Крига скресла, панове присяжні....
Народилося два проекти Закону "Про освіту". Це відрадно. Адже у такому випадку державний менеджмент починає думати про майбутнє... Або створює видимість цього.
По-друге, базові концептуальні положення обох документів, на жаль, не сприймаються вповні переважною більшістю педагогічної громади. Чому? Кожен педагог, насамперед, вважає себе елементом системи і обговорювати або вносити пропозиції щодо її змін - не бажано, складно і взагалі НЕ ПОТРІБНО.
По-третє, лише до 10% педагогів можуть і хочуть бачити стратегію розвитку освіти та реально впливати на її оформлення та реалізацію.
По-четверте, змінювати ЩОСЬ в будь-якій системі і в освіті у тому числі дуже страшно і теж НЕ ПОТРІБНО!
А там знову дванадцятирічна освіта, і сертифікація педагогів, і нові програми і якась інформальна освіта і т.д. - і все це на бідного вчителя. Напевне педагога, подивившись на це "чудо", налякається і взагалі....
Але проекти можуть і повинні бути опрацьовані педагогічною спільнотою. Важливо, щоб кожен дав свої міркування. Потрібно знати градус педагогічного товариства щодо введення концептуально нового у близьке майбутнє....
Тому, як не прикро для тих пасивних і системних педагогів, але ВСІ ПЕДАГОГИ можуть і мають право висловити власні міркування як не щодо цілісного проекту, то хоч до певних його позицій.
Тоді і владі буде приємно, що вона робить якусь користь, і педагоги будуть мати можливість конструктивно говорити про майбутнє в освіті. До праці, педагоги! До праці!
Народилося два проекти Закону "Про освіту". Це відрадно. Адже у такому випадку державний менеджмент починає думати про майбутнє... Або створює видимість цього.
По-друге, базові концептуальні положення обох документів, на жаль, не сприймаються вповні переважною більшістю педагогічної громади. Чому? Кожен педагог, насамперед, вважає себе елементом системи і обговорювати або вносити пропозиції щодо її змін - не бажано, складно і взагалі НЕ ПОТРІБНО.
По-третє, лише до 10% педагогів можуть і хочуть бачити стратегію розвитку освіти та реально впливати на її оформлення та реалізацію.
По-четверте, змінювати ЩОСЬ в будь-якій системі і в освіті у тому числі дуже страшно і теж НЕ ПОТРІБНО!
А там знову дванадцятирічна освіта, і сертифікація педагогів, і нові програми і якась інформальна освіта і т.д. - і все це на бідного вчителя. Напевне педагога, подивившись на це "чудо", налякається і взагалі....
Але проекти можуть і повинні бути опрацьовані педагогічною спільнотою. Важливо, щоб кожен дав свої міркування. Потрібно знати градус педагогічного товариства щодо введення концептуально нового у близьке майбутнє....
Тому, як не прикро для тих пасивних і системних педагогів, але ВСІ ПЕДАГОГИ можуть і мають право висловити власні міркування як не щодо цілісного проекту, то хоч до певних його позицій.
Тоді і владі буде приємно, що вона робить якусь користь, і педагоги будуть мати можливість конструктивно говорити про майбутнє в освіті. До праці, педагоги! До праці!
Немає коментарів:
Дописати коментар