Загальна кількість переглядів сторінки

суботу, 23 грудня 2023 р.

ЩО ТАК І ЩО НЕ ТАК

Перезавантаження реформи “НУШ”: які основі проблеми кожної освітньої галузі виокремили експерти

Пошук відповідей на складні питання ніколи не буває простим, як і сама простота відповідей. Висловити міркування щодо "основних проблем" в громадянській та історичній освітній галузі справа невдячна, тому що кожен працює у власній системі і має свій досвід. Тому думки суб'єктивні, але у демократичному суспільстві мають право на існування. Друга заввага - у статті не знайшов можливих шляхів їх розв'язання, хоч добре, що  зазначено: "учасники заходу створять аналітичну записку з пропозиціями". Тому рефлексую на проблеми. Третє, будь-яка проблема носить комплексний характер і часто взаємопов'язана з іншими проблемами або чинниками, Тільки їх вирішення дасть змогу вирішити проблему. 
Отож, у громадянській та історичній освітній галузі такими проблемами, на думку учасників\учасниць, є завелика кількість модельних програм (для 5–6 класів – 13 програм, для 7–9 класів – 8 програм).
Велика кількість модельних навчальних програм є ознакою створення конкурентного освітнього простору. Під час вибору частина модельних навчальних програм обирається, частина - не обирається. Це є природний процес відбору. Крім того, педагогам у рамках педагогічної автономії можна розробляти власні авторські навчальні програми, які не базуються на модельних. Який мотив укладають у цю проблему? Усунення конкурентів та створення чи повернення монополії на модельні навчальні програми конкретних авторських колективів, що дає їм у перспективі доступ до коштів на друк підручників відповідно до них? Хоч війна і обмеженість фінансування освітньої галузі - робить такий аргумент недієзнатним принаймні на невизначене майбутнє. 
Ще одне припущення, пов'язане з тим, що частина авторських колективів, які акцентують увагу на громадянській складовій галузі намагаються усунути ті модельні навчальні програми, які мають вагоме історичне ядро? І тоді логічно можна знайти продовження у наступних проблемах. Хоч конкуренція та ринок мав би зробити своє. Правда, за умови, що педагоги обиратимуть продукт, який якісний, та, розуміючи його цінність для освітнього процесу. Але, хто їх цьому навчає? Поки для педагогів все відбувається методом проб та помилок. Як держава та інституції, які відповідають за освітню політику, цьому допомагають?
Зважаючи на консерватизм значної частини педагогів, війну, втому, результат вибору модельних навчальних програм часто засвідчує не тільки не бажання "учителів опановувати та використовувати нові підходи (це ще одна виділена проблема)", але й зберегти свій ресурс (читай "здоров'я") у складні часи, спростити освітній процес, адже частина авторських колективів розробляли і навчальні програми для реалізації  попереднього Державного стандарту. Разом з тим фінансове становище педагогів - критичне. Їм доводиться шукати додаткові шляхи, джерела поповнення свого бюджету. А для цього необхідно теж сили, здоров'я та енергію, тобто збереження ресурсу для виживання  і забезпечення добробуту - це один з ключових аспектів життєдіяльності педагогів. Ніде немає зведених показників рівня захворюваності педагогів, коли фізичне виснаження знижує імунітет та провокує захворювання. 
А ще безліч громадської діяльності, пов'заної з різними напрямами волонтерства і ще багато-багато чого.
Цікаво, чи пробували учасники/учасниці заходу провести уроки після перебування здобувачів освіти та педагогів 1-3 год. в укритті або онлайн після повітряної тривоги? І наскільки такі уроки чи заняття ефективні?
Тепер трохи ілюзії. Видається, що Україна забезпечує верховенство права, суспільство є громадянським та толерантним, державні та місцеві органи управління не тільки повідомляють громадян про кроки у внутрішній політиці, але й ефективно комунікують, розуміючи та спільно вирішуючи проблеми, суспільство є стійким, впевненим, з візією майбутнього. І тільки в усій ідилії - "недостатня увага громадянській освіті" - це наступна виділена проблема. 
Звичайно, є дефініції "громадянської освіти" в нормативно-правових документах і пояснюються, як їх реалізовувати. Тут можна розглядати два аспекти. Перший змістовий. Що означає "громадянська освіта"? Мій погляд на громадянську освіту - це історичні процеси, явища, події , які педагог тлумачить/пояснює у конктексті демократичних цінностей, функціонування інституцій, як основ держави, показує ризики та загрози у випадку їх недотримання, моделює, прогнозує наслідки таких процесів тощо. Тут варто згадати фільми з циклу "Остання війна" ("Какая разніца" (частина 1 та 2). Цікаво ці фільми можуть бути змістом громадянської освіти чи вони історичні? Тобто історія є предметом вивчення  та занурення у громадянську освіту - її виклики, проблеми, пошуки відповідей на складні питання, опрацювання історичних джерел, прогнозування та, навіть, написання елементів законодавчих актів тощо. Це те, що пропонує професор Ярослав Грицак - "подолати минуле". Але його - минуле - треба знати і у ньому вчити дітей розбиратися. 
Громадянська освіта у конктексті активностей - це важлива складова. Вона потребує практик і виходить за межі уроку чи закладу освіти. І тут існують проблеми, адже по-перше, воєнний стан обмежує можливості активної взаємодії не тільки здобувачів освіти з міркувань безпеки, але й дорослих, по-друге, реалізовувати проєкти у взаємодії з органами державного управлінння, які стосуються громади, теж непросто, зважаючи на обмеженість бюджетів. А теоретизувати на уроках історії про громадянську освіту, не підкріплюючи це практикою, не завжди буде ефективно. Формалізуючи процеси, ми часто ускладнюємо діяльність та обмежуємо ініціативу, яка впирється у бюрократичні перепони. Ми маємо широке поле для волонерства, благодійності у різних вимірах. І це відображено у соціальній та здоров'язбережувальній галузі.
За результатами опитування, проведеного освітньою фундацією GoGlobal за підтримки Finn Church Aid (FCA), "понад 87% вчителів з прикордонних та прифронтових громад потрібно більше часу на відновлення сил, ніж зазвичай. 78% освітян відчувають спустошеність та постійну втомуТакож повномасштабне вторгнення впливає і на стан учнів: 57% байдуже ставляться до навчання, у 55% погіршилася пам’ять, є проблеми з концентрацією". Так, можна зазначити, що це прифронтові та прикордонні території. Але і на умовно безпечних територіях педагоги значна частина педагогів на межі фізичного та психологічного виснаження. І проблема "неготовність учителів опановувати та використовувати нові підходи" є свідченням того, що люди, які на цьому акцентують увагу, живуть категоріями, як мінімум до 24 лютого 2022 року - часу широкомасштабного вторгнення,  або й до березня 2020 року - початку пандемії в Україні. Чи є це проблема? Так, є. Чи вона суто педагога? Ні.
Чергова проблема: "нерозуміння освітянами суті інтегрування в межах галузі". При цьому виникає питання, маючи багато суб'єктів підвищення кваліфікації педагогів, інституції, які покликані розробляти оті стандарти інтеграції в межах галузі (ІМЗО, Інститут якості освіти, АПН України, педагогічні виші, інститути підвищення кваліфікації педагогі тощо), крайнім виявляється педагог. Ця "цікавинка" відбувається часто - "педагог чогось не знає, не розуміє, не вміє". Тоді питання, якщо всі вище перелічені інституції пояснюють педагогам, що таке "інтеграція", але не показують це на практиці, то педагог знову ж йде методом проб та помилок і творить це відповідно до свого досвіду. Але виявляється - це не те, що йому теоретизували. Авторські колективи розробляють і подають це, як інтегровані курси модельні навчальні програми, підручники та навчально-методичну літературу  (посібники, зошити, відео, онлайн-матеріали тощо).  Педагоги це обирають, використовують і виявляється - "не розуміють". Трохи не зрозуміло. 
Адже освітня діяльність педагога грунтується на модельній навчальній програмі і саме зміст навчальної програми, а не методики, є предметом інтегрування. Тому і є парадокс: розробляють комплекси авторські колективи, експертують поважні інституції та науковці і педагоги, але під час впровадження педагогом в освітній процес - усе це "нерозуміння". Тоді питання "хто не розуміє?" залишається. Існує інша проблема - зміст не накладається на вікові особливості учнів, хоч розробляють ті, хто знає вікові особливості учнів.
Ще одна проблема "не наскрізне впровадження громадянської освіти під час викладання історії". Знову ж "впровадження" стосується педагога. Але педагог впроваджує орієнтовний зміст модельної навчальної програми, яку розробив авторський колектив. Що це означає у практичній площині? Тобто, який зміст на уроці треба зі здобувачами  освіти опрацювати та до яких висновків прийти? Варто зауважити, що розглядати заклад освіти як "єдиний бастіон" громадянської освіти трохи патетично та самовбивчо. Бо заклад освіти часто має перевиховувати здобувачів освіти в уявленнях державних та моральних цінностей. А перевиховання процес складніший, аніж виховання, адже треба змінити те. що закладається у сімейному(родинному) вихованні, соціумі. І для цього треба зусилля і час. Як можна це зробити, маючи 1 год. з предметів громадянської та історичної галузі у 5 класі? Або навіть цілих по 2 год. у 6-7 класах? Зрештою, урок це дуже мізерно для формування громадянської компетентності. 
І знову ілюзія. Ініціаторами "революційного прориву", до прикладу, можуть бути педагогічні виші, які мали б уже на 7 році (разом з пілотними класами) впровадження НУШ, розробити модулі інтегрованого курсу у бакалаврських чи магістерськиз програмах підготовки майбутніх педагогів і у дипломах чітко зазначалося "викладач інтегрованих курсів громадянсько-історичної галузі". І тоді молоді педагоги приходять у педагогічні колективи, середній вік у яких, як мінімум 40+ і демонструють своїм старшим колегам практичні аспекти інтегрування у межах галузі, яких навчили виші. І справа зрушиться. Звучить дуже оптимістично. Хоч реальність дещо інша. 
Педагоги, як зрозуміли пояснення, теоретизацію педагогічних та психологічних наукових працівників, так і застосовують. Якщо це не так, то науковець йде до педагога на урок і демонструє, як повинно бути відповідно до розроблених наукових гіпотоез.  
Цікавим видається позиція "недостатнє методичне забепечення закладів освіти України". Спробую аргументувати. Хто займається методичними аспектами освітнього процесу? АПН України, державні структури, інститути післядипломної освіти, освітні платформи, громадські організації, які впроваджують освітньо-методичні проєкти, іншні суб'єкти підвищення кваліфікації педагогів, у видавництв є посади чи відділи, які відповідають за методику, є можливість працювати, користуючись іноземною мовою з освітніми зарубіжними платформами. Можливо ще когось не згадав, то перепрошую. Тисячі, а може десятки тисяч різноманітних методичних заходів за рік в українському освітньому просторі. І після висновок - недостатнє методичне забезпечення. 
Якщо говорити про якість методичного забезпечення, то тут є рація. Але здійснювати моніторинг варто і педагогу, щоб не використовував методичний ерзацпродукт і це зона його професійної відповідальності, і державним структурам, які б створили "білу книгу", куди б внесли тих суб'єктів, які надають якісні послуги з підвищення кваліфікації. Є ще одні "ножиці": часто на таких заходах науковці роблять огляд теоретичних засад того чи іншого методичного компоненту, потім педагоги пропонують власний досвід. І потім немає отієї взаємодії, коли науковець аналізує методичний елемент і комунікує з педагогом. Тоді і народжується спільне розуміння ефективності того чи іншого методичного компонента. 
Підсумовуючи... Може видатися, що педагоги поза зоною відповідальності. Ні, вони відповідають за освітній процес. Це своєрідний передній край, де вчителі працюють з дітьми заради майбутнього. З різними дітьми, з дітьми особливими,  нового покоління "альфа", з якими ніхто до цього не працював, комунікував, учив. 
Так, ми працюємо по-різному. Так, у кожного є своє індивідуальне розуміння Нової української школи. Так, в силу певних обставин, які поглиблені війною, ми докладаємо максимум зусиль для нашої спільної перемоги. Так, ще немає критичної маси творчих педагогів, щоб кардинально змінити освітню систему. Але ми йдемо вперед маленькими кроками і добре, щоб ті, хто є позаду чи поруч подавали "руку допомоги" і творили те, що допомагало б нам у роботі з дітьми нового покоління  - покоління "альфа", комунікували, реагували, пробували, моніторити, і брали активну участь в покращенні усіх складових освітнього процесу. 

неділю, 17 грудня 2023 р.

КАКАЯ РАЗНІЦА


 

СПАРТА




Що таке "вести спартанський спосіб життя", "лаконічна мова"?


І етап
1. Як називалася територія Греції, де виникло місто Спарта?
2. Коли і хто його заснував? 
3. Які соціальні групи були у Спарті? Які їх обов'язки? Які між ними були взаємини? 

ІІ етап
1. Хто і коли утвердив закони Спарти?
2. Хто міг брати участь в управління Спартою? 
3. Які органи влади були у Спарті? 
4. Прочитай 4 фрагменти історичних джерел. Запиши відповіді на питання
до 1 тексту: Чому спартіат ходив зі зброєю?
до 2 тексту: Що було окрасою спартанця?
до 3 тексту: Чому у Спарті вилучили золото та срібло, а запровадили залізн гроші?
до 4 тексту: Як дотримувалася рівність між громадянами Спарти? Яким чином? Хто був громадянином Спарти?




ІІІ етап
Прочитай текст та "Яким був побут спартанців" (с. 118) та письмово дай відповідь на питання.
1.Ким виховувалися спатріати? Чому?
2.Чому спартанці просто одягалися і старалися бути у всьому однаковими?
3. Про що свідчить їх їжа? 
4. Чому спартіат так пізно ставав повнолітнім?
5. Як ставилися у спартіатів до жінок?

ІV етап. Як виховували спартанців? Прочитай текст на с. 118-119. Дай відповідь на питання.
1. Які етапи виховання проходив спартіат-хлопець? 
Постав 4-5 питань до тексту. 
Питання, які починаються на слова "що", "де", "коли", "скільки" "хто"  і стосуються одного речення оцінюються на 6. 
Пригадайте ІНШІ питальні слова. 



 
  

АНДРЕАС ШЛЯЙХЕР, PISA, ОСВІТНЯ СИСТЕМА УКРАЇНИ...

 Пошук наукоємних платформ для визначення реальности в освітніх системах різних країн - це те, що зроблено у глобальному освітньому просторі ХХІ столітті. PISA - це досить класний інструмент для цього. 

Україна вдруге брала участь у дослідженні. Результати звичайно різняться між собою. І тут важливо зрозуміти реальність. Дані - це своєрідна ширма, яка складає набір певних сподівань та ілюзій щодо наявного діагнозу функціонування освітньої системи в Україні. Результат, звичайно реальний, - і це таки добре. Далі є робота над визначенням, що не так в освітній системі, та розробка і стратегічного, і тактичного хоч якихось планів змінити ситуацію.  Але... Що не так? Війна та ковід - це ті причини, на які звертають увагу більшість суспільства та державного управління. Це ніби так, і ніби не так. Адже це видається поверхневим аналізом, який не дає, власне, глибинне розуміння проблем. 

Освітній процес у ЗЗСО, програми, кількість годин в тиждень, відведених на вивчення того чи іншого предмета, підручники, підготовка майбутніх вчителів та їх перекваліфікації, рівень мотивації здобувачів освіти, ставлення до освіти в сім'ях, родинах... 

Про це А.Шляйхер не може знати, бо не живе всередині системи. Тобто результати - об'єктивні, але їх аналіз не може бути його предметом досліджень. Тут варто говорити про те, що це "домашнє завдання" самої української системи освіти. Чи вона здатна це об'єктивно зробити? І наскільки є інструментів, щоби таки впливати на неї? 

Є ще те, що називається "рабством здобувача освіти". Це відсутність його системного вибору в системі освіти. Йому не дають - ні система, ні батьки, ні педагоги - обирати і нсти відповідальність. Поки що мотиваційно значна частина дітей 15 років імпотентні. Їм нічого не треба - і вони сприймають освітній процес у школі як догмат та ерзац-продукт. Але діти не знають, що вони хочуть, бо їм не дають можливості спробувати і взяти хоча б елементарну відповідальність. Імпотентно безвольні діти  деградують поступово та впевненно. Спрощення, споживання ерзац-культурного контенту, споживання культури споживання - це те, що творить нову реальність, яку неможливо змінити. 

Розрив цінностей між поколіннями. Формування віртуального простору серед дітей і втрата реальності. Це певна катастрофа виховної парадигми, яка не встигає за логікою нового покоління. 

Жити ілюзіями надзвичайно класно, адже людина вимикає критичне мислення і боїться говорити собі про реальність. Але реальність таки рухає дійсність, і вона таки наздожене тих, хто живе ілюзіями і накриє дев'ятим валом. У нашій освітній системі кожен має свою інформаційну бульбашку, своє уявлення про дійсність, які відмінні від реальності. І консерватизм системи, й ілюзії не дають змоги зрушити процес трансформації освітньої системи. 

Освіторія (голова Зоя Литвин) дала змогу мені висловити свою думку з приводу втілення педагогами ідей, закладених у результатах PISA. Щиро вдячний. Життя продовжується. Війна теж і ми вчимося жити в новій реальності. Чи навчимося? Чи схочемо навчатися? Час покаже. 




РОЗДУМИ КОЛО ПІД'ЇЗДУ

 Добігає кінця 2023 рік. Другий рік широмасштабного вторгнення. Російська агресія не зупиняється. Наступ зупинився тільки-но почався. Лінія фронту та бойові дії перейшли у позиційний вимір. Невизначеність рівня допомоги зі сторони США та держав Європи. Все стає ніби-то зрозумілим, але водночас все стає дедалі заплутанішим та туманнішим. 

Тільки-но починає державне управління говорити про нарощування випуску зброї та боєприпасів, тільки-но починає державне управління говорити про налагодження ліній оборони та спорудження оборонних споруд. Чому тільки-но? Питання, як і про те, чому за добу недоармія рф дісталася до Нової Каховки та Мелітополя. 

Поглиблення чвар між "політичними діячами" та військовими, які не можуть зрозуміти, хто за що несе відповідальність, поглиблення суперечностей між військовими американськими та європейськими з однієї сторони та українськими - з іншої. Все це ніби своєрідний пазл, який не можна зібрати в єдину картину.

А ще політичні збурення у деяких країнах, де готуються до виборів, чи у країнах, де до влади прийшли праві. А там за електорат проводяться "бої місцевого значення": хто кого? Це може бути тільки фоном. Насправді - це всього-навсього чергова інформаційно-психологічна операція "руссні". Усі попередні прогнози на 2023 рік, які оприлюднювлися наприкінці 2022 року, можна спустити в унітаз небуття. На жаль. 

Що попереду? Вже сьогодні "малюють" багато планів. Від того, що ми будемо оборонятися, до того, що без достатніх коштів союзників можемо "зазнати поразки вже влітку 2024 року" і готуватися до організації партизанського руху. Плани у 2024 росії - окупувати Харків, Дніпро, Запоріжжя. І це знову Bild, знову німці... 

Тобто, життя набирає обертів і наближається до певного рівня - рівня прірви держави і невідомості у завтрашньому дні. Повертаємося до 1921 року... коли українські національно-демократичні сили програли революцію перед ордою більшовиків та недолюдей. І потім там, в еміграції, плакали, плакали, плакали про те, що незалежна держава втрачена і "коні не винні". На жаль. Ми можемо чи не можемо зрозуміти, що реальність інша, аніж "інформаційна бульбашка", у якій перебуває значна частина суспільства та політикум. Так, вони живуть в онлайн-державі... Чи? Не знаємо, де ті люди живуть. Тоді питання "навіщо?" потребуватиме пояснення і певного виміру. Виміру - без розуміння сьогодення та майбутнього. 

Пошук... Пошук... Пошук... Нуль... Нуль... Нуль... І нижче "нуля", "нуля", "нуля"... І перспектива без перспективи... Чи? Це пошук, який залишається пошуком у власних головах політиків (чи не власних). Це пошук, який відсутній у головах, і звивини поступово виправляються, Вони пожираються "паразитами свідомости" та "інформаційної психологічної операції"... Що далі? Пафос, відосики, барабанний переможний дріб. Пустка. Майбутнє. Сон. 

Чи є "цукерка"? Так, початок процесу перемовин України з Європейським Союзом, який після надання кандидатства в ЄС, став позитивом, Але ніхто не розуміє, скільки років для цього треба. І як вирішити питання вступу України в ЄС, якщо Україна не контролює всієї території, відповідно до норм міжнародного права? Є багато питань, які не мають ні відповіді, ні однозначної відповіді, ні відповіді взагалі. 

суботу, 16 грудня 2023 р.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

 У рамках уроків громадянської освіти та освно здоров'я, у п'ятницю 8 грудня 2023 р. було проведено заходи, присвячені міжнародному дню боротьби з корупцією у 4(8), 5(9)-х та 6(10) класах. Учні переглянули та обговорили відео, які розповідають про взаємозв'язок корупції з  життям. Висловили власні думки з приводу корупції в Україні і можливості її подолання у контексті європейської інтеграції, Потім грали онлайн ""(Не)підкупність", де гравцям запропоновані життєві ситуації, які необхідно вирішити,  розуміючи наявність чи відсутність корупційної складової. Було цікаво.... Продовження буде... Життя. 

ДБАЄМО ПРО ВЛАСНЕ ЗДОРОВ'Я

13 грудня 2023 року в Заліщицькому Центрі здоров’я та психосоціальної підтримки в рамках проєкту USAID "Розбудова стійкої системи громадського здоров’я" відбувся педагогічний меседж "Культура здоров'я як чинник формування здоров'язбережного середовища школи".

У заході взяли участь учителі соціальної і здоров'язбережувальної освітньої галузі та працівники психологічної служби закладів загальної середньої освіти Заліщицької міської ради.
На заході виступили директор Центру Оксана Мирончук, яка ознайомила учасників зібрання із планом роботи та націлила на плідну співпрацю; практичний психолог Заліщицької державної гімназії Ірина Гарвасюк, яка проведела тренінг «Психічне здоров’я в умовах війни. Техніки допомоги»; Василь Дяків, учитель Заліщицької державної гімназії, який ознайомив з темою «Фізичне здоров’я – необхідна складова здоров’я людини».







ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

 








середу, 13 грудня 2023 р.

ЯК ДОСЛІДЖУЄМО ІСТОРІЮ

 Домашнє завдання: 

параграф 13.

Зошит С.40-41. завдання 7.





АТЕНИ


ЩО ТАКЕ ДЕМОКРАТІЯ?

І.

1. Де розміщені Афіни?

2. Чому Афіни так називаються?

3. Яка інша назва акрополя?

4. Звідки відправлялися афіняни у морські подорожі?

5. Як влаштоване суспільство та влада?

АРИСТОКРАТИ

ДЕМОС

11.  Які причини боротьби демосу та аристократів?

ІІ.

Драконівські закони (С.103)

Реформи Солона

 

Земля

 

Управління

Народні збори – найвищий орган управління Афінами

Архонти – обрані правителі

Рада 400 – готували законопроект

Суд присяжних

ІІІ.

Тиранія Пісістрат

Архонт Клісфен

 

 

Остракізм – голосування проти ворога демократії в Афінах


 

вівторок, 12 грудня 2023 р.

СВЯЩЕННА РИМСЬКА ІМПЕРІЯ. АНГЛІЯ.

1. Велика хартія вольностей (1215) між Джоном Безземельним та рицарями, банонами і містянами.
2. Боротьба між Генрі ІІІ (сином Джона) та рицарями і баронами ("скажена рада"). Суперечки між рицарями і міщанами та баронами (Сімон де Монфор, лорд-протектор, 1265 р. - Весмінстер - рада (парламент - станово-представницький орган влади). Почав збиратися систематично з 1295 року. 1343 - палата лордів та палата громад. 
3. Джон Вікліф - XIV ст. боротьба проти впливу на владу та життя держави Папи Римського (не платити данину, не втручатися у справи Англії, здешевлення обрядів, конфіскація майна церкви)
1381 - селянська біднота виступила проти феодалів (Уот Тайлер)
4. Криза влади через порзки у Столітній війні (династія Ланкастерів). Посилення Йорків. Війна троянд (Червоної - Ланкастери та Білої - Йорки). Династичний конфлікт - Едвард IV (Йорки) - 1461-1483 (утиски Ланкастерів - роздач їх володінь, сприяв розвитку торгівлі, але вимагав позичок, які не повертав, подарунків), не скликав парламент. 
5. Річард ІІІ - Останній з династії Йорків (1483-1485) загинув у бою з Генріхом Тюдором (Ланкастером), який став королем Генрі VII (1485 - 1503). Одружився з рпедставницею Йорків. Наймирніший період. 

 

МІСТА ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я







1. Коли виникли грецькі міста-поліси у Північному Причорномор'ї?
2. Чим займалося населення грецьких міст-полісів?
3. Якими основними товарами торгували мешканці міст-полісів Північного Причорномор'я?
Робота по рядах:
1 ряд - охарактеризувати Пантікапей
2 ряд - Ольвію
3 ряд - Херсонес
1. Що в перекладі означає назва міста?
2. Коли і де було засноване місто?
3. Вихідці з якого міста заснували місто-поліс? (Якщо вказано у тексті)
4. Чим займалися/Які види господарства були поширені? 
5. Які елементи забудови збереглися?

 

суботу, 9 грудня 2023 р.

ДО ДНЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 Навіть у найскладніші часи гімназисти доводять свою силу волі та духу. 6 грудня 2023 року вчителем "Захисту України " Брусяком С.В. та вчителем основ здоров'я Дяковим В.Г. було заплановано провести спортивний захід, присвячених Дню Збройних Сил України між командами 6-7 класів. Повітряна тривога, яка тривала більше трьох годин не дала змоги його реалізувати. 


Але наступного дня - а це був четвер, - не зважаючи на повітряну тривогу, після її відбою у спортивному залі гімназії було "гаряче". 





Три команди - збірна 7-х класів, 6А та 6Б класу зійшлися, щоб засвідчити свої вміння командної роботи, перевірити витривалість, спритність, силу, влучність. Серед конкурсів були як індивідуальні - розбір та збір автомата, фіксування на витягнутих руках тягарів на час, так і командні - перенесення умовного потерпілого у протигазах, які необхідно було одягнути, відтискання на час, метання тенісного м'ячика у ціль, перенесення ложкою води на час, перенесення двох гир.


У цікавій змістовні боротьбі переможцем стала збірна команда 7-х класів, друге місце - за 6Б, третє - за 6А. 

Під час змагань команди отримали шалену підтримку від гімназистів. Наступні конкурси не за горами. Адже саме вони, на думку учасників, готують до захисту рідної держави. І чим більше будуть вправлятися, тим набуватимуть тих навичок, які необхідні у майбутньому. 

неділю, 3 грудня 2023 р.

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗІ СНІДОМ

 Традиційно 1 грудня у гімназії відбуваються заходи з нагоди Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. Одна з невиліковних хвороб, поширення якої носить характер епідемії. Про неї необхідно знати та дотримуватися профілактичних заходів, які зменшують ризик інфікування нею та роблять життя безпечнішим. Заходи були проведені у 4-5 (8-9) класах спільно з практичним психологом та соціальним педагогом І.Гарвасюк. Гімназисти повторили причини (шляхи) зараження ВІЛ-інфекцією, її ознаки, ознайомилися з історією боротьби з нею. Особливу увагу приділяли  шляхам передачі та толерантному ставленню до ВІЛ-інфікованих. Обговорили відео на тему профілактика СНІДу та "Ні дискримінації ВІЛ-інфікованих".  Діти висловлювали власні думки стосовно піднятих питань, аргументували їх, робили висновки. Важливе місце у цьому полілозі відводилося саме розумінню важливості інформування людей про проблему чи її наявності у випадку ВІЛ-інфікування та обрання ними моделей поведінки у таких випадках 

Наприкінці провели командну гру, метою якої було перевірити знання та розуміння учнями піднятої проблеми.  








НАВЧАННЯ - КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІВ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ ЗА ПРОГРАМАМИ НУШ

Тривають навчання учительства соціальної та здоров'язбережувальної освітньої галузі, яке реалізує Державний стандарт базової середньої освіти (2020). Упродовж 20-24 листопада 2023 року на базі Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти (ТОКІППО) завдяки методисту Турчин О.В. були організовані курси підвищення кваліфікації для педагогів, які викладають у 6 класі за програмою Нової української школи інтегрований курс "Здоров'я, безпека та добробут".

Навчання відбувалися онлайн. Мав можливість разом з педагогом з Чортківського району Іриною Гикавою навчати педагогів. Теми були і традиційними, і цікавими водночас: аналіз Державного стандарту, модельних програм, підручників, діяльнісного підходу до викладання інтегрованого курсу, використання штучного інтелекту, особливостей роботи з дітьми, які мають особливі потреби, змінами в освітньому законодавстві тощо. По три пари щоденно упродовж тижня. Наприкінці педагоги мали змогу поділитися досвідом, прорефлексувати щодо змісту та організації курсів.

Майбутнє продовжується. Навіть у час війни. Життя - це не тільки сьогодні, це - завтра.

Мандрівний Docudays UA у Заліщицькій гімназії

 Відкриття 20-го Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Тернопільській області у Заліщицької державної гімназії розпочалося 27 листопада 2023 року після відбою повітряної тривоги. Координатора, організатор та творчий натхненник на теренах Тернопільщини Олександр Степаненко презентував програму Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини. Під час війни завжди актуально говорити про майбутнє. Адже невідомість - це не та категорія, яка додає віри, надії людині. І тому майбутнє потребує конкретних дій сьогодні.

Педагоги та учні гімназії переглянули та обговорили два документальних фільми. Перший про сім'ю, яка, не зважаючи на труднощі війни, а вона двічі змушена була переїжджати через бойові дії, залишилася вірною своєму покликанню: навчати дітей основам робототехніки. Фільм про перспективи і силу духу.

Другий фільм про тишу у колишній німецькій казармі, де проживають українці, які змушені були покинути Україну через війну та загрозу життю. У ньому тісно переплітається дитяча безпосередність дітей та почуття волі, зосередженість та відчуженість, хвилювання та тривога за близьких, любов до рідної землі та інтеграція у німецьке середовище, сучасне та пам'ять, надія та очікування.

Дякуємо за можливість прилучитися до події та ще глибше усвідомити необхідність творення майбутнього УКраїни уже сьогодні, не зважаючи на вік та місце перебування.

Учасники заходу з цікавістю вислухали презентацію про «Сім принципів Декларації Лугано» - підсумкового документу Міжнародної конференції з питань відновлення України 2022 року. Головний її меседж – «Реформи в Україні повинні йти пліч-о-пліч з міжнародними інвестиціями» прийнято.

Директор гімназії Олександра Войчишин подякувала координатору і організатору заходу Олександрові Степаненку за можливість взяти участь у важливому заході, присвяченому війні та правам людини у ній.