Розпочалася активна підготовка педагогів до навчання по-новому відповідно до концепції Нової Української Школи. На освітній платформі EdEra підготовлено цілий курс для вчителів майбутнього першого класу. Цікаві, змістовні, яскраві представлення досвіду тієї школи, яка запроваджує навчання учнів перших класів по-новому.
"Усе гаразд?".... тут виникають виклики, які, на жаль, МОН України не хоче побачити або не знає, як реагувати. Подивимося на педагогів, які розповідають про досвід. З якої вони школи? З Новопечерської ПРИВАТНОЇ школи, яка збудована за типовими проектами освітніх закладів ХХІ століття, у класі якої навчаються до 20 учнів. І з'являються своєрідні "ножиці". Бо "обрана" школа презентує досвід для пересічного педагога, який навчає пересічних учнів у пересічній школі, де немає належних умов для реалізації нової концепції.
По-друге, слухаючи лекції педагогів з комунікації вчителя та учнів: вироблення правил, засвоєння основних способів комунікації, - складається враження, що учні перших класів - "чиста дошка", яка сприйматиме і засвоїть ті норми, які їм пропонують у школі...
От і наступний виклик. Дитина виховується у сім'ї, дошкільному навчальному закладі і тільки тоді йде у перший клас... А до 6 років уже засвоює ті взірці поведінки, спілкування, які пропонують батьки, родина, дитячий садок, ровесники.... Майже сформований характер в шестирічок. Ї їм пропонують щось змінювати, приймати нове, інколи цілком відмінне від того, що є у сім'ї. Виклик? Безумовно. Виглядає так, що першокласники відірвані від того, що було до вступу у школу. Тому система освіти потребує поступового виховання, починаючи від вагітності, через молодший та старший дошкільний вік до першокласника.
Третє, в Україні є пілотні школи. Що таке пілотна школа? Це своєрідний майданчик, у якому відпрацьовують ту чи іншу систему. Який результат діяльності таких пілотних шкіл? Напевно, варто зібрати МОН України усі виклики, які виникають під час освітнього процесу у них, обговорити і запропонувати варіанти алгоритмів їх вирішення для шкіл, які у наступному навчальному році будуть мати першокласників. Пілотна школа мала би мати своєрідну дорожню карту, рухаючись якою, можна виробити пропозиції для інших. Але, такої карти немає, якоїсь системи щодо аналізу результатів діяльності педагогів та учнів немає, відповідних рекомендаційних управлінських рішень на зібраннях не чути. Плюс у тому, що а сайті НУШ є можливість обговорювати проблеми, але як їх вирішувати, пропозицій не достатньо. Зрештою, педагоги діляться власним досвідом, власними спробами вирішити виклики. А де ж Національна Академія Педагогічних Наук України, де огляди системні відповідного департаменту МОН України, де рекомендації інститутів післядипломної педагогічної освіти? Питання риторичне. Вкотре розумієш, що творчість педагога - це тільки його бажання/небажання вміння/не вміння розв'язати виклики, які виникають у нього під час освітнього процесу. Тоді навіщо так багато структур, які імітують допомогу педагогу?... І вчасно та акуратно отримують фінансування з бюджетів.
"Усе гаразд?".... тут виникають виклики, які, на жаль, МОН України не хоче побачити або не знає, як реагувати. Подивимося на педагогів, які розповідають про досвід. З якої вони школи? З Новопечерської ПРИВАТНОЇ школи, яка збудована за типовими проектами освітніх закладів ХХІ століття, у класі якої навчаються до 20 учнів. І з'являються своєрідні "ножиці". Бо "обрана" школа презентує досвід для пересічного педагога, який навчає пересічних учнів у пересічній школі, де немає належних умов для реалізації нової концепції.
По-друге, слухаючи лекції педагогів з комунікації вчителя та учнів: вироблення правил, засвоєння основних способів комунікації, - складається враження, що учні перших класів - "чиста дошка", яка сприйматиме і засвоїть ті норми, які їм пропонують у школі...
От і наступний виклик. Дитина виховується у сім'ї, дошкільному навчальному закладі і тільки тоді йде у перший клас... А до 6 років уже засвоює ті взірці поведінки, спілкування, які пропонують батьки, родина, дитячий садок, ровесники.... Майже сформований характер в шестирічок. Ї їм пропонують щось змінювати, приймати нове, інколи цілком відмінне від того, що є у сім'ї. Виклик? Безумовно. Виглядає так, що першокласники відірвані від того, що було до вступу у школу. Тому система освіти потребує поступового виховання, починаючи від вагітності, через молодший та старший дошкільний вік до першокласника.
Третє, в Україні є пілотні школи. Що таке пілотна школа? Це своєрідний майданчик, у якому відпрацьовують ту чи іншу систему. Який результат діяльності таких пілотних шкіл? Напевно, варто зібрати МОН України усі виклики, які виникають під час освітнього процесу у них, обговорити і запропонувати варіанти алгоритмів їх вирішення для шкіл, які у наступному навчальному році будуть мати першокласників. Пілотна школа мала би мати своєрідну дорожню карту, рухаючись якою, можна виробити пропозиції для інших. Але, такої карти немає, якоїсь системи щодо аналізу результатів діяльності педагогів та учнів немає, відповідних рекомендаційних управлінських рішень на зібраннях не чути. Плюс у тому, що а сайті НУШ є можливість обговорювати проблеми, але як їх вирішувати, пропозицій не достатньо. Зрештою, педагоги діляться власним досвідом, власними спробами вирішити виклики. А де ж Національна Академія Педагогічних Наук України, де огляди системні відповідного департаменту МОН України, де рекомендації інститутів післядипломної педагогічної освіти? Питання риторичне. Вкотре розумієш, що творчість педагога - це тільки його бажання/небажання вміння/не вміння розв'язати виклики, які виникають у нього під час освітнього процесу. Тоді навіщо так багато структур, які імітують допомогу педагогу?... І вчасно та акуратно отримують фінансування з бюджетів.
Немає коментарів:
Дописати коментар