Радянська влада постаралась. Власне, вона нічого нового не видумала - вона продовжувала традиції імперської Росії. Ініціатива українців у всіх сферах життя і їх бажання бути успішними знищувалася під корінь. І наша, українська свідомість не витримала, вона стала консервативною та імпотентною. Наше суспільство не може повірити, що тільки ініціатива кожного з нас, тільки намагання своєю працею зробити себе багатим - основа будь-якого успіху. Нам багато століть втовкмачували про те, що багатство - "це зло", а бідність - "це благородство", класики української літератури почали насміхатися з успішних українських підприємців і тим самим разом з російським імперіалізмом зробили свій внесок у нашу підприємницьку імпотентність.
Мойсей, великий пророк, 40 років водив єврейський народ навколо "землі обітованної", щоб увійти у неї не тільки з чистими думками, але без рабської психології. Але то був харизматичний лідер, який, надихнутий Божим Словом, вів за собою з вірою і Майбутнім.
Наші керманичі здрібнілі. Вони і далі "моляться" пострадянським ідеям рівної бідності і цим самим, як інфекційна хвороба, заражають свідомість молодих безнадією і усвідомленням власного безсилля в цих умовах.
Звичайно, і надалі олігарху давати подачки бідним як не продуктами, то грішми, яких у нього багато, легше, аніж творити успішний світ успішної держави. Ментальність олігархів і надалі тримається у полоні колоніального синдрому, адже тільки так можна пояснити їх патологічне бажання завбрати все собі, обібрати державу, а потім все вивести в офшори і забути про таку країну, з якої збагатилися, у якої вкрали...
Олігарх боїться конкуренції, хоч вона робить державу багатшою, а тому свідомо нищить середній клас, що навіть не народився,
Олігарх боїться (чи не бажає) вкладати кошти у високотехнологічні проекти в Україні, бо можуть "віджати" інші олігархи, олігарх боїться мислити масштабними категоріями і стати успішним у класичному, а не "барижному" понятті.
Водночас олігарх нікого не боїться: адже має стільки коштів, що може купитивсіх чи вся в Україні: владу, суди, прокурорів, законів, Божого Суду....
Замкнутий цикл: громадяни поставлені у становище "рабів" не через те, що не можуть, а через те, що система немає важелів впливу на найбагатших, які розперезалися у своїй безкарності... Тому потрохи побившись своїм чолом об систему значна частина громадян приходить до парадоксальних висновків: або залишатись у полоні патерналізму і вимагати подчок від держави, якщо її милість олігарх захоче дати те, що недокрав, або податись за кордон, де система допомагає людині ініціативній, підприємливій за короткий час стати успішною, багатою і соціально авторитетною через соціальні ліфти...
Критична маса особливої соціальної групи в Україні, яка здатна змінити систему чи краще сказати побудувати нову, не буде створена. На жаль... Адже корупція, кумівство, верховенство "бариг" роз'їдає те покоління, яке здатне на зміни.... Але його просто "приручають" і воно стає частиною системи...
Тому всі соціальні групи поки що носії саме патерналізму - характеристики особистості, яка дає змогу заховати власну безініціативність, безвідповідальність, бездумність... Ми в історичній паралелі зациклені у період пізнього феодалізму - занепаду та розпаду системи. Деценталізація, яка у цивілізованих, правових, зі стабільними правилами гри державах є здобутком та позитивом, у нас може (набуває) "наших" національних рис, коли місцевий бізнесмен (чи клан), вигравши місцеві вибори, формує власну (азійську (кланову) систему управління, коли кум, сват, брат чи група депутатів, якою можна управляти, будуть приймати "відповідні" рішення для вигоди бізнесмена (чи клану). Не маючи утвердженої правової держави, не досягнувши вагомих результатів у боротьбі з корупцією, які б носили незворотний, системний характер, не прийнявши Законів, які б змушували олігархів ділитися з державою на рівні європейських стандартів, децентралізація загрузне у "болоті корупції" тільки нижчого рівня, що дасть можливість вищим державним посадовцям продовжувати власний бізнес у контексті управління державним бюджетом..,
Мойсей, великий пророк, 40 років водив єврейський народ навколо "землі обітованної", щоб увійти у неї не тільки з чистими думками, але без рабської психології. Але то був харизматичний лідер, який, надихнутий Божим Словом, вів за собою з вірою і Майбутнім.
Наші керманичі здрібнілі. Вони і далі "моляться" пострадянським ідеям рівної бідності і цим самим, як інфекційна хвороба, заражають свідомість молодих безнадією і усвідомленням власного безсилля в цих умовах.
Звичайно, і надалі олігарху давати подачки бідним як не продуктами, то грішми, яких у нього багато, легше, аніж творити успішний світ успішної держави. Ментальність олігархів і надалі тримається у полоні колоніального синдрому, адже тільки так можна пояснити їх патологічне бажання завбрати все собі, обібрати державу, а потім все вивести в офшори і забути про таку країну, з якої збагатилися, у якої вкрали...
Олігарх боїться конкуренції, хоч вона робить державу багатшою, а тому свідомо нищить середній клас, що навіть не народився,
Олігарх боїться (чи не бажає) вкладати кошти у високотехнологічні проекти в Україні, бо можуть "віджати" інші олігархи, олігарх боїться мислити масштабними категоріями і стати успішним у класичному, а не "барижному" понятті.
Водночас олігарх нікого не боїться: адже має стільки коштів, що може купитивсіх чи вся в Україні: владу, суди, прокурорів, законів, Божого Суду....
Замкнутий цикл: громадяни поставлені у становище "рабів" не через те, що не можуть, а через те, що система немає важелів впливу на найбагатших, які розперезалися у своїй безкарності... Тому потрохи побившись своїм чолом об систему значна частина громадян приходить до парадоксальних висновків: або залишатись у полоні патерналізму і вимагати подчок від держави, якщо її милість олігарх захоче дати те, що недокрав, або податись за кордон, де система допомагає людині ініціативній, підприємливій за короткий час стати успішною, багатою і соціально авторитетною через соціальні ліфти...
Критична маса особливої соціальної групи в Україні, яка здатна змінити систему чи краще сказати побудувати нову, не буде створена. На жаль... Адже корупція, кумівство, верховенство "бариг" роз'їдає те покоління, яке здатне на зміни.... Але його просто "приручають" і воно стає частиною системи...
Тому всі соціальні групи поки що носії саме патерналізму - характеристики особистості, яка дає змогу заховати власну безініціативність, безвідповідальність, бездумність... Ми в історичній паралелі зациклені у період пізнього феодалізму - занепаду та розпаду системи. Деценталізація, яка у цивілізованих, правових, зі стабільними правилами гри державах є здобутком та позитивом, у нас може (набуває) "наших" національних рис, коли місцевий бізнесмен (чи клан), вигравши місцеві вибори, формує власну (азійську (кланову) систему управління, коли кум, сват, брат чи група депутатів, якою можна управляти, будуть приймати "відповідні" рішення для вигоди бізнесмена (чи клану). Не маючи утвердженої правової держави, не досягнувши вагомих результатів у боротьбі з корупцією, які б носили незворотний, системний характер, не прийнявши Законів, які б змушували олігархів ділитися з державою на рівні європейських стандартів, децентралізація загрузне у "болоті корупції" тільки нижчого рівня, що дасть можливість вищим державним посадовцям продовжувати власний бізнес у контексті управління державним бюджетом..,
Немає коментарів:
Дописати коментар