ХТО ВИНЕН І ЩО РОБИТИ?

Питання риторичні... Але сучасне психологічне, соціальне здоров'я наших дітей, покоління центеліалів, засвідчує те, що семимильними кроками до нас наближається той період, коли діти з аутистичними розладами будуть переважати тих, хто може адекватно і відповідно віку пізнавати світ...
Футуристична картинка страшна... Але, дивлячись на покоління центеліалів, які дедалі деградують у своєму пізнанні світу і формуванні власного закритого світу, який навіть їм самим не зрозумілим, стає зрозумілим, що бути сучасним вчителем - це прерогатива небагатьох сміливців. Саме ті, які можуть покласти своє життя і здоров'я на плаху корекції поведінки сучасних дітей, викликають повагу. Адже намагаються зробити неможливе: те, що зобов'язані упродовж 5-7 років зробити батьки: виховати людину, яка може комунікувати у світі інших, радіти, сумувати, дивуватись, пізнавати життя і, чи не найголовніше, спілкуватись з іншими.   І де наші славнозвісні психологи, соціологи, педагоги, які говорять про високі матерії, про те, як вони "......." досягають вершин педагогічної майстерності, але чомусь забувають говорити і аналізувати, як "інша сторона освітнього процесу" - "учні" сприймають чи не сприймають усі нововведення і вони допомагають їм розвиватися у суспільстві.
Відкрийте посилання і прочитайте. нехай російською, нехай не професор чи академік, але людина-практик і спеціаліст у своїй галузі...
Після такої інформації розумієш, що реформа Нової Української Школи запрограмована на провал, адже немає реформи "Нової Української Сім'ї" і "Нового Українського Дитячого Садка".... А реформувати систему середньої освіти - не створивши умови для того, щоб "нормальні, відповідальні діти прийшли у перший клас". Хто має виховувати отаких нормальних, відповідальних, культурних, комунікативних і соціально адаптатованих дітей? Питання риторичне... А кількість дітей з аудистичними розладами збільшується і винні в цьому батьки, які не бажають докладати зусиль для виховання власних дітей. А це, погодьтеся, звучить страшно...