- росіяни випускають понад 60 тисяч снарядів на добу, що в 10 разів більше, ніж українці.
- В Україні закінчуються снаряди 152 мм, які використовує більшість української артилерії.
- "Навіть якщо всі дадуть нам ці боєприпаси, їх все одно буде недостатньо. Україна використовує більше 152-мм снарядів, ніж виробляється у світі за один день".
- Гаубиці, що використовуються НАТО та США, стріляють 105-мм та 155-мм снарядами. Західні країни поставили Україні велику кількість цих снарядів, але обмежену кількість артсистем для них.
Американський інститут вивчення війни.
"Найближчими тижнями наступ військ росії на Донбасі, ймовірно, призупиниться, незалежно від того, чи вдасться їм захопити район Сєвєродонецька та Лисичанська".
Коли випускають рашисти 60 тис. снарядів, нехай і будь-куди, нехай не прицільно, але руйнувань та нищень значно більше, ніж наслідків 6 тис. снарядів з української сторони.
Якщо снаряди закінчуються/дефіит/недостатньо, то як таке могло статися, адже війна йде 8 років? Це питання риторичне.
Друге питання з цієї ж теми: "Як можна організовувати та проводити українським військам наступальні дії (контронаступ) в таких обставинах?" Питання не потребують публічної відповіді і керівництво ЗСУ розуміє, що і як робити, як готувати наступ. Але зі сторони політиків - це один із сигналів, що ... Відсутність озброєння та боєприпасів - це критичні питання, які українські політики не можуть повністю вирішити. По це постійно говорять радники, дорадники інші експерти, що люди у нас є, які готові воювати, але немає чим їх озброїти.
Що нас чекає? Наскільки ці питання будуть вирішені і в яких часових рамках і чи будуть вирішені? І чи зможуть вони бути вирішені до моменту, коли це необхідно і є можливість вчасно та ефективно використати на фронті?
Жодна заява Президента України не сигналізує про те, що економіка перейшла чи переходить на рейки воєнного стану, що докладається максимум зусиль, щоб усі наявні ресурси були задіяні для налагодження вчасного та максимального постачання військових на фронту. Ми просимо зброю та боєприпаси у Заходу - і нам дають, але наскільки ми хочемо в Україні її виготовляти, і наскільки ми можемо це робити - і робимо... Знову ж питання військової таємниці - і це справді важливо та необхідно зберігати таємницю. Але якщо Арестович вкидає інформацію про жінок-військових, про активістів, які не дають ефективно державним структура працювати, про ЛГБТ-спільноти, то чому не кажуть про воєнний стан економіки, її ефективніть? і наскільки те, що говориться є спробою відволікти суспільство від того, що не робиться та про що не говориться?
Час покаже. Але війна на виснаження - це для української економіки більше знак "мінус", аніж "плюс".
Немає коментарів:
Дописати коментар