ВЕЛИКОДНІ ВІТАННЯ

РОЗДУМИ ПРО ПРОГРАМИ ДЛЯ 10-11 КЛАСІВ. МАЙБУТНЄ ЧИ...

МОН України відразу взялося  до справи: наказом за результатами конкурсного відбору затвердило комісії для розробки навчальних програм для 10-11 класів, які будуть запроваджуватися з 2018-2019  навчального року.... Завчасно. Дуже добре... Поглянемо на склади комісій - кандидати та доктори наук з відповідних предметів, методисти інститутів удосконалення, подекуди вчителі-предметники, які у меншості. І думаєш, наскільки те, що напишуть "вчені мужі" буде зрозумілим, доступним та реалістичним для школи. Адже серед них не так багато сміливців, які є діючими педагогами.
На мою суб'єктивну думку, програми пишуться не педагогами не тільки для педагогів. Навчальна програма повинна бути доступною і зрозумілою і учневі старших класів, і їх батькам. Причина проста. Як суспільству перевірити, наскільки якісно викладає педагог свій предмет? А потрібно, щоб представник суспільства - батько чи дитина взяли програму і перевірили, що вивчив учень, а що не вивчив, що потрібно підівчити, а що повторити...
Але проблема у самій програмі. Положення ЗУНів (знань, умінь, навичок), визначення критеріїв компетентісного підходу з того чи іншого предмету настільки  розмиті, що на будь-який аргумент батька чи дитини щодо можливості чи неможливості її успішного засвоєння педагог може навести ще більше своїх...
З іншого боку - це можливість авторам  підручників широкої маніпуляції, які намагаються втиснути якомога більше матеріалу, аргументуючи "так пише у програмі". А відсутність конкретності у програмі - це шлях, коли один з авторів має можливість зробити свої акценти, інший - інші, а Програма ЗНО визначає ще щось третє...
Тому над цими проблемами думають комісії, але не відомо,  чи щось придумають...
І ще одне, про що, як завжди забуває МОН України: ДПА проводиться у формі ЗНО, а це означає, що у 2020 році постане проблема: що повинен здавати випускник "історію України" чи "Історію України у контексті всесвітньої історії", "Українську літературу" чи "інтегрований курс "Література". Мені видається, що нас чекає приблизно така ситуація, як і з 12-річною освітою, коли учні завершили 9 клас 12-річної освіти, а після канікул пішли у 10 клас одинядцятирічної. Що ж час покаже...

ХТО МИ? РОЗДУМИ ПРО РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ ВЧИТЕЛЯ...

Телефон і батьки стали причиною смерті вчителя з м. Херсон? Відповідь напевне не знайде ніхто. Ніхто з освітянських обласних управлінців не буде брати на себе відповідальність за смерть педагога. У соціальній мережі нещодавно прочитав інформацію про те, що у Херсонському навчальному закладі через конфлікт педагога з батьками останній після інсульту помер...
Син написав відкритого листа, щоб на управлінському рівні з'ясували ситуацію і покарали винних...
А у контексті питання безпеки педагога від батьків, адміністрації, учнів варто МОН України подумати про те, щоб їх захистити... Зрештою педагог не є наглядачем, який повинен підтримувати дисципліну. Він повинен насамперед вчити, навчати дітей. А дисципліна - це питання правоохоронних органів - поліції. Тому, так само і правильно, МОН України відреагувало на загрозу суїцидальних ігор для дітей у соціальних мережах: видало методичні рекомендації, зобов'язало навчальні заклади, психологів, лікарів провести  бесіди, огляди, повідомити батьків, ПОТРІБНО  профільному міністерству відреагувати на цей факт. Захист педагога як службовця, що може піддаватися насильству та погрозам є ОБОВ'ЯЗКОВИМ ДЛЯ ДЕРЖАВИ.
МОН УКРАЇНИ! Дайте оцінку поведінки батьків, достукайтеся до їх свідомості, що педагог - стресонебезпечна професія й інші учасники навчально-виховного процесу ПОВИННІ поважати педагога, а держава створити безпечні умови праці...
Цей факт є першим тривожним дзвінком.... І не дай БОГ, щоб у нас траплялися випадки, як у США, коли будуть гинути чи піддаватись насильству і педагоги, і учні від зброї, принесеної незадоволеним батьком чи учнем.
ДЕРЖАВО! СТАНЬ НА ЗАХИСТ ПЕДАГОГА!.

"НЕПІЗНАНА ІСТОРІЯ МОГО КРАЮ...."

Український католицький університет уже вп'яте проводить конкурс "Непізнана історія мого краю". Його суть - спонукати молоде покоління знайти ті родзинки краю, які засвідчують його унікальність. Цього року конкурс був присвячений видатним особистостям.
Серед майже 450 учасників було і двоє гімназистів. Ольга Шмиглик - учениця 4 класу презентувала життя і творчість відомого місцевого скрипаля, хормейстера, диригента, організатора творчих колективів, першого директора музичної школи післявоєнного часу - Ярослава Смеречанського.
Друга робота присвячувалася місцевому краєзнавцю, історику, заступнику директора Заліщицького агроколеджу ім. є Храпливого, відокремленого підрозділу Києвського НУБіП, автору розвідок про історію рідного краю Михайлу Сопилюку. Її автор - учениця 6(10) класу Марія Толуб'як.
Робота  конкурсантки була проведена дуже обширна: взято інтерв'ю у Михайла Васильовича, прочитано його книги, опрацьовано газетні матеріали. І, як результат, есе було визначено як таке, що гідне фіналу.
Підсумковий захід відбувався 9 квітня у Львові. М. Толуб'як гідно презентувала роботу. Її високо оцінили. Гімназистка отримала диплом фіналіста і незабутні враження.
Попереду нові конкурси. Хай щастить! Тільки сміливим та сильним підкорюються вершини.
Праця завжди йде поряд з талантом!.

НОВИНИ З ПОЛІВ МАН УКРАЇНИ

Х Міжнародний конкурс українознавства цього року не обійшовся без гімназистів. Марія Толуб'як, учениця 6(10) класу подолала І (заочний) етап і презентувала свою роботу на очному етапі, який відбувався у Києві з 30 березня по 1 квітня 2017 року. 
Успішно пройшовши випробування, вона гідно посіла перше міце з контрольної роботи. І знову говоримо про ті виклики, які стоять перед молодою науковою елітою. Вони полягають у тому, що науковці: і молоді, і з досідом, які у журі, не вмію чи не хочуть слухати тих, хто через рік-два прийде за студентські лави. 
Знову не дотримання регламенту виступу фіналістів, знову учасників член журі наполегливо перебиває, демонструючи власну культуру дискусії (чи її відсутність), знову потрібно учасникам переконувати члена журі, що його право вислухати конкурсанта до 7 хвилин і навіть не перебивати.
Можна припустити, що це так член журі провокує конкурсантів та випробовує їх нервову систему. Якщо так - то це трохи легше.
Але свято таки вдалося Марйці Толуб'як та її мамі. Щиро вдячні   Ользі Михайлівні за підтримку і розуміння. Багатство вражень - не передати... Вона залишаться у пам'яті  А ще неймовірний досвід. Приємно. що наша випускниця була куратором групи Марійки Толуб'як. Дякуємо Тані Мацьків, яка морально підтримувала кожного з учасників.