ПАМ'ЯТЬ ПРО (не)РАДЯНСЬКУ ІДЕНТИЧНІСТЬ

 28 червня 2022 року відбулася онлайн-церемонія нагородження переможців нашого конкурсу "Радянська історія. (Пере)осмислення історії". Захід зібрав небайдужих учасників - членів команд з усіх куточків України та за кордоном і їх консультантів. Організаторами стали давні друзі-партнери DVV Intrernational (Андрій Ферт та Олег Смирнов) та Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"(Петро Кендзьор). У зв'язку з війною конкурс декілька разів змінював дедлайн подачі робіт. 27 команд стали переможцями. До учасників звернулися з вітаннями організатори, гості - представники Міжнародної асоціації вчителів історії Єврокліо, які окреслили можливости учасників конкурсу у подальшій діяльности, представник посольства Німеччини в Україні, члени журі - Людмила Махун, Елла Ситник та Георгій Касьянов.

Відрадно, що серед 27 команд переможців була і команда Заліщицької гімназії у складі Марти Шипітки, Юлії Ілько, Юліани Сем'яник та Яни Стасюк, учнів-восьмикласників.

Потім було надано слово представникам команд, які поділилися враженнями від участи у конкурсі у такі складні часи. До сліз пробирали спічі тих команд, які перебувають на тимчасово окупованих території, поблизу лінії фронту. Від нашої команди поділилася Юлія Ілько. Дякуємо організаторам за таку титанічну працю і віримо про подальшу співпрацю. Війна це каталізатор, який прискорює процеси усвідомлення історії, як інструменту сьогодення.

Команда отримала диплом ІІІ ступеня, сертифікати на придбання книг. Фінансувався конкурсу з бюджету Німеччини.

РОЗДУМИ ДИВАННОГО ЕКСПЕРТА

 Пошук простих відповідей на складні питання ніколи не дає позитивного ефекту. Спочатку відбувається період захоплення та відчуття "ще трощки", а після того, як "все трошки все віддаляється" людині властива втома та апатія. 

Наще бажання якнайшвидше перемогти у російсько-українській війні з погляду стратегії винятково позитивне. Воно безумовно гуртує націю і кристалізує її внутрішній потенціал. Воно дає змогу відкидати фейки та інформацію зневіри, воно допомагає тримати інформаційний удар, як ворога, так і наших глашатаїв, воно спрямовує нас на позитив та творення у складних умовах. І поки ми не говоримо про конкретні терміни, доти ми будемо тримати удар. 

Якщо ми будемо ставити психіці конкретні терміни, то після їх наступання і недосягнення бажаного психіка ламається. Їй потрібна певна "зарядка", певний позитивний імпульс, який дозволить далі тримати удар. Цим часто нехтують і політики, і експерти, та й інформаційний простір. Адже спочатку обнаділива інформація, а потім - не обнадійлива, спочатку позиція надії, а потім  її не реалізація. Наскільки таких психологічних "гойдалок" вистачить народу? Все це доповнюється постійними ракетними обстрілами, руйнуваннями та жертвами серед цивільних. Звичайно, невідомість страшить психіку, але вміння відволіктися на дрібниці є безумовною складовою збереження психічного здоров'я і людини, і цілої нації. Правда, це повинні реальні можливости громадянина, а не вкиди щодо "шкідливости активістів", "сексуальности жінок військових", "позиції щодо ЛГБТ- спільноти" та іншого інформаційного сміття. 

Владі не треба сигналізувати нації про терміни. Хай вони будуть невідомі, хай краще нації буде приємна несподіванка, аніж постійне очікування конкретного. Тут важливо знайти баланс щодо політичних заяв та реальности, яка  є на фронті. У цьому глибина проблем, бо реальність на фронті одна, а політики, експерти говорять те, що хоче почути психіка конкретної людини. Це маніпуляція. І варто нашим глашатаям розуміти, що ефект "бумерангу ніхто не відміняв" і "добрі наміри" можуть довести до .... У темний кут.  

Ми переможемо - і це аксіома. Тільки, шановні глашатаї, майте трохи розуміння психології конкретної людини, яка живе у контексті постійного стресу. 

Майте милосердя і бажайте їй віри, надії, любови, снаги у контексті її конкретного життя. 

А милосердя у діях, і, можливо, найкращий варіант, - принаймні один з можливих - мовчіть, коли хочете сказати дурницю чи таке, яке потім  повернеться до вас інформаційною хвилею. 

Мовчіть, коли хочете збрехати чи зарядити миттєвими ура-нотками перемоги, яка буде, але не сьогодні. 

Мовчіть, коли робиться добра справа задля перемоги і не дайте її зіпсувати рашистам чи їх посіпакам-колаборантам. Кожен має надію у серці своєму і не давайте своїми пустопорожніми обіцянками страждати серця гордих та сміливих українця та українки. Серце і так страждає...

Якщо хочете дуже щось сказати, то помоліться і довірте оті розмови Богу - Він має силу мудрости та снаги. 

ОСВІТА ПІСЛЯ ВІЙНИ. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

 Не зважаючи на війну, люди думають про те, що і як буде з освітою після неї. Голова ГС "Освіторія" Зоя Литвин очолила процес розробки плану розвитку освіти після війни. Пропозиція йшла від Офісу Президента. Я був залучений до цього процесу. Він має свої підводні течії і виклики. Хоч частина з того, що я пропонував, таки увійшла в ДУЖЕ ЗАГАЛЬНИХ ФОРМУЛЮВАННЯХ у план. Загальні формулювання - це шлях в нікуди, адже не виписані конкретні кроки і тому все, що буде виконано, можна визначити, як виконання того чи іншого пункту. Радянський підхід в оформленні документа залишається, бо конкретність, для консервативної системи - це вихід з-за меж комфорту і створення некомфортних умов її функціонування. Працював у двох групах: над контентом та підвищенням кваліфікації педагогів. Що з того вийде? Поживемо - побачимо. Зараз шлях Збройних Сил України до перемоги. 

 

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ І ...

 Літо - це традиційно пошук можливостей підвишити свою кваліфікацію, пошукати щось цікаве та змістовне, неповторне та те, про що власне забуваю...

Але є можливість і виступити, поділитися досвідом, послухати розумних та досвідчених педагогів та науковців. Так відбувалось у Тернополі на базі ОКІППО (обласного інституту післядипломної ипедагогічної освіти) 9-10 червня 2022 року. Виступав на Міжнародній науково-практичній конференції і окреслив вкотре виклики, які очікують освіту Нової української школи. Захід місцями цікавий, відповідний рівень і представництва - академіки, професори, науковці різних рівнів, педагоги, директори, громадські діячі, екозахисники. Звичайно, говорити про наболіле необхідно, ділитися про досягнення необхідно. Але ми давно вже забули, а в онлайн, то  подавно, що необхідно не тільки гворити, але й творити рішення і впроваджувати їх у життя. Приклад показовий: Козова та Бережани презентували свій досвід у вирішенні екологічних проблем на прикладах реконструкції парку та закладки моносадів, окреслена співпраця з органами влади. І водночас парк у Скалі-Подільській, який догибає і про нього теж говорять. А зв'язати позитивний досвід з викликом - проблема сама по собі, бо завдання не вирішити проблему, а просто розповісти про неї і забути. Адже є позитивний досвід є, і закладені механізми співпраці. Принцип: "Бери - та роби" ніхто не відміняв. І .... так класні інструменти і не знайшли свого застосування. 

А 26-27  червня 2022 року проходив "довгу дорогу в дюнах", яку організовувало громадське об'єднання "Рух Освіта". Її діяльність нагадує платформи "На урок", "Всеосвіта", EdEra, "Уміти" й інші. Набір лекцій, які називаються круто, навіть місцями та "крутизна проскакує" у лекторів, принаймні на когнітивному, пізнавально-інформаційному рівні. Але значна частина запрошених просто відбувають номер і заробляють гроші. Хоч звичайно дещо і почерпнув, адже слухав цілих два дні різних спікерів. І для громадянської освіти дещо в інструментальному плані взяв. Хоч перелік лекцій на різну тематику і не зв'язані між собою, що свідчить про "дрімучий рівень совєтського менеджменту", коли до класної, популярної книги, яку можна було придбати, маючи талон, в довантаження додають томики класиків марксизму-ленінізму. 

Частина лекцій - це таки лекції, які читають викладачі студентам у вищих закладах освіти і трохи навіть соромно запитати, чи доповідачі зможуть пояснити оті наукові терміни та поняття, якими вони засипали публіку, яка була не так науково підкована. Досвід у будь-якому випадку теж досвід. А тому, розуміючи, що ми знаходимося у парадигмі не якости рівня підвищення кваліфікації, а рівні уявлень про її підвищення стає трохи сумна і сльоза котиться.... Шкода, що не доживемо до істинних розумінь і потреб підвищення кваліфікації, і шляхів їх задоволення. Принаймні мені, старому так видається... Адже все, що просто і легко, то розслабляє і не дає змоги тримати педагогічну складову у тонусі. Хоч є складні і мотиваційні курси - і їх таки ще знайду та пройду) Адже сидіти в педагогічному болоті якось скучно та нецікаво. 

ПРОФОРІЄНТАЦІЯ. МАН УКРАЇНИ ПРЕДСТАВЛЯЄ

 Мала академія наук України в останні роки принципово змінює свою діяльність. Звичайно, пандемія та війна є тими чинниками, які можуть трансформовувати підходи до позакласної діяльности слухачів. Школа профорієнтації - то є добрий проєкт МАН України. Професійна орієнтація - це те, чого у школі не вчать і не говорять, не показують і не дають змоги попробувати. Тому набір лекцій, занять, тренінгів, - навіть онлайн, - це спосіб зануритися у світ самого себе. Для молодого сучасного покоління - це складний процес. Сучасний світ діджиталізації завжди прагне не до мислення, а до хайпу. Але можливости є. І добре, хто є мотивованим і таки зусиллями зробить перші кроки  самопізнання. 

Алевтина Седоченко - майстриня у сфері мотивації до профорієнтації. Вміння говорити просто і доступно, емоційно і непідкупно - то є велике вміння. Все ніби й відомо, але коли слухаєш Алевтину, то раптом щось вмикається і починаєш розуміти зв'язки, які і на поверхні, але десь глибоко. 

Дякую  за світ пошуку себе. А ВУКА - то неперевершено... І перспективно 

??? ВСТИГНЕМО?

За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр,
- росіяни випускають понад 60 тисяч снарядів на добу, що в 10 разів більше, ніж українці. 
- В Україні закінчуються снаряди 152 мм, які використовує більшість української артилерії.
- "Навіть якщо всі дадуть нам ці боєприпаси, їх все одно буде недостатньо. Україна використовує більше 152-мм снарядів, ніж виробляється у світі за один день".
- Гаубиці, що використовуються НАТО та США, стріляють 105-мм та 155-мм снарядами. Західні країни поставили Україні велику кількість цих снарядів, але обмежену кількість артсистем для них.

Американський інститут вивчення війни.
"Найближчими тижнями наступ військ росії на Донбасі, ймовірно, призупиниться, незалежно від того, чи вдасться їм захопити район Сєвєродонецька та Лисичанська".

Коли випускають рашисти 60 тис. снарядів, нехай і будь-куди, нехай не прицільно, але руйнувань та нищень значно більше, ніж наслідків 6 тис. снарядів з української сторони. 

Якщо снаряди закінчуються/дефіит/недостатньо, то як таке могло статися, адже війна йде 8 років? Це питання риторичне. 

Друге питання з цієї ж теми: "Як можна організовувати та проводити  українським військам наступальні дії (контронаступ) в таких обставинах?" Питання не потребують публічної відповіді і керівництво ЗСУ розуміє, що і як робити, як готувати наступ. Але зі сторони політиків - це один із сигналів, що ... Відсутність озброєння та боєприпасів - це критичні питання, які українські політики не можуть повністю вирішити. По це постійно говорять радники, дорадники інші експерти, що люди у нас є, які готові воювати, але немає чим їх озброїти. 

Що нас чекає? Наскільки ці питання будуть вирішені і в яких часових рамках і чи будуть вирішені? І чи зможуть вони бути вирішені до моменту, коли це необхідно і є можливість вчасно та ефективно використати на фронті?

Жодна заява Президента України не сигналізує про те, що економіка перейшла чи переходить на рейки воєнного стану, що докладається максимум зусиль, щоб усі наявні ресурси були задіяні для налагодження вчасного та максимального постачання військових на фронту. Ми просимо зброю та боєприпаси у Заходу - і нам дають, але наскільки ми хочемо в Україні її виготовляти, і наскільки ми можемо це робити - і робимо... Знову ж питання військової таємниці - і це справді важливо та необхідно зберігати таємницю. Але якщо Арестович вкидає інформацію про жінок-військових, про активістів, які не дають ефективно державним структура працювати, про ЛГБТ-спільноти, то чому не кажуть про воєнний стан економіки, її ефективніть? і наскільки те, що говориться є спробою відволікти суспільство від того, що не робиться та про що не говориться? 

Час покаже. Але війна на виснаження - це для української економіки більше знак "мінус", аніж "плюс". 

ПОШУК СЕНСІВ. НАЦІЯ, НАЦІОНАЛІЗМ, НАЦИЗМ... ЯРОСЛАВ ГРИЦАК

 Пошук простих відповідей на непрості питання є априорі тупиковий. Адже, коли людина, здається, ось-ось знаходить, на її думку, правильну відповідь, з'являються незалежні від неї обставини, які тільки поглиблюють кризу. І тоді необхідно повертатися до точки витоку, тобто початку. 

Так само з нацією, націоналізмом та нацизмом... Все ніби просте, але яке не можна помацати, та  водночас, яке визначає весь поступ людства у ХІХ - ХХІ столітті.

Слухаємо, насолоджуємося ставимо питання і пробуємо давати на них відповіді. 

ВИСНОВКИ, ЯКІ ПОВИННІ БУТИ ВИКАРБУВАНІ НА ГРАНІТІ ТА У СВІДОМОСТИ КОЖНОГО ГРОМАДЯНИНА

 Або політики-популісти, або політики-державники... І сучасна проблема українського суспільства - не усвідомлення власної потреби у безпеці. Суспільство, яке хоче бути знищеним, своїми діями приречене, як і приречена держава, суспільство якої свідомо чи не свідомо підтримує цю ідею діяльністю чи бездіяльністю   - це шлях в нікуди.