А знаєте, чим більше спілкуєшся з людьми, тим більше розумієш, що справді ЄВРОПЕЙЦІ... Звичайно, не у всіх питаннях, але у ПИТАННІ ІНДИВІДУАЛІЗМУ І ВТРАТИ СТРАХУ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ми, українці, йде попереду всієї Європи... В чому проблема? Франція, Німеччина, Польща, інші європейські держави, як суверенні та незалежні, існують багато років - більше, ніж незалежна Україна. І тому їх громадяни мають притуплене почуття власного патріотизму, страху перед втратою незалежності. Вони просто не можуть усвідомити, що є держава, а потім - раз і вже немає державності... І тому їх активна громадянська позиція стосується задоволення власних часто економічних, етнічних та соціальних інтересів: заробітних плат, соціальних пільг, працевлаштування, проблеми міграції тощо. Поїхати, наприклад, французу, німцю, полякові, шведові, чеху у Росію, щоб ознайомитися з пам'ятками культури, випити знаменитої "русской водкі" - це природньо. Адже у них закладено усвідомлене розуміння реалізації власних прав: хочу, маю можливість - відвідую...
У цьому прагненні реалізувати таке право можуть і, важливо, хочуть частина українців. І таким громадянам України неважливо, що йде війна, що існують можливості бути незаконно ув'язненними ФБР, що вони витрачають гроші у Росії, частина з яких у вигляді податків доходять до військових сил і використовуються для озброєння бойовиків...
Тобто такі громадяни України реалізують своє право на відвідання Росії, али чи це громадянська позиція стосовно власної держави, якій загрожує втрата НЕЗАЛЕЖНОСТІ...
Таким громадянам байдуже: є незалежність чи немає незалежності, чи проживає в державі Україна чи просто на українських землях... Можна припустити, що десь там, у російських містах, сидячи на кухні зі своїми російськими друзями, родичами, обговорюють питання, якби було б добре, коли б наша українська територія стала частиною вашої російської...
Не знаю, чи такі думки притаманні європейцям: чехам, полякам, словакам, німцям, французам, іспанцям тощо... Або чи багато ізраїльтян відвідують з культурними візитами відвідують арабські країни?
А все, що відбувається, боротьба за незалежність, російсько-українська війна, протидія інформаційним фейкам - це тільки дії політиків, олігархів, але "ми до цього не маємо ніякого стосунку"....
Соромно, боляче, що 28 років незалежності так і не сформували націю, яка усвідомлює загрозу незалежності України... Не сформувала ту критичну масу, яка консолідувала суспільну свідомість, як протидію російській гібридній війні...
Але в такому мисленні проявляється глибокий індивідуалізм, який таки притаманний ЄВРОПЕЙЦЮ... Тому ми таки європейці, але таке мислення призведе до втрати незалежності та суверенітету, але це для свідомості ЄВРОПЕЙЦЯ НЕ ЗРОЗУМІЛЕ, А ДЛЯ НАС, ТИХ, ХТО ТАК ЧИНИТЬ - СПРАВА ДЕСЯТА... БОЛЯЧЕ І ПРИКРО...
Хоча історично таких прикладів багато. Наприклад, німецькі танки на Єлісейських полях у Парижі, а парижани дивилися кіно, відвідували кабаре, бістро, танцювали і раділи... Правда, не дуже зрозуміло, чому раділи... Або у спогадах українських військовиків зазначалося, що після звільнення українсько-польськими військами від більшовиків Києва у квітні 1920 року обивателі виходили на околиці столиці, що помилуватися (подивитися, послухати) на гарматні канонади з більшовицького боку, які обстрілювали місто... Страшно... 100 років минуло, а відчуття української політичної ідентичності відсутнє...
У цьому прагненні реалізувати таке право можуть і, важливо, хочуть частина українців. І таким громадянам України неважливо, що йде війна, що існують можливості бути незаконно ув'язненними ФБР, що вони витрачають гроші у Росії, частина з яких у вигляді податків доходять до військових сил і використовуються для озброєння бойовиків...
Тобто такі громадяни України реалізують своє право на відвідання Росії, али чи це громадянська позиція стосовно власної держави, якій загрожує втрата НЕЗАЛЕЖНОСТІ...
Таким громадянам байдуже: є незалежність чи немає незалежності, чи проживає в державі Україна чи просто на українських землях... Можна припустити, що десь там, у російських містах, сидячи на кухні зі своїми російськими друзями, родичами, обговорюють питання, якби було б добре, коли б наша українська територія стала частиною вашої російської...
Не знаю, чи такі думки притаманні європейцям: чехам, полякам, словакам, німцям, французам, іспанцям тощо... Або чи багато ізраїльтян відвідують з культурними візитами відвідують арабські країни?
А все, що відбувається, боротьба за незалежність, російсько-українська війна, протидія інформаційним фейкам - це тільки дії політиків, олігархів, але "ми до цього не маємо ніякого стосунку"....
Соромно, боляче, що 28 років незалежності так і не сформували націю, яка усвідомлює загрозу незалежності України... Не сформувала ту критичну масу, яка консолідувала суспільну свідомість, як протидію російській гібридній війні...
Але в такому мисленні проявляється глибокий індивідуалізм, який таки притаманний ЄВРОПЕЙЦЮ... Тому ми таки європейці, але таке мислення призведе до втрати незалежності та суверенітету, але це для свідомості ЄВРОПЕЙЦЯ НЕ ЗРОЗУМІЛЕ, А ДЛЯ НАС, ТИХ, ХТО ТАК ЧИНИТЬ - СПРАВА ДЕСЯТА... БОЛЯЧЕ І ПРИКРО...
Хоча історично таких прикладів багато. Наприклад, німецькі танки на Єлісейських полях у Парижі, а парижани дивилися кіно, відвідували кабаре, бістро, танцювали і раділи... Правда, не дуже зрозуміло, чому раділи... Або у спогадах українських військовиків зазначалося, що після звільнення українсько-польськими військами від більшовиків Києва у квітні 1920 року обивателі виходили на околиці столиці, що помилуватися (подивитися, послухати) на гарматні канонади з більшовицького боку, які обстрілювали місто... Страшно... 100 років минуло, а відчуття української політичної ідентичності відсутнє...
Немає коментарів:
Дописати коментар