Диванний експерт завжди диванний і не тому, що сидить на дивані, а тому, що не володіє повнотою інформації про все, що відбувається. Це пересічному громадянину не завжди потрібно, бо військові таємниці, то завжди приємна неприємність для рашистів. Тож нехай і вони будуть і невідомости.
Що ж цікавого з позиції стороннього спостерігача, який не може ні на що вплинути у глобальному вимірі, привертає увагу.
хуйло заявив на зустрічі з керівниками фракцій псевдодуми, що «Сьогодні ми чуємо, що нас хочуть перемогти на полі бою. Що тут скажеш, нехай спробують. Ми вже багато разів чули, що Захід (читай "я") хоче (читай "хочу") воювати з нами до останнього українця. Це трагедія для українського народу, але, схоже, все до цього і йде. Але всі повинні знати, що ми чогось серйозно поки що не починали».
Типовий приклад перекладання з хворої голови на здорову. І явний, уже вкотре сигнал, про те, що він готовий йти до повного винищення українців. Сигнал, уже вкотре, про дії, які підпадають під ознаку геноциду. Тому воювати, відстоювати, перемагати нам, українському народу, - це першочергове завдання проти варварів ХХІ століття. Інакше - хуйло нас просто винищить повністю.
Друге. Інформаційний вкид щодо початку "перемолу" у війні (цитата) Михайла Подоляка: "російські окупаційні війська зазнають значних втрат у техніці та живій силі, не можуть налагодити логістику, тому потребують оперативної паузи, щоб провести передислокацію та доукомплектацію".
Питання просте, якщо українське військо дає рашистам в силу певних обставин (читай "відсутности необхідного озброєння") "оперативну павзу", то це означає, що рашистська сволота підготовиться - відновить боєздатність і буде далі знищувати українських захисників. Звичайно, не все говориться і суспільство буде сподіватися на те, що те відновлення боєздатности також закінчиться великими фейєрверками та кинутими в непотрібному місці недопалками)))
Три сценарії війни від від міністра оборони Олексія Рєзнікова звучать фантастично і фактично є унісоном з бажанням В. Зеленського завершити активні бойові дії до кінця цього, 2022 року. Це черговий "інформаційний міф" задля заспокоєння суспільства, який має мало воєнного підгрунтя, а більше політичного. Особливо стосується третього варіанту: "параду суверенітетів" у ерефії. Він може відбутися. Але термін - не визначений. Добре хоч (цитата) "точно за нашого життя побачимо". Щодо другого і першого сценарію, то тут питання залишаються.
У першому випадку - це коли (з якою швидкістю) і в якій кількости постачатиметься зброя, як буде відбуватися підготовка військових підрозділів ЗСУ. І чи ці критерії будуть співвимірні зі швидкістю відновлення боєздатности терористичних підрозділів, так званої, ерефії. І наскільки буде сильний контрбатарейний супротив? Це питання знову ж зависає у повітрі і українські Збройні Сили є заручниками обставин.
У другому випадку - це війна ресурсів. Хто кого і за скільки - питання відкриті з тієї простої причини, що ніхто не знає з політиків українських і світових, наскільки витримає санкції економіка ерефії. "Гарматним м'ясом" ерефія забезпечена набагато більше, аніж Україна особовим складом ЗСУ. Хоч більше треба думати про українську економіку та її можливости і прораховувати реальний час до колапсу, який неминуче наближається і в Україні, і в терористичній організація ерефія.
Ми повинні бути готовими - суспільство і влада насамперед до затяжної кривавої війни, яка буде мати декілька фаз. Готуватися до "заморожування конфлікту" у контексті того, що сили ерефії не віддадуть окупованих ними територій, а наші ресурси обмежені для їх звільнення. І тут важливим в інформаційному є баланс між бажаннями української влади, а вони будуть впиратися у бажання хуйла, і можливостями їх реалізації. Не подавайте бажане за дійсне, не намагайтесь заколисати націю, яка за вас голосувала словами оптимізму та "світлого майбутнього". Хто жив у срср, той пам'ятає, що "світле майбутнє, - шлях у колапс. Війна не завершиться до кінця каденції теперішнього Президента України. І питання, коли ми переможемо буде перенесене на невизначений термін. Так, ми безперечно переможемо, так, ми будемо оборонятися, захищати свою державу від геноциду хуйла.
Щодо відставки Бориса Джонсона, то вона чергове свідчення дій демократичних принципів. Але від особистостей політика підтримки України у війні зі сторони Великої Британії не зміниться, адже це політика, а не бажання конкретної людини, яка має владу. На відміну від хуйла.
Звичайно Україні шкода такого колоритного союзника, але закони демократії насамперед.
І початок кінця... Міністри закордонних справ G-20 розійшлися без спільного комюніке та спільної світлини. Що це засвідчує? Насамперед, те, що "нове політичне мислення", яке запроваджувалося після "холодної війни" кінця 1980-х і було спрямоване, у тому числі, на об'єднання зусиль на подолання глобальних викликів планети, дало тріщину.
Ця зустріч підкреслила національних егоїзм частини країн і водночас вплив глобальних процесів, які зв'язали економіки частини з ерефією у єдиний "гордіїв вузол" разом з політичним питанням, який непросто розрубати навіть таким важковаговикам як G-7.
По-друге, це чергове випробовування демократії на міцність. Адже не прийняття ніяких документів робить безперспективним і зустріч лідерів держав у листопаді 2022 року.
По-третє, Цілі сталого розвитку до 2030 року, проголошені ООН, залишилися декларативними і питання вирішення кризи продовольства та голоду у частині африканських та азійських держав, хоч не всім державам до впободи, але своя сорочка ближча до тіла.
Тому світові нобхідно докорінно змінювати принципи побудови міжнародних відносин, Але на що? Які це повинні бути принципи? Ніхто не знає. І консерватизм дипломатії, яка розпочинає свій відлік з Вестфальського миру 1648 року, тільки буде поглиблювати кризу. На що власне і сподівається хуйло. Адже варвари завжди прагнули, щоб цивілізація впала, і вони будуть себе відчувати небожителями і переможцями.
Хоч такі перемоги для світу зазвичай піррові. Але для цього необхідні нові покоління, щоб пересвідчитися у цьому. Ропочинаються чергові метафоричні 40 років блукання Мойсея по пустелі. Тепер у системі міжнародних відносин. Але вони відбуваються у стрімкому темпі. А тому спресовані у часі.
Немає коментарів:
Дописати коментар