Школа як установа освіти себе віджила... Дедалі більше дітей, які навчаються у школі, НЕ БАЖАЮТЬ, НЕ ХОЧУТЬ ВЧИТИ ТЕ, ЩО ПРОПОНУЮТЬ ПЕДАГОГИ.... І учні мають на це право. Право не хотіти вчитись. Звичайно, у пошуках причин цієї проблеми, освіта прагне якимось чином пояснити оте небажання. Більшість людей, які причетні до освіти, погоджуються з тим, що існує комплекс причин відсутності мотивація учня. Це і недостатні педагогічні компетентності вчителя, і відсутність виховання, і відсутність культури, і переважаючі інформаційні компетентності з використанням гаджетів та інформаційних технологій, і ....
Виникає дилема, якщо учень проявляє стійке небажання вчитися у класі, виявляє деструктивну поведінку, заважаючи тим учням, які хочуть вчитися.... Або можуть себе змусити чи педагог їх зацікавить... Що робити з таким учнем? І покоління центеліалів є поколінням бунтівників, які не можуть і не хочуть висиджувати 45 хвилин уроку і так 6-7 раз підряд...Центеліали - індивідуалісти. Якщо ще наприкінці 90-х років ХХ ст. і на початку третього тисячоліття вчитель, зробивши зауваження одній дитині щодо поведінки, запобігає порушенням дисципліни іншими учнями у класі, тепер, звертаючись до одного учня, інші вважають, що це зауваження їх не стосуються. Тому педагог часто частину уроку затрачає на те, щоб отямити (привести до тями) учнів, які порушують дисципліну. І так йде по колу.... А частина учнів, яка хоче почути і зрозуміти педагога від своїх однокласників страждають... Що робити?
Трохи спогадів...
2004 рік. Делегація румунського ліцею, яка була у гімназії, дивувалася, що у навчальному закладі парти не зіпсовані (порізані, розмальовані) і вазони ніхто спеціально не садив перед приїздом....
2014 рік. Один з представників освітньої спільноти Азербайджану розповідав про те, що у переважній більшості шкіл педагоги виконують роль наглядачів для учнів класу, а після уроків індивідуально займаються з окремими учнями у приміщенні школи...
Упродовж останніх років у засобах масової інформації з'являються повідомлення про розстріл школярів у різних штатах США.
Дедалі частіше українська освітня влада і суспільство говорить про жорстокість у закладах освіти...
Українська освітня система є частиною глобального освітнього простору, а тому проблеми (виклики), які притаманні світові, неминуче будуть проявлятися у нас. Питання часу.
Тобто професія педагога стає дедалі небезпечнішою з огляду на неадекватність дедалі більшої кількості учнів на вчительські, освітні вимоги...
Який вихід з такою ситуації? Хто винен? і Що робити? Про це у наступному пості....
Виникає дилема, якщо учень проявляє стійке небажання вчитися у класі, виявляє деструктивну поведінку, заважаючи тим учням, які хочуть вчитися.... Або можуть себе змусити чи педагог їх зацікавить... Що робити з таким учнем? І покоління центеліалів є поколінням бунтівників, які не можуть і не хочуть висиджувати 45 хвилин уроку і так 6-7 раз підряд...Центеліали - індивідуалісти. Якщо ще наприкінці 90-х років ХХ ст. і на початку третього тисячоліття вчитель, зробивши зауваження одній дитині щодо поведінки, запобігає порушенням дисципліни іншими учнями у класі, тепер, звертаючись до одного учня, інші вважають, що це зауваження їх не стосуються. Тому педагог часто частину уроку затрачає на те, щоб отямити (привести до тями) учнів, які порушують дисципліну. І так йде по колу.... А частина учнів, яка хоче почути і зрозуміти педагога від своїх однокласників страждають... Що робити?
Трохи спогадів...
2004 рік. Делегація румунського ліцею, яка була у гімназії, дивувалася, що у навчальному закладі парти не зіпсовані (порізані, розмальовані) і вазони ніхто спеціально не садив перед приїздом....
2014 рік. Один з представників освітньої спільноти Азербайджану розповідав про те, що у переважній більшості шкіл педагоги виконують роль наглядачів для учнів класу, а після уроків індивідуально займаються з окремими учнями у приміщенні школи...
Упродовж останніх років у засобах масової інформації з'являються повідомлення про розстріл школярів у різних штатах США.
Дедалі частіше українська освітня влада і суспільство говорить про жорстокість у закладах освіти...
Українська освітня система є частиною глобального освітнього простору, а тому проблеми (виклики), які притаманні світові, неминуче будуть проявлятися у нас. Питання часу.
Тобто професія педагога стає дедалі небезпечнішою з огляду на неадекватність дедалі більшої кількості учнів на вчительські, освітні вимоги...
Який вихід з такою ситуації? Хто винен? і Що робити? Про це у наступному пості....
Немає коментарів:
Дописати коментар