І ЗНОВУ ПРО ЗНО...

Після ЗНО з історії України в соціальних мережах з'явилися публікації щодо (уже вкотре) не компетентісного підходу під час визначення завдань для нього. Компетентісний підхід - це своєрідна мантра, про яку всі говорять, але якої ніхто (або майже ніхто) не знає (чи не розуміє)
Експерти, а тепер часто звучить це слово, намагаються піддавати критиці запропоновані завдання. Але чим відрізняються експерти від ЕКСПЕРТІВ. Різниця банальна: перші тільки критикують, другі - крім критики - намагаються запропонувати своє вирішення проблеми...
Коли критикують типи завдань з історії України, то не можуть зрозуміти, що компетентності - це, насамперед, процес застосування категорій мислення до певної інформації.
А тести - це результат.
Щодо історичних предметних компетентностей, то це:

хронологічна (орієнтація в історичному часі),

просторова (орієнтація в історичному просторі),

інформаційна (вміння учнів працювати з джерелами історичної інформації),     

логічна (вміння учнів визначати та застосовувати теоретичні поняття, положення, теорії для аналізу й пояснення історичних фактів, явищ, процесів),

аксіологічна (роз'яснення суті описаних у джерелі подій та явищ),

мовна (побудова усних та письмових висловлень про історичні події та явища).

Тести під час проведення ЗНО з історії України дає змогу, ймовірно, перевірити хронологічну, просторову, інформаційну, логічну компетентності. Чому ймовірно, тому що перевіряючі не можуть з впевненістю сказати, яким чином була вибрана учнем відповідь: навмання чи шляхом аналізу, синтезу, порівняння (тобто використовуючи інструменти критичного мислення). Аксіологічну та мовну компетентності неможливо у такому форматі перевірити. Тому, якщо експерти хочуть перевірити процес, то варто або запровадити для деяких запитань тесту віконечко "тому, що ....", де учень повинен показати процес власного мислення під час вирішення завдання, або пропонувати, як було у давні часи - на початку ЗНО - розгорнуту відповідь (або есе на тему). 

Щодо першого, то, наприклад стосовно питання 5, це виглядало б так: "тому, що на карикатурі зображені з Кубані - денікінські війська, із заходу - польські та румунські війська, з півночі - більшовицькі війська, отже це 1919 рік - Директорія УНР". Така б відповідь давала б змогу зрозуміти аргументацію вибору абітурієнта.

Хоча б, напевно, один з найкращих варіантів компетентостей для батьків та учнів став би усвідомлення ними можливості чи не можливості навчання дитини у старшій школі. А держава повинна надати можливості реалізувати оту компетентність дитини у професійних закладах і спонукати його реалізувати компетентності у робітничих професіях. А ми на сьогодні маємо свідчення того, що батьки девятикласників прагнуть заставити дитину піти у старшу школу, а потім правдами-неправдами заставити вступити у вищу школу....

Такий підхід у світі - нонсенс. Там розуміння людиною потреби у вищій освіті може відбуватися і в 30-40 років. Таким чином, це допомагає реалізувати принцип навчання упродовж всього життя....