НОВЕ ДЛЯ НОВОГО ПОКОЛІННЯ.... І ДЛЯ ЇХ БАТЬКІВ...

Стереотипи заважають нам рухатися вперед. Водночас наше середовище розвивається, і тим самим постійно і наполегливо пропонує нам нові можливості отримати знання та формувати компетентності.
На жаль, ми - як дорослі - не можемо привикнути до такого швидкого темпу, до миттєвих змін. Ми втрачаємо контроль над процесом. І не тому, що не можемо його пояснити, а тому, що не можемо до нього пристосуватися, не можемо вичленувати те, що необхідно для дітей.
При цьому у нас безліч перешкод системи:
від класно-урочної системи і до інших цінностей покоління Z;
від обов'язкової формальності і до проблем дошкільного виховання;
від наших комплексів і до відсутності механізмів нашої адаптації до (не)пізнавальних можливостей вихованців. Знаємо, що постійно розглядаємо питання адаптації учнів 5-х класів до навчання у школі ІІ ступеня. Але наближається час, коли необхідним стане розгляд психологами, соціальними педагогами, системою питання адаптації педагога до нових викликів нового покоління.
Нижче подаємо цікаві посилання, які можливо наближатимуть, а, можливо, віддалятимуть педагогів і  дорослих від розуміння того, які наші діти:

Освіта майбутнього — яка вона? Чотири тренди

Який інтелектуальний потенціал має ваша дитина? 8 типів інтелекту за Г. Гарднером

Чому сучасні діти нудьгують у школі, мають мало терпіння і реальних друзів – думка психолога

Знайомтесь. Приємного перегляду. І думаємо про те, щоб покоління майбутнього мало майбутнє. Власне, успішне.

ВИНАХОДИМО ВЕЛОСИПЕД.... НА ЖАЛЬ...

У ТСН-тиждень був цікавий репортаж, який стосується того, що Фінляндії дітям щоденно дають склянку молока, щоб підтримати кількість кальцію та вітаміну Д3. Отож, нашому журналісту потрібно було їхати аж у Фінляндію, щоб побачити досвід...
Повернемося на 25 років назад. Проста сільська початкова школа. Розвал СРСР. Перші роки незалежності України. Але щоденно у школу, де навчалося 16 дітей у 1-4-х класів, приносили бідончик молока - це був обов'язок прибиральниці. А педагог повинен був його перекип'ятити і розлити у стакани своїм вихованцям... Правда, не було отого апарату, що розливати склянку молока,  - супер. Але підхід до здоров'я дитини був показовим.  Нехай на примітивному рівні, нехай з недотриманням європейських стандартів, але був.
Як й інше, коли у 1984 році започатковувалася реформа впровадження 11-річної освіти у школи. Тоді необхідною вимогою було для учнів-першокласників наявність трьох кімнат - класної, ігрової, спальні з певним наповненням. І перевіряючі органи так працювали, що директори таки змушені були дотримуватися певних стандартів.
І ось на порозі 12-річна освіта... І бажано, щоб вимоги до стандартів для перших-четвертих класів були такими ж. Але поки що - це тільки опорна школа... А що у ній необхідно мати... Питання.... Так, що винаходимо велосипед... І горді від цього... Чи не горді....
І  про експертів. Навіть найвідоміші експерти тільки рефлексують з приводу реформ: їх впровадження чи не впровадження. У нашій освітній сфері багато експертів, але мало тих, хто бере на себе відповідальність і творчо діє...
Тому шановні експерти, крім того, що ви рефлексуєте, а це для вас необхідність, добре, щоб вашою необхідністю стали кокретні пропозиції для подолання конкретних перешкод... Отож, до конструктиву... 

МАЙСТЕР-КЛАС ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

У неділю відбувся мастер-клас з використання інформаційно-комунікаційних технологій для вчителів суспільних дисцилін. Учитель вищої категорії Василь Дяків запропонував присутнім презентацію онлайн посібника "Друга світова війна", співавтором якого є. Проект реалізований колективов педагогів-членів Всеукраїнської асоціації вчителів суспільних дисциплін "Нова Доба". Ознайомив з концепцією побудови посібника, продемонстрував можливості використання на уроках, акцентував увагу на наявності якісного Інтернету.
Запропонував педагогам використовувати матеріали цього посібника на уроках та в позаурочній діяльності, який враховує як нові методичні підходи, так і науково-теоретичні.
Крім цього, педагог зупинився на сайтах, які пропонують відео за програмою історії України та всесвітньої історії. Навів приклади їх використання на уроках, під час яких можна врахувати особливості сприймання матеріалу учнями.
Третьою складовою стала презентація програми "Кахут", за допомогою якої можна в онлайн режимі перевірити знання учнів через підключення до мережі їх власних гаджетів.
Усе було добре. У рефлексії педагоги висловили побажання того, щоб їх школи не оптимізували, переживання за збереження роботи, яку можуть втратити внаслідок скорочення, запропонували "повернутися на землю" - в школах немає ні належного інтернету, ні якісної комп'ютерної техніки; подякували. Так починається реформа в освіті, коли над кожним, особливо сільським педагогом, висить дамоклів меч скорочення, оптимізації, звільнення... І педагог не може зрозуміти, як далі жити чи виживати, коли це таки трапиться... А "хмарні сервіси"? "перевернуте навчання"? "онлайн-технології"? - все це видається для значної частини педагогів чимось фантастичним, у стилі фентезі... Але таких педагогі - більшість... І що робити чи хто винен?  

ОСВІТНІ ПРОБЛЕМИ... ЗАКОН "ПРО ОСВІТУ" І ПЕРЕСІЧНИЙ ПЕДАГОГ...

Закон України "Про освіту" окреслив ті сфери, які будуть реформувати упродовж найближчих 12 років. Одним з важливих аспектів  нормального функціонування освітніх закладів є відповідне фінансування... Тут освітня галузь має складнощі: якщо педагоги мають державну субвенцію і коштів вистачає на заробітну плату, то технічний персонал, який переведений на місцевий бюжет залишається при своїх інтересах... Заборгованість росте і ніхто не може сказати, як реально їх погасити...
Інша проблема - оптимізація освітніх установ... Грошей катма - навчальних закладів багато. Що робити? Перевести школи ІІІ ступеню у ІІ або навіть у І... Дітей планують підвозити шкільним автобусом... Хоч, які дороги і як по них їхати - питання далеко не риторичне... Але найважливіше - це люди оптимізованих освітніх закладів. Що робити їм? Хто може пояснити кроки, які допоможуть педагогам, технічному персоналу вижити у цих непростих умовах? Запитання зависає у повітрі... Тобто, оптимізація справді необхідна річ - коштів справді немає і не буде більше... Але який план дій стоїть перед тими, хто змушений залишити педагогічну діяльність, - проблема. Що їх чекає? Виїзд на заробітки? Адже інших варіантів у селах майже немає: земля віддається в оренду великим землевласникам та й обробляти її селянам немає чим... кредити теж або не видаються, або видаються під високі відсотки... І таких рогаток безліч... Отож, що робити? Ті, хто топляться, повинні самостійно знайти вихід у таких непростих умовах... Далі буде... 

І СУПЕРКУБОК З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ІГОР УНІКУМ

Відділом сім"ї та молоді Тернопільської обласної державної адміністрації за сприяння Тернопільського обласного осередку ВДТО "КРОКС" 10 грудня п.р. організовано та успішно проведено 1-й Суперкубок Тернопільщини з українських інтелектуальних ігор "УНІКУМ" за участі кращих команд області останніх років. Перемогу здобула команда Кременецького ліцею. Другими були учні Бучацької гімназії, третіми Заліщицької гімназії.

Боротьба між командами була запеклою. Інтрига збільшувалася з кожним туром. Традиційний тест "Україна" продемонстрував приблизно рівні сили всіх команд. Вирішальним туром стала "Мозаїка". Саме цей тур дав змогу команді гімназії переміститися на третє місце. Останній тур "Що? Де? Коли?" не вніс змін у розташування призерів. 

Команда "СОВА", а саме вона представляла гімназію, була в експериментальному складі: Ольга Шмиглик, Ірина Якимчук, Софія Миронюк, Діана Хандій з 5А класу, Оксана Кукурудзяк - з 6А. 

Наступний захід КРОКСу Кубок кроксунів всіх поколінь. А Заліщицька гімназія вдячна директору і батьківській спільноті за підтримку в успішному виступі, і С. Беднарчуку та команді, які чітко і класно організували та провели захід. КРОКС-УНІКУМ - живе!

"ІСТОРІЯ МОЄЇ ГРОМАДИ" -НОВИЙ КОНКУРС ВІД "НОВОЇ ДОБИ"

У Києві упродовж двох днів відбувався воркшоп, у якому учасники - майбутні тьютори з багатьох областей України познайомилися з умовами історичного конкурсу «Історія моєї громади. Минуле для спільного майбутнього». Це колективний проект “DVV International”, “Körber Stiftung”, мережі “EUSTORY” і Всеукраїнської Асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба». Організатори змінити звичні підходи суспільства до маловідомих пам’яток і сторінок минулого, продемонструвавши їхню роль в історії та формуванні культурного коду місцевих громад. Конкурс передбачає дослідницьку діяльність на місцях молодіжних команд під керівництвом тьюторів. Їхня ціль – не лише вивчити історію місцевої спільноти, але й подати проект перетворення останньої на історико-культурний феномен, котрий був би здатним привабити туристів та зацікавити місцевих жителів власним минулим. Координатори проекту від ВА «Нова Доба» і “DVV International” Петра Кендзьора й Андрія Ферта привітали учасників зустрічі чекали по-справжньому захоплюючі лекції від громадських діячів, педагогів, істориків і відомих дослідників культурної спадщини. Так, Петро Кендзьор розповів про методику організації дослідницької проектної роботи з учнями, Микола Янкович приділив увагу пам’ятко-охоронній роботі як алгоритму для громадянського суспільства, Олена Жукова ознайомила з темою «Капіталізація історії (туристична привабливість, екскурсійна робота та створення культурного простору)», Василь Рожок розповів про те, коли пам’ятка стає брендом, і що для цього робити на прикладі заповідника Тустань. Завершився воркшоп загальною рефлексією та обговоренням набутих знань і нових ідей.

Заліщицький районний осередок ВДТО КРОКС: підкорення нових вершин

Упродовж 28-30 жовтня 2017 року завдяки зусиллям обласного осередку Культурних Розуміних Організованих Кмітливих, Спритних (КРОКС) (голова С. Беднарчук) та за сприяння управління молоді і спорту Тернопільської ОДА, спонсора видавництва "Підручники та посібники" був проведений 25 (ювілейний) чемпіонат України: командна, особиста першості та дуети. В командній боротьбі взяли участь команди зі Слов'янська (Донецька обл.), Луцька, Колки (Волинська обл.), Тернополя, Мельниця-Подільської, Заліщик, в особистій першості приєдналися учасники зі Сміли (Черкаська обл.), Ромнів (Сумська обл.), с. Кривої Руди (Полтавська обл.). Класнична гра у чвертьфіналах дала можливість кожній з команд два-три рази спробувати пройти у фінал. У фіналі проходила безкомпромісна боротьба між командами "Ейдос", "Агронавти"(М.-Подільська), "Гелексі"(Заліщики), "Школа безпеки", "Сьоме чуття", "Ендорфіни"(Тернопіль), "Віват" (Луцьк), "Ad Astra" (Колки (Волинь). І до останнього конкурсу "Сила" не було зрозумілим, хто ж стане чемпіоном...  На закритті голова обласного осередку КРОКСу оголосив результати. Бронзовий призер - команда "Ейдос", другими -"Школа безпеки" і переможцем вдруге стала команда "Гелексі"(капітан А. Сендзюк, судді М. Пукіш, Л. Николайчук, гравці А. Ільків, С. Костинюк, Т. Книш, Т. Радзіх). Дворазові чемпіони України... Вітаємо!
Команда "СОВА" (О. Шмиглик, Д. Хандій, І. Якимчук, А. Угрин, Ю. Угрин, М. Гев'юк, С. Чокан) у  непростих чвертьфіналах досягла двох третіх місць, які не дали змоги їй пробитися у фінал. У результаті вона - 9.
У цих змаганнях були непронозовані штрафи, додатковий конкурс для визначення переможця чи учасника фіналу... Прекрасні результати з інтелектуальних конкурсах і посередні зі спортивно-розвивальних... Психологічна стійкість і вміння працювати у команді.
Особиста першість теж мала свій сценарій розвитку... У "купі малій"(42 учасника) визначалося 6 фіналістів в утішливому чвертьфіналі 7 чоловік виборювали ще 2. У напруженій боротьбі у фінал прорвався з 6 місця "купи малій" А. Сендзюк. А. Ільків не зуміла кваліфікуватися у фінал з утішного чвертьфіналу...
А фінал вдався на славу: Андрій стабільно пройшов усю дистанцію. На високі бали продемонстрував вміння вирішувати інтелектуально-розвивальні завдання, і зумів не провалити спортивні. І піднявся на подіум переможцем.
Дуети у фіналі представили С. Чокан та О. Шмиглик ("СОВА"), А. Сендзюк і А. Ільків ("Гелексі"). Другі стали "срібними" призерами, перші - замкнули турнірну таблицю фіналістів.
  Заліщицький районний осередок ВДТО КРОКС щиро вдячний за сприяння, моральну та фінансову підтримку батькам, гімназії (директор О. Войчишин) в організації участі команд "Гелексі" та "Сова" у 25 чемпіонаті України.
Разом з іграми організаторами був проведений Всеукраїнський конкурс малюнків та плакатів "Мій дім - Україна", у якому були представлені 5 робіт Заліщицької гімназії (учитель Дяків О.І.). За результатами цього конкурсу Плащинська Анастасія посіла ІІ місце, а Савчак Ірина - ІІІ місце.
Крім змагань, відбувся з'їзд представників КРОКСу. На ньому заслухано звіт голови, відбулися вибори голови. Ним стала О. Толстова, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іспанської мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
Організатори змагань відзначили директора гімназії О. Войчишин та педагога-організатора Н. Тимофійчук, вчителя фізкультура Б. Безушка, голови осередку В. Дякова подяками за допомогу у підготовці команд для успішного виступу на чемпіонаті.

НОВЕ У ПІДРУЧНИКОТВОРЕННІ

12 жовтня у Будинку вчителя відбулася науково-практична конференція "Друга світова війна. Сучасне переосмислення та інноваційне викладання". Організаторами були Всеукраїнська асоціація вчителів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба", німецький фонд EVZ, європейська асоціація вчителів історії Eustory. На неї були запрошені педагоги зі всієї України. У першій, науковій частині, виступали історики-науковці С. Кульчицький, В. Гриневич, І. Ільюшин. У своїх виступах вони окреслили історичні проблеми Другої світової війни у контексті їх (не)вирішення сьогодні. Серед них і доля кримських татар, які стали гнаними ще з періоду правління імператриці Катерини ІІ, і проблема українсько-польських відносин, які є предметом політичної дискусії, і доля Руху Опору, колаборації, дифеніцій понять щодо окреслення процесів Другої світової війни в Україні.

Друга частина присвячена методиці викладання Другої світовой війни. Творчий авторський колектив, до складу якого увійшли П. Полянський, П. Кендзьор, Н. Голосова, Н. Маркусь, В. Дяків, Т. Бабенко, Л. Махун, Е. Ситник, О. Козерог, презентував посібник "Друга світова війна". Це дасть змогу по-новому подивитися на методику викладання історії, враховуючи можливості інформаційних технологій. На презентації відбувся обмін думками з приводу як концептуальних, так і методичних аспектів посібника. Пропозиції зводилися до того, що посібник є першим кроком-спробою говорити з учнями їх мовою - совою ХХІ століття. З іншого боку, всі виступаючі говорили про важливу роль вчителя у цьому процесі і саме завдяки його вмінню посібник може стати вагомою методичною підтримкою. Педагоги, які пілотували деякі уроки з теми говорили про важливість і новизну підходів щодо подання матеріалу, висловлювали вдячність та захоплення можливістю пілотувати матеріали. Крім педагогів, свої думки висловили і педагоги-науковці: К. Баханов та представник МОН України Р. Євтушенко.

ЗАКОН "ПРО ОСВІТУ"

Усі, хто опричетний до навчального процесу, на низькому старті. Перші нормативні документи: концепція Нової української школи та Закон "Про освіту" прийняті...
Початок покладено...  Тепер всі в очікуванні: "Що далі?" Далі чекаємо наступних кроків. А вони мали б бути активними, як з рогу достатку. Положення за положеннями про всі сфери освіти: контрольно-аналітичної, матеріального забезпечення, підвищення кваліфікації тощо.
Звичайно, читаючи статтю 7, розумієш - ми на правильному шляху. Нам потрібно убезпечити свою державу не тільки від сепаратистського "русского мира" на сході, але й від західного сепаратизму ідей великих Польщі, Угорщини, Румунії... Адже етнічні анклави, які упродовж незалежності перебували у підвішеному, замороженому стані, коли держава фінансувала повністю вивчення мов національних меншин, готові не до захисту національних інтересів незалежної України, а до плавного переміщення на свою етнічну батьківшину з подальшим рухом на Захід...
Звичайно, вище вказані "великі" звикли нас українців сприймати як "малих". звідси і отой високий політичний тон зокрема угорського прем'єра, про утиски угорської громади в Україні. І, найцікавіше, ні слова про фінансову підтримку тієї громади щодо розвитку культурно-просвітницьких напрямів. Серед яких важливе місце відводилося безумовно освіті рідною мовою. Серія друга, якщо в Україні так погано, то приїжджайте на етнічну територію - приймемо, мов рідних. Це, як показовий приклад, міграція радянських німців в Німеччину. Теж щось не чути. Тобто прем'єр, займаючись популізмом, підігріває градус відносин з Ураїною і водночас прагне відвернути своїх громадян від внутрішніх проблем... Україна це вже чула зі сходу, тепер та ж риторика з заходу. І ніякого конструктиву... НІЯКОГО... Не вміють поки що сусідні країни говорити з нами на рівних чи не хочуть, чи не подобається...А саме вони, "захищаючи своїх етнічних братів" або допомагають їм зберегти культурні та освітні традиції, або, демонструючи солідарний демократизм, виділяють кошти, як в Україні, для функціонування початкових українських шкіл. І нам приємно - і їм добре...
Але, на жаль, риторика - крайня права - лише спосіб непрямо згадати про свої претензії "великих" на території...
І ще одне, коли мова заходить про агресора.... Для тієї ж Польщі, Румунії, Угорщини він далеко - аж за Україною. А якщо... Тоді риторика може видатися слабким аргументом проти чи не однієї з найбільших армій світу... Та політики, на жаль, не мають вмінь прогнозувати і думати про наслідки... Отож бо...

НАШЕ НЕМАЙБУТНЄ.... СПРОБА...

Ми часто задаємо собі запитання про те, якби... Якби ми спробували вступити у престижний вищий навчальний заклад... Звичайно, це мрія для більшості з наших випускників... Але поглянувши на нижче запропонований у соціальних мережах перелік запитань для вступників на магістерську програму, починаєш розуміти, що наше ЗНО - це той останній вагон вищої європейської освіти.Зауважте, немає жодного варіанту відповідей, як і те, що немає єдино правильної відповіді. Усі теми для розмірковування, для використання тих знань, які засвоїли у попередні роки... Списати фактично неможливо... А спробувати такі теми дати нашим українським випускникам... Справа якщо не геть безнадійна, то таки трохи і безнадійна. Зрештою, можна спробувати, може хтось з них таки зарядиться енергією успішною і практичної вищої освіти? Спробуйте. Заздалегідь прошу вибачення за мову підбірки. Поступово перекладаю, опісля заміняю. До праці.... Чи як?

Вопросы, которые задают при вступлении в Оксфорд

Вступительный экзамен в магистерский Колледж Всех Душ (All Souls College) в Оксфорде считается самым сложным в мире. И это несмотря на то, что там нет ни формул, ни задач, ни конкретных научных вопросов. По статистике, только один из 20 оксфордских бакалавров способен его пройти.
Мы решили опубликовать вопросы, добытые журналистом Майком Бердом. В каждом билете два общих блока и два по специальности — в каждом блоке нужно выбрать лишь три вопроса. Ответы внизу.

Общие вопросы. Блок №1

• Должны ли интеллектуалы пользоваться твиттером?
• Нужно ли разрешить заключенным смотреть телевизор в тюрьме?
• Должны ли авиакомпании устанавливать цены на билеты в зависимости от веса пассажира?
• Должны ли государства строго следить за своими границами?
• Вегетарианство — это будущее?
• Должны ли граждане получать ежемесячную выплату от государства?
• «Смел тот, кто в безопасности» — согласны ли вы с этим высказыванием?
• Какие минусы могут быть (если могут) в использовании дронов на войне?
• Кто победил в ХХ веке: левые или правые?
• Для чего нужны университеты?

Общие вопросы. Блок №2

• Не слишком ли строги границы между предметами в современном образовании?
• Можем ли мы принудительно стать свободными?
• Как вы думаете, кто сделал больше в сохранении достоверности и передаче реалий времени: история или литература?
• Справедливо ли утверждение ООН, что языковое разнообразие — это основное благо человечества?
• Перерос ли финансовый сектор позволительные ему границы?
• «Масштабы изменений отношения к человеческому телу в наши дни сильно преувеличены». Прокомментируйте фразу.
• «Человеческое поведение не меняется, меняются лишь мнения о том, что считать пороком, а что нет». Прокомментируйте фразу.
• Как слова могут быть красивыми?
• Должен ли судебный представитель быть членом того общества, которое он сам судит?
• Должна ли политика полагаться на человеческую рациональность?

Для  размышлений – блок по философии

• Как человек может знать, что будет делать завтра, если он даже не знает, доживет ли до завтра?
• Могут ли эмоции стать причиной решения?
• Что можно узнать о разуме по его расстройствам?
• Существуют ли синонимичные имена с разными значениями?
• Могут ли осмысленные суждения быть ни истинными, ни ложными?
• Существует ли всеведение?
• Может ли значимое утверждение не быть ни правильным, ни ложным?
• Как работают извинения?
• Могут ли быть существенные разногласия в отсутствии факта?
• В чем разница в знании некоего явления и уверенности в нем?

Ответы

Экзамен является таким сложным потому, что на него, как вы, наверное, догадались, нет правильных ответов. Но! Благодаря столь абстрактным вопросам, легко проверить уровень образованности и глубину мышления любого человека (попробуйте на знакомых).

Именно по рассуждениям человека экзаменаторы решают, сможет ли студент совершить открытие в выбранной им сфере. Если да — он получает 7-летнюю стипендию и доступ ко всей научной базе колледжа.

Так что, если вы подробно, с примерами смогли объяснить свою точку зрения по трем вопросам хотя бы самому себе — вы уже молодец!

Про минуле і майбутнє...

Пошук тараканів і головах громадян "незалежної" України. Познаймтесь... Може почнемо з себе...? 

НОВІ ВИКЛИКИ ПЕРЕД ГРОМАДЯНСЬКИМ СУСПІЛЬСТВОМ, СТАРІ ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ

Коли у 2016 році у роботі про політику Наполеона, підготовленої до конкурсу-захисту МАН, ми намагалися провести історичні паралелі щодо етапів революцій - французької та української Майдану Гідності, то десь на підсвідомому рівні вірили, що влада не дасть своїми діями продовжувати цей паралелізм...
Але на сьогодні ми справді говоримо про перемогу контрреволюції над ідеями Майданом Гідності. Громадянське суспільство втомилося боротися проти бюрократичної стіни українського політикуму. Громадяни справді у переважній більшості на межі виживання від оплат комунальнх послуг до забезпечення споживчим кошиком, ліками... Бюрократія, замішана на корупційній складовій, перемогла або майже перемагає...
Соціологічні опитування постійно свідчать про те, що значний відсоток опитуваних готовий до протестних дій... Суспільство, дивлячись на бездіяльність влади, на відсутність будь-якого руху вперед, готовиться до протесту...
Але... Коли з "посуду зриває кришку" і випускається пар незадоволення у формі мирних протестів чи деструктивних дій, проходить перший етап революції. І ми його уже два рази проходили у роки "помаранчевої" революції та Революції Гідності.
Але... що далі? Партійна бюрократія зробила свої "чорну" справу, наслідками якої став вакуум у політичному житті країни та гальмування створення ефективного класу державного менеджменту...
Тому будь-які протестні прояви, які не підтверджені наступними політичними проектами, будуть імпотентними...
І безвіз - це можливість влади, окрім інтеграції у Європу, дати можливість найбільш активним громадянами виїхати до країн Шенгену і тим самим зменшити соціальну напругу...
Навіть парламентські перевибори при тих самих політичних гравцях і при старому виборчому законодавстві - це буде черговий фарс для суспільства....
Геракл вичистив авгієві стайні... Хто візьметься це зробити? І найважливіше - як домогтися в умовах тотального політичного невігластва українського політикуму сформувати критичну масу нового політичного політикуму європейського зразка, які будуть мати ідеї, а не бути манекенами олігархічних кланів...
Ми не на роздоріжжі... Ми у глибокій політичній кризі... Кризі на основі корупційних дій...       

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ І ДІД СВИРИД...

Видавництво "Юстиніан" видало два томи "Історія від діда Свирида" від найдавніших часів до періоду роздробленості Київської Русі...
Яке враження від прочитаного? Субєктивне...
Перше, традиційне запитання: "Для кого книга? Хто її читач?"  Познайомившись зі змістом, можна з впевненістю сказати, що це, як мінімум, доросла людина, яка трохи таки й розуміється на історії...
Історичні паралелізми з сучасністю, з історичними подіям та можновладцями можуть піддаватися критичному аналізу тільки зі сторони дорослої освіченої та історично підкованої людини...
По-друге, не дотримання хронологічної послідовності стосовно правління князів, згадування про них, коли їх ще і на білому світі не було - для людини не такої історично підкованої викликатиме путанку у голові...
Що ще зі знаком "плюс"?
Факти викладені у хронологічній послідовності. Це плюс...
Історичні постаті на місці... Другий плюс...
Гіпотези і сучасні, і не дуже стосовно дуже заплутаних завдань, подій - третій плюс...
Спосіб подачі матеріалу - четвертий плюс... ??? щодо останнього плюсу, то розповідь сільського історика класна, якщо розглядати її у контексті світосприймання сучасного покоління...
Але воно якраз і не завжди дуже підковане в історичних питаннях...
Сленгова лексика спотворює розуміння молоддю історичного процесу саме на побутовому рівні... Тобто, стратегія для молоді зрозуміла: хто ворог. хто друг, куди рухаємося і навіщо, які результати такого руху... Але діалоги... Їм ціни немає, бо потрапляють на грунт сучасного нелітературного мовлення і молодь швидко зметикує, що князь, то "класний чувак", який бив усіх підряд, по "просто вмів битися класно"...
Виникає запитання "Що робити?" Не дуже зрозуміло... дід Свирид хоча б якимись курсивами виділив те, що у його потрактуванні є діалогами між... звичайно, його сентенції щодо того, що таке могло бути, а могло і не бути після них - це добре. Але вони не зачіпають ні погляд - звичайний шрифт і текст, ні акцентовані, що це, мовляв, моя власна інтерпретація...
 Одна із теорій від діда Свирида: анти - це той союз племен, який не хотів державності і руйнував державність інших держав, і не бажав створювати власну державу - на сьогодні таки шкідлива... Адже покоління третього тисячоліття хочуть жити у нормальних умовах, але не хочуть, не можуть, не знають як, їх стримують формувати ті нормальні умови в Україні... А тому частина з молоді, яка познайомиться з цією теорією, зробить власний індивідуальний висновок: якщо наші предки такі, що не хотіли держави і йшли у Візантію, то і я подамся туди, де все зрозуміло і платять багато... Це тільки про один випадок з першого тому... Як і про віче і сучасний Майдан... Тоді віче таки могло стати і вигнати князя і запросити іншого князя.... Але потім перший прийшов і покарав тих, хто його вигнав... Не нагадує нічого...
Хоч ідея в цілому хороша, але її потрібно розпочинати з низів: з коміксів на історичні теми для дитячого садка, початкової школи і так далі...
Пригадаймо, що у Західній України  у міжвоєнний період видавалися саме такі книжки під промовистими назвами "Історія України для дітей"... Тому для дорослих всяк мастак писати історії, а хто буде писати для дітей, підлітків, юні? Слабо? Продовження буде...

ВСТУП І МОН УКРАЇНИ

Вступна кампанія 2017 року завершується... Її хід та результати, уже вкотре, продемонстрували зневагу державних структур до пересічного громадянина. Ті тисячі волань абітурієнтів та їх батьків, родичів щодо різноманітних збоїв системи не знайшли відгуку у зачерствілих душах бюрократів від освіти. Власне перший тиждень, коли вершиною отого незрозумілого стало самовільне вилучення з бази даних тисяч персональних даних тих, хто подав документи онлайн, засвідчив повних крах системи. І навіть те, що у другий тиждень вступної кампанії уже все потрохи таки ставало на місце - навіть запрацювала система "Конкурс" - не додало оптимізму. Навіть фініш навпаки продовжив кращі традиції початку... Хто пройшов, де, на який... Ці та багато інших запитань залишилися без відповіді...
А МОН України був є і буде свідченням стоїчності, коли "все гаразд, все добре, все у процесі виправлення...."
Підсумками, на мою суб'єктивну думку, повинно бути:
перше, принаймі по-людськи, вибачення перед вступниками та їх батьками щодо безвідповідальної підготовки до вступної кампанії 2017 року. Адже такий процес аж ніяк не сприяє довірі громадян до електронних способів вирішення проблем. А те, що відбулося не інакше, як диверсією та дискредитацією не назвеш...
друге, варто просто зробити певні організаційні висновки на рівні середньої та топ-ланки менеджменту освіти: мінімум оголошення догани, максимум - звільнення з посад...
третє, штрафні санкції і подача позову до суду  проти фірми, яка виграла тендер і розробляла у прискореному режимі  даний програмний продукт;
четверте, воно напевне було б оптимальним і відповідальним - відставка міністра освіти України. Чесно і просто чесно... Адже саме вона здійснює, як посадова особа, загальне керівництво освітньою галуззю...
Добре, якщо цей пост хоч прочитають, ще краще, як щось буде реалізовано... ще краще, якщо наступного року цих всіх "ляпів" не буде...       

ВЕЛИКІ "НЕПЕРСПЕКТИВИ" НЕДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО....

Стаття "Глобальні економічні тренди та Україна без майбутнього" О. Жмеренецького з "Української правди", чесно кажучи, шокувала.
Ні, те, що у нашій будь-якій системі все геть чисто погано - розумієш! Але одне, коли ти в системі і дивишся на імітацію старань всіх гілок щодо покращення "уже сьогодні" - це одне, а коли збоку і на песпективу... Стає моторошно... 
Те, що ми стаємо дедалі більше нагадувати "бананову республіку" на взірець, якщо ще не Демократичного Конго, то принаймі південноамериканських держав, хоч вони активно саджають президентів за корупційні дії, напевне...
І те, що розумних та мудрих система розжене тим же безвізом по світах. І при цьому буде гордо іменувати себе інвестиційною державою "бо українці і те зробили, і те відкрили, і того домоглися, але десь там".  ті що залишаться будуть доживати віку з представниками східних народів, які прийдуть на зміну поколінню "відторгнутих"...
Систему потрібно докорінно змінювати... і то, виходячи з реалій статті, та й досліджень відомих і поважних соціологічних інституцій  негайно...
Еволюція як процес в Україні видається неможливим з тих міркувань, що ті, молоді люди, які залишаються в Україні піддаються спокусам пострадянського менталітету... Їх приручають, їм дають всі блага, їх вчать жити у пострадянському просторі виходячи з радянської (совєтської) матриці... Матриця проста і визначальна: "грабуй все, що можеш, де можеш, скільки можеш", тому що, якщо існуватиме загроза зі сторони держави, суспільства, конкурентів, можеш все вивести в офшори, мати два, три, чотири (хто більше) громадянства і жити на Канарах чи будь-де (не в Україні)...
Що потрібно для економічної революції.... Банально і просто: гроші.
Хто має багато грошей? Звичайно, олігархи....
Питання риторичне для державного управління, суспільства, економіки: як заставити(спонукати) олігархів віддавати перевагу не придбанню літаків, дач, будинків за сотні мільйонів доларів, а бажанню вкласти ці кошти у розвиток високотехнологічної прмисловості? Чому риторичне? 
Відповідь на поверхні. 
Або підвищити податки і потім держава фінансує з бюджету з цих коштів перспективні напрямки інноваційної діяльності, або обговорити договір між олігархами, щоб вони самостійно фінансували сучасні дослідження. Крайня межа - націоналізація всіх багатств. Але це справа марудна, адже адвокати завжди матимуть змогу довести своє право захищати власність... 
Це олігархам невигідно. Просто у них совєтська ментальність, а не європейська... Адже у світовій практиці бізнес - це виробництво. Але не в Україні. У світовій практиці прибуток має бути зрозумілим суспільству, у наших завжди повинен бути ТІЛЬКИ НАДПРИБУТОК... І таких речей у порівнянні "чи" не в порівнянні багато... і вони знову засвідчують партійно-совєтську ідеологію. Ідеологію клану, яка йде від кочових племен...
Чи здатен хтось збороти систему і вирішити питання без МВФ, світових економічних організацій? Просто змінити свідомість людей, які мають трильйони, мільярди доларів у нашій державі?
Питання повисає у повітрі... А нам варто готуватися до вивчення мов східних народів... Адже за прогнозами до 2050 року може в Президент України буде вихідцем з якоїсь азійської чи африканської держави? 
Смішно чи страшно? Кожен  вибиратиме своє....

ПІСНІ І ЧАС...

Слухаєш пісні класиків... "Моя стежина" у виконанні О. Таранця, "Ясени" - неповторним голосом Д. Гнатюка, "Журавлі" М. Бернеса і багато інших, і ловиш себе на думці, що їх хвилі голосу, їх гармонія мелодії відповідають душам людей, які народилися чи дитинство яких проходило у 60-80-х роках ХХ століття.
Від них тому поколінню стає легше, спокійніше, надійніше, повертається якась незбагнена сила думки і духу... Ще одна думка з'явилася: виконання таких пісень саме співаками тієї епохи докорінно відрізняється, принаймі так видається на мою суб'єктивну думку, від їх переспіву сучасними молодими і не дуже голосами...
Може фізики, які окреслили покоління початку ІІІ тисячоліття як "індиго", враховуючи колірну гаму їх аури, визначають іншу мелодику, інші ритми, інше світосприймання... Тому недивно, що сучасна музика, яка формує смаки нового покоління, не що інше, як потреба їх будувати власну гармонію, відновити свій емоційно-душевний баланс...
Тому манатики, потапи і насті, різноманітні сучасні групи - це не тільки данина моді, але й реалізація свого внутрішнього світу поколінням третього тисячоліття, необхідність і формувати, і йти за тими орієнтирами, що дозволяють розуміти самих себе...
Не завжди зрозуміла старшим поколінням, але необхідна молоді... Важливо тільки, щоб ті хвилі допомагали молоді та юні будувати нову Україну у системі морально-етичних цінностей, цінностей, які є Вічними...
І в продовження теми.... Пошук змісту різними поколіннями - різний... Тому  образи в літературі другої половини ХХ століття набагато глибші і зрозуміліші принаймі для народжених у 60-80-х роках. Зараз образ у літературі складно назвати художнім.... Він є для наших поколінь чимось аморфним, наповненим енергії, та відсутнім у змісті... Так, він дає силу поколінню - 90-х та міленіалім (чи дітям індиго, чи Z-покоління), але що у них в голові, у думках у раціо... Питання риторичне... Зміст - це те, що рухає сьогодення у майбутнє...  Тому нове покоління "шукайте зміст" бодай хоч-якийсь, бодай мізерний, щоб не залишитися постаттями Неба, без коріння Землі... Просто згадуйте про це інколи...  

ПРО ВНЗ, ВСТУПНУ КАМПАНІЮ І майбутнє...

Той скандал, який розгорівся стосовно 150 балів для вступу на медичні спеціальності і обговорення його громадськістю та реакція зі сторони міністерств, змушує задуматися над тим, що, видається далеким від окресленої проблеми...
Скільки у нас громадян мають вищу освіту?.. Точної цифри немає, але біля 70% від усього населення України.... Це не набагато менше, аніж, наприклад, в Японії. Тільки чомусь японська держава живе багато, а ми бідно?
Друге, скільки у нас виших навчальних закладів? Число коливається від 750 до 800... А вони нам геть-таки УСІ ПОТРІБНІ? Вони забезпечують конкурентнспроможною   вищою освітою, дають можливість працювати за спеціальністю і т.д. Питання зависло у повітрі.
МОН України у 2014 році заявило, що буде працювати над зменшенням внз. НАвіть прозвітувало, що закрили 60 чи 80 внз (хоч це були відокремлені структурні підрозділи, філіали, мініатюрні приватні внз "під когось"). Навіть оголосили про об'єднання внз, хоч механізмів не продумали, але декларували...
А далі все стихло.... В одній статті "Експресу" зазначалося, що абітурієнт у нас "балуваний" - у нього ЗАВЖДИ є можливість вступити у внз і отримати диплом бакалавра чи магістра... Що означає оте "балуваний" - кількість вищих навчальних закладів можуть сміливо дати змогу вступити всім, хто має відповідну кількість балів, чи хто немає.... Бо вишів не зменшується - конкуренції немає.... якості вищої освіти теж....
МОН України якось сором'язливо оголосила, що зменшення кількості вишів  відбудеться внаслідок конкуренції між ними. Але 3 роки минуло, а конкуренція якось не впливає на їх зменшення.... ні більше, ні менше МОН України у Правилах прийому запроваджує різноманітні коефіцієнти: сільський, регіональний, що свідчить про відсутність політичної волі та бажання мати якісну освіту.
Менша кількість вишів в Україні дала б значний поштовх до конкуренції між абітурієнтами, підвищила б їх мотивацію щодо майбутньої професії, зменшила б наплив тих, хто не здатний засвоїти програму вищої школи. І це все привело б до автоматичного підвищення прохідного балу. Але... МОН України зараз не має можливості впливати на життя вишів, адже у тих автономія. А акредитація поки що не стала тією можливістю для одних та інших, яка б сприяла підвищенню рівня вищої освіти та конкурентноспроможності випускників на ринку праці.
КРІМ ТОГО, маючи різні Академії наук, суспільство і держава не має хоч приблизного уявлення про те,
скільки буде створено робочих місць і які спецільності будуть затребувані в народному господарстві;
яка кількість випускників різних спеціальностей потрібна народному господарству щороку;
яка кількість вишів може це забезпечити;
яка ефективність наукової діяльності вишів (скільки коштів потрапляє у бюджет країни після запроваджень докторських "ноу-хау")
яка матеріальна база вишу стосовно підготовки тієї чи іншої спеціальності;
як приватні структури можуть фінансувати навчання своїх майбутніх працівників
який відсоток молодих людей можуть засвоїти програму вищої школи;
і що робити тим, хто не може навчатися у вишах....
І таких питань для досліджень безліч....
А поки, поки суспільству дають можливість побачити мізерну верхівку айсберга, який називається "вища освіта"...
Продовження буде? Чи БУДЕ?

РЕФОРМІ СПІВАТИ "ЗА УПОКІЙ" ЧИ....

Усе йшло дуже добре... Хай не так швидко, як хотілося, та все ж... Закон "Про освіту" обговорювали всі, кому не лінь... Після його першого читання і направлення в комітет Верховної Ради України депутати добре таки попрацювали... Прийняли рішення, щоб внести на розгляд Верховної Ради України на друге читання і в цілому... І тут у найвідповідальніший момент... прозвучало від Міністерства фінансів України: "Все, друзі, кіно скінчилося!" - тобто грошей у бюджеті немає і не чекайте...
Завіса...
Як завжди у таких відповідальних моментах виникає у пересічного педагога чи й громадянина (а освіта - це рушій майбутнього) декілька запитань реформаторському МОН України:
- шановні бюрократи. Коли ви розробляли Закон України, то чи рахували скільки обійдеться освітня реформа. Принаймі так роблять державні менеджери у цивілізованих країнах.
- наступне "чи". Якщо так, то чи відома ця цифра зазаделігідь Мінфіну України?
- Якщо ні, то чому не робили розрахунків. Яка причина цього: не вміння, не бажання, і так буде, не потрібна нам ця реформа і т.д.
- Наступне. Чи МОН України моніторив скільки і звідки можна отримати з бюджету грошей на освіту? Всі розуміють у суспільстві, що за це відповідає Мінфін. Але чи були проведені перемовини - узгоджувальні комісії чи ще щось, щоб таки зрозуміти можливість запланованого між МОН України та Мінфіном?
Якщо були, то чому не були оприлюднені.... якщо не були, то чому не були організовані...
Отож, пообіцяв Прем'єр-міністр України, що підтримує освітню реформу.... І, як говорять у народі, "цяцянка-забавка, а нерозумному радість..."
Зайшовши у глухий кут... як, між іншим, завжди і скрізь в Україні, потрібні титанічні зусилля для виходу... Але все було б значно простіше, якби бюрократи МОН України зробили крок-два вперед до того...
Суспільство та вчительство в очікуванні...  Браво...

ВСТУП... КАРАУЛ... НА МЕЖІ ЗРИВУ...

Сьогодні 29 червня 2017 року.... Уже відлунали випускні вечори... Але частина випускників і далі залишилася тільки зі свідоцтвами про закінчення 9 класу. Це стосується, насамперед, претенденьтів, які в поті чола намагалися довести високий рівень своїх знань собі, суспільству, державі... Але... МОН України, як буває у таких випадках, з іншої планети і тому саме цим учням, незалежно від того, підтвердили чи не підтвердили своє претенденство, атестатів так і не видали. І головне, тримаючи інтригу, МОН України так і не називає конкретної дати їх видачі...
Це одна сторона "медалі". Інша - теж інтригуюча. Переважна більшість директорів ЗНЗ І-ІІІ ступенів, їх заступники з 26 червня 2017 року пішли у відпустки. Адже, відповідно до листа МОН України 24-25 червня 2017 року адміністрації повинні організувати урочисте вручення атестатів. Можна, скромно промовчати, що для учнів 9 класів свідоцтва отримали у п'ятницю 23 червня 2017 року, але на документах про освіту "гордо" видруковано 10 червня 2017 року. Але тиждень адміністрація відпустку уже "використала"... Хто її компенсує? Питання риторичне, враховуючи те, що уже з 10 серпня адміністрація починає працювати з документами на 2017-2018 н.р.
І на завершення... Деякі випускники вступають у навчальні заклади за кордон... І їм до пакета документів потрібні атестат і додаток... батьки дратуються, директори не можуть нічого конкретного сказати... Час іде... Хто буде винен? Питання.
Висновок парадоксальний. Принаймі для батьків... Якщо не хочете додаткових стресів для своїх дітей і збереження власних нервів - не дайте можливості ставати власним дітям претендентами на нагородження медаллю...

МОН УКРАЇНИ: КРОКИ ВПЕРЕД....ЧИ??????

Відповідно до положень Дорожньої карти Закон "Про освіту" повинен був прийнятий ще 2015 року. Минуло два роки... Віз і нині там... А ці два роки важливі, бо були в прийняті нові закони про середню освіту, про професійну освіту, про дошкільну освіту і т.д. Не склалося... Педагоги і сьогодні перебувають у полоні прогностичної діяльності МОН України, яка базується на "доісторичній" законодавчій базі.
З другого боку, кожен навчальний заклад повинен мати не тільки Закон, але й механізм реалізації. МОН України говорить про широку автономію ЗНЗ, але не пропонує (поки що) проект положення, у якому б закладався механізм. Теж стосується багатьої інших речей, особливо в частині фінансування.... Хто з Міністерства робив дослідження що реально можна "навішати" у розвитку освіти на місцеві бюджети... Які статті бюджету вони можуть оплатити: підручники, підвищення кваліфікації вчителів, оплата технічного персоналу, зменшення наповнюваності класів? Останнє, наприклад, носить парадоксальну норму: для вивчення мов румунської, угорської, молдавської клас можна ділити на групи уже при 23 учнях, а рідної чи іноземної при 28. Цікаво...
  І не варто дивитися тільки на регіони, де бюджети таки наповнюються... а як бути з дотаційними? Друге, де можна побачити перелік тих закладів, які надають послуги з підвищення кваліфікації  педагогів і скілььки це коштує... Тому виглядає так, у Законі ми пропишемо, навіть приймемо, а далі...
Дорожна карта - прекрасна річ, але в українських реаліях вона перестає бути орієнтиром, а чимось середнім між надією та безнадією, між реальністю та мрією...
Так, у марафоні, який розповідав про естонський та фінляндський досвід запровадження реформ в освіті, багато позитивних прикладів. Навіть дітей у класах фінської школи може бути до 40, але це визначає відповідно до фінансування КОЖНА ШКОЛА. Але водночас оте фінансування складається з декількох кошиків, які дозволила використовувати держава. Там, крім міністерської частини, надає кошти громада, підприємці (бізнес), але підконкретні проекти, повязані з майбутніми професіями  на ринку праці, громадські організації і гранти Європейського Союзу. А у нас? Усе державний бюджет і державний бюджет...
Директор приймає на роботу і педагог підписує договір... Де проекти таких договорів у нас, в Україні? Щоб можна як Закон обговорити, запропонувати це зробити профспілці тощо...
Де проект положення про Державну службу якості освіти?
Де проект положення про організацію добровільної сертифікації?
Де нові програми з новими підходами для студентів педагогічних спеціальностей?
Де зрештою нові програми, які зрозумілі не тільки педагогам, але й будь-якій пересічній людині, яка хоче освоїти той чи інший предмет, навчаючись все життя? Звичайно, частина скептиків міркуватимуть, що це зарано, але... Три роки фактично втрачено.... ВТРАЧЕНО.... А світ іде вперед.
Де документи, які пояснюють педагогу, який втратив роботу, що йому робити і як далі жити?
Де система моніторингу, який би дав реальні дані про реальні проблеми, які слід вирішувати, а не годувати науковців матеріалами для їх докторських?
Отого ДЕ багато.... І чим швидше будемо мати на них відповіді, або орієнтири, то будемо розуміти куди і навіщо і як швидко будемо рухатися...

НОВОВВЕДЕННЯ ВІД МОН УКРАЇНИ. ПРОДОВЖЕННЯ БУДЕ

Цього року у загальноосвітніх навчальних закладах розпочинається чергова одіссея, пов'язана з отриманням та видачею документів про освіту. У листі МОН України, який визначав основні дати 2016-2017 н.р. вказано, що урочисте вручення свідоцтв дев'ятикласникам повинно відбутися 9-10 червня 2017 року, а одинадцятикласникам - 24-25 червня 2017 року. 9-10 червня 2017 року уже минуло. Свідоцтв немає.
Щодо одинадцятикласників, то ситуація теж видається цікавою, адже останні підтверджені результати ДПА у формі ЗНО будуть оприлюднені аж не раніше 23 червня 2017 року, бо 22 червня 2017 року засідатимуть експертні комісії. Тому отримати підтвердження щодо претендентів на нагородження медаллю не на словах, а на підставі відомостей УЦОЯО можна АЖ не раніше 23 червня 2017 року.
А урочисте вручення 24-25 червня 2017 року. Як пов'язати такі "прискорені темпи"?. І знову, вкотре, що робити? Бо хто винен - питання без відповіді і не розглядається. Можна відмовитися від медалі. Тоді всі випускники отримають атестат звичайного взірця, а справа навчального закладу - доотримати відомості з предметів після 23 червня і підготувати додатки до документу про освіту.
"Соломоновим рішенням" на 2018 рік МОН України у листі про організований початок 2017-2018 навчального року щодо випуску є пропозиція провести урочисте вручення свідоцтв та атестатів у дати, які визначить навчальний заклад, але не пізніше 1 липня. Хоч у цьому рішенні соломоновість полягає у тому, що МОН України друкує атестати і свідоцтва, а тому цей пункт залишиться у залежності від міністерства.
Єдиний плюс, що вступна кампанія 2017 року розпочинається тільки 12 липня, що в принципі дозволяє ще отримати атестати випускникам. Але директор, заступники, класні керівники випускних класів мають відпустку 56 дні і до 1 вересня вони її не використають...
Далі буде... 

УСПІШНІ ШКОЛИ: "КОСМІЧНІ ПРИБУЛЬЦІ" УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

Чи  є в  українській  освітній  системі  ХХІ століття  успішні школи, досягнення яких визначаються не тільки вступами у вищі навчальні заклади, кількістю переможців олімпіад, конкурсів, турнірів, але й якісно новим типом мислення, що дає генерувати нові ідеї, творити світ в іншому, не пострадянському, вимірі?

Звичайно є. І, дивлячись на посилання http://zeitgeist.platfor.ma/new-schools/  стаття  "Вчити по-новому: українські школи, які змінюють підхід до освіти", справді розумієш, що поступ в царині української освіти стає реальністю... І тут закрадається  оте знамените "але..."

Читаємо: "У класах навчається не більше 20 учнів, які під час занять об’єднуються у групи з чотирьох осіб. Це дозволяє практикувати комунікативні та соціальні навички: вони разом працюють над завданнями, пояснюють одне одному матеріал та вчаться кооперації, адже групі необхідно приймати спільні рішення". (Новопечерська школа)

"Єдине обмеження – наявність місць, бо класи невеликі, всього по 16-18 дітей"(Britannica School)

"В кожному класі навчається не більше 18 учнів,..."(Європейський колегіум)

"Заняття проходять у класах по 12-14 людей, але саме поняття класу майже не використовується – уроки проходять у міксованих групах не тільки однолітків, але й старших чи молодших класів. Усі навчальні столи стоять по колу, щоб уникнути розділення на першу чи останню парту. Якщо виникає потреба, столи можуть бути зсунуті, коли діти, наприклад, працюють у командах чи над спільними проектами" (школа "Афіни"). 

Ознайомившись, робимо декілька висновків.

По-перше, для того, щоб щось змінювати системно у стратегії навчального процесу, потрібно бути приватним загальноосвітнім навчальним закладом.

З першого випливає друге.... Навчальні приміщення та їх матеріальне оснащення повинні задовільняти різноманітні можливості, бажання учнів та педагогів для реалізації своїх методик, напрацювань.

По-третє, наповнюваність класів становить (увага! не більше 20 учнів). У нас, державних школах, щоб поділити на групи потрібно більше 27. 

По-четверте, перелічені навчальні заклади постійно мають різноманітні зв'язки на різних рівнях з навчальними закладами інших держав.

Ще один фрагмент зі статті: "Якщо дитина зранку не хоче йти на навчання – це розбирається на рівні педагогічної ради із психологами та керівництвом, де вчителі намагаються виявити причину та шляхи подолання проблеми"(Britannica School). Порівняймо бажання учнів звичайних державних шкіл на предмет "йти чи не йти...".

Хто винен і що робити? Для початку все ніби то й просто: зменшіть наповнюваність класів, як формальну перешкоду для роботи учнів у групах, для ефективного тьюторства. Або додавайте у класи з такою кількістю ще хоч би одного помічника педагога, який допомагав педагогу та учням. 

Друге просто, хоч це складно принаповнюваності 30 і більше учнів, найти приміщення, щоб парти поставити не в ряди а в коло, П-подібно, попарно, чи ще якось, коли необхідна командна робота і спільне виконання завдань... 

Третє теж ніби то просто, але й воно діє за меншої кількості учнів, парти на одного учня ,що дасть змогу формувати ідивідуальність і відповідальність з початкової школи...

Та це тільки формальні умови, тому що чи не найважливіше - педагог, який працює за контрактом і який реалізує стратегію конкретного навчального закладу предметно і конкретно, і за несе ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, АЛЕ Й ЗА ЦЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОТРИМУЄ ВІДПОВІДНУ ОПЛАТУ...

У сучасному медіа-просторі з'являється дедалі більше статей про позитивні приклади життя суспільства інших країн, починаючи відроздільного збору сміття і завершуючи школами-майбутнього. Але інформаційний простір поки що не може, не вміє, не знає, накреслити системні кроки для того, щоб у НАС було так, як ТАМ. Що означає системні кроки? Людей, громадян потрібно просто "зомбувати", пропонуючи зробити конкретні кроки для успішних подальших кроків... Щоб людина не тільки розуміла користь від них, але й ставала агентом змін у певному питанні... дай Бог і навчимося колись...

Вч

ВЧИМОСЯ ЖИТИ ЗА ПРАВИЛАМИ: "УСТАВЩИНА" ЧИ "ДІДОВЩИНА"

Сучасна українська освіта стоїть на розпутті... І думає... як зручніше продовжити свій шлях: дотримуючись договірняків і підкилимних домовленостей чи жити за правилами...
Ті, хто у часи Радянського Союзу служили в армії, пройшли або дідовщину, або уставщину... Дідовщина - це процес, коли "діди" або "дємбеля" самі встановлюють правила - так зване звичаєве право, яке могло видозмінюватися відповідно до настрою чи бажань старослужащого... Уставщина - це повне дотримання вимог Статуту Збройних Сил СРСР. І можливо, такий варіант був би кращим, якби не те, що молодий солдат  - "дух" - потрапляв під прес одночасно і "дідовщини" і "уставщини".
До чого тут освіта? Асоціацію спробую пояснити.
Під час вирішення навчально-виховних проблем (або намагання їх вирішити) у конкретних навчальних закладах частина педагогів в один момент розуміють запропоновані правила в один спосіб, наприклад, ті, які стосуються поведінки окремих учнів, умов їх подальшого навчання, дотримання правил поведінки та внутрішнього розпорядку. До речі, це стосується не тільки учнів, але й інших учасників навчально-виховного процесу.
При обговоренні аргументи справедливі і прості, адже справді можуть існувати для нас, педагогів, проблеми, пов'язані з можливістю навчання окремих невмотивованих, ексцентричних, аффектних, соціально дезадаптованих учнів, педагогів, які в силу певних причин не надають якісних освітніх послуг, не дотримуються вимог щодо оцінювання та оформлення відповідної документації тощо.
Але коли справа доходить до остаточного вирішення тієї чи іншої проблеми, то тут з'являються зовсім інші аргументи: "хороша дитина", "будьмо милосердні", "та ще рік(два) його (її) потерпимо", "і гірших навчали", "не він перший - не він останній", "іншого немає", "а що люди скажуть" тощо.
Тому складається враження, що в освіті зараз приблизно відбувається теж, кожен намагається встановити правила, які вигідні у даний конкретний момент, але, коли приходить час їх дотримуватися - то їх необхідно змінювати...
Правила, особливо прийняті спільно, мають демократичний характер. Але вони будуть дієві, коли їх дотримуються ті, хто їх приймав, коли вони застосовуються у 99,9% випадках.
Тому освіта на розпутті умовно між "уставщиною " та "дідовщиною"...
І ще про одне сумне: батьки у переважній більшості розуміють школу, як ЄДИНУ СОЦІАЛЬНУ УСТАНОВУ, КРІМ ДИТЯЧОГО САДКА,  яка утримує дітей певний час світлового дня, і тим самим вирішує частину батьківських проблем...
Але ні для кого не є таємницею, що у школах існують гіперактивні діти, діти з соціальною дезадаптацією, діти з низьким рівнем навчальної мотивації, діти, з якими батьки не можуть впоратися, і тоді для таких категорій дітей школа є МІСЦЕМ НЕ НАВЧАННЯ, А ОБМЕЖЕННЯМ ЇХ СВОБОДИ, СВОЄРІДНИМ ВИПРАВНИМ ЗАКЛАДОМ...
І тоді важко всім: педагогам, які виконують для такої дитини роль НАГЛЯДАЧА, її ровесникам, які хочуть навчатися, але не завжди це можливо, самій дитині, адже вона просто МУЧИТЬСЯ, та напевно найспокійніше батькам такої дитини, адже ЗДАЛИ У ШКОЛУ - ХАЙ ПЕДАГОГИ І ВИРІШУЮТЬ ПРОБЛЕМУ... І у такому випадку спадає на думку "невже такі батьки так не люблять власну дитину, роблять їй боляче  і не хочуть їй допомогти"... Хоч до кого їм звернутися для вирішення проблем такого роду - особливо у малих містечках - теж проблема...
Без сумніву, жити за  правилами в Україні ДУЖЕ ВАЖКО, адже не тільки правил, але й Законів не дотримуються сильні світу цього.  Спостерігаючи за ними, пересічний громадянин говорить "мені теж можна"... Адже я роблю менше зло, аніж ті, "на горі"...
І вкотре у повітрі зависає риторичне запитання "чи ми зі своєю "дідовщиною" зі своїми "поняттями" можемо демонструвати європейськість"...
"Чи можемо ми створювати, демократично приймати ті обмеження, щоб потім відповідально їх виконувати?"  
Найважче у цьому всьому процесі зміна свідомості: покоління тим, кому за ...  - колективісти - "що скажуть інші", покоління, яким до ... - індивідуалісти і їм абсолютно байдуже, що скажуть ті, кому за... Боротьба поколінь продовжується... І 40 років переходу народу під керівництвом Мойсея для нас, українців, продовжується... 

ДАЛІ ПРО НАБОЛІЛЕ.... РЕФЛЕКСІЯ ПІСЛЯ ЗНО З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Щиро вдячний тим, хто висловлює свої міркування після прочитування посту. Адже, можливо, їх прочитає бюрократ з МОН України і можливо задумається чи принаймі спробує організувати громадське обговорення.
Аналізуючи роздуми, розумієш, що процес обговрення має декілька площин. Перша - це про те, як, хто і за якими стандартами готує завдання до ЗНО, як їх перевіряють і що з того виходить.
Друга площина це методична, коли колеги радіють, що учні, яких вони готували, ЛОГІЧНО ЗНАХОДЯТЬ ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ.... Тут я підтримую усіх тих, хто радіє, додаючи, радію на порядок вище тоді, коли випускник ВМІЄ, МОЖЕ ПОЯСНИТИ ХІД СВОЇХ МІРКУВАНЬ під час пошуку правильного варіанту відповіді.
Тепер про сумне... Скільки учнів у старших 10-11 класах великих шкіл - 20 і більше, скільки годин для вивчення історії України у цих же класах відповідно до стандарту програми чи академічної програми - 1 год. - 1,5 год.
Як переважно встигає педагог подати матеріал? Правильно, переповідаючи події, факти, постаті, інколи, це вищий пілотаж, процеси...
Що варто змінити, а може й необхідно? Перейти до форм підготовки учнів до складання ЗНО з математики чи фізики. Як саме? Розробляти і впроваджувати алгоритми розв'язування історичних задач, виходячи з наявних даних. Але для цього потрібно більше часу і менше учнів, і, звичайно, підготовлених педагогів. 
Що маю на увазі? Як приклад завдання з ЗНО, де є завдання встановлення послідовності карикатур-плакатів. Усіх випускників вчимо, що "лисенківщина" - це період відбудови (1946-1953 роки), але чи багато педагогів АКЦЕНТУЮТЬ УВАГУ НА ТЕРМІН "ГЕНЕТИКА", який є основою самого процесу ЛИСЕНКІВЩИНИ...
Або. всі знаємо період "розвинутого соціалізму", який закріплений Конституцією СРСР 7 жовтня 1977 року. Але чи багато педагогів звертають увагу дітей на "знамениту" для нашого покоління ст. 6, яка закріплює єдиною і спрямовуючою силою радянського суспільства КПРС?
Або, говорячи про ПОстанову Верховної Ради УРСР про організацію Збройних Сил України, педагог говорить про те, що її прийняв єдиний легітивний, обраний народом і закріплений Конституцією УРСР 1978 року, державний орган управління?
Або, чи акцентують увагу на тому, що після зміни партійного керівництва УРСР 1972 року відбулися масові арешти дисидентів. Хоч 100% всі педагоги говорять про зняття Шелеста і прихід В. Щербицького і "маланчукізм". Та не завжди логічно учні виводять, що і В. Щербицький і "маланчукізм" хронологічно синхронні і прихід першого спричинив друге...
    Нас і далі чекає багатоварінтність завдань. Педагог говорить про дати, поняття, терміни, процеси, але вони можуть проявлятися у малюнках, плакатах, причинно-наслідкових зв'язках, фрагментах з історичних джерел невідомого походження зі ЗМІ, юридичних документів, цитат людей епохи тощо. Це, так звані, "підводні камені, чи "підводні течії", які потрібно проговорити, повторити, перевірити здатність учнів їх обійти і зробити правильний вибір...
Тому, друзі, і далі пишемо і стукаємо до МОН України. Може щось і змінить, що в його силах, даючи можливість змінитися нам. І на завершення... Групи, затверджені МОН України, пропонують варіанти програм для 10-11 класів, які будуть запроваджені у 2018-2019 н.р. і запрошують до обговорення. Спробуймо і на цьому полі. Щоб не було наступного року "мучительно больно" за те, що доведеться вкладати у голови наших дітей.  

ОЦІНЮВАННЯ: ГОЛОВНИЙ БІЛЬ ПЕДАГОГА...

Часто доводиться чути від педагогів про те, що вчили б і вчили б, якби не оцінювання знань. Знайомлячись з розрекламованим МОН України та міністром Л. Гриневич "Оглядом ОЕСР
на тему доброчесності в освіті: Україна 2017", читаю про проблеми, які виникають при оцінюванні учнів у педагогів, і які можуть бути умовами недоброчесності. Отож, перша, на думку ескпертів, проблема - тільки внутрішнє оцінювання учнів педагогами; друга - загальний характер рекомендацій оцінювання в класі, що не містить чітких повідомлень про оцінювання; третя - педагоги не вміють оцінювати; четверта - обмежені перехресні перевірки або валідація вчительських оцінювань в освітній системі.
Вічні два запитання "Хто винен?" і "Що робити?"...
Спробую пофантазувати, опираючись на досвід ще радянської епохи. Пам'ятають старші педагоги, як необхідно було ксерувати творчі роботи випускників 11 класів - претендентів на нагородження медалями, Потім надсилались вони в область, де перевіряла спеціально затверджена комісія... Пригадали. Суть в принципі зрозуміла. Найважливіші контрольні роботи у кожному (або хоча б 9 класі)  ПОВИННІ перевірятися зовнішніми модераторами.  оце перша пропозиція, яка викличе скепсис, але має право на існування. Чому скепсис, бо "свій - свому око не виколе", а критерії оцінювань діють за принципом "як дишло - куди повернув, туди й вийшло", хто захоче задарма горбатитись....
Тому друга пропозиція - посадити людей знаючих над розробкою нових критеріїв, які б могли допомогти педагогу об'єктивно оцінити досягнення учнів. Прикладом успішного критерію є формальні елементи письмового висловлювання у ЗНО з української мови.
Друга пропозиція тісно пов'язана з третьою, суть якої полягає у тому, щоб детально описати знання, уміння, навички учня, якими він повинен володіти для успішного засвоєння навчальної програми.
І друга, і третя пропозиції можливі за двох умов: політичної волі МОН України та компетентних педагогів, які розуміють, що можна оцінювати, а коли "просто намалювати оцінку".
Четверта пропозиція. Якщо не педагоги (зовнішні модератори), то хто?
Одна структура є і називається науково-методичний кабінет, де методист відповідно до посадових обов'язків може здійснювати моніторинг навчальних досягнень. Але ніхто не розробив зрозумілого механізму цього процесу, тому він часто формально відмінний, але змістово не дуже відмінний...
МОН України озвучує пропозиції щодо заснування органу, який би відповідно до положення здійснював зовнішнє модерування, надавав РЕКОМЕНДАЦІЇ, здійснював КОНТРОЛЬ ЗА ОБ'ЄКТИВНІСТЮ ОЦІНЮВАНЬ ПЕДАГОГАМИ. Він, на суб'єктивну думку, нагадує Центр незалежного оцінювання.
Але пропозиції взаємопов'язані між собою. Не реалізувавши однієї з них, не досягнемо успіху у другій.
І на завершення. Банальне питання "Де взяти гроші для цих перетворень?" Відповідь зависає у повітрі. МОН України не може взяти весь фінансовий тягар на себе. Тут щоб ЗНО проходило успішно.
Місцеві бюджети теж не можуть допомогти. Залишаються іноземні грантодавці, яких ще потрібно знайти і заохотити допомогти, або взяти участь у міжнародних дослідженнях, як PISA.
Тому попри всю очевидність проблеми оцінювання у середній школі - віз застряг надовго. І педагоги і далі або оцінюватимуть на рівні інтуїції, або на рівні свого власного розуміння того чи іншого критерію оцінювання, або просто малюватимуть оцінки, щоб адміністратори відстали)))))
І ще одне... Допоки  не зменшиться  кількість предметів, які оцінюються, педагогічній громадськості буде страшно розробити якомога детальні критерії оцінювання.
Тому зменшуймо кількість предметів і вводимо (запроваджуємо) "зараховано" "не зараховано" не тільки з фізичної культури.

Про це можна детальніше ознайомитися на сторінках 74-76 даного документа "У рекомендаціях міститься широкий опис кожної кількості балів за 12-бальною шкалою, а також широкі критерії успішності за кожен бал, але ця інфор-мація надто коротка та узагальнена, щоб ефективно використовуватися як посібник із оцінювання. МОН також розробило орієнтовні вимоги до оцінювання учнів у початкових і середніх класах школи. Вони детальніші, ніж загальні рекомендації, але не стосуються всіх рівнів освіти і не поєднані з освітніми програмами та стандартами.
Загалом учителям-предметникам потрібна набагато більша деталізація для чіткого розуміння, яка оцінка є відповідною для певної роботи. Вони мають знати, яких навчальних цілей повинен досягти учень у їхньому класі на кожному етапі оцінювання. Учителям треба пояснити, як судити про досягнення навчальних цілей і обсяг таких досягнень. Їм також слід надати чітку інформацію і приклади, щоб досягнення учнів можна було безпосередньо поєднати з балами у шкалі, а відмінність між балами повинна бути зрозумілою і справедливою. "Третій недолік і джерело можливостей — недостатнє навчання оцінюванню самих учителів, яке могло б компенсувати занадто загальний характер рекомендацій. Вчителі не отримують ґрунтовних знань щодо принципів оцінювання під час отримання педагогічної освіти; крім того, немає практики оцінювання під наглядом для забезпечення валідності та надійності результатів." Четвертий недолік — обмежені перехресні перевірки або валідація вчительських оцінювань в  освітній системі  — наприклад, вимога до старших колег у  школі або зовнішніх модераторів перевіряти чи затверджувати всі «важливі» внутрішні підсумкові оцінювання.Не існує поширеної процедури, за якої зовнішні модератори можуть перевіряти, повторно проводити та валідувати внутрішні підсумкові оцінювання, як це є в інших системах освіти."

ЗНО з історії України: нотатки майже стороннього

Звершилося... Щороку педагоги очікують ЗНО, щоб... А що щоб... Можуть бути різні відповіді Це і заскладні завдання, або не досить старанні учні, або мало часу на підготовку, або недостатня компетентність педагогів, або... І кожен прагне знайти власне або. Часто  це залежить від того, хто і навіщо його (оте "або") шукає.
Відбулося ЗНО з історії України... Оприлюднили результати. Що, на мою суб'єктивну думку, кидається у вічі? Кількість завдань, які потребують просто знань починає зменшуватися... Отож, перша, хоч маленька перемога у напрямку саме КОМПЕТЕНТІСНОГО  ПІДХОДУ під час складання трестів таки є...
Тепер трохи по завданнях, які є цікавими і потребують комплексного аналізу... Питання про польсько-український договір 1920 року... Дуже сподобався підхід - витяг з документа і запитання до нього. Все класно, але, на жаль, декілька років підряд не вказують, з якого підручника взято витяг історичного джерела.... Принаймі  мені не вдалося відшукати, як і фрагмент документа про К. Острозького і битви під Оршею, і карикатури у встановленні хронологічної послідовності, і карти з районами дислокації загонів УПА, як джерело про посилення конфлікту між Тимчасови урядом та Генеральним Секретаріатом у серпні 1917 року ... І це наводить на думку, що варто відмовлятися від підручників з історії України, адже всього їх автори і так не зможуть втиснути. А пропонувати випускникам самостійно за допомогою Інтернет-ресурсів шукати оті деталі, які без сумніву цікаві, але їх у підручниках катма...
Цікавим є запитання по плакату повернення остарбайтерів, встановлення відповідності подій у період "розвинутого соціалізму" та їх наслідками. Це запитання було чи не найважчим для учнів.
ЗНАМЕНИТІ передумови, мета, масштабність, жертв. Коли "аж поки ми не залишились без фунта хліба" можна вважати і метою (адже радянська влада забирала все), і (масштабністю, але не територальною). Хоч "урожай у нас був хороший" не вписується в передумови, адже є багато хліба, то чому Голодомор. Тому перше речення можна було і не подавати...
А в цілому рухаємося до освітніх стандартів інших країн. Тільки б щоб і педагоги встигали за цим поступом...         

ДОСЯГНЕННЯ ЗАЛІЩИЦЬКИХ МАНівців

Щороку в МАН України організовуються конкурси-захисти реферативних робіт учнів 6-8 класів. Цього року травень видався "урожайним" для слухачів Заліщицької філії МАН. До захисту після попереднього відбору журі допустило 5 учнів, які презентували 6 робіт: 4 - з історії України (Шмигик О., Бурка Я., Смеречаська Ю., Миронюк С.(4(8)-А клас), української мови (Шмиглик С.(4-А) та Давиденко А. (4(8)-Б клас - математики. Відповідно до підсумкового наказу обласного відділення переможцями стали: 
Шмиглик Ольга (І місце - з історії України, ІІІ - з української мови), 
Бурка Яна (ІІ місце - з історії України),
Давиденко Арсен (ІІІ місце - математики).

На цьому "історичні пригоди" слухачів не завершилися. 
5 гімназистів взяли участь у Всеукраїнському онлайн конкурсі "Юніор-Дослідник - Історія", завданням якого було підготувати презентацію та тези  з теми "Роль особистості в історії". 
Зацікавленість за сприяння вчителя історії Коцебейчук Г.В. виявили 
Оксана Шикман (6А) на тему "Значення митрополита Андрея Шептицького", 
Марія Толуб'як(6А) з темою "Роль Василя Липківського у становленні автокефалії церкви"  
Вікторія Долинюк (6Б) "Роль Симона Петлюри в Українській національно-демократичній революції 1917-1921 років", 
Андріяна Ільків (6А) "Роль Володимира Великого у творенні Русі-України як незалежної держави", 
Ольга Ілько (6Б) "Роль Пилипа Орлика в історії України та значення його Конституції у розвитку політичної думки". 

Цікавою була форма оцінювання презентацій: спочатку вчителі-керівники мають змогу рейтингувати роботи за критеріями, а потім експерти визначають свій рейтинг. Допуск до онлайн-захисту відбувається за середньоарифметичним значенням. 
У номінації "Юніор-Дослідник-Історія" було 140 робіт. У другий етап увійшли ті, які отримали результати більше 5, а до захисту допустили з результатаом вище 6,8. 
Отож, за підсумками три роботи гімназистів стали переможцями: Марія Толуб'як, Вікторія  Долинюк, Оксана Шикман отримають Дипломи ІІІ ступеня. 
М. Толуб'як та О. Шикман до онлайн-захисту не вистачило 0,4 бали. 
Вітаймо переможців та бажаємо подальших успіхів....