НОВЕ НА НОВЕ, ПО-НОВОМУ... ПРО ПОЛОЖЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛІЦЕЮ.

 Консультативна ради при Президентові України по впровадженню ідей Нової української школи у середню освіту разом з Комітетом реформ, народними депутатами Верховної Ради України, представниками Міністерства освіти і науки України зібралися на чергове засідання. Воно мало на меті визначити подальші кроки роботи, пов'язаної з затвердженням постановою Кабінетом Міністрів України Положення про ліцей, де не враховано ідей НУШ. Розпочав роботу народний депутат, заступник голови комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України  Сергій Колебошин. Він запропонував висловитися з двох ключових питань. Перше стосувалося, як організовувати роботу по Положенню про ліцей - вносити редагування у діючий варіант чи розпочати роботу по розробці нового. І друге, які питання необхідно внести у документ. Вони повинні стосуватися ліцею в цілому, стосуватися академічного та/або професійного ліцею. 

Виступаючі зупинилися на тому, що необхідно розпочати розробку нового проєкту Положення про ліцей та Положення повинно стосуватися організації та діяльности не конкретного виду ліцею (старшої(профільної) школи,  а в цілому. 

Тези, які були озвучені Василем Дяковим, який підтримав ідеї представників Комітету реформ: ліцей не повинен містити початкової школи (1-4 класи); враховувати рівний доступ до якісної освіти учнів у різних регіонах України; запровадження опорного ліцею, засновниками якого повинні бути декілька об'єднаних територіальних громад; забезпечення автономії щодо фінансування ліцеїв, пов'язаних з відкриттям банківського  рахунку; визначення вимог для  працевлаштування та діяльности педагогічних працівників ліцею; розробка окремих положень для академічного та професійного ліцеїв. Продовження буде. Хоч процес буде складним та тривалим. У виступах прозвучали думки про розробку одного Положення про ліцей, про об'єднання у положенні декількох видів ліцею разом з пансіонатами, про певні маніпуляції, яким супроводжувалася розробка Положення про науковий ліцей. Була рефлексія від ректора Київського НУБіП, ексочільника МОН України Станіслава Ніколаєнка про те, що не можна змінювати статус закладу освіти у селах, не зважаючи на кількість учнів. Виступила народний депутат ВРУ Наталія Піпа, яка відзначила, що необхідно ефективно використовувати бюджетні кошти в галузі освіти. Олексій Полторацький, директор департаменту освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації, зазначив про складнощі щодо організації мережі ліцеїв в области. Вони, насамперед, стосуються фінансування різних типів ліцеїв. Неможливість відкрити пансіонати, які потребують значних фінансових вкладень. І вони не врегульовані на законодавчому рівні. Ірина Жданова, Олександр Ляшенко, академік, секретар Відділу загальної середньої освіти НАПНУ,Олег Фасоля, експерт Шведсько-українського проєкту «Підтримка децентралізації в Україні» SKL International, ексдиректор Департаменту освіти і науки Хмельницької ОДА, Анна Пуцова теж висловили думки з приводу даного питання. Продовження буде... 

ПАМ'ЯТЬ ПРО ГЕНОЦИД

 Сімейні історії завжди зворушливі та пам'ятні. Особливо, коли вони вбираються дитячою пам'яттю змалечку. День вшанування пам'яті жертв Голодомору 27 листопада вкотре повертає до босоногого дитинства, коли, сидячи на ослінчику, лаві влітку чи на стільчику у кімнаті взимку, слухав спогади моїх бабусі та дідуся. Бабуся Харченко (Бершадська) Надія Василівна, 1925 року народження, проживала у с. Боровиця славного козацького Чигиринського краю, на берегах славетного Славути-Дніпра. Батько Василь був середняком і ще наприкінці 1920-х - початку 1930-х потрапив завдяки сусідам до списку тих, кого необхідно було розкуркулити (читай: "забрати все, що нажили непосильною працею") та відправити у невідомість, з якої переважна більшість селян-середняків уже не повертались додому. Завдяки родичці, яка працювали у сільській раді та попередила Василя, він зумів втекти на конях до родичів на Одещину. Матір з двома малолітніми дітьми змушені були втекти в інше село і переховуватися в інших родичів. Червоні таки прийшли і забрали все, що модна було завбрати. Батько повернувся аж восени... Але це був тільки початок. У 1932-1933 роках бабуся пішла до першого класу місцевої школи, де було 16 учнів. Восени дітей, які відвідували школу, ставало менше і менше... Десь у 1933 році запровадили таке-сяке шкільне харчування, яке складалося з води з декількох перемерзлих картоплин та пшонин. Але і такого харчу не давали всім. Тільки тим, хто з вигляду охляв і виглядав швидше на мертвого, аніж на живого. Бабуся бачила, як діти, які приходили були опухлими, у них був великий живіт, вони на уроках спали і  по на них сідали мухи, але діти не мали змоги їх зігнати. Так з 16 дітей залишилося на кінець 1933 року 10, а потім 8. Так поступово гинуло українське село. Родина вижила завдяки батькові Василеві, який вмів усе робити по господарству, і тому, що село не потрапило на "чорну дошку".

Дідусь Харченко Василь Григорович, 1913 року, народився у Комінтерновому поблизу Одеси. Його батько Григорій був есером та провадив агітацію на кораблях Чорноморського флоту ще до більшовицького перевороту, тому їх виселили аж у Казахстан на територію поблизу річки Емби, неподалік Актюбинська. Там прожили до 1924 року, поховали матір. У 1932 - 1933 роках Василь Григорович пройшов курси механіків-водіїв, отримав водійське посвідчення. Йому вдалося вступити на роботу водієм на хлібопекарське підприємство. Найстаршою після смерті батька у родині була сестра Шура, 1900 року народження. І ось для того, щоб вижити, хоч і на Одещині не було масового Голодомору, дідусеві вдавалося не часто під загрозою покарання, адже Закон про "п'ять колосків" був безжальним для будь-кого будь-де, привезти трохи або зерна, або муки,  або хліба у сім'ю. Так, вдалося вижити.

 Не можу  не згадати батька Дякова Григорія Володимировича, 1940 року народження, який проживав у с. Доброводи Монастириського району. Це інший голод - голод 1946-1947 року. Коли, за словами батька, вони зі старшим братом Олегом, 1936 року народження, ходили збирати колоски на колгоспних полях. Їх ганяли нагайками, стрільбою бригадири, сторожі, голова колгоспу. Було страшно. Але для того, щоб вижити, треба бало йти і збирати. Батькам, які "працювали" (кріпакували) у колгоспі за трудодні отримали менше зерна, аніж діти принесли з полів. 

Пам'ятаймо про геноцид українського народу. Пам'ятаймо про жертв Голодомору. Пам'ятаймо про тоталітарну владу комуністичного режиму!

ПОШУК. НЕЗВІДАНІСТЬ. ПИТАННЯ.

 Україна після Революції Гідности 2013-2014 років змінила частину суспільства. Воно відчуло, що може впливати на політику держави, відстоювати свої права, свою гідність та свободу. Але Революція у її активній фазі минає і настає рутенна буденність. Буденність, основою якої є праця, праця і праця задля держави, задля власного успіху. 

Питання: "Наскільки ми стали вільні? Наскільки кожен може проявити свободу інести відповідальність?" - дуже індивідуальне. Частина суспільства розуміє "свободу", як анархію, безкарність, і набір будь-яких дій, які можуть навіть підпадати під адміністративний та кримінальний кодекси. 

Інша частина - вважає, що "свобода" - це відповідальний вільний вибір, коли громадяни України своїми діями утверджують правову, незалежну державу, дотримання тих правил, які вона встановлювала упродовж усього періоду незалежности. 

Ще інші - вважають "свободу" прерогативою винятково держави і чекають, що їх будуть "годувати у всіх сферах", задовольняючи їх потреби.  

Інфантилізм та патерналізм - це два складники, які залишаються всередині значної кількости громадян України. Експерти, які апелюють до свободи громадян у системах, звертаються у пустоту. Адже ці слова для них не є закликом, а порожнім звуком. Вони для них не несуть цінностей, їм ці слова непотрібні, бо дії засвідчують і далі страх і нерозуміння, що від них і тільки від них залежить успіх, досягнення України. 

Тільки люди, які здатні працювати на благо держави, дотримуватися правил держави, говорити правду і собі, і суспільству, і державі, будуть і успішними самі по собі, і будуть творити успішну державу. Так зробив Ізраїль на початку свого творення наприкінці 1940 упродовж 1950-х років, коли ті євреї, хто прибув в державу закочував рукави і творив у конкретній сфері єврейську державу. Нісши відповідальність за вибір і власний, і держави.      

ШАЛЕНІ УВЕРТЮРИ ОСВІТИ У ЛИСТОПАДІ. Серія 2.

 Тепер перейдемо до методичного аспекту. Він справді був шалений і розпочався ще наприкінці жовтня. Спочатку була онлайн-зустріч творчої групи щодо впровадження експерименту регіонального рівня "ЕКОШКОЛА". На ній координатор експерименту, представник  Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти Людмила Кучер ознайомила учасників з орієнтовними критеріями щодо визначення ефективности і запропонувала внести пропозиції для їх покращення. 

Далі - цікавіше. Останній тиждень жовтня - це марафон "підвищення кваліфікації" у контексті реалізації завдань Нової української школи. Організований Тернопільським обласник комунальним інститутом післядипломної педагогічної освіти (ТОКІППО) 15 лекцій у другій половині дня. Прямо-таки "перегони по вертикалі". І нормативно-правова база  впровадження НУШ, і Державний стандарт, і Типова освітня програма, і Модельна навчальна програма, й оцінювання, й інклюзія, й інформаційне середовище, і ще багато-багато чого... І це все у прискореному варіанті. 

Лекції, лекції, лекції.... Так, як я брав участь у розробці усіх визначальних документів - Державний стандарт, Типова освітня програма, Модельна навчальна програма, оцінювання, - то це все знайоме. Цікаво спостерігати,  як трансформується ідея Нової української школи з зануренням в освітню систему, коли входить до конкретної установи підвищення кваліфікації вчителів, конкретного закладу освіти, конкретного педагога. Свято плавно перейшло  у листопад. А там декілька хороших та приємних новин.

Перша, відбулася онлайн-зустріч з педагогами, які обрали Модельну навчальну програму  інтегрованого курсу "Здоров'я. Безпека. Добробут" (керівник О.Шиян) для апробації у пілотних  5 класах Нової української школи. Під час заходу педагоги ділилися результатами використання запропонованих навчальних матеріалів, які розробив авторський колектив. Авторський колектив відповідав на питання, знайомив з концептуальними засадами побудови навчальних матеріалів, запрошував до співпраці. 

Паралельно проходить робота з виданням "Світич" (м. Львів) по підготовці підручника для інтегрованого курсу "Здоров'я. Безпека. Добробут" для учнів 5 класу Нової української школи і подачі на конкурс підручників. 

 І на завершення.... Довга дорога в дюнах... Ми - тренери вчителів, які працюватимуть у 5 класі Нової української школи у 2021-2022 н.р., упродовж двох тижнів  - до кінця листопада проводимо підвищення кваліфікації. 

Знову шивдше, вище, сильніше, зно все в поспіху, знову бачиш педагогів, які побачать у 5 класі дітей Нової української школи... Все промелькає дуже швидко-швидко... мчить на першій космічній швидкости. І при цьому Ти розумієш, що форма збережена, але наскільки зміст входить у свідомість кожного з нас. Питання хоч не риторичне, але без окресленої чіткої та свідомої відповіді. Тому, що нас чекає у новому навчальному році у п'ятому класі, невідомо. Ні відомо, що будуть документи, будуть нормативно-правові акти, буде форма. Але наскільки вона свідома чи несвідома у свідомости та серцях кожного педагога. Питання відкрите. І не для суспільства, держави, а, насамперед, для кожного з нас, педагогів. І від цього, і тільки від  цього залежить успіх чи не успіх НУШ у конкретній школі, у конкретній точці. 

 

 

ШАЛЕНІ ОСВІТНІ УВЕРТЮРИ ЛИСТОПАДА. Серія 1.

 Листопад цього року, як завжди, є насичений різноманітними освітніми подіями. У них тісно переплелися і освітній процес, і методичний. Спробує все по порядку)

Щодо освітнього процесу, то тут справи наступні. Ще у серпні ми  на методичному об'єднані вчителів природничого циклу розробили план щодо впровадження інтегрованих проєктів, які б дали можливість дитині спростити ситуацію з виконанням домашніх завдань. Зокрема, з Оленою Лугофет, учителем біології ми знайшли точки дотику тем у 8 класі. Коли з основ здоров'я вивчаємо харчування і з біології вивчаємо харчування. Отак і народився інтегрований проєкт, коли восьмикласники мали змогу підготувати та представити презентацію, у якій і раціон харчування, і хімічні добавки, і отруєння. Все у комплекті))). Тож, запланували і тепер, у листопаді, реалізовуємо. Видається вдало. Один проєкт - дві оцінки))) Ніби спрощення відбулося. 

Друга серія - "довга дорога в дюнах". Події, пов'язані з підготовкою реферативних робіт обласного етапу конкурсу-захисту МАН для учнів 6-8 класів. Він розпочався ще з вересня, але вийшов на фінішну пряму у листопаді. Три роботи, дві з яких з історії України - Марта Шипітка та Ілона Стецька, одна - з популяризація екологічно безпечного способу життя - Юлія Зима. Усі учениці 4(8)-Б класу. 

Спочатку написання та підготовка, потім - презентація. Результати - попереду

Третя серія - у Міжнародний день толерантности (16 листопада) з 6(10) Б намагалися зрозуміти, що таке толерантність і за яких умов вона ефективна. Спочатку переглянули відео, а потім обговорювали і робили припущення щодо різних аспектів толерантности у різних випадках.