Упродовж двох днів у Будинку вчителя відбувался міжнародна конференція, організована спільними зусиллями Всеукраїнської асоціації викладачів суспільних дисциплін "Нова Доба"(м. Львів) та інституту ім. Георга Еккерта – Ляйбніцький Інститут
міжнародних досліджень підручників (м. Брунсвік / Німеччина), і присвячена темі "Образ Європи у часи змін". У ній взяли участь як визначні науковці-історики з Німеччини, країн Східного партнерства - України, Грузії, Вірменії, Азербайджану, Молдови; Білорусі, Росії, а також педагоги, які презентували підручники історії своїх країн та те, як образ Європи відображається у них.
Цікавим відкриттям стало для мене те, що Молдова немає власного підручника історії, а учні вивчають історію незалежної Молдови через історію Румунії. Єдиною державою, яка інтегрувала національну історію зі всесвітньою і чи не найчастіше змінює концепт її висвітлення для школярів, є Грузія. У цьому немає нічого дивного, адже агресія Росії 2008 року фактично поставила Грузію перед фактом окупації частини територї, і тому природно, що ідеологічний простір повинен бути надійною основою безпеки незалежності суверенної держави.
Своєрідним "одкровенням" стало визнання історика-науковця з Росії про те, що історію ХХ та початку ХХІ століть пишуть політологи у владних кабінетах, як і інформація про те, що висвітлення історії пострадянських країн та їх взаємин з Росією базується на поняттях "друг", "ворог" і "нейтральний". На запитання про російську діаспору у підручниках науковець відповід, що такого терміну у них не використовується і не згадується. Аякже "руській мір"?
На другий день конференції відбулася презентація посібника-підручника з Другої світової війни, який має по-новому прпезентувати подію і врахувати як наукові тенденції, так сучасні методики.
Завідувач відділом історіографії Інституту історії НАН України О. Удод висловив скепсис щодо можливостей створення повноцінного підручника, який повинен мати певні категорії. Варто зауважити таку річ, науковець справді має право на власну думку.
Вона презентує погляди на форму підручника кінця ХХ - початку ХХІ століття саме науковця. По-друге, підручник повинен бути дієвим у тому сенсі, що учні не тільки його відкривають, але й використовують... Останнім часом дедалі популярнішою стає експертиза підручників педагогами. І скільки б педагоги не говорили авторам у своїх експертних оцінках про великий обсяг параграфів, про складність текстів, про психологічне несприйняття учнями такої форми матеріалу, але "собака гавкає, а караван іде". Не може автор підручника історії у силу певних суб'єктивних і об'єктивних причин змінити власне ставлення до змісту і форми. На жаль, у нас немає чи не найважливішого компонента експертизи - психологічного, який би допоміг авторам, педагогам зрозуміти психологію того, для кого підручник потрібний - учня. І МОН України, Інститут модернізації змісту освіти повинні стати замовниками такого дослідження.
А то науковці, педагоги, батьки говорять про підручники, а безпосередньо учень якось відсутній... І тому дефініції підручника(посібника) для нього не актуальні.
Учень хоче мати гідний цікавий, змістовний продукт, який би користувався попитом... Чому автори не можуть запозичити форму варіанта підручника англійської мови видання Оксфорд чи Кембрідж?
Напевне, тому що не знають як... Або не може покоління Y писати зрозумілою мовою поколінню Z (або хоча б міленіалам).
Немає коментарів:
Дописати коментар