ОКУПАЦІЙНІ РЕЖИМИ СРСР ТА НІМЕЧЧИНИ....

Ми у школі часто говоримо про те, що окупація як явище на українських землях розпочалося після 22 червня 1941 року. Але у період з 1939 по 1941 років окупація Червоною армією західноукраїнських земель, Бессарабії та Північної Буковини теж була окупацією і механізми взаємодії з населенням нічим не відрізнялися від нацистської окупації європейських держав цього періоду. Хіба що територія СРСР була більша, а тому переселення (депортація) із Зх. України, Бессарабії та Пн. Буковини відбувалося масштабніше... Пропоную переглянути книжку і дати відповіді на запитання. 

ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ (СПРОБА НОВОГО ПОЧАТКУ)

Хто і чому розпочав Другу світову війну? Кому вона була потрібна і з якою метою? Чому нацистську окупацією на пострадянському просторі називають окупацією, а радянську, крім країн Прибалтики, радянізацією... Про це говоримо учням...

ДУМКИ ПРО ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" Верховна Рада прийняла 8 серпня 2015 року. Процес саме декомунізації розпочався лавиноподібно. Але для руйнування міфів Другої світової війни свідомості потрібно набагато більше часу. У програмі з історії України для 11 класу учням пропонують розглянути спочатку період 1939-1941 років, а потім власне радянсько-німецьку (Велику Вітчизняну війну), хоч українські землі прийняли Другу світову 17 вересня 1939 року. 
Тому виникає запитання: "Чи варто говорити про 22 червня 1941 року як про війну на українських землях?" Питання не риторичне, якщо згадати, що саме підписання радянсько-німецького договору про ненапад і підписання Таємного протоколу стало детонатором Другої світової. 
Якщо ми звертаємо увагу на 22 червня 1941 року - це, по-перше, означає, що ми говоримо не про українськість війни, а про діяльність СРСР. 
По-друге, упродовж 1939-1941 років агресорами були і Німеччина, й Італія, і СРСР, Це дає підстави синхронно говорити про окупацію, анексію країнами агресорами країн. 
І в окупаційній політиці СРСР - це частина Польщі (окупація), Буковина (анексія), Карелія (окупація), Прибалтика (гібридна (повзуча) війна. Якщо не говорити про це молоді відкрито, то ми (суспільство) фактично підтримуємо політику "умиротворення СРСР". Приблизно так діяли Велика Бриитанія, Франція, коли відбувався аншлюс Австрії 1938 року чи реалізовувалися завдання Мюнхенської угоди (1938 року). Продовжуючи аналогії, варто розглядати окупаційну політику країн-агресорів на цих територіях. І акцентувати увагу, що радянізація є видом(типом) окупації. 
Отож, перше, що потрібно змінити  у програмі, змінити поняття щодо Зх.України на захоплення (окупацію) як процес, а щодо "радянізації" (окупаційна політика СРСР). І обов'язкова синхронізація з воєнними діями інших країн-агресорів.
Так ми продовжимо щодо 22 червня 1941 року. 
Якщо говорити про державний підхід і УРСР як формально суверенну державу у складі СРСР, то варто зауважити, що Конституція УРСР 1937 року не визначає повноважень вищих державних органів влади під час воєнних дій. Це пріоритет центральних органів влади СРСР. Але відсутність самостійної оцінки урядом і Верховною Радою нападу Німеччини доводить формальність і підпорядкованість органам центральної влади. Варто подумати над зміною формулювання, наприклад, "українські земля у роки Другої світової війни". Це було б логічнішим, адже у 9 класі тема "Українські землі у складі імперій".  Як і у тому ж 9 класі виділяється українці у Вітчизняній війні 1812 року. Це роздуми над майбутньою програмою. Ми хочемо у майбутньому не акцентувати на ролі СРСР як країни-переможця, а показати трагічність воєнних дій на українських землях. 
Напевне частина педагогів так і розставляє акценти, але варто їх внести у програму, щоб у війні був українець(українка) а не тоталітарні держави, які привели до трагедії людство.  

ОСВІТА І "СОВКОВЕ" МИСЛЕННЯ

МОН України підписало лист   № 1/9-296 від 09 червня 2016 року "Про структуру 2016/2017 навчального року та навчальні плани загальноосвітніх навчальних закладів". У ньому  визначено, що "структуру навчального року та строки проведення канікул встановлюють загальноосвітні навчальні заклади за погодженням з відповідними органами управління освітою". Положення по своїй суті демократичне. Отож, тепер очікуємо  продовження. Адже за демократичними підходами і знанням того, що упродовж останніх років взимку (переважно лютий) завжди очікує карантин через хвороби (грип, ГРВІ). 
"Червоним світлом" при цьому є заборона відпрацювань навчальних програм по суботах, що теж правильно. Правильним є те, що потрібно дистанційно викладати теми, які може учень опрацювати самостійно. Теж правильно. Суцільна демократія. Але не спішимо...
Перше, потрібно вчителям запровадити онлайн навчання, а для цього потрібно підготувати електронні версії самостійних, котрольни робіт, структурно-логічних схем і т.д. І бажано, щоб вони мали повне тематично-методичне забезпечення. Педагог у своїх підходах  має принцип - "не стимулюють - робити (виконувати) не маю мотивації (потреби). Перший риф.  
Другий риф, на який наштовхеться навчальний заклад - канікули. Терміни кожен навчальний заклад може визначати самостійно. І отут якраз спрацює "совковість". Це полягає у тому, чи знайдеться директор-сміливець, який спробує у навчальному закладі затвердити за погодженням з відповідним управлінням зимові канікули десь днів з 30. 
А потім, увага, продовжити навчання до, принаймі, 20-25 червня. 
Це буде справжньою "революцією", але чи зможе він подолати стереотипи педагогів, переконати управління, зрештою заставити поспішити МОН України. 
Саме Міністерство повинно визначитися з термінами проведення ДПА у 9 та 11 класах і це також буде гальмувати процес прийняття рішення про канікули. 
ЗНЗ поки що не є закладом І-ІV рівнів акредитації а тому у ньому або всі навчаються за розкладом, або всі на канікулах. Не може бути так, що одні, 1-8 та 10 класи, навчаються, а 9 і 11 не навчаться. Або для 1- та 10 класів розклад складається на семестр, а для 9 і 11 - міняється щотижня. Та для перерозкладання розкладу у закладах І - ІV рівнів акредитації є методисти, а в школах їх немає. І  зміни щоденні, щотижневі у розкладі - це головна біль заступника. 
Тому у нас тепер вкотре розв'язування рівняння, яке має декілька невідомих. І невідомо, коли ці невідомі стнуть відомими і чи стануть... А так мрія залишиться мрією... А так хотілося б приєднатися до європейської освітньої спільноти, де канікули значно менші. Та результати значно кращі... Що ж місяць-два і почнемо (чи продовжимо) совковість в освіті...