Про міленіалів ми говоримо частіше... Так, це покоління кінця ІІ - початку ІІІ тисячоліть. ПРо них ми чуємо, інколи називаємо "дітьми-індиго" і педагогічна спільнота уже починає адаптовуватися до їх світосприйняття... Хоч у контексті кадрової кризи в освіті, ця адаптація виглядає теж проблемною.... Але з'являється інша група, яку науковці називають центенілали - люди, які мають як "вірус" потяг до інформаційно-комунікаційних технологій, люди, які хочуть, щоб педагогічні потуги вчителя виглядали як мистецтво, люди, які не хочуть запам'ятовувати, те, що не потрібно, люди, які прагнуть використати свій час на, на їх думку, прагматичні речі та вирішення проблем... А педагогічна спільнота і надалі намагається втиснути їх світосприйняття у форми 50-70-х років ХХ століття. Ми, педагоги, не можемо встигати за змінами психіки дітей, а тому конфлікт "батьків та дітей" набуває ще більшої гостроти... І вирішити його у динамічному світі практично неможливо, адже, коли покоління минулого наважиться і зробить крок вперед і міленіали, і центеніали роблять три - п'ять... Тому знайомимося з дітьми нового формату і робимо те, щоб допомогти їм утвердитися у світі і водночас і зберегти морально-етичні цінності суспільства. Центеніали
