслава, і будинки садівничо-городничої школи,  а також колишнього польського товариства «Сокіл», Народного (руського) дому – осередку національного життя українців. Зупинився історик і на визначних постатях, які проживали у різний період у Заліщиках. Серед них важливе місце відводилося як останньому королю Речу Посполитої Станіславу Августу Понятовському, який був володарем Заліщик і 1766 року надав їм королівську грамоту на Магдебурзьке право, так і письменнику, директору вчительської утраквістичної семінарії, поету, науковцю Осипу Маковею. Цікавою для слухачів МАН стала розповідь про родину Бруніцьких.

Помандрували картами-артефактами XVII – ХХ ст., на яких зображено Заліщики. Михайло Васильович не оминув трагічних сторінок історії краю, розповів про війни, які охопили містечко у різні періоди. 

Олександра Войчишин, директор гімназії, подякувала Михайлу Васильовичу Сопилюку за надзвичайно цікаву й пізнавальну презентацію та побажала автору подальших творчих злетів.  

ЛІТНЯ ШКОЛА МАН УКРАЇНИ У ЗАЛІЩИКАХ. ДЕНЬ 2.

 Літня школа слухачів Тернопільського обласного відділення МАН України, яка розпочала роботу на базі Заліщицької державної гімназії, що є її базовим закладом, набирає обертів. Не зважаючи на те, що профільними навчальними дисциплінами у літній школі є фізика, математика, біологія, екологія, географія, цікавинками своєрідними родзинками стала мандрівка містом та мальовничими стежками Дністровського каньйону.

18 липня викладач історії України В.Дяків, директор Заліщицької державної гімназії О.Войчишин провели для слухачів, куди входили гімназисти, під керівництвом заступника директора С.Штуки, методистів О.Королішин, О.Андрусишин екскурсію містом. Під час мандрівки діти ознайомилися з цікавими фактами з історії міста, починаючи з давнього минулого - і до сучасності. Оглянули архітектурні пам’ятки другої половини XVIII – початку ХХ ст., пам’ятники та пам’ятні дошки, приурочені визначним постатям, які проживали або перебували у мальовничих Заліщиках. Місто було поліетнічним. У ньому проживали українська, єврейська, польська громади, маючи свої культурні особливості, дотримуючись релігійних традицій своїх предків.

А після екскурсії містом стежкою-серпантином піднялися на вершину високого правого берега Дністровського каньйону на оглядовий майданчик, де отримали задоволення, дивлячись на меандр, у якому розташувалися Заліщики з прилеглими селами. По дорозі ознайомилися з флорою та фауною, геологічними відкладами силурського, девонського, юрського періодів, де переважають гіпси, вапняки, мергель. Продовжуючи маршрут, оглянули сакральні пам’ятки XVIII ст. – капличка, церква Івана Хрестителя, грот, у якому проживав монах-відлюдник, освіжилися цілющою водою зі святого джерела.

Задоволені повернулися до стін гімназії, яка на два тижні стала осередком науки і другим домом, і продовжували шлях країною Науки.

ЕКОЛОГІЯ В УКРАЇНІ ТА ВІЙНА

 Чотири серії "Екологія та війна в Україні"

Каховська ГЕС - "за" та "проти"

 Проблеми, пов'язані зі зруйнуванням 

ВИВЧАЙ ТА РОЗРІЗНЯЙ: ІНФОМЕДІЙНА ГРАМОТНІСТЬ

 Довга дорога завжди потребує зусиль! А вона була, починаючи з березня, коли відбувалася реєстрація на курс "Вивчай та розрізняй: інформедійна грамотність" - проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та Міністерства закордонних справ і міжнародного розвитку Великої Британії у партнерстві з Міністерством освіти та науки, Міністерством культури та інформаційної політики України та Академії української преси. 11 липня відбулося урочисте відкриття наступного етапу проєкту, який має на меті формувати різні види інформаційної компетентості для протидії фейковій інформації. 

Учасників курсу ознайомилися з курсом. Платформою, на якій є розроблені відповідні матеріали для використання на уроках історії, мистецтва, літератури, мови... 

Нас, учасників, познайомили з регіональними координаторами проєкту, окреслили завдання та механізми, канали взаємодії.

13 липня відбулася презентація платформи, на якій розміщені матеріали, які можна використовувати як вправи на уроках. Їх теми відповідають навчальним програмам. Старший координатор Олександра Розумієнко продемонструвала структуру вправ, акцентувала увагу на можливостях їх використання на різних етапах занять. 

З нового навчального року розпочнемо мандри... У світ інформації та правди. 

АМБАСАДОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ GLOBAL TEACHER PRIZE UKRAINE - 2023

 Бути Амбасадором національної премії Global Teacher Prize Ukraine - 2023 почесно та відповідально. Сьогодні Громадська спілка "Освіторія" провела онлайн-сесію з метою консолідації зусиль для популяризації ідей премії та мотивуванні педагогів для участі у ній. Відбувся жвавий конструктивний діалог, на якому кожен окреслив своє бачення ролі та місця премії для педагогічної спільноти України. Надія Грачова  та Юлія Яцишина - координатори проєкту - вміло та класно провели таку важливу стратегічну сесію у доброзичливій атмосфері. Накреслено нові перспективи, визначено подальший рух для реалізації амбітних завдань. Наші педагоги завжди конструктивні, емоційні, позитивно заряджені і зі своїм поглядом на майбутнє. 

Ми - єдина педагогічна спільнота. Ми - рухаємо освіту України вперед. Ми хочемо бачити своє місце і брати той рівень відповідальності, який необхідний для подальших успішних кроків. До нових зустрічей. А ми - амбасадори національної премії - віримо, що вони відбудуться дуже скоро. Чекаємо на анонси і рухаємося вперед. Відпочиваючи перед "стрибком жаби" (за Я. Грицаком). Адже, щоб досягнути сталого розвитку треба рухатися швидко, нестандартно і з вірою у неминучість змін. 

Ми хочемо, що історіями педагогів надихалися всі; 

ми хочемо, щоб кожен, хто хоче відчути єдність команди педагогічної спільноти у непрості часи російсько-української війни, підтримку, оптимізм та пошук сенсів, був почутим; 

ми хочемо, щоб батьки та учні розповіли про педагогів, які робили і роблять неможливе у складін часи і на фронті, і в тилу;

ми будемо допомагати, ми будемо творити разом, спільно, адже ми - це ті, яким необхідно творити нову Україну, навіть у роки російсько-української війни, навіть у час невизначеності, навіть тоді, коли видається все проти... Але ми живемо, ми боремося, ми творимо, ми надіємося, віримо та любимо, ми йдемо з цілями та новим поглядом у майбутнє. Конкретним, рішучим, творчим, дієвим і людяним. 

Рухаємося.... 

"МОЖЛИВОСТІ ПОЛІГОЛОССЯ ОСВІТНІХ РЕФОРМ"

Про освітні реформи говорять і в державі, і в суспільстві дуже часто. Але говорити та робити - це різні речі. І у контексті робити - ще розуміти і бути консолідованими - це взагалі вищий пілотаж. Те, що я хотів, хочу і буду хотіти змінити в освіті і в освітньому процесі. Зокрема,

- зменшення кількості предметів та їх інтеграція, 

- зменшення кількості уроків і перехід на повний навчальний день, 

- утвердження рівності різних форм індивідуального навчаня, 

- реформування заробітної плати педагогічних керівників, 

- рівність реальної фінансової автономії закладів загальної середньої освіти, 

- приведення у відповідність освітнім стандартам споруд освітніх закладів, конкуренція та зменшення кількості вишів, 

- реформування педагогічних вишів у педагогічні виші, де 30% - науково-теоретичний блок, а 70% - практика,  

- гнучкість оплати праці педагога відповідно до реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учнів, 

- проведення моніторингу ефективної діяльності навколоосвітніх установ різного підпорядкування, загальноосвітніх закладів середньої освіти,  ефективності наукових досліджень закладів вищої освіти в контексті отримання прибутку, 

- залучення бізнесу до формування мережі професійної передфахової освіти, 

- позбавлення патерналізму значної частини педагогів  - це те у мене вкладається у слово "реформа".

Казав, кажу та буду казати: "реформа - це боляче сьогодні, але щасливо - через деякий час". І це боляче - теж частина правди про реформи. І оптимізція закладів освіти різних рівнів, скорочення - вивільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників, реалізації завдань освітньої системи "раціонально та ефективно використовувати державні кошти (читай "умій рахувати гроші") - це "побічні процеси реформи". 

Питання, що розуміють під освітніми реформами різні групи - державні, суспільні, професійні - теж відображає поліголосся. Але дуже часто це поліголосся не конструктивне, а емоційно-хайпове, яке в цілому до бажання покращити стан української освіти дуже далеке. І державне управління освітою вміло та натхненно цим користується, щоб зберегти майже мертву, яку не можна реанімувати, "совкову" освітню систему. 

Управління освітою і державне, і на місцевому рівні часто і не намагалися організувати діалог з педагогами для того, щоб зрозуміти їхні потреби. Так-так, потреби, а не емоції. Бо перше - це до управління, а друге - до психіатра чи психотоерапевта. Як у усмішці - управління освітою - само  по собі, учасники освітнього процесу - самі по собі. Інколи, дуже рідко, вони перетинаються. А так часто йдуть паралельними, інколи протилежними шляхами...

Те, що започаткувало МОН України є чимось новим і поки що не стільки хайповим, чи формальним, як попередні намагання, коли пропозиції педагогів ігнорувалися, але громадські обговорення документів, які не знати звідки взялися, формально і постійно проводилися. 

Час покаже, як те, 

- наскільки педагоги можуть розуміти та генерувати державницькі ідеї в освітній системі та як ці ідеї фіналізуватимуться на рівні нормативно-правової бази, 

- як поєднати консервативну більшість не тільки педагогів, але й наукових, науково-педагогічних працівників, менеджмерів від освіти з прогресивною меншістю, серед якої є педагоги і  представники громадського сектору. 

Знову долучаюся. Мріяти не буду. Але пропозиції подаю. А там, відповідно до дорожної карти, дай Бог. Усе - попереду)))

І на  завершення про синергію. Арістотель сказав, що ціле більше простої суми своїх частин. А Вікіпедія дає пояснення: "Це сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їхня дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їхньої суми". У чому виклик такого класного поняття для нашої освітньої системи - "синергія". У нас освітня система не цілісна, а мозаїчна, дискретна. І кожен елемент, перебуваючи в освіті, часто має свої власні інтереси, які можуть кардинально відрізнятися від бажань освітньої системи. 

І такий елемент буде робити все, щоб зберегти свою парадигму реалізації ввласного бачення. Наприклад, держава хоче реформувати освіту, а управління освітою на місцях часто просто саботує здійснення реформ, адже їх поле не визначене законодавчо, і дії носять часто характер саботажу або несвідомого стримування. І у такому випадку говорити про синергію, коли два елементи кардинально між собою не можуть узгодити рівень взаємодії, не випадає. Якщо батьки, вчителі, учні говорять про неефективність 7-8 уроків у такій формі, як вони є, а система вперто не реагує на це - то який результат такої взаємодії. Учасники освітнього процесу стають "рабами" небажання менеджменту йти на їм на зустріч.