РЕФЛЕКСІЯ.

 Йде 78 день війни. Для нас, українців, уже 78, а для світу. А світ у своєму багатоголоссі говорить різними мовами цінностей. На зустрічі з О.Шольцем новий старий Президент Франції Е.Макрон розпочинає плести інтриги стосовно членства України в Європейському Союзі.

Західноєвропейські політики економічно сильних держав - гравців світового масштабу такими діями вперто і наполегливо продукують ідею "здачі України" у "пазурі рф". Що це є і чому це відбувається? Питання багатогранне і кожен аргумент стосовно членства України у ЄС та НАТО має право на існування. Починаючи від психотравм, які отримала кожна нація - і німецька, і французька після знайомства з "російськими асвабадітелями". Коли їх суспільства познайомилися уповні з "культурою загарбників" - насильствами, репресіями, гвалтуваннями. Але польське суспільство, отримавши не менше, якщо не більше насильства від рф, консолідуються і адекватно сприймають геополітичні наміри рф стосовно просування "русского міра". 

Теза друга. Тут невіра в Україну. Все-таки Україна здасться і однаково перейде під вплив "русского міра". Що є глибоко помилковим та цинічним поглядом на Україну.

Теза третя. Історична дипломатична традиція періоду Української національно-демократичної революції 1917 -1921 років, коли Франція бачила "єдину та неподільну рф" без "різних дрібних держав". І тому активно допомагала білогвардійському рухові, нехтуючи правом української нації на самовизначення. Ідеї, яку проголошували і Президент США В. Вільсон, і лідер більшовиків росії В.Лєнін. Тобто французькі політики залишилися жити підходами початку ХХ ст. - сторічної давнини. І в цьому вони схожі з політикою пнх* щодо нав'язливої ідеї відновлення "безмежного русского міра" у межах, які він сам собі уявив. 

Теза четверта і п'ята. Чисто "шкурна". Вибори минули. Війна російсько-українська продовжується. На риториці "допомоги Україні" таки переміг М.Ле Пен. І достатньо... Адже не цінности європейські є визначальними, а власні національні. Адже будь-які економічні санкції теж приведуть до зниження рівня добробуту французів. А жити на дешевому рашинському газі - це так добре і зручно, і виходити з меж комфорту не потрібно... 

Теза шоста. Сильні граців ЄС: і Німеччина, і Франція ні не побоюються, а бояться України. Адже це не Сербія, Хорватія чи інші маленькі держави, які не впливають на великі геополітичні рішення великих європейських держав. Україна доводить свою суб'єктність зі зброєю в руках, боронячи європейські цінності і виборюючи право на існування. І ця суб'єктність дуже не подобається великим державам ЄС, адже треба переформатовувати підходи щодо вирішення світових викликів сучасности. Змінювати політичне мислення відповідно до швидкоплинного світу. 

Українцям, кожному з нас, треба усвідомити реальність. Так, від європейського вибору України ні в якому разі не потрібно відмовлятися і ми точно не будемо відмовлятися. Утверджувати його  силою зброї та єдности нації, успішним економічним баченням крізь призму "плана відбудови України", але бути реалістами. Наше покоління не побачить нашого членства в ЄС і в НАТО. Звичайно, можливо це передчасний висновок, можливо все зміниться, як і трапляється у світовій політиці. Але... Не зачаровуємося, щоб потім не розчаровуватись. Найсильніші друзі - США та Велика Британія - не є членами ЄС, а це означає, що їх тези щодо членства України в ЄС та НАТО - це чергові декларації, які не можна напряму реалізувати України. Допомога на політичному рівні безсумніву від цих держав є, але вон не мають голосу в ЄС. Так, наші парнери - Польща, країни Балтії.... І... А далі - це своєрідне "політичне кон'юнктурне  болото", яке не має чіткої позиції щодо нашої української не перспективи, а реальности. Дипломатична битва за наш статус "кандидата в ЄС" ще поереду. Як і процес вступу Швеції та Фінляндії в НАТО. Це процеси рівнозначні...  І дзвіночки, які пролунали три тижні від прем'єра Австрії, що не потрібно поспішати з прийомом України в ЄС, тепер відгукуються дзвоном більшої політичної ваги в ЄС - Франції. А це уже формування певної політичної какофонії і на це потрібно жорстко реагувати МЗС України та Президенту  України. 

ВСЕ ЩЕ ПОПЕРЕДУ....