QUO VADIS (КАМО ГРЯДЕШИ)

Упродовж першої половини червня 2020 року МОН України та команда по підтримці освітніх реформ НУШ (Нової української школи) (керівник Р.Шиян) організували і провели онлайн-громадські консультації у всіх регіонах.

18 червня 2020 року у західному кластері проводилося активне обговорення концептуальних засад Державного стандарту освіти для 5-9-х класів. Організатори мали можливість ще раз презентувати узгоджені з педагогічною спільнотою та зацікавленими стронами позиції ДСО. Потім відбулося обговорення у семи групах, де учасники намагалися дати відповіді на запитання:

1. Через що ефективніше викладати навчальні предмети: через окремі навчальні предмети чи інтегровані курси?
2. Чи мають учасники обговорення досвід розробки навчальних матеріалів та нормативних документів?
   
3. Наскільки учасники бажають взяти участь у розробці навчальних програм і що для цього їм необхідно?
4. Яке Ваше ставлення до інтегрованого навчання?

Загальні тенденції під час обговорення засвідчили системну кризу підготовки майбутніх педагогів та консерватизм педагогів. У чому вона проявляється?

- Насамперед, педагоги здебільшого не схвалюють інтегровані курси.

- Причинами цього є різне розуміння суті інтегрованого навчання;

- не вміння переорієнтуватися на інтеграцію через педагогічну обмеженість, яка полягає у викладанні тільки одного ("свого") предмета;

- психологічне не бажання педагогів до експериментування в освітньому процесі та підвищення власного педагогічного рівня, відсутність мотивації та бажання виходу з комфорту;

- вузьке - предметне сприймання педагогами завдань та програм навчальних предметів;

- страх взяти на себе відповідальність. Останнє проявилося до дописах окремих учасників, які закликали "розвантажити програми".

На репліку, хто винен "ті, що навантажили", а на пропозицію "ви ж педагоги і, кому, як не вам знати, що необхідно зберегти у програмі, а що не доцільно. Беріть та робіть - пропонуйте". У відповідь - мовчання.

В цілому, ми можемо зрозуміти, що під час громадських онлайн-консультацій зіштовхнулися декілька світоглядів стосовно розвитку освітнього процесу. Один світогляд в своїй основі демонструє бажання до змін і залучення до них якомога більше учасників освітнього процесу з різними пропозиціями, бажаннями і зрештою творення цих змін, починаючи від програми і до підручників чи освітнього процесу. З іншої сторони - це громадяни УКраїни, які НЕ ХОЧУТЬ, БОЯТЬСЯ ЩОСЬ ЗМІНЮВАТИ ТА ЗМІНЮВАТИСЯ. Їх задовільняє власне становище у рамках освітнього процесу і замість конструктивної співпраці їх аргумент звучить просто і ємно "НЕ ТАК". Коли одна зі сторін подає руку до співпраці, а інша не хоче цього зробити - це та парадоксальна ситуація, коли педагоги НЕ ХОЧУТЬ СТАТИ КРАЩИМИ І РОБИТИ КРАЩИМИ ДІТЕЙ.

Криза освітньої системи продемонструвала, що весь зміст попередніх навчальних програм не дали очікуваного результату. За майже тридцять років з часу проголошення незалежності України освітня система не сформувала патріота, людини думаючої, людини, якій болить за Україну і яка бачить себе в Україні, і яка будує свою державу.

Тому освітня система в Україні часів незалежності є ВЕЛИКИМ ХРЕСТОМ, який необхідно змінити, а не залишити ще на тридцять років. І коли у 90-і ХХ ст. говорили про радянське минуле і його вплив на освіту, то тепер можемо говорити тільки про те, що інформаційний потік телеканалів олігархів переміг освітню рафіновану навчальну літературу. Література як навчальний предмет знецінилася, вона не змогла протистояти насильству медіа-простору, вона не вклала у молоде покоління важливості цінностей та ідей, захисту себе як особистості та творення себе як особистості. І якщо літературу залишити у такому ж вигляді, у такій кількості, у таких підходах, то через тридцять наступних років суспільство обере ще безглуздішого, безціннісного, безвольного президента України.

НАМ, СУСПІЛЬСТВУ, ПЕДАГОГІЧНІЙ ГРОМАДІ,  НЕОБХІДНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ МАЙДАН. Майдан не для руйнування, а для творення, Майдан, як платформа, де всі зацікавлені в освітному процесі матимуть змогу ПРЕДМЕТНО ТА ВІДПОВІДАЛЬНО пропонувати те, що може рухати суспільство та державу вперед - до європейських критеріїв, орієнтирів, цінностей. Вчитися обговорювати проблеми не у стилі ток-шоу, а стилі європейської відповідальності про важливість і відповідальність предмету обговорення.

Майдан, який буде грунтуватись не на вузьких предметних інтересах, а демонструвати розуміння важливості процесу творення нового змісту освіти, освіти, яка дасть відпір негативним тенденціям суспільства та держави, освіти, яка спонукатиме реалізовувати власний творчий потенціал в Україні, в українській Україні. Освіті, кожен у якій бере відповідальність і творить, а не скніє... Це складно, важко, але це можливо...

ПРЕЗЕНТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ОДНІЄ ГРУПИ