Vasyl-Zal: МОБІНГ СЕРЕД ВЧИТЕЛІВ, ЯК ПРИКЛАД УЧНЯМ ДЛЯ БУЛІНГУ

Пошук причини булінгу серед учнів дає змогу говорити про багатоаспектність проблеми. Серед них важливе місце відводиться і батьківському недовихованню, і середовищу закладів освіти, і, на думку автора, прикладами булінгу серед педагогів. Ні для кого не є таємницею, що у вчительських колективах часто циркулюють фрази, які стосуються діяльності молодих педагогів, "ти не вчитель", "попрацюєш 40 років - тоді будеш вчителем", "ти нічого не знаєш", "я (досвідчений вчитель) тут найкраще знаю що і як, і тебе буду вчити" тощо. У давні, радянські часи, це була своєрідна школа молодого педагога, метою якого ставало довести його до "розуму". Але й молоді вчителі були поколінням "бебі-буму", і радянська система була замкнута та консервативна. Та й куди молодий вчитель піде зі школи. Отож, можна було сісти на шию і ноги звісити, а такі фрази були "виховними".

Минуло 30-40 років і світ, і Україна, і покоління молодих педагогів помінялися. Україна стала відкритою, педагога нічого не тримає залишатися на роботі, світ відкритий і можна рухатися у будь-яких напрямках, заробітна плата молодого вчителя теж не набагато відрізняється від зарплати прибиральниці...

Але спілкування і надалі молодих і досвідчених стає на рівні знаменитого "ти - начальник, я - дрень". Молодий педагог не хоче бути другим, а тому або намагається продемонструвати власну компетентність і якість викладання, або просто пише заяву і переходить в інший заклад освіти чи в іншу сферу, або байдужіє і не проявляє ініціативи, або прагне відстояти власну гідність і права на власну педагогічну творчість, що може призводити до "конфліктів" та непорозумінь. Про це і багато іншого можна прочитати у статті "Булінг в учительськів: як розпізнати і запобігти"

І знову наша педагогічна та психологічна наука у глибоких нетрях. Про проблему адаптації молодих спеціалістів в колективах - мобінг у нас "науковці" не говорять. Хоч МОН України постійно говорить про підняття престижу педагога. Але коли мова йде про причини, то, крім заробітної плати, неготовності молодого вчителя, далі мова не ведеться. А перше запитання, яке логічне і доцільне, що потребує з'ясування: "Наскільки комфортно молодму вчителю у школі?" Діти-міленіали, а саме вони йдуть у школи, мають принципово іншу психологічну систему. Вони - продукт виховання іншого суспільного періоду - незалежної України, а тому і внутрішньо особисті стосунки у педагогічному колективу теж потребують трансформації та перегляду...

"Від цькувань не застраховані й учителі. Ба більше, це одна з професій, в якій він зустрічається найчастіше. Згідно з американським дослідженням від 2013 року, 23% усіх постраждалих від булінгу працюють в сфері освіти. У топ-3 сфер також охорона здоров’я і держслужба".

"Мобінг – це своєрідний психологічний тероризм із словесними атаками від колег або роботодавця".

Напопулярнішими способами є

- чутки,

- дискредитація,

- ізоляція,

- залякування

- ігнорування людини.

Зазвичай мобінг починається, як невинна гра.

Наприклад, одного разу колеги їй нібито м’яко натякнуть, що навряд чи в такому молодому віці можна бути хорошим педагогом. В іншому – “забувають” сказати про нараду.

Людина скромно промовчить. А цькування й ізоляція тим часом наберуть обертів. Адже кривдникам стане зрозуміло, що в людини високий поріг толерування емоційного насильства.

Тому варто засвоїти перше правило, як запобігти мобінгу:

- потрібно чітко показувати свої межі й обговорювати, що є прийнятним, а що ні.

Якщо людина “погоджується” приймати нездорову критику і приниження, то їх ставатиме тільки більше.

До мобінгу часто призводять заздрість або страх конкуренції із новачком. До прикладу, новоприбулий учитель – дуже молодий, енергійний й ініціативний. Це може стати приводом для початку цькувань і пліток з боку колективу.

Під час анонімного опитування у Сполучених Штатах директори самі зізнавалися, що йдуть на всілякі хитрощі й маніпуляції, аби спекатися педагога. Наприклад, вчителю хімії, який блискуче викладає свій предмет, дають викладати іншу дисципліну, в якій він погано розбирається. Це посилює тиск і водночас знижує впевненість учителя у своїх силах. А директору – дає привід для частих перевірок та критики роботи. Як сказав один американський директор: “Треба зробити середовище настільки некомфортним, що вчитель сам благатиме вибратися з нього геть”.

Отже, за допомогою мобінгу група чи директор намагається викорінити інакшість,
прибрати конкурентів та відчути безмежну владу. Сам постраждалий від мобінгу зазвичай
мовчить, що його принижують чи цькують. Адже людині здається, що це ще більше загострить
ситуацію, і врешті винною залишиться саме вона. Мовляв, це її проблема, що не може вписатися
в колектив. Зрештою, цього і хочуть кривдники – щоб жертва відчувала провину за те,
що “заслужила” таке ставлення. Остаточним результатом має стати звільнення.

Мобінг призводить до серйозних психологічних та психосоматичних захворювань, які роблять людину безсилою і руйнують її самооцінку. Якщо день за днем на людину сипати критичні й саркастичні коментарі, не підтримувати та ізолювати від інших, то вона мимохіть починає сумніватися у своїй компетенції і тому, чи дійсно вона хороший фахівець. Людина вірить, що все, що про неї говорять кривдники, – правда.

Мобінг має ефект доміно, адже негативно впливає не лише на жертву, але й на її найближче оточення – сім’ю, друзів, колег, з якими вона в дружніх стосунках. Учительський мобінг ще й згубно впливає на учнів.

Такі вчителі перестають бути уважними, терплячими, толерантними й турботливими щодо своїх учнів. Вони більше схильні користуватися авторитарними, застарілими та неефективними методами навчання. Таким учителям набагато важче концентруватися на роботі й готуватися до уроків. В одному із американських досліджень йдеться про те, що постраждалі від мобінгу всіма силами намагаються уникати роботи чи перебування у школі, де їх принижують.
Створення здорового робочого клімату – відповідальність роботодавця. Однак, коли трапляються конфлікти, і їх потрібно вирішувати, часто начальники намагаються не брати в цьому участі. Їм може здаватися, що все має вирішуватися в самому колективі, а до директора це не має жодного стосунку.
Тож як бути, щоб не потрапити в пастку мобінгу і не стати його жертвою? Ось п’ять порад:

Починаючи роботу в новій школі, варто одразу зарекомендувати себе як сильну і впевнену в собі особистість. Це дасть зрозуміти колективу, що у вас є стержень, а, отже, роль жертви – не про вас.
Налаштуватися на хвилю колективу – тобто не шокувати його зухвалою чи екстравагантною поведінкою.
Зберігати з колегами ділові стосунки і не намагатися одразу стати з ними запанібрата. Придивіться до тих, хто поруч з вами, вивчайте людей, але не поспішайте завойовувати авторитет чи всім подобатися. До вас теж придивляються і роблять висновки, яка ви людина і чи є у вас слабкі місця.
Виконувати свою роботу бездоганно, щоб до її якості не могли придертися. А, отже, нівелювати можливості для критики чи глузувань.
Жертвою мобінгу або своєрідним цапом-відбувайлом найчастіше стають ті, хто показують боязкість і надмірну скромність. Адже такі не зможуть постояти за себе і не наважаться розповісти про конфлікт керівництву. Тому іще раз: впевненість у собі і професіоналізм. Ці якості слугують найкращим захистом від булінгу на робочому місці.