НЕБЕЗПЕЧНІ КОМПАНІЇ

 

ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. ІІ РОЗДІЛ

 

ФАНТАСМАГОРІЯ МАРСІАНСЬКОЇ ОСВІТИ

Будь-яка людина, якщо вона намагається зрозуміти систему, то неминуче опирається на свій досвід. Це зрозуміло, але... Досвід є досить обмеженим і "не свіжим". А тому виникають у свідомості тільки уявлення про... Уявлення - це те, що людина думає про той чи інший процес. І немає повної гарантії, що уявлення та реальність накладаються. Тобто, що уявлення - це реальний стан справ. Такої впевненості немає.  

Сьогодні часто обговорюють результати опитування, які стосувалися різних питань діяльності педагогів, які викладають у 5-6 класах Нової української школи. Окреслено проблеми використання педагогами інструментів, починаючи від ідей НУШ, до аналізу законодавчої бази (освітньої програми, модельної програми, підручника), вміння їх використовувати під час освітнього процесу (методичної роботи), і оцінювання, і наявності матеріальної технічної бази, і насамкінець дещо ущемлено - про мотивацію та психоемоційного виснаження.

Так формується уявлення про те, що найважливіша фігура у всьому освітньому процесі - педагог, що справді так. Але немає розуміння того, що є інші учасники освітнього процесу - здобувачі (учні) та батьки. І про те, які їх уявлення про перебуванні в школі, ні педагог, ні освітній менеджмент не намагається дізнатися. На жаль. Тобто, учні та батьки для освітнього управління є чимось статичним - метафізичним, незмінним. Такі собі непохитні уявлення... Які не знаю на чому грунтуються, але вони таки уявлення і до дійсності мають дуже опосередковане відношення. Трохи дивно, враховуючи те, що крізь у норматичній базі зазначено суб'єктно-суб'єктні відносини учасників освітнього процесу. Тому які педагоги - то є важливо. а які батьки та учні - то, як Бог дасть. 

Тепер трохи аргументів. Сучасне покоління "альфа" має таку тенденцію: "грати" за власними правилами, які формуються на їх уявлення та досвід. І ці правила вони можуть змінювати залежно від того, як розвиваються події, у яких вони беруть участь. Тобто така собі динамічна структура, яка "не прив'язана" до загальнолюдських цінностей та опирається на цінності, які вигідні індивідуальній особистості. До речі, така тенденція носить глобальний вимір. 

По-друге, домовлятися та узгоджувати правила між учасниками освітнього процесу у системі загальної середньої освіти стає дедалі складніше, адже формально вони узгоджені, а фактично частина з них бойкотується учнями... Тому виходять певні "ножниці" - ми приймаємо формально правила, але їх апріорі виконувати не будемо, тому що маємо власні "правила", які можемо будь-коли змінювати. І це для нас "класно"! - позиція значної частини учнів.

По-третє, чомусь у висновках соціологічного опитування вбачається тенденція розділити педагогічну спільноту на умовно "хороших" - це педагоги початкових класів, та "не дуже хороших" - педагогів 5-6 класів НУШ. Перші - все роблять, виховують, формують, знають, вміють.... І в цілому до них ніяких претензій немає і не буде.... А інші - ніт не вміють, не знають, не хочуть, не бажають, не мотивовані.... Але у цьому калейдоскопі у мене виникає питання: "А на основі чого такий поділ на "хороших" та "не дуже хороших"? Де ті дослідження, що засвідчують позитивну динаміку та успішну результативність початкової школи? Тільки цього року будуть пілотувати інструмент, який може трохи привідкрити завісу ефективності роботи педагогів початкової школи... Але це тільки буде. Мені, як педагогу, який працює у 5-6 класах, доводиться робити подвійну роботу: по-перше, формувати те, що не сформувала початкова школа (і не намагалася сформувати у значної частини дітей), по-друге, розвивати те, що повинні розвивати у 5-6 класах. Подвійне навантаження таки дуже виснажує. Але "ордени" вчителі початкової ланки отримали. 

По-четверте, класно-урочна система то є "прокрустове ложе", яке каструє ідею Нової української школи у контексті психології сучасних дітей. Адже якщо дитина може фіксувати увагу на об'єкті 9 секунд, які хочуть перевести у 9 хвилин, а дітей у класі 25-30, і у них увага не синхронізована, то скільки зусиль треба педагогу, що пояснити завдання класу з 25 - 30 учнів. Треба врахувати те, що синхронізувати увагу у всіх учнів у класі не вдасться. Це неможливо відповідно до психології людини. 

Для групової роботи у дорослих діє правило, коли у групі є один демотиватор, то ефективніть діяльності групи знижується. А у класі з розбалансованою увагою дітей-демотиваторів більше, ніж 1. Тому робота у групі учнів є в принципі  неефективною. Звичайно, є варіант, який пропонують для дорослих, не допускати до роботи у групі тих, хто демотивує її діяльність. Але куди таких дітей, які демотивують інших у групі,  подіти? 

І про цінності... Це одне з найскладніших питань. Найкраще, коли різні покоління мають розуміння універсальних цінностей. В Україні - це може бути Українська хартія вільної людини. Але поколіннєвий розрив, який розпочався з масовим запровадженням гаджетів, зробив це неможливим. Тому освітній процес - це своєрідна екзистенційна боротьба між поколіннями, які мають різні цінності. Покоління наполегливо запроваджує ті "цінності", які були "не нормою" ще в недалекому минулому. Ось деякі з них. 

Перша - ігнорування, тобто не реагування на намагання педагога комунікувати з дитиною. Дитина "наполегливо сидить у гаджеті" і "ніяк не хоче з нього вилазити". Граючись у гаджеті, дитина різного віку дитиніє і 16-річні стають 10 річними або й 6-річними. І це одна з глобальних проблем. Яким би не був педагог, гаджет його переможе у контексті можливостей. Залежність - це загроза мисленню дитини, яке "вимикається" і "не вмикається", це "цифрова епідемія", яка загрожує залежністю і не здатністю людини сприймати реальність, живучи у бульбашці ілюзій. 

Тобто "не норму" тепер треба сприймати, як норму. 

Друга "цінність" - це використання ненормативної лексики. Це теж стає "нормою" та виявом "індивідуальності". Коли учень питає про те, чому не можна спілкуватися без ненормативної лексики і що тут такого, то це засвідчує тенденцію, коли загальна культура примітивізується.... Це світоглядні розриви, які досягли значних масштабів.

Третя  "цінність" - це не вміння стримати природні рефлекси, пов'язані з виявом емоцій через видання тваринних звуків. Тобто, дитина не вміє контролювати свої емоції у людсьий спосіб, і виражає їх на рівні тваринному. Кірка мозку не може стримати функції підкірки. І дитина або говорить, що це "прикол", або відмежовується фразою "що я такого зробив" чи "це не я". Це теж прояв індивідуальності, бо "мені це  можна" Заввага при цьому є такою, дитина інивідуально спілкується відповідно до людських норм, але коли приходить у класне середовище, то намагається проявити себе в інший спосіб. Тут відбувається боротьба цінностей. Звичайно, може молоде покоління педагогів сприймає такі прояви індивідуальності як норму. І це для них природно. Але для покоління, яке має цінності добра, любови, емпатії, світла та й простої людської відповідальності, це надзвичайно тяжка ноша, тримати світ моралі в ідивідуалізованому атомізованому світу. І не тільки тримати, але й намагатися "довести" сучасному молодому поколінню, що це важливо. До речі, є таки учні, які сповідують загальнолюдські цінності, їх стає дедалі менше у класах. Але вони є. І чи десь є дослідження, який стан їх здоров'я в індивідуально-атомізованому середовищі? Наскільки їх захворювання носять психосоматичний характер? 

Знову повертаємося до коефіцієнту корисної дії (ККД) між здобувачем освіти та педагогом. Він прямує до нуля, він демонструє ціннісну кризу освіти як такої. І це носить глобальний характер. 

І повертаємося до початку. Кожен зараз живе уявленнями, які не є реальністю. Так творимо ілюзії, які не стільки вирішують проблему, скільки поглиблюють кризу. Адже уявлення - це бажання дати просту відповідь на складне питання. А так у житті немає... І система продовжує деградувати у контексті цінностей. 

ПЕРЕМОГА У КОНКУРСІ

 Не зважаючи на широкомаштабне вторгнення, гімназисти і далі прагнуть реалізувати власний творчий потенціал, беручи участь у конкурсах. Серед них і XVII Міжнародний конкурс з українознавства для учнів 8–11 класів, який організований науково-дослідницьким інститутом українознавства. Серед тем, які пропонували розкрити учням, важливе місце відводилося збереженню української ідентичності впродовж всієї історії народу/нації. 

Спочатку організатори конкурсу планували традиційно провести відбірний та фінальний етапи. Але війна вносить свої корективи. Тому оргкомітет прийняв рішення щодо заочного оцінювання та визначення переможців. 

І у наказі відзначено, що робота Шевчук Антоніни, учениці 5(9)-Б класу, зайняла 2 місце серед учнівських робіт учнів 9 класів. 

Вітаємо переможницю та бажаємо подальших успіхів. Організатори до 10 квітня надішлють дипломи переможниці та подяку керівнику роботи. 

ЕКОЛОГІЯ.

 

СПІЛКУВАННЯ. РІВНІ. ПРАВИЛА.

 

ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ. МЕХМЕД ІІ

 

ЯК ДОЗВІЛЛЯ І СПОРТ, ПОДОРОЖІ ТА МІГРАЦІЇ ЗМІНЮЮТЬ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ

Завдання 1.  (параграф 23)

І ряд. Що таке дозвілля? Які види дозвілля ти знаєш? Запиши 2-3  види.

ІІ ряд. Що таке спорт? Які види спорту ти знаєш? Запиши 2-3 види.

ІІІ ряд. Що таке подорожі? Як можна подорожувати? Запиши 2-3 види мандрівки.

Зроби висновок. 

Чим відрізняються сучасні дозвілля, спорт, подорожі від минулого? Від чого це залежить?

Які почуття та емоції викликають у тебе дозвілля, спорт, подорож?

Завдання 2. Сторінка 131.

На основі світлин напиши звернення-привітання (2-4 речення) учасникам наступної Олімпіади або Паралімпійських ігор з різних країн.

Початок. "Звертаюся до вас, учасники Олімпійських ігор у ... ". 

Завдання 3.

Яка мета подорожі? Що таке міграція? Чим подорожі відрізняються від міграції?

Чому люди мігрують? 

Що заставляє людину змінювати місце проживання?

Що таке діаспора? У яких країнах перебувають найбільше українців?

Дослідити візуальне джерело тобі допоможе послідовне дотримання таких кроків. (С.53).

1. Уважно роздивись джерело та визнач:

- Яке візуальне джерело ти споглядаєш?

- Ким і коли (у який історичний період) було створене?

(Підказка: відповіді на ці запитання ти знайдеш у підписі до ілюстрації).

- З якою метою було створене?

2. Опиши візуальне джерело.

- Хто, що зображено (історична подія, сцена повсякденного життя, споруди, портрет тощо)?

-  Де відбувається зображене?

-  Хто або що знаходиться на передньому та задньому

плані, праворуч, ліворуч? Чи є взаємодія людини і природи?

-  Які деталі допомагають зрозуміти подію, історичний період тощо?

3. Узагальни інформацію про минуле, яку подає джерело.

4. Зроби висновки щодо значущості цієї інформації у порівнянні з відомостями інших джерел.

 

Домашнє завдання. Параграф 23. Зошит. Сторінки 77-78. Завдання 10, 11.

ДОРОЖНІЙ РУХ

 https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=2689655

УГОРЩИНА ТА ЧЕХІЯ

 

ЛИТОВСЬКЕ КНЯЗІВСТВО

 

ХАРАКТЕР

 

МІСТО ТА СЕЛО

 Домашнє завдання. 
параграф 21. Зошит сторінки 67-68. Завдання 4,7,9.

1. Чому виникають населені пункти?

2. Що таке село? Які характерні особливості села?

3. Що таке місто? Які характерні особливості міста?

4. Чим відрізняються місто та село у минулому та зараз?

5. Що зараз наближається до свого вигляду та розвитку: 

місто - до села

чи село - до міста

ЕКСПЕРТИ

І варіант. Що позитивного є у сучасному місті? Що позитивного є у сучасному селі?

ІІ варіант. Що є негативного у сучасних містах та селах?

ДУХОВНО-РИЦАРСЬКІ ОРДЕНИ БАЛТІЇ

 

МАН УКРАЇНИ. ІІ ЕТАП.

 Традиційним у лютому є захист науково-дослідницьких робіт МАН України на обласному рівні. Цього року діти, які вирішили працювати над роботами, багато чого зробили самостійно. І це радує. 

Результати наступні: четверте місце у секції релігієзнавства зайняла Ірина Осадчук (5(9)Б клас) з контраверсійною темою про Феофана Прокоповича - і філософа, і теолога, й ідейного натхненника російської імперії.

Друге місце у секції всесвітньої історії зайняла Софія Коваленко (5(9)Б клас). Теж тема цікава - М.І. Пирогов - засновник військово-польової медицини. Її актуальність у період російсько-української війни була оцінена журі.

Два перших місця - у секції філософії - про сенс життя за В.Франклом розмірковувала у своїй роботі Антоніна Шевчук (5(9)Б клас), а про повстання проти гетьмана П.Скоропадського 1918 року писала Анастасія Петрінчик, учениця індивідуальної форми навчання 6А класу. Готуємося до наступного етапу. Буде непросто, але цікаво. Продовження буде. 

КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ. ІНТЕГГРОВАНИЙ КУРС "ЗДОРОВ'Я, БЕЗПЕКА ТА ДОБРОБУТ" (7 клас)

 7 клас НУШ - це новий етап у розвитку особистості. Підлітковий вік та перехід у новий цикл потребує зміни підходів. Звичайно, це непросто, коли учні та педагоги звикли до "дитячого стилю". Але дорослішання - це і розвиток вмінь та компетентостей. Тому підручник авторського колективу  під керівництвом О.Шиян "Здоров'я, безпека та добробут" для 7 класу - це пошук балансу між "дитячим" та "дорослим". І видавництво "Ранок" дало змог авторам представити своє бачення розвитку інтегрованого курсу "Здоров'я, безпека та добробут" у 7 класі. Мали змогу розповісти про можливості курсу, його переваги та виклики. Дякуємо за довіру та сподіваємося на подальшу співпрацю.

АПОКАЛІПСИСИ СУДНОГО ДНЯ. ФАНТАСМАГОРІЯ

"– Як її звати, сер? – тихо спитав Том.

– Картину? Здається, “Монна Ліза”… Точно “Монна Ліза”.

– Слухайте оголошення, – мовив вершник. – Влада постановила, що сьогодні опівдні портрет на майдані буде віддано в руки тутешніх мешканців, аби вони могли взяти участь у знищенні…

Том і отямитися не встиг, як натовп, гукаючи, штовхаючись, борсаючись, поніс його до картини. Різкий звук полотна, що рветься… Поліцаї кинулися навтікача. Натовп вив, і руки дзьобали портрет, наче голодні птахи. Том відчув, як його буквально кинули крізь розбиту раму. Сліпо наслідуючи інших, він простяг руку, схопив клапоть лисніючого полотна, смикнув та впав, а поштовхи та стусани вибили його з натовпу на землю. Весь у саднах, одяг розірваний, він дивився, як стареча жувала шматки полотна, як чоловіки розмальовували раму, розкидали ногами жорсткі клапті, шматували їх у найдрібніше лахміття". (Рей Бредбері, "Усмішка")

Джерело: https://dovidka.biz.ua/r-bredberi-usmishka

Пошук відповідей на питання: "Чому молодь не хоче йти у школу?" складне та неоднозначне. У ньому є комплекс проблем, які між собою пов'язані. На жаль, часто аналізуючи їх, експерти та всі, хто хоче покращити ситуацію, дивится з позиції педагога не як людини, а як працівника. Тобто підвищення заробітної плати, зменшення бюрократичного тиску, пов'язаного з паперовою роботою, доброзичлива атмосфера у педагогічних колективах, повага зі сторони суспільства тощо. Це важливі компоненти. Є ще один, який може ставати сенсовим у бажанні стати педагогом. 

Це загальні тенденції світового розвитку (а чи розвитку?) людства, тому можна шукати заспокоєння у тому, що всі діти у світі такі і ніт цього не зробимо. І треба те сприйняти.  Але ті, хто має честь та гідність, звичайно будуть опонувати та аргументувати свої позиції. Чи їх почують? А чи зрозуміють? Мої думки можуть бути суб'єктивними, але вони мають право на існування. 

Тут трохи "прокручу платівку". Коли запитуєш у дітей-старшокласників, чи не хотілаб/хотів би стати педагогом, то у відповідь можна часто почути: "Нізащо! Бо я би повбивав/повбивала дітей! У мене не вистачило б терпіння!" Тобто дитина ще не дуже розбирається у філософії зарплати, соціального статусу, але добре розбирається у тому, що діти у класах нестерпні. І це говорять діти. 

Така ж позиція у частини батьків, які інколи намагаються "розрадити" педагогів або висловити комплімент чи захоплення їх роботою, зауважуючи, "і як ви з ними справляєтеся, терпите, вмієте дати раду тощо". 

Звичайно, не всі, звичайно, не у всіх випадках. Але... 

Звичайно, кожен і педагог, і дитина, і батьки, має свій досвід, має своє розуміння. 

Звичайно, це не про всіх дітей, але скільки яких  - про це даних немає. Все на рівні емпіризму. Звичайно, ковід, війна, стреси, - це все можна пояснити з позиції апокаліптичного. Але це можуть пояснювати ті, хто в системі. Хто поза нею - дивиться і бачить все це зі сторони - і робить свої висновки. Хто і які? 

Коли діти у класі ні з того, ні з сього на уроці починають фізичне насильство один проти одного. І на зауваження не реагують - то це приємно бачити молодому педагогу? І чи захоче він, маючи честь та гідність, докладати зусиль для того, щоб привести їх до порядку? І чи вдасться йому це зробити  і наскільки? І чи це його обов'язок? 

Коли діти на уроці у телефонах і не можуть відрватися від них. А на зауваження педагога чи спроби позбавати їх "іграшки" вибухають "праведним гнівом" і не можуть вгамуватися. І знову ж чи захоче він, маючи честь та гідність, докладати зусиль для того, щоб привести їх до порядку? І чи вдасться йому це зробити  і наскільки?

Коли на перерві у дітей 14-16 років можна почути тваринні звуки, і вони вважають це нормою.  Або, даючи зауваження чи ведучи розмову про дотримання правил, отримуєш кривляння і нецензурщину. Чи здатний молодий педагог/педагогиня це сприйняти як норму, коли він/вона має честь та гідність? 

Коли намагаєтеся зрозуміти причини того чи іншого вчинку, запитуючи, чому дитина так вчинила, отримуєте ємну і не завжди зрозумілу відповідь: "По приколу". Це один з випадків. В іншому - це "Не знаю/просто так". Дивлячись в очі, розумієш, що людині-підліткові не вдається якось осмислено дивитися на життя, Від цього може ставати моторошно, адже відповідь "Не знаю", - це відсутність відповідальності, що породжує дії, за які вона не буде нести отієї відповідальності. І глибинного усвідомлення з включенням совісті за такий вчинок, таку дію вчитель так і не дочекається. 

І це все відбувається з дня в день... Яка психіка може витримувати таке? І задля чого? Держава не має даних про те, скільки молоді стають ФОП в освітній сфері. А це індивідуальні групові заняття, на яких небагато дітей, і там не завжди є система державних вимог, і там не завжди навчаються тільки діти, але й дорослі, що дає змогу дещо "перепочити" або і в цілому переключитися на навчання дорослих.

Ми у педагогічному середовищі мало або й зовсім не говоримо про педагогічний ККД (коефіцієнт корисної дії) стосовно взаємодії зі здобувачами освіти. Навіщо дітям педагоги? І наскільки педагоги потрібний дитині? Ми, педагоги, батьки, живемо одними уявленнями про те, навіщо дитині відвідувати школу. Учні мають зовсім інші уявлення, які не збігаються і суперечать уявленням дорослих. 

І тоді логіка: або ми намагаємося дійти згоди - компромісу, або кожен буде намагатися нав'язувати своє, а інша сторона буде чинити активний або пасивний опір. Частійше - це друге, адже, щоб знайти компроміс - це означає мати спільну платформу цінностей, та формувати і дотримуватися спільно вироблених правил. Тут ще один феномен дитини третього тисячоліття: правила у них формуться свої, вони часто змінні, і, не треба, на їх думку, дотримуватися якихось загальних правил. Чому? Про це і вони, і наука замовчує. 

Цінності - різні. Отож, на думку дітей, їх - педагогів досвід часто-густо "древній". Інформації можна здобути самостійно і не тієї, яка вчить, а тієї, яка дає насолоду і дозволяє виділятися ендорфінам ще і ще. І це не завдяки старанням, наполегливості та праці, а творенням своєї віртуальної дійсності, де дитина стає "богом". А думати - сенсів немає, бо вже є штучний інтелект, і він все, що треба не для мене, а для педагога - "вирішить". 

Питання того, щоб різні покоління розуміли одне одного - це одна з тез. Але тут педагогу часто пропонують "опуститися до дитини", хоч інша теза для мене не менш важлива, спробувати показувати інші цінності (емпатії, любови, моралі, творення добра тощо) , щоб діти сприймали їх, як ознаку багатоманіття світу, і викликали, формували, виховували повагу до них дітей. Це теж складний і енергоємкий процес. І знову у частини молодих людей - педагогів не вистачить терпіння у такій діяльності. 

Коли намагаться педагог говорити, спілкуватися, доносити у свідомість дитини ті знання та вміння, щоб формувати компетентості, але дитина не може їх втримати (не хоче, не вміє, не потрібно) у пам'яті, і ти розумієш, що їй потрібно для цього 30-40-50 повторень, бо це діти, у яких принциповий підхід до запам'ятовування інформації, то знову ж повертаєшся у систему коефіцієнта корисної дії - взаємодії педагога та здобувача освіти. І коли з дитиною зробити таку кількість повторень? І наскільки вони будуть ефективними? І чи будуть?

Це, швидше за все, роздуми і відкриті для кожного  питання. Так, є діти у таких середовищ, які інші і чимось у цінностях схожі. І задля таких дітей, не зважаючи на все, описане вище, треба і далі продовжувати свій педагогічний шлях. Адже у них наше - насамперед людства - майбутнє. І тому їх треба зберегти і вчити жити, цінуючи і творячи добро. 

"– А навіщо ми усі тут зібралися? – спитав, поміркувавши, Том. – Чому ми повинні плювати?
Грігсбі й не глянув На нього, він дивився на сонце, розмірковуючи, котра година.
– Е, Томе, причин безліч. – Він розгублено простягнув руку до кишені, якої вже давно не було, за неіснуючою цигаркою. Том бачив цей рух мільйон разів. – Тут уся справа в ненависті, ненависті до усього, що пов’язане з минулим. Дай-но відповідь мені, як ми дійшли до такого стану? Міста – купи руїн, дороги від бомбардувань – наче пилка, вгору-вниз, поля ночами світяться, радіоактивні…" 
Джерело: https://dovidka.biz.ua/r-bredberi-usmishka

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКЕ КНЯЗІВСТВО (РУСЬКЕ КОРОЛІВСТВО)

Пройдіть тест

Дайте відповіді на запитання:

1. Обгрунтуйте свою думку стосовно того, що Руське королівство є наступником Руси-України зі столицею у м, Києві

2. Визначте основні причини ослаблення Галицько-Волинського князівства та початок боротьба сусідніх держав за панування у регіоні.