КРАПЛІ ОСЕНІ....

Розірваний холодними дощами
І стоголосим полум'ям тривог
Життя - не фейєричність  зі святами
І кожен день, мов сивочолий дож....
ПолІфонІя криється туманом,
Відсутність і гармонії, й снаги,
І тремор наше тіло поглинає,
І кожен душу б'є, мов вороги...
І світ байдужий до душі, до тіла-
Він просто йде - його не повернуть,
І в ньому ми мерзенно збайдужілі
Кладем на все
і йдем на свій маршрут...
Чи він - мета?
Напеве знак питання,
Бо дуже мало у людини сил,
Щоб вивірить і дію, й сподівання,
Щоб тіло бУло, і в душі був мир...
Бредемо ми у славі, у піїті,
Комусь на все плювати і ловить...
Ми не живем - існуєм в цьому світі,
І Божу Ласку нам дарує мить...
А ми бредем, її не помічаєм...
І зорі, потемнілі від ночей,
Залишать біль від мук і сподівання...
І нам дадуть наступний новий день....


КРАПЛЯ 2
Пуп'янок щастя
відчинить  двері душі!
Заграє барвами  світла
і дасть дорогу весні...
І пелюстки розкриті
дарують снаги в ботьбі!
Ми - просто Небесні діти,
Які живуть на Землі....
І хай крізь життя морози
проходять шляхи льодяні,
Здолаємо все -
і крізь грози
щастя ввійде до душі...

КРАПЛЯ 3
Крила,
підрізані крила
вже не тримають вгорі...
Крила - іще, як вітрила, 
світлом пливуть по землі...
Світлі, чистії зорі 
осявають мій шлях
Зустрічі наші з Тобою - 
радість і смуток в очах!
Смутно,
вершиною світла 
не  замовкає струна...
йдем по одинці з Тобою
шляхом, що зветься
Життя!


КРАПЛЯ 4
Закашляв вітром сірий листопад
і мертві руки хиляться додолу...
так місяць закриває тіла втому - 
вчорашнє не повернеться назад...
назад вертають сильні душеболі
розмова затихає, світла мить...
ми в листопаді мертві, сірі, голі...
а так іще нам хочеться пожить!


КРАПЛЯ 5
є тільки Час,
є тільки день і мить,
є тільки неповернення Тобою...
А може світ втомився вже від болю,
і нерви нам у завтра посталить?
А я таки повернуся до Тебе, 
хоч може пізно,
може в Засвітах
і провесінь розжене біль осінній,
і спокій нас зустріне в Небесах....