Українська Вільна Академія Наук (УВАН) - наукова установа, яка має великий архів відомих українських діячів ХІХ - ХХ століть. Серед них багатий архів заліщанина, українського композитора, громадського діяча Михайла Гайворонського. Думки про те, щоб детальніше заліщани дізналися про свого славетного земляка, вталося втілити у реальність завдяки старанням виконавчого директора Наукового товариства ім. Т. Шевченка у США, кандидатом економічних наук Василем Лопухом. Він виконав побажання директорки дитячої музичної школи п. Зоєю Шмиглик та п. Ярослава Гринишина. І ось в актовому залі відбулася презентація електронних копій оригіналів з архіву М.Гайворонського, який зберігається в УВАН. Виступ науковця складався з трьох частин. У першій Василь Лопух коротко зупинився на тому, які наукові інституції функціонують в українській діаспорі, і які архіви вони зберігають. У другій розлого розповів про те, як відбувався пошук архіву М.Гайворонського і з ким довелося познайомитися. Цікавою була оповідь про пошук могили композитора, про відновлення первісного вигляду надгробка, на якому вказано не тільки дати життя М.Гайворонського, але й його дружини. Особливо зворушливою була розповідь про те, що після переїзду у США визначного українського поета Є.Маланюка, він поселився у квартирі композитора і отримав від нього лист-підтвердження про забезпечення його перебування в США. На думку науковця, саме завдяки зусиллям Є.Маланюка архів М.Гайоворонського передано в УВАН. А співець січового стрілецтва листувався з більше, аніж з 500-ма однодумцями. Презентуючи архів, Василь Лопух відзначав особливу наполегливість композитора у здобутті філологічної освіти та музичної композиції у Колумбійському університеті. Одна з центральних газет США у 1926 році подала список 78 студентів-стипендіатів цього авторитетного вищого навчального закладу і серед Михайло Гайворонський. Фотографія знаного диригента, композитора, педагога, літературознавця Осипа Залеського з автографом викликала у дослідника запитання, відповідь на яке привело до Заліщицької учительської семінарії, де викладав його брат Тадей. Останній дав рекомендації випускникові Михайлові Гайворонському для подальшого навчання музики та композиції у Вищому музичному інституті імені Лисенка у Львові... Фото періоду навчання у семінарії засвідчують диригентський талант майбутнього співця січового стрілецтва: керівник інструментальних ансамблів, хорів, духових та симфонічних оркестрів. Чи не найбільше архівних джерел стосуються періоду Української національно-демократичної революції, коли М.Гайворонський був призначений головним дирегентом та інспектором військових оркестрів військ УНР: виступи на мистецьких заходах, діяльність Пресової кватири УСС, світлини оркестрів, різномітні військові події. У 1948 році Михайло Гайворонський відвідав у Регенбурзі (Австрії) з'їзд ветеранів Січового Стрілецтва, звідки привіз багато світлин, на яких ідентифікував своїх побратимів. Окремо представлені фото зі щоденного життя М.Гайворонського, організацію його побуту. Земляк у своїй імпровізованій мандрівці архівними цінностями зазначив важливість ідентифікації не тільки ти, хто зображений на фото, але й встановлення фотографів, які зафіксували мить. Так йому вдалося розпізнати і встановити їх прізвища Бабецький, Іванець. Крім фото архівних джерел, які передані краєзнавчому музеєві, музичній школі, Василь Лопух привіз і копії виданих творів композиторів.
У третій частині науковець зупинився на оцифруванні архіва Степана Ріпецького, який роташовується у трьох наукових дісапорних інституціях, негативів світлин Першої світової війни на скляних пластинах. Вони дають змогу проаналізувати життя, побут, діяльність січових стрільців у складний період. Одне із завдань Василя Лопуха - організувати і видати фотоальбом копій цих негативів.
Василь Лопух закликав присутніх зберігати пам'ять про свій рід,
вписувати прізвища та ім'я людей, зображених на світлинах, організувати
роботу по створенню громадського архіву Заліщицького краю.
На знак вдячності директорка музичної школи подякувала гостеві-землякові і вручила подарунки. З вітальними словами виступила перша вчителька Василя Лопуха Ірина Олексіївна Ковальчук, яка відзначила важливість справи і працю на розбудову України.
У залі Заліщицької дитячої музичної школи під час презентації було небагато поціновувачів історії рідного краю. Це в основному люди з досвідом, заліщицька інтелігенція. Молодих людей не було. Це навіває певну ностальгію, адже 1992 року у рік сторіччя від дня народження Михайла Гайворонського на відкритті погруддя було велелюдно. За 27 років уже незалежної України молоде покоління на бачить за доцільне пізнати свою історію, вшанувати і відому людину і послухати земляка, якому небайдужа доля свого краю. Архіви про життя та діяльність Михайла Гайворонського - це не тільки матеріали для досліджень, але й спосіб привабити туристів і тим самим прилучитися до розвитку туристичного потенціалу Заліщанщини.
Немає коментарів:
Дописати коментар