Пошук простих відповідей на складні питання ніколи не дає позитивного ефекту. Спочатку відбувається період захоплення та відчуття "ще трощки", а після того, як "все трошки все віддаляється" людині властива втома та апатія.
Наще бажання якнайшвидше перемогти у російсько-українській війні з погляду стратегії винятково позитивне. Воно безумовно гуртує націю і кристалізує її внутрішній потенціал. Воно дає змогу відкидати фейки та інформацію зневіри, воно допомагає тримати інформаційний удар, як ворога, так і наших глашатаїв, воно спрямовує нас на позитив та творення у складних умовах. І поки ми не говоримо про конкретні терміни, доти ми будемо тримати удар.
Якщо ми будемо ставити психіці конкретні терміни, то після їх наступання і недосягнення бажаного психіка ламається. Їй потрібна певна "зарядка", певний позитивний імпульс, який дозволить далі тримати удар. Цим часто нехтують і політики, і експерти, та й інформаційний простір. Адже спочатку обнаділива інформація, а потім - не обнадійлива, спочатку позиція надії, а потім її не реалізація. Наскільки таких психологічних "гойдалок" вистачить народу? Все це доповнюється постійними ракетними обстрілами, руйнуваннями та жертвами серед цивільних. Звичайно, невідомість страшить психіку, але вміння відволіктися на дрібниці є безумовною складовою збереження психічного здоров'я і людини, і цілої нації. Правда, це повинні реальні можливости громадянина, а не вкиди щодо "шкідливости активістів", "сексуальности жінок військових", "позиції щодо ЛГБТ- спільноти" та іншого інформаційного сміття.
Владі не треба сигналізувати нації про терміни. Хай вони будуть невідомі, хай краще нації буде приємна несподіванка, аніж постійне очікування конкретного. Тут важливо знайти баланс щодо політичних заяв та реальности, яка є на фронті. У цьому глибина проблем, бо реальність на фронті одна, а політики, експерти говорять те, що хоче почути психіка конкретної людини. Це маніпуляція. І варто нашим глашатаям розуміти, що ефект "бумерангу ніхто не відміняв" і "добрі наміри" можуть довести до .... У темний кут.
Ми переможемо - і це аксіома. Тільки, шановні глашатаї, майте трохи розуміння психології конкретної людини, яка живе у контексті постійного стресу.
Майте милосердя і бажайте їй віри, надії, любови, снаги у контексті її конкретного життя.
А милосердя у діях, і, можливо, найкращий варіант, - принаймні один з можливих - мовчіть, коли хочете сказати дурницю чи таке, яке потім повернеться до вас інформаційною хвилею.
Мовчіть, коли хочете збрехати чи зарядити миттєвими ура-нотками перемоги, яка буде, але не сьогодні.
Мовчіть, коли робиться добра справа задля перемоги і не дайте її зіпсувати рашистам чи їх посіпакам-колаборантам. Кожен має надію у серці своєму і не давайте своїми пустопорожніми обіцянками страждати серця гордих та сміливих українця та українки. Серце і так страждає...
Якщо хочете дуже щось сказати, то помоліться і довірте оті розмови Богу - Він має силу мудрости та снаги.
Немає коментарів:
Дописати коментар