Життя завжди, немов монета, тут орел - там решка. Що для людини важливо? Щоб мала совість, дотримувалася слова і, зрештою, не обманювала.
Підходить до завершення черговий рік діяльності КРОКСу-УНІКУМу. Цьогоріч відбувається зміна поколінь, а тому нові команди Заліщицької гімназії готуються до підкорення нових вершин.
Традиційним є організація Суперкубку УНІКУМу пам'яті Ореста Квача у рідному місті героя - Заліщики. Цікавим є те, що головою Заліщик є матір Героя. Мама як активістка громадського самоврядування у своїх виступах часто звертає увагу на те, що продовжує справу сина, що робить те, що хотів, але не встиг він зробити... Ніби все правильно.
Так, минулого, 2018 року, напередодні Дня Гідності та Свободи у Заліщиках відбувся черговий Субперкубок УНІКУМу. Родина Квачів була на відкритті та закритті заходу, постійно наголошувала на його підтримку... Все пройшло на вищому організаційному рівні...
Запам'ятаймо, мати Героя пообіцяла, що буде допомагати і в подальшому організовувати такий захід у Заліщиках. Пам'ять про Героя АТО та Майдану. Людини Честі та Гідності.
І? Минає рік, організатори звертаються до матері Героя....
І? "Нуль". Байдужість, нерозуміння і "ховання у хатці". Боляче, адже говорити про пам'ять про загиблого сина-Героя на заходах, мітингах, інтерв'ю - це зовсім не те, що виконати обіцяку. Герой Орест напевне зробив би неможливе, але обіцянку виконав. Адже він Людина Честі і Слова.
Звичайно, по-різному родинам загиблих Героїв можна пам'ятати: молитвою за упокій душі, свічкою на могилі, пам'ятним спогадом, корисними справами... І кожна родина має право зробити це по-своєму. Люди, які втратили найдорожчих, мають на це право. Це їх право... І ніхто не буде засуджувати.
Але людина, яка має посаду, є громадським діячем, публічною особою, говорить про пам'ять за полеглим сином, обіцяє, але не виконує... Це, напевне трохи не так, як повинно бути. ПРинаймні на мій суб'єктивний погляд...
Звичайно, якщо такий ігнор, така "хатка" буде продовжуватися, організатори проведуть захід у Тернополі. Замість двох - один день. Мати мужність: визнати, що не може зробити; прикро, але не може - це ознака відповідальності та порядності.
То ж просто пам'ятаймо важливу річ: або дав слово - держись, або просто не давай слово. А УНІКУМ таки буде, навіть, коли окремі люди опускають руки чи пускають все на самовплив...
І в цьому справа вірності ідеям Майдану. І в цьому пам'ять Героям, які сьогодні там, у Засвітах, моляться за перемогу.
Підходить до завершення черговий рік діяльності КРОКСу-УНІКУМу. Цьогоріч відбувається зміна поколінь, а тому нові команди Заліщицької гімназії готуються до підкорення нових вершин.
Традиційним є організація Суперкубку УНІКУМу пам'яті Ореста Квача у рідному місті героя - Заліщики. Цікавим є те, що головою Заліщик є матір Героя. Мама як активістка громадського самоврядування у своїх виступах часто звертає увагу на те, що продовжує справу сина, що робить те, що хотів, але не встиг він зробити... Ніби все правильно.
Так, минулого, 2018 року, напередодні Дня Гідності та Свободи у Заліщиках відбувся черговий Субперкубок УНІКУМу. Родина Квачів була на відкритті та закритті заходу, постійно наголошувала на його підтримку... Все пройшло на вищому організаційному рівні...
Запам'ятаймо, мати Героя пообіцяла, що буде допомагати і в подальшому організовувати такий захід у Заліщиках. Пам'ять про Героя АТО та Майдану. Людини Честі та Гідності.
І? Минає рік, організатори звертаються до матері Героя....
І? "Нуль". Байдужість, нерозуміння і "ховання у хатці". Боляче, адже говорити про пам'ять про загиблого сина-Героя на заходах, мітингах, інтерв'ю - це зовсім не те, що виконати обіцяку. Герой Орест напевне зробив би неможливе, але обіцянку виконав. Адже він Людина Честі і Слова.
Звичайно, по-різному родинам загиблих Героїв можна пам'ятати: молитвою за упокій душі, свічкою на могилі, пам'ятним спогадом, корисними справами... І кожна родина має право зробити це по-своєму. Люди, які втратили найдорожчих, мають на це право. Це їх право... І ніхто не буде засуджувати.
Але людина, яка має посаду, є громадським діячем, публічною особою, говорить про пам'ять за полеглим сином, обіцяє, але не виконує... Це, напевне трохи не так, як повинно бути. ПРинаймні на мій суб'єктивний погляд...
Звичайно, якщо такий ігнор, така "хатка" буде продовжуватися, організатори проведуть захід у Тернополі. Замість двох - один день. Мати мужність: визнати, що не може зробити; прикро, але не може - це ознака відповідальності та порядності.
То ж просто пам'ятаймо важливу річ: або дав слово - держись, або просто не давай слово. А УНІКУМ таки буде, навіть, коли окремі люди опускають руки чи пускають все на самовплив...
І в цьому справа вірності ідеям Майдану. І в цьому пам'ять Героям, які сьогодні там, у Засвітах, моляться за перемогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар