Україна після Революції Гідности 2013-2014 років змінила частину суспільства. Воно відчуло, що може впливати на політику держави, відстоювати свої права, свою гідність та свободу. Але Революція у її активній фазі минає і настає рутенна буденність. Буденність, основою якої є праця, праця і праця задля держави, задля власного успіху.
Питання: "Наскільки ми стали вільні? Наскільки кожен може проявити свободу інести відповідальність?" - дуже індивідуальне. Частина суспільства розуміє "свободу", як анархію, безкарність, і набір будь-яких дій, які можуть навіть підпадати під адміністративний та кримінальний кодекси.
Інша частина - вважає, що "свобода" - це відповідальний вільний вибір, коли громадяни України своїми діями утверджують правову, незалежну державу, дотримання тих правил, які вона встановлювала упродовж усього періоду незалежности.
Ще інші - вважають "свободу" прерогативою винятково держави і чекають, що їх будуть "годувати у всіх сферах", задовольняючи їх потреби.
Інфантилізм та патерналізм - це два складники, які залишаються всередині значної кількости громадян України. Експерти, які апелюють до свободи громадян у системах, звертаються у пустоту. Адже ці слова для них не є закликом, а порожнім звуком. Вони для них не несуть цінностей, їм ці слова непотрібні, бо дії засвідчують і далі страх і нерозуміння, що від них і тільки від них залежить успіх, досягнення України.
Тільки люди, які здатні працювати на благо держави, дотримуватися правил держави, говорити правду і собі, і суспільству, і державі, будуть і успішними самі по собі, і будуть творити успішну державу. Так зробив Ізраїль на початку свого творення наприкінці 1940 упродовж 1950-х років, коли ті євреї, хто прибув в державу закочував рукави і творив у конкретній сфері єврейську державу. Нісши відповідальність за вибір і власний, і держави.
Немає коментарів:
Дописати коментар