Сьогодні випускники-2018 стоять на низькому старті: вступна кампанія. Батьки прагнуть переконати дітей на те, куди вступати, діти не можуть визначитися з хоча б напрямком своєї майбутньої професії. І постає закономірне запитання: що взагалі наші випусники знають про професії. Ким вони хочуть бути, який диплом отримати і де працювати? Питання складне і що чи не найтрагічніше, що ніхто у державі не займається системно профорієнтаційною роботою серед старшокласників. І сьогодні пережна більшість випускників говорять про фінансові юридичні професії.... і все.... соціальний ліфт відсутній, майбутнє - відсутнє, але значна кількість БАТЬКІВ ВИПУСКНИКІВ заставляють дітей ВІДБУТИ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ, НЕМОВ У ДИТЯЧОМУ САДКУ ЧИ ШКОЛІ....Готові при цьому навіть оплатити захмарні суми...
Чи це таке специфічне і особливе для України?
Виявляється, що ні. У світі після завершення навчання випусники рік пізнають доросле життя, працюючи на волонтерських засадах, виконуючи різні обов'язки, навчаючись комунікувати... І дати відповідь на важливе для себе запитання "ким я хочу бути?" чи "де моє місце у світі?"
Запитання "бути" чи "не бути" - "вчитися, що отримати диплом і не працювати за спеціальністю" чи"самостійно взяти на себе відповідальність будувати власне майбутнє" - це складний вибір для кожного випускника і його батьків.
У світі розвивається рух ГАПЕРСІВ - випусників, які беруть рік, щоб пізнати світ і зрештою зробити свій вибір. Відважні батьки допомагають і морально, і психологічно, і фінансово, але діти шукають програми, які дозволяють їм вчитися комунікувати і шукати свій шлях для майбутнього.
Так, випускників-юнаків чекає призов. Але Президент України у своєму Указі вказує вік призовників для весняного набору 2018 року від 20 до 27 років. Тому є можливість шукати себе.
Інше питання, наскільки ті знання дитина зможе використати у майбутній роботі, а чи гроші (а переважна більшість студентів на контрактній формі навчанн), час (а це як мінімум 4 роки), можливості (а це спробувати щось нове, незвичайне, але близьке серцю, душі) - все пішло, немов вода у пісок.
Та й, зрештою, тепер для фірм, підприємств, особливо успішних і міжнародних, стає все менш важливим диплом, а більше переваги надається вмінням і компетентностям для виконання своєї діяльності.
Хай кожен шукає свій шлях, а батьки мали б просто прийняти рішення своїх дітей для їх успішного майбутнього...
Чи це таке специфічне і особливе для України?
Виявляється, що ні. У світі після завершення навчання випусники рік пізнають доросле життя, працюючи на волонтерських засадах, виконуючи різні обов'язки, навчаючись комунікувати... І дати відповідь на важливе для себе запитання "ким я хочу бути?" чи "де моє місце у світі?"
Запитання "бути" чи "не бути" - "вчитися, що отримати диплом і не працювати за спеціальністю" чи"самостійно взяти на себе відповідальність будувати власне майбутнє" - це складний вибір для кожного випускника і його батьків.
У світі розвивається рух ГАПЕРСІВ - випусників, які беруть рік, щоб пізнати світ і зрештою зробити свій вибір. Відважні батьки допомагають і морально, і психологічно, і фінансово, але діти шукають програми, які дозволяють їм вчитися комунікувати і шукати свій шлях для майбутнього.
Так, випускників-юнаків чекає призов. Але Президент України у своєму Указі вказує вік призовників для весняного набору 2018 року від 20 до 27 років. Тому є можливість шукати себе.
Інше питання, наскільки ті знання дитина зможе використати у майбутній роботі, а чи гроші (а переважна більшість студентів на контрактній формі навчанн), час (а це як мінімум 4 роки), можливості (а це спробувати щось нове, незвичайне, але близьке серцю, душі) - все пішло, немов вода у пісок.
Та й, зрештою, тепер для фірм, підприємств, особливо успішних і міжнародних, стає все менш важливим диплом, а більше переваги надається вмінням і компетентностям для виконання своєї діяльності.
Хай кожен шукає свій шлях, а батьки мали б просто прийняти рішення своїх дітей для їх успішного майбутнього...
Немає коментарів:
Дописати коментар