Три педагогічних
освіти, 31 рік стажу роботи в школах, чимало перемог в конкурсах та
найголовніше - любов до роботи. Всі ці риси є у одного з найкращих вчителів
України Василя Дяківа, який працює у Заліщицькій державній гімназії.
Минулого року
пан Василь здобув звання «Заслуженого вчителя України», а ще переміг у конкурсі
«Учитель року». 59 - саме стільки його учнів є переможцями обласних етапів
конкурсу-захисту науково-дослідницьких та реферативних робіт МАН України. Діти
- активні учасники конкурсів КВК, дебатів Поппера, інтелектуальних ігор.
Семеро гімназистів брали участь у зйомках програми «LG-Еврика».
- Я працював і в
сільських школах, і в міській. Вже 23 роки працюю у Заліщицькій державній
гімназії, - говорить Василь Дяків. - Я починав із початкової освіти. У 89-му
році закінчив Чортківське педагогічне училище із спеціальністю "вчитель
початкових класів". Згодом я закінчив Чернівецький державний університет
імені Юрія Федьковича, також із спеціальністю "початкова освіта". Вже
тоді я працював педагогом-організатором в Заліщицькій школі №2. Вже коли почав
працювати у Заліщицькій державній гімназії, закінчив Тернопільський
національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка на факультеті
післядипломної освіти і здобув ще одну спеціальність"вчитель історії та
правознавства". З 2007-го року Василь Дяків - вчитель-методист,
спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.
Про
стереотипи в освітній сфері
Коли говоримо
про вчителів початкових класів - то часто вважаємо, що це лише жіноча професія.
За даними сайту nus.org.ua, у початковій школі працює 99% педагогічних
працівників жіночої статі. Проте, досвід доводить, що успішними вчителями
навіть для наймолодших учнів, можуть бути і чоловіки. - У мене є навіть
три причини чому я обрав професію вчителя початкових класів, - каже Василь
Дяків. - Найперше, що повпливало на мій вибір, це те, що у мене є сестра,
молодша від мене на 10 років. Тож відколи вона народилась, кожні літні канікули
я займався тим, що грався із молодшою сестрою, а потім - робив з нею уроки.
Друге, це приклад мого дядька, який закінчив це ж училище. І третє, це те, що
після 8-го класу я вперто не хотів йти в 9-10 класи. От так всі причини
наклались одна на одну, і я зовсім не жалію про це рішення.
Про
цінності вчителя
Вчитель каже, що
за час поки він працює вчителем, діти змінились.
- Коли я почав
роботу, то вчив дітей, які народились у 1977-му році, зараз в школі діти, що
народились в 2010-го року. Тож ця різниця відчутна, - переконує педагог. - Але
загальні цінності залишаються. Бо треба бути самим собою.
Перше, що
виділяє Василь Дяків у роботі з дітьми - це вміння з ними спілкуватись. Це
означає, що має бути розуміння тих тем, які дітей цікавлять і яким чином дітей
вмотивувати. Важливий також і власний приклад, бо якщо ти активний, береш
участь в різних конкурсах, маєш свої захоплення - то і діти захочуть бути
такими, як ти.
- Для мене,
як педагога, важливо формувати таке середовище, яке дасть поштовх дітям до
вдосконалення, до реалізації своїх творчих здібностей, - каже вчитель.
- Мені важливо, щоб середовище не було прив’язане до конкретного предмета.
Усі мої зусилля спрямовуються на організацію таких форм роботи, що сприяють
вирішенню цих завдань.
Вчитель каже, що
працює в напрямку інтегрованості предметів.
- Кожен предмет
є для того, щоб дитина пізнавала навколишнє середовище, - каже пан Василь. - Я
прихильник того, щоб було багато інтегрованих предметів. Щоправда, тут питання
в тому, наскільки вчителі та система освіти готові до цього. Ще
одна важлива цінність - це компетентісний підхід. Хоча з нашою програмою важко
показати, що ті навички, які дає школа, справді знадобляться. Я завжди хочу,
щоб діти користувались знаннями, які тут отримують.
Про
раціональну любов
- Звісно, ти не зможеш бути добрим вчителем, якщо ти не любиш дітей, - продовжує педагог. - Але ця любов повинна бути розуміюча. Це має бути раціональна любов. Ти маєш розуміти, що дитина має право не знати чогось, досягати успіхів в інших сферах. Як кажуть видатні педагоги Сухомлинський та Макаренко, є дуже багато видів любові. Один із них - раціональна. І я вважаю, що ці відносини мають базуватись на прийнятті рішень та відповідальності.
Василь Дяків каже, що усі його досягнення стали можливими лише
завдяки підтримці та розумінню в сім'ї.
- Лише завдяки
підтримці рідних: дружини та доньки, - говорить чоловік. - Без них я ніколи б
не був тим, ким я є. Моя дружина - редактор газети "Колос" та педагог
за освітою справді є мені підтримкою у всіх починаннях. Моєю стежкою пішла і
донька. Зараз вона викладає англійську та німецьку мови. Я дуже пишаюсь ними.
Якщо сім'я розуміє те, чим ти займаєшся - це дуже важливо.
Немає коментарів:
Дописати коментар