ЯК ДІЯТИ, КОЛИ УЧЕНЬ ПОРУШУЄ ДИСЦИПЛІНУ НА УРОЦІ...

І знову до "Освіторії". Статті до обговорення "Що робити з некерованимидітьми",   "Як діяти вчителю, якщо уроки зриває агресивнийучень" , "Як діяти батькам, якщо дітям заважає вчитися агресивнийоднокласник". 

Що можна сказати, ознайомившись зі їх змістом? Як завжди, деякі пропозиції можна запровадити у закладах освіти. Наприклад, це стосується організації груп медіації зі старшокласників. Їх завдання - проводити "примирення" конфліктуючих сторін серед учнів молодших школярів та підлітків. Заручитися підтримкою педагогів і не боятися говорити з колегами про проблеми окремих дітей. Це теж варіант, який можливо запровадити. Тут тільки потрібно мотивацію. Застосовувати принципи ненасильницького спілкування - хороший прийом для роботи з невеликою групою дітей. Найбільша проблема, яка постає перед педагогом під час уроку у таких випадках, відсутність часу... Адже будь-яка розмова з учнем забирає дорогоцінний час в інших учнів для пізнання світу. Саме відсутність часу, стреси, інколи патова ситуація стають причиною застосування силового шляху вирішення (чи заганяння у глухий кут) конфліктної ситуації. Тут ще один виклик для педагога: якщо один раз такий підхід подіє, то це не означає, що під час наступного він стане ефективним... Цікавою видалася цитата: "Якщо в учня стався раптовий спалах агресії (наприклад, від кидає в однокласників чи вчителя різні предмети, штовхається, кричить), треба якнайшвидше ізолювати дитину від публіки. Бо саме публікою виступає клас у цей момент. Вчитель має спокійним упевненим рухом взяти дитину, що агресує, за руку і провести до іншої кімнати, де можна залишитися сам на сам. Річ у тім, що часто діти демонструють таку поведінку «на куражі», коли отримують задоволення від того, що інші спостерігають за їхнім «виступом». Рефлексуючи на цей алгоритм, педагог розуміє, коли дитину виведеш, то залишиш у класі ще 20-30 інших учнів, коли відведеш в іншу кімнату, то, що робити: говорити з нею чи залишати на іншого педагогічного працівника, чи повертатися до 20-30 учнів класу? Розглядаючи можливості якось вирішити педагогу таку проблему у такий спосіб, можна запропонувати вчителю асистента, який би виконував функції наглядача, або представника силових структур, який має певні повноваження, або психолога чи соціального педагога. Тоді питання може бути розв'язане... Але, якщо таких дітей 10, 20,30... Тоді потрібно 10,20, 30 кімнат. Звичайно, якщо системно працювати над ефективністю такого механізму, то можна привести все у відповідність і за короткий термін. Отож, варто ознайомитися і зробити висновок, що, як і чому можна, а що - ні використовувати в освітньому процесі. Адже у кожного педагога і учня свій шлях у майбутнє...

ЩО РОБИТИ З СУЧАСНИМИ ДІТЬМИ-ЦЕНТЕЛІАЛАМИ?

Платформа "Освіторія" пропонує статтю "Чому діти не слухаються та що робити батькам?" для обговорення.  Теорія ненасильницького спілкування Роземберга допомагає по-новому проявляти себе, чути інших і вирішувати конфліктні ситуації, фіксуючи свідомість на тому, що ми бачимо, відчуваємо, чого потребуємо і про що просимо.

ФАНТАСТИКА в УКРАЇНСЬКІЙ РЕАЛІЯХ: "Один із синів Маршала Розенберга у 14-річному віці сказав татові: «Не бачу сенсу ходити до школи. Не розумію, навіщо ми все це вчимо: немає спільного між реальним життям та знаннями, якими нас натрамбовують». Маршал запропонував сину звернутися до судді й запитати, адже в Америці нелегально не водити дитину до школи, окрім випадків, коли є офіційний дозвіл від суду. Суддя вислухав підлітка й звернувся до Розенберга: «Як батько ви згодні, щоб ваша дитина не ходила до школи?» Маршал відповів: «Так». 

ЗАПИТАННЯ: Хто з українських дітей може сказати батькам фрази: «Не бачу сенсу ходити до школи. Не розумію, навіщо ми все це вчимо: немає спільного між реальним життям та знаннями, якими нас натрамбовують». 

ЗАПИТАННЯ 2: Хто з українських батьків на суді, як у цитаті, на запитання: «Як батько ви згодні, щоб ваша дитина не ходила до школи?» відповість: «Так». 

Скільки українських дітей взяли на себе відповідальність, як син Маршала Розенберга і  "Юнак більше ніколи не відвідував заняття. Але він сумлінно вчився жити в самого життя. І коли йому було 40, вирішив довчитися й склав іспити старшої школи на відмінно. А потім вступив до університету, де йому настільки сподобалося, що він залишився там, написав докторську дисертацію і став професором". 

Дитині Маршала Розенблата було 14 років. Чи українське середовище сімейне, родинне, дитячого садка (дошкільного закладу освіти) формує особистість дитини так, щоб у 14 років вона так сказала батькам? 

А батьки довірятимуть дитині настільки, що (увага!) дозволять не ходити до школи...

Продовжимо тему. Що змушує дитину не казати, що її хвилює, мовчати, агресивно поводитися? Нашу сучасну українську дитину...  Спробуємо знову прочитати фрагмент статті: 

"Маршал Розенберг попросив свою дитину винести з дому сміття. Син запитав у батька: «А ще якісь раби в тебе є?»

Дорослий відповів різко: «Неси негайно, інакше виб’ю з тебе всю чортівню». Зрештою син виніс те сміття, але сказав суворому татусю: «Я діяв через страх». 

 ФАНТАСТИКА В УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЯХ: Хто з українських дітей буде говорити про це у вічі батькам саме так: "Я діяв через страх"? Питання без відповідей...

Ми просто говоримо, що дитина приходить до школи у неї уже сформований страх. Учень буде виконувати, бо боїться. Або не буде виконувати і намагатиметься у різний спосіб відстояти своє право не виконувати, не понісши за це відповідальності...

Нова українська школа виставила маркери нового демократичного світогляду, задекларувала їх впровадження в освітній процес, але виховання до школи - далеке від демократичного, а тому, як батькам зрозуміти право дитини на своє життя... ??????? Продовження буде...

ЧОГО ОЧІКУЮТЬ БАТЬКИ ВІД ШКОЛИ?

На жаль, це питання і для держави, і для суспільства, і для самих батьків - риторичне. На жаль, у нас, в українській педагогічній, психологічній науці немає сміливців, які б спробували дослідити батьківське розуміння потреби дитини у школі... Чи є хоч якісь орієнтири, які б допомогли хоч якось педагогічній спільноті зрозуміти, що ж робити з учнями, як працювати з дітьми і задовольняти батьківські очікування...

Є і для цього світові соціологічні компанії упродовж 2017 -2018 року провели соціологічне опитування батьків з різних країн і висновки опубліковані у статті  "Якою хочуть бачити школу батьки: глобальне дослідження" на платформі "Освіторія". У соціологічному опитуванні брали участь як високорозвинути країни, так і з країн, що розвиваються: з Аргентини, Індії, Сінгапуру, Австралії, Індонезії, ПАР, Бразилії, Італії, Південної Кореї, Канади, Японії, Іспанії, Китаю, Кенії, Туреччини, Колумбії, Малайзії, Уганди, Естонії, Мексики, Великої Британії, Фінляндії, Перу, США, Франції, Польщі, В’єтнаму, Німеччини та Росії. Порівну представлені погляди як матерів, так і батьків дітей 4-18 років. 

" Якщо оцінювати зміни, що відбулися в освітній системі за останні 10 років, то в середньому 40% опитуваних зазначили, що відбулося поліпшення. Оптимістичнішими в цьому є азійські батьки: 72% індійців, 70% китайців і сінгапурців, 68% індонезійців. А найпесимістичнішими виявилися європейці: 70% французів зазначили, що освіта стала гіршою. Це саме стосується 56% італійців і 52% німців. Гірше про освіту думають тільки в ПАР — там аж 72% батьків незадоволені змінами". Тобто, чим вищий економічний розвиток країни, тим скептичніши є ставлення батьків до якості освіти...

 Глобальний рейтинг факторів, які ввійшли в трійку найважливіших для багатьох батьків світу 

 Цікаво, наскільки такі критерії притаманні українським батькам? Хоч у межах освітнього закладу: "професіоналізм вчителів", "територіальна близькість закладу", "сприятливе освітнє середовище" та "місце школи в академічному рейтингу" - це те, що хвилює батьків.

Що найбільше хвилює батьків в освіті дітей

 У приватних розмовах та на батьківських зборах батьки наших учнів говорять про фізичне здоров'я, завелика кількість академічного навантаження. Про "їх щастя та задоволення від навчання", "їх психічний стан та відсутність булінгу", "їхня особиста безпека" батьки менше звертають увагу, напевне тому, що у сімейно-родинному середовищі про це мало говорять і таких випадків в закладі освіти немає.

Скільки часу батьки витрачають, щоб допомогти дітям з навчанням? - ще одне проблемне болюче питання для батьків.

"25% батьків по всьому світу витрачають 7 і більше годин на тиждень на те, щоб допомогти дітям з навчанням. Серед них — 

62% індійців, які присвячують цьому 12 годин, 

50% в’єтнамців з показником 10,2 годин, 

39% колумбійців, що витрачають у середньому 8,7 годин. 

Однак при цьому — лише 5% фінів, 10% французів і японців та 11% британців. 

Тож у цілому цей показник нижчий у більш розвинених країнах". 

Цікаво, куди б потрапила Україна, 

відповідаючи на це запитання? 

Адже, напевне в середньому, батьки українських дітей витрачають не менше 10 год. у тиждень. Це, як робоча гіпотеза)))

І ще одна відповідь на запитання видається цікавою для її обговорення... .

"Для 40% батьків надзвичайно важливим є вступ дитини до університету, найбільше — для латиноамериканців та індійців. А от європейці, навпаки, не ставлять це в пріоритет".

То ми європейці чи ні? Питання для обговорення...

ЇСТІВНІ ЯГОДИ - ОТРУЙНІ ЯГОДИ (ІГРИ)

У 7 класі на уроках основ здоров'я діти знайомляться з отруйними та їстівними рослинами. Важливо знати не тільки їх назви, але й вигляд. Пропоную дві гри, розроблені на платформі: learningapps.or
Отож, "ЇСТІВНІ ЯГОДИ" 

QR-код:

Загальний вигляд гри: 

А тепер "ОТРУЙНІ РОСЛИНИ"
QR-код: 

 

Загальний вигляд гри:

 

УЧЕНЬ ТА БАТЬКИ ХХІ СТОЛІТТЯ. ЯКІ ВОНИ?

Конкурси Global Teacher Prize Ukraine, "Вчитель року" у різних номінаціях дають змогу і державі, і суспільству давати відповідь на запитання: "Який ідеал вчителя ХХІ століття?" Окремі обласні ради своїми рішеннями нагороджують тих педагогів (а чи тих?), випускники яких успішно (200 балів) склали ЗНО з предмета. Тобто якісь критерії "найкращого вчителя" таки існують.
Тепер учні... Яким повинен бути учень ХХІ століття в освітньому реформованому просторі? Саме повинен, а не є. Питання зависло у повітрі... Хоч необхідність критеріїв і для батьків, і для педагогів, і для  суспільства, і для самих школярів  його справді потрібна. Тут важливу роль могла б відіграти НАПН, адже у ній є і методологія, і методика, і певні напрацювання, і що, важливо, запит суспільства та державних освітніх інституцій. Але після статті щодо низького рівня науковості, високого відсотка плагіату, і повного пофігізму як структури, так і конкретних "вчених" на них надія мала, як власне і на їх "дослідження".
І ми не можемо якимось чином об'єднати реальність - наявний стан дитячої психіки центеліала - і ідеалу - що з наявного і як буде впливати на подальший розвиток держави в цілому.
Ніхто, принаймі поки що, з громадських, державних інституцій не пробує організувати конкурс, наприклад, "Кращий школяр України". Бо у своїх спробах наразиться на критику тих критеріїв, за якими можна обрати справді "кращого школяра". Хоч провокативно такий підхід має право на існування з тієї причини, що це, можливо, стимулюватиме суспільство та державу розуміти суть проблеми. Хто зі школярів і яким чином може зараз чи у найближчому часі стимулювати розвиток дкржави і громадянського суспільства.
Це стосується і батьків. Які батьківські обов'язки повинні розвивати, а які притримувати суспільством чи державою, як такі, що погано впливають на формування дитячої психіки?
Виклик кинутий...  Проблема поставлена: який повинен бути кращий школяр сучасної української школи? Хто візьметься за розробку критеріїв отого "кращого школяра". Спробуйте, можливо вдасться)))

ПЕДАГОГ-АНІМАТОР - ПРОДУКТ СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЧИ...

На роздуми щодо ролі та місця педагога у освітньому процесі нової української школи цього разу  спонукав допис "Школа, в якій захопливо: 21 порада від директора" (посилання: http://nus.org.ua/articles/shkola-v-yakij-pryyemno-21-porada-vid-dyrektora/ ). Серед порад директора мою увагу привернула № 3 "Ми забороняємо вчителям писати зауваження: на уроці крутився, співав, свистів тощо. Хай крутиться, співає і свище – це справа дитини. Більше хвилини вона це не робитиме. Якщо ж довше, то я кажу вчителям, щоб пропонували заспівати всьому класу".
І тоді виникає логічне запитання, якщо свистить (чи заважає веденню уроку) одна дитина, така пропозиція директора має право на існування. Коли ж у класі 30 учнів і не один, а мінімум десять почнуть свистіти, шуміти, заважати провести урок? Як спрацює така пропозиція для них? Як варіант, припускаю, можливо вони щодня будуть вчитися, наприклад, на уроці свистіти, щоб заробити у конкурсі на "кращого свистуна (крикуна, порушника) школи"   100 грн.
Коли з 30-35 дітей у класі, частина (більше 1 учня) не може пояснити своєї поведінки або  робить вигляд і невинні очі і намагається інформувати педагога: "А що я такого зробив? Я нічого не робив! Це не я! Чого ви до мене присікуєтесь?" І водночас на цьому ж уроці є тих самих 10-15 учнів, які хочуть працювати з учителем, хочуть пізнавати нове, чують, розуміють, виконують завдання, мають тривалішу довільну увагу. Як розірватися вчителю, щоб і перших 10-15 забавляти, виконуючи роль аніматора, і бути для інших справді людиною, яка модератор, тренер, зрештою просто людиною.
Висновок напрошується один, принаймі на сьогодні: ділимо клас: одна частина класу разом з педагогом-аніматором переходить в іншу кімнату і його головне завдання забавляти і застерігати від різних травм, образ, тобто виконувати роль вихователя. Інша група свідомо працює як традиційно, так з використанням ІКТ, сучасних інтерактивних технологій.
По-моєму, справедливо:
хто з учнів може докладати зусилля для того, щоб пізнати світ і творити (їх просто навчило попереднє середовище - сім'я, родина, у них інша нервова система, темперамент, у них формувалися інші цінності), той має можливість отримати від педагога методи для власної реалізації;
хто не може докладати вольових зусиль для цього, але може кричати, свистіти, ображати інших, не чути за першим разом. Інколи, навіть у 9-х класах прості речі окремим учням потрібно повторювати три-чотири рази і доки вони налаштуються на виконання завдання, то інші уже його виконали. Тоді варто для них створити окремі класні кімнати, які дають змогу "розвиватися у тому напрямку".
Тоді під час навчання у вищих навчальних закладах варто запроваджувати нові категорію "педагог-аніматор", який вміє забавляти учнів, які не соціалізувалися сім'єю, родиною, дитячим садком. Спробуємо розробити посадову інструкцію для такого педагога...

ЯКИМ МАЄ БУТИ ВЧИТЕЛЬ - ЗНАЄМО. А ЯКИМ УЧЕНЬ - ДОГАДУЄМОСЯ)))

Відбувається другий всеукраїнський конкурс Global Teacher Prize Ukraine. Визначено 10 фіналістів. Освітянська спільнота, роблячи попередні підсумки, часто говорить про риси справжнього педагога ХХІ століття. Чи не найповніше про це говорить платформа "Освіторія" у статті "Яким має бути сучасний вчитель". Експерти, освітяни, учні говорять про концептуальні риси сучасного вчителя - любов до дітей, вчитися упродовж всього життя, як вчителям, так і учням, використання ІКТ в освітньому процесі, вміння мотивувати учнів, гнучкість в житті і в освітньому процесі... Все, безумовно, правда. На 100 відсотків.
Іншим учасником освітнього процесу є учень - дитина віком від 6 до 19 років. І ніхто не говорить, яким має бути учень...
Наведу приклад з життя. Перерва за комп'ютером  в одному з п'ятих класів сидить 10-річний хлопчик. Він заходить на ютуб і переглядає музичні кліпи. Давайте спрогнозуємо: дитина думає, робить вибір, знаходить відповідний кліп і дивиться його від початку до кінця. Дитина центеліал має принципово інший підхід: перемикаю кліпи, прослуховую їх від сили 20-30 секунд і рухаюся далі. Тобто дитині не цікавий зміст кліпу, її цікавить перемикати кліпи... Педагог запопонував на парі, що учень не дослухає до кінця кліп, який саме переглядав. Не говорячи про те, чи зможе він переказати змість прослуханого кліпу чи його головні образи-ідеї. Дитина 30 секунд мужньо трималася, а закінчення першої хвилини рука на мишці почала тремтіти від нетерпіння переключити кліп. І через півтори хвилини він знайшов вихід з ситуації. У меню він прискорює верегляд кліпу, зробивши функцію удвічі швидше, а потім за десять секунж до завершення привів її до нормального відтворення. Кліп завершився, хлопчик переможно подивився на педагога. У педагога висновок один - пісні сучасного покоління повинні звучати не більше 30 секунд.
Тепер трохи психології. Кожен з педагогів знає, що увага у дитини хвилеподібна і тривалий час не може триматися на об'єкті. Коли у класі 30 учнів, яка ймовірність того, що хоча б у половини дітей одночасно на пікові буде хвиля уваги. Це задача на теорію ймовірності для математиків. Враховуючи, що фіксована, довільна увага сучасного центеліала максимум 30 с, проблемне запитання "Як навчити 30 дітей математики (іншого предмета) у класі, що не відповідає їх потребам?"
І варто тепер спробувати визначити принципи сучасної дитини - центеліала під час освітнього процесу.
Наприклад, 
ФОРМУВАННЯ ВОЛЬОВИХ ЗУСИЛЬ У НЕЇ - ЦЕ НЕОБХІДНИЙ ПРИНЦИП ЧИ НІ?
ПОВАГА ДО ІНШИХ - ЦЕ НЕОБХІДНИЙ ПРИНЦИП ЧИ НІ?
РОЗУМІННЯ ІНШИХ - ЦЕ НЕОБХІДНИЙ ПРИНЦИП ЧИ НІ?
ВМІННЯ ПОРОЗУМІТИСЯ У ПРИЙНЯТНИЙ (МОРАЛЬНИЙ) СПОСІБ - ЦЕ НЕОБХІДНИЙ ПРИНЦИП ЧИ НІ?
Батьки починають швидше розуміти, аніж педагоги, що клас як середовище, де можуть навчити дітей, відживає себе. Тому і з'являються репетитори, тьютори, фасилітатори, модератори - це спроба подолати кризу викликів освіти. 
Сьогодні говорять про поділи класів для вивчення окремих предметів. І .... Нічого не змінилося. Ті ж самі більше 27 учнів у класі. Звичайно, сором'язливо відзначається, що можна ділити і при меншій наповнюваності класу, але за рахунок місцевого бюджету або засновника.
СПРОБУЙМО ОБГОВОРИТИ.
ЯКИМ ПОВИНЕН БУТИ УЧЕНЬ ШКОЛИ У ХХІ СТОЛІТТІ?

САМООСВІТА ПЕДАГОГА - НЕОБХІДНІТЬ ДЛЯ РУХУ ВПЕРЕД

У пошуках методичних, технологічних новинок педагог натрапляє на безліч освітніх платформ, які мають різноманітні онлайн-курси і пропонують підвищити обізнаність з певного кола питань своїм відвідувачам...
Важливим і надалі залишається мотивація педагога: навіщо потрібно проходити онлайн-курси? Тут поки що МОН України ніякими нормативними документами не окреслює механізм, відповідно до якого вчитель може обрати платформу, курси і підвищувати свій фаховий рівень.
Але час не стоїть на місці, і тому можливо буде цікавою запропонована інформація про сайти, освітні платформи. Тепер пропоную EdEra, де можна ознайомитися з курсами, які допомагатимуть під час вивчення тем з соціальної, духовної, психічної складових здоров'я.

 

Наступна платформа ВУМ: Відкритий університет майдану, який має багато онлайн-курсів. Вони стосуються різноманітних сфер взаємодії громадянина та органів місцевого самоврядування і державного управління: 

 

 "ПРОМЕТЕУС" - ОНЛАЙН-ПЛАТФОРМА, яка має теж дуже цікавий контент з різних питань життєдіяльності особи. 

 І це ще не все... Продовження буде... Крім змістового контенту, важливе місце відіграє світосприйняття учня щодо запропонованого матеріалу і можливість доступно викласти його у цікавій формі завдяки новинкам ІКТ...

РЕКЛАМА ВЛАСНОЇ МЕТОДИЧНОЇ СТОРІНКИ НА ПЛАТФОРМІ "НА УРОК". РЕКОМЕНДУЮ))) ЗАПРОШУЮ)))

Освітня платформа "На урок" дає можливість у власній електронній бібліотеці розміщувати та популяризувати різноманітні методичні матеріали. Пропоную деякі з них... І за кожен можна отримати сертифікат, а також побачити скільки переглядів та скачувань. Щиро дякую платформі за таку можливість. Крім неї, й інші педагогічні платформи надають такі можливості. Отож, скористайтесь... Це справді КЛАС!!!

 

Заходіть за посиланням https://naurok.com.ua/biblioteka/moe - і дізнаєтеся багато нового та цікавого. Запрошую. Попередня реєстрація...

ДІЛИТИСЯ ДОСВІДОМ - "КРУТО"

Творчість педагога завжди поцінована тоді, коли її переглядають колеги на платформах, сайтах, блогах, їх коментують, скачують для власного користування...
Можна висловити подяку організаторам різноманітних освітніх платформ. Зокрема, EdEra, "На урок".
А результати такої праці - наступні:

ВЧИМОСЯ БЕЗПЕЧНОСТІ )))

Традиційною у гімназії є співпраця з підрозділом МНС у Заліщицькому районі. Заходи відбуваються як відповідно до практичної частини навчальної програми "основ здоров'я", так і у рамках організації та проведення тижнів безпеки життєдіяльності та охорони праці (листопад, квітень); дня цивільного захисту.
Представники підрозділу знайомлять учнів з
1) правильною комунікацією з підрозділом у випадку НС (телефон 101);
2) функціями спеціального автомобіля;
3) спеціальним одягом та засобами.
Пропонують спробувати одягнути спецодяг, використати вогнегасник для гасіння пожежі, розгорнути рукави для підготовки до гасіння пожежі тощо.
Крім того, на базі гімназії підрозділ проводить показові розгортання спецмашини під час умовного загорання.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я. 5 КЛАС. ДРУГИЙ УРОК.

ПІДРУЧНИК ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я: ПІДРУЧНИК ДЛЯ 5-ГО КЛ. / І.Д.БЕХ, Т.В.ВОРОНЦОВА, В.С.ПОНОМАРЕНКО, С.В.СТРАШКО. - К.: АЛАТОН, 2013.

ПАРАГРАФ 2: ПРИНЦИПИ БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (С. 13 - 17)

Питання, на які ви вмітимете давати відповіді:

 
- Що таке "безпека життєдіяльності"?
- У які небезпечні ситуації ви можете потрапити?
- Як поводитися у небезпечній ситуації?
- За якими номерами можна повідомити про небезпеку і у яких випадках? 

ПОЧНЕМО З ПОВТОРЕННЯ

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ МАЛЮНКИ ТА СПІВВІДНЕСІТЬ З НОМЕРАМИ У ТАБЛИЦІ

 

ЩО ТАКЕ "БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ" ?

1. ПОДУМАЙТЕ, ЯК МОЖНА ЗАМІНИТИ  СЛОВО "БЕЗПЕКА"  СИНОНІМОМ?

БЕЗПЕКА - ЦЕ ... .

2.  З ЯКИХ ДВОХ СЛІВ СКЛАДАЄТЬСЯ "ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ"?

3. ТО ЩО ОЗНАЧАЄ ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ДЛЯ ЛЮДИНИ? 

ПОДИВІТЬСЯ НА МАЛЮНКИ НА С. 13, ПОДУМАЙТЕ І НАВЕДІТЬ ВЛАСНІ ПРИКЛАДИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ТА ЗАПИШІТЬ ЇХ.

ІІ. ЯКУ СИТУАЦІЮ МОЖЕТЕ НАЗВАТИ НЕБЕЗПЕЧНОЮ?   ЯКІ ЇЇ ОЗНАКИ?

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ НЕБЕЗПЕКИ? ЯКІ ПРИЧИНИ НЕБЕЗПЕЧНИХ СИТУАЦІЙ? 

ОБГОВОРІТЬ ЗАВДАННЯ НА СТОРІНЦІ 14  

ТА ЗАПОВНІТЬ ТАБЛИЦІ

 

ІІІ. ЯК НЕ ПОТРАПИТИ У НЕБЕЗПЕЧНУ СИТУАЦІЮ? ЛЮДИ НА ОСНОВІ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ ВИРОБИЛИ ФОРМУЛУ БЕЗПЕЧНОЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

ВОНА МІСТИТЬ ТРИ ЕЛЕМЕНТИ:

ПЕРЕДБАЧИТИ - 

УНИКАТИ - 

ДІЯТИ -  

ЯК ВИ РОЗУМІЄТЕ ЦІ СЛОВА? НАВЕДІТЬ ПРИКЛАДИ СВОГО РОЗУМІННЯ.

ІV. ЯК НАМ ДІЯТИ? БЛОК-СХЕМИ ТА СИТУАЦІЇ ЗІ СТОРІНКИ 16.

V.ДО КОГО, ЯКИМ ЧИНОМ І ЗА ЯКИХ УМОВ НЕОБХІДНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО РЯТУВАЛЬНИКІВ? (СТОРІНКА 17).

Перегляньте  фільм і дайте відповідь на запитання: "За яких обставин необхідно звертатися за номером 101?"

 

 

 

ПОШУК ЧОРНОЇ КІШКИ У ЧОРНІЙ КІМНАТІ

Час дедалі швидше прискорює свій біг.
Для нового покоління учнів навчання через сидіння на уроці часто є покарою. Покоління центеліалів набагато рухливіше, швидше втрачає зосередженість на уроці, їх у переважній більшості неможливо заставити щось запам'ятати, їх дедалі важче здивувати, їм не потрібні знання, факти, адже постійно під рукою гаджет з Інтернетом, їм нудно сидіти 45 хвилин на уроці, тяжко...
Дедалі складніше їм стає з дотриманням моральних принципів, адже вони часто не знають, що вони не тільки існують, але й їх потрібно дотримуватися, докладаючи зусиль...
І тепер виникає логічне запитання, який вчитель може подолати ці згубні виклики. Питання залишається відкритим. Молоде вчительство, яке отримує копійки і не завжди розуміє ентузіазм - докладання зусиль без відповідної плати, наштовхується на опір досвіду. Досвід, з однієї сторони,  велике надбання конкретного педагога, адже для цього він доклав багато зусиль, з іншої - своєрідне гальмо, яке не дозволяє йому вийти за межі власного педагогічного комфорту. Але, напевно, важливим у процесі комунікації між досвідом та молодістю є рівень елементарної культури і розуміння. Загальна культура спілкування стає нижчою і нижчою... Вміння поважати молодість за те, що вона інша, що у неї ще немає досвіду, що вона йде своїм шляхом - це стає досвіду дедалі складнішим. Він опирається, він робить все, щоб щось нове не прийшло у стіни школи або школа не ставала дедалі ширшим середовищем. Це той тягар, який стає одним з фундаментальних під час здійснення реформ. І справа не в педагогічній майстерності - справа у боротьбі двох різних світоглядів: консервативного та прогресивного, у боротьбі популістського та інтелігентного. Найважче у побуті інтелігенції - зберігати елементарне думання. Думання стає дедалі більшим тягарем для кожної людини, тому краще казати, не подумавши. Адже свобода у розумінні нашої провінційності - це бажання людини сказати, саме те, за що не потрібно нести відповідальність... просто сказати... не подумавши... Адже, коли людина думає, тоді вона говорить притомні речі, коли просто відкриває рота і з  нього вилітають "просто слова", а потім вона не пам'ятає, які слова вилетіли - то це напевне це найвищий рівень цинізму. Людство міліє. Цивілізація йде до свого логічного завершення. І значна частина людства стає її гробарями.

ОСНОВИ ЗДОРОВ'Я. 5 КЛАС. ПЕРШИЙ УРОК.

Шановні учні! Сьогодні для вас новий спосіб комунікації. Спробуємо спілкуватися, використовуючи блог.
Це має бути чимось новим та незвичним. А ще - позбавить використання зошитів для виконання домашніх завдань.
У першому уроці ми спробуємо з'ясувати наступні питання:
- Що означає для вас слово "основи"?
- Як ви розумієте вислів "я - здоровий"?
- Які ознаки засвідчують, що ви здорові?
- Які ознаки засвідчують, що ви захворіли?
- Що робити, коли ви захворіли (ви маєте ознаки хвороби)?
- Чи вмієте ви користуватися термометром для вимірювання температури?
- Коли ви вимірюєте температуру?
- Хто це контролює?
- Як вчините, коли побачите, що людині погано?

- Які небезпеки вас підстерігали впродовж канікул?

ДЕ ВИ МОЖЕТЕ ЗНАЙТИ ВІДПОВІДІ НА ЦІ ЗАПИТАННЯ?
Про це:
- будемо говорити на уроці;
- відповідь на ці запитання можна знайти на сторінках підручника "Основи здоров'я" для 5 класу;
- у пошукових системах Інтернет;
- спілкуючись з рідними та однокласниками.

 

ОСВІТНЯ РЕФОРМА. АКТ ПЕРШИЙ. FINITA LA COMMEDIA?

Розпочався новий навчальний рік... Учні перших класів переступили поріг школи. Нова українська школа розпочалася свій рух?! Тільки куди? У ЗМІ журналісти досліджують стан рівня ефективності впровадження освітньої реформи і роблять невтішні висновки: школи неготові до прийому першокласників... Називається, приїхали?
Як завжди вічні питання: хто винен та що робити зависли у повітрі. Хоч вкотре причини лежать на поверхні. Так, МОН України подає в інформаційному потоці таблицю розподілу фінансів по областях, але... Коли надійшли ці гроші на рахунки? Про це якось інформації немає.
А що МОН України (конкретні чиновники) не знає системи процедури тендерів: їх тривалості, судових розглядів, визнання таких, що відбулися чи не відбулися... Місцеві органи влади не могли оголошувати тендер,  не маючи на рахунках коштів.
Хто винен? Система, адже органи місцевого самоврядування стали заручниками саме механізму, який розробили так, у коридорах влади.
Вихід був? Так, коли кошти від Міністерства фінансів переведені на рахунки МОН України у лютому-березні.
Чи можливо це було спрогнозувати? Так.
Чому це спрогнозували? Тому що Міністерство фінансів свідомо (чи не свідомо) заблокувала цей процес у лютому та березні.
Хто винен? Система?
Система робить усе для того, щоб не пустити реформи і, крім того, викликати певне суспільне збурення. 
Так, є конкретні виконавці, які могли (чи не могли), хотіли (чи не хотіли) підписати документи про фінансування. Це можна розглядати, як менеджменський саботаж. Простіше, шкідництво.
По-друге, підручники для перших, п' ятих, десятих класів знову не потрапили вчасно до школи.
Так, пані міністр озвучила обіцянку про звільнення відповідальних працівників Інституту модернізацію змісту освіти, що відповідали за цей процес. Але, ніхто не знає чи це буде направді, по-друге, можливо ці відповідальні (безвідповідальні) працівники отримають нові (можливо) ще більш оплачувані посади. Час покаже.Зрештою, МОН України міг спрогнозувати та проконтролювати кожен етап процесу? Міг. Чому не зроблено? Ніхто не дасть відповіді...
Ось так і побудована система управління. Всі про все знають, а конкретного виконавця (крім офірного цапа) ніяк не знайдуть. Ніби чорну кішку у чорній кімнаті...
А суспільство просто дивиться на цей цирк і не розуміє, хто вони у цьому дійстві: піддослідні, чи глядачі? Напевне  кожен може дати собі відповідь на запитання.