Люди по-різному ставляться до реформ. Одні - бояться, бо думають, що буде погано. Другі вичікують, бо щоби чогось не вийшло. Треті беруть участь у творення нового освітнього простору. Навіть, розуміючи, що можуть помилятися і не завжди сприймати реформу як ідею.
МОН України розпочало хорошу справу. Воно залучило небайдужих, причетних до освіти людей, які добровільно висловили свої пропозиції щодо розуміння реформування освіти в Україні.
Далі фасилітатори опрацювали ці матеріали і вийшли на загальні пропозиції. Ось тут і починаються "підводні течії".
Але фасилітаторів ніхто не вчив робити аналіз контенту. Їх варто було б ранжувати. До першого порядку - це точкові побажання, до другого - це ті пропозиції, які можнаа реалізувати на місцях, до третьої - глобальні та ті, за які відповідає центральний орган державного управління у сфері освіти.
Частину пропозицій можна вирішити на місцях, тому що відповідна нормативно-правова база для цього наявна. Частина пропозицій носила точковий характер і мала на меті спонукати "верхи" вплинути на ситуацію "внизу".
Інша проблема - це нерозуміння частиною експертів механізмів реалізації, рівня відповідальності кожного з суб'єктів освітньої системи.
Ще одна проблема - це відсутність конкретності у формулюваннях проблем або певних параметрів, критеріїв для розуміння, що експерт має на увазі. Наприклад, з тисячі пропозицій може відповідати методиці SMART - 10-20. Тобто різний рівень експерності. А фасилітатори не змогли просіяти це через принаймні потрійне "сито".
Ще одне. Часто виокремлення конкретних проблем носило штучний характер. Тому відсутня комплексність постановки проблеми, де задані параметри і чинники, які не давали змогу їх реалізувати.
Це щодо першого етапу, який розпочався з липня. Тепер щодо організаційного. Я був учасником фасилітаційних сесій, які відбувалися 17 серпня 2023 р. та стосувалися рівня ефективної діяльності директорів ЗЗСО і неготовності педагогів до впроваження ідей НУШ.
По-перше, документ не був розісланий завчасно експертам.
По-друге, не було презентовано підходи, за якими він формувався. Відповідно не зрозуміло, що враховано, а що не враховано і чому. Не було виписано рівень вирішення - локальний ("точкови") місцевий чи державний. Було дублювання проблем, які розміщувалися у різних стратегічних та операційних цілях.
По-третє, було фасилітатором зробити все дуже швидко (читай "формально!")
Одна з думок, що прозвучала від учасника, що таким чином МОН України хоче легімітизувати зміни, розробку нормативно-правових актів, які розробляють вужчі групи. Тому участь "широкого кола експертів у вирішенні проблем освіти" є формальним. Це суб'єктивна думка, яка має право на існування. І, якщо розлядати форму комунікації у групах, то її автор має рацію.
Що добре?
У черговий раз просигналізував про проблеми, які необхідно вирішити. Виявилося, що нас таких трохи є. Подивився і трохи взяв участь у "цирку". Хоч це природно, коли люди не мали змоги попередньо ознайомитися з документом і не дуже зрозумілою була методика роботи над ним у великій групі і "дуже швидко".
Якщо це організатори, тобто МОН України, вважають за якісно організований захід, - то вони помиляються.
Якщо ж це формальність, то це їм вдалося)))
Якщо вонии вважали, що за 1-2 год. можна розглянути документ, який не читали, то це нагадує або Верховну Раду України часів В.Януковича або монобільшість часів В.Зеленського і є нормою.
Якщо це мало на меті грунтовність та системність, то цього не відбулося.
Будемо спостерігати іприймати участь у цьому дійстві далі))) Весело... Чи сумно.
Немає коментарів:
Дописати коментар