Сьогоднішній стан у фінансовій сфері невипадковий... Звичайно, пересічним громадянам, на жаль, так і невідомі ті причини, які спричинили такий обвал гривні. Можу лише догадуватися. І знову, уже вкотре за часи незалежної України, Лебідь, Рак і Щука намагаються перевести відповідальність один на одного. Не навчилися і не хочуть наші можновладці нести командну відповідальність за вчинене, не можуть. Може кількість валюти, яку отримала кожна гілка влади для особистого користування, різна. А тому зясування стосунків відбувається між ними. Яке там суспільство? Виживуть...
Звичайно, нас заспокоюють експерти, голова НБУ, премєр-міністр (тут потрібно, як годиться, згадати про війну), навіть Президент, який зобовязав долар повернутися на позначку 21....
і ми, українці, віримо. Краще б нам бути німцями зі всіма аргументами, зі всіма раціональними поясненнями.
Не будемо - ірраціональність - наш пріоритет. Емоції - найважливіші. Видається так, шо суспільство будуть і надалі розхитувати: налякаємо (каже влада), заспокоємо(каже влада), але долар так і залишиться на тому ж курсі. Нам постійно брешуть, нас постійно обманюють, нам постійно недоговорюють і кажуть не все.
Ми постійно у стресі, у такому стресі, що важко вийти, бо знаємо, що завтра знову потрапимо у ще страшніший стрес... Звичайно, хтось дуже заробив на таких коливаннях курсу, той хтось і залишиться невідомим для нас, пересічних громадян. На жаль.
Ми потрапляємо у 90-і роки ХХ століття. І, якщо покоління 50-70-х і навіть початку 80-х залишатимуться у своїх аргументах "аби не гірше", хоч гірше немає куди, то молодь незалежної України з таким станом справ не змириться.... що буде далі, питання часу, але, враховуючи те, що індивідуалізм - основа особистості можна прогнозувати масовий відтік молоді за кордон. Враження складається таке, що влада, не знаючи що і як робити, прагне насильно, створивши нестерпні умови, відправити молодь за кордон... Навіщо? На це запитання ніхто не дасть відповіді. А владі її не потрібно, вона йде своїм, невідомим для суспільства шляхом.
Ми, йдучи по спіралі, опинилися у 1919 році. Директорія УНР, армія Денікіна, отаманщина, війська Антанти, більшовицькі партизанські загони на сході України, польські війська із заходу.... Розруха, анархія, відсутність розуміння процесів, їх не контрольованість. звичайно, кращий варіант - гетьманат Павла Скоропадського, коли трохи було порядку і щось таки налагоджувалося. Але ідей немає у сучасних політиків, відсутність прагнення щось змінити, саботаж, "пята колона", військові дії - спонукають суспільство до чергового прозріння. Що буде далі? Сценарії різні - і ніхто не береться прогнозувати, який з них відбуватиметься і коли? Продовження буде....
Звичайно, нас заспокоюють експерти, голова НБУ, премєр-міністр (тут потрібно, як годиться, згадати про війну), навіть Президент, який зобовязав долар повернутися на позначку 21....
і ми, українці, віримо. Краще б нам бути німцями зі всіма аргументами, зі всіма раціональними поясненнями.
Не будемо - ірраціональність - наш пріоритет. Емоції - найважливіші. Видається так, шо суспільство будуть і надалі розхитувати: налякаємо (каже влада), заспокоємо(каже влада), але долар так і залишиться на тому ж курсі. Нам постійно брешуть, нас постійно обманюють, нам постійно недоговорюють і кажуть не все.
Ми постійно у стресі, у такому стресі, що важко вийти, бо знаємо, що завтра знову потрапимо у ще страшніший стрес... Звичайно, хтось дуже заробив на таких коливаннях курсу, той хтось і залишиться невідомим для нас, пересічних громадян. На жаль.
Ми потрапляємо у 90-і роки ХХ століття. І, якщо покоління 50-70-х і навіть початку 80-х залишатимуться у своїх аргументах "аби не гірше", хоч гірше немає куди, то молодь незалежної України з таким станом справ не змириться.... що буде далі, питання часу, але, враховуючи те, що індивідуалізм - основа особистості можна прогнозувати масовий відтік молоді за кордон. Враження складається таке, що влада, не знаючи що і як робити, прагне насильно, створивши нестерпні умови, відправити молодь за кордон... Навіщо? На це запитання ніхто не дасть відповіді. А владі її не потрібно, вона йде своїм, невідомим для суспільства шляхом.
Ми, йдучи по спіралі, опинилися у 1919 році. Директорія УНР, армія Денікіна, отаманщина, війська Антанти, більшовицькі партизанські загони на сході України, польські війська із заходу.... Розруха, анархія, відсутність розуміння процесів, їх не контрольованість. звичайно, кращий варіант - гетьманат Павла Скоропадського, коли трохи було порядку і щось таки налагоджувалося. Але ідей немає у сучасних політиків, відсутність прагнення щось змінити, саботаж, "пята колона", військові дії - спонукають суспільство до чергового прозріння. Що буде далі? Сценарії різні - і ніхто не береться прогнозувати, який з них відбуватиметься і коли? Продовження буде....
Немає коментарів:
Дописати коментар