І ЗНОВУ ПРО ІЛЮЗІЇ. ЧАСТИНА 2.

Коли ми побували у Голландії, хоч віртуально, спробуємо тепер приєднатися до когорти Нобелівських лауреатів. Здивовані? При чому тут високоповажні науковці до освіти України? Дивно, чи не правда?

Бідні, але з телевізорами: причини злиднів пояснює Нобель з економіки. Ірина Андрейців, журналістка УП

Поїхали... Авторитетні науковці Естер Дюфло, Абхіджіт Банерджі і Майкл Кремер отримали Нобеля у 2019 році за експериментальний підхід до боротьби з бідністю у світі. Що лежить в основі їх досліджень? Про це читаємо у виступі Володимира Вахітова, професора-асистента та проректора з наукової роботи у Київській школі економіки.

Почнемо з ВИСНОВКІВ???

Навчання в школах Африки та Індії

Кремер проводив експерименти у школах Африки, Дюфло та Банерджі у школах Індії. Їхні результати були схожими. 

Діти приходять до школи кажуть, що голодні, бо не мають достатньо їжі вдома. Тому не можуть вчитися, і кажуть, що немає підручників. Учені обрали контрольні групи, в яких нічого не змінювали. І зробили ще три експериментальні групи. 

У першій групі дітям давали в школах підручники. 

У другій групі роздавали їжу. 

А в третій групі запропонували трохи більше займатися з дітьми, які відстають. Був ретельний підрахунок до і після, порівнюваний з контрольними групами.

Виявилось, що підручники фактично не впливають на результати навчання. Це впливає тільки на найбільш вмотивованих учнів. 

Якщо дитина не хотіла вчитися, додатковий підручник не допоможе. 

Ефекту їжі теж не знайшли. Тому багато писали, що експеримент Кремера не спрацював.

Але експеримент виявив, що на дітей впливає більша залученість вчителів. 

Дослідження показало, що вчителі часто не виконують своїх обов’язків. Вони могли не приходити на уроки, не хотіли займатися з дітьми окремо або поводилися неадекватно.

Стало зрозуміло: 

якщо вчителі займатимуться з дітьми більше, якщо працювати зі адміністраціями шкіл, щоб вони більше дисциплінували своїх вчителів, результати будуть набагато кращими.

А тепер трохи теорії....

 

 Виявляється, що є пострадянські країни, населення у яких живе ще гірше... 

25% людей в Україні, які відчувають незручності щодо оплати своїх базових потреб. Це може бути купівля м’яса, заміна одягу сезонна, оплата комунальних послуг тощо.

Ще 38% не мають середнього прожиткового - близько 5 тисяч грн. - залежно від вікової та соціальної приналежності... 

Цікавим є факт щодо європейського розуміння бідності у країнах ЄС. 

Хто буде читати і розглядати ці дані, може спробувати порівняти свої доходи зі стандартами ЄС і зробити висновок, чи є бідними за цими стандартами. Звичайно, якщо зліва колонка дуже конкретна, то справа  потребує корекції і розуміння європейських стандартів. Тобто, зліва ніяк не можна скривити душею, а справа - то справа дуже суб'єктивна. Адже, наприклад, "грошей вистачає на підтримку досить теплої температури у своїх оселях" у європейських країнах приблизно 16-18С є стандартом, а у нас і 22-24С - холодно, "є можливість дозволити собі непередбачувані, але необхідні витрати". Для європейців - це, наприклад, лікування, ремонт побутової техніки тощо, а у нас - "новий мобільний телефон, новий автомобіль, "обов'язковий двометрових кам'яний паркан" тощо".