У стані війни важливо мати Стратегію. Це об'єднує націю і робить зрозумілими для громадян дії влади. Мілітаризація у стані війни - достатня умова влади. Так, війна, так нам потрібно захищатися, так ми докладаємо надзвичайних зусиль, щоб протистояти агресору...
Та, якщо б так розмірковував Ізраїль - війна з арабами і тільки - то не мав би таких успіхів в інших сферах. А що варто зробити? Звичайно, початок зроблено "Десять хвилин з прем'єром", який пояснює дії влади і який сенс варто очікувати у майбутньому від цих кроків. Але минуло уже два роки... Це наскільки влада повинна бути обмеженою, щоб тільки за умови зниження рейтингів та наближенням місцевих виборів додуматися до такого простого.
По-друге, в США був "новий курс" президента Рузвельта, у Європі - "план Маршалла", у Німеччині, Великій Британії - свої стратегії 60-80-х років ХХ століття. А де наші стратегії? Де наші успіхи на фінансово-економічному рівні? У новинах по ящику нас постійно зомбують або військовими діями, або нагадують, що потрібно продовжувати волонтерство (справа благородна і потрібна, але люди на межі фізичного виживання), або про міжнародні успіхи, або знамениті 5 "С". А де економічні досягнення - де прорив інвестицій, де модернізація виробництва, де деолігархізація? Питання без відповіді. Тому, маючи європейський потенціал, влада і надалі мислить категоріями "пострадянського простору" - чим інколи нагадує країну-агресора".Поки що немає критичної маси вищого державного керівництва, яке має політичну волю до розбудови успішної держави і не плутала першу позицію з рівнем вланого добробуту.
Та, якщо б так розмірковував Ізраїль - війна з арабами і тільки - то не мав би таких успіхів в інших сферах. А що варто зробити? Звичайно, початок зроблено "Десять хвилин з прем'єром", який пояснює дії влади і який сенс варто очікувати у майбутньому від цих кроків. Але минуло уже два роки... Це наскільки влада повинна бути обмеженою, щоб тільки за умови зниження рейтингів та наближенням місцевих виборів додуматися до такого простого.
По-друге, в США був "новий курс" президента Рузвельта, у Європі - "план Маршалла", у Німеччині, Великій Британії - свої стратегії 60-80-х років ХХ століття. А де наші стратегії? Де наші успіхи на фінансово-економічному рівні? У новинах по ящику нас постійно зомбують або військовими діями, або нагадують, що потрібно продовжувати волонтерство (справа благородна і потрібна, але люди на межі фізичного виживання), або про міжнародні успіхи, або знамениті 5 "С". А де економічні досягнення - де прорив інвестицій, де модернізація виробництва, де деолігархізація? Питання без відповіді. Тому, маючи європейський потенціал, влада і надалі мислить категоріями "пострадянського простору" - чим інколи нагадує країну-агресора".Поки що немає критичної маси вищого державного керівництва, яке має політичну волю до розбудови успішної держави і не плутала першу позицію з рівнем вланого добробуту.
Немає коментарів:
Дописати коментар