Слухаєш пісні класиків... "Моя стежина" у виконанні О. Таранця, "Ясени" - неповторним голосом Д. Гнатюка, "Журавлі" М. Бернеса і багато інших, і ловиш себе на думці, що їх хвилі голосу, їх гармонія мелодії відповідають душам людей, які народилися чи дитинство яких проходило у 60-80-х роках ХХ століття.
Від них тому поколінню стає легше, спокійніше, надійніше, повертається якась незбагнена сила думки і духу... Ще одна думка з'явилася: виконання таких пісень саме співаками тієї епохи докорінно відрізняється, принаймі так видається на мою суб'єктивну думку, від їх переспіву сучасними молодими і не дуже голосами...
Може фізики, які окреслили покоління початку ІІІ тисячоліття як "індиго", враховуючи колірну гаму їх аури, визначають іншу мелодику, інші ритми, інше світосприймання... Тому недивно, що сучасна музика, яка формує смаки нового покоління, не що інше, як потреба їх будувати власну гармонію, відновити свій емоційно-душевний баланс...
Тому манатики, потапи і насті, різноманітні сучасні групи - це не тільки данина моді, але й реалізація свого внутрішнього світу поколінням третього тисячоліття, необхідність і формувати, і йти за тими орієнтирами, що дозволяють розуміти самих себе...
Не завжди зрозуміла старшим поколінням, але необхідна молоді... Важливо тільки, щоб ті хвилі допомагали молоді та юні будувати нову Україну у системі морально-етичних цінностей, цінностей, які є Вічними...
І в продовження теми.... Пошук змісту різними поколіннями - різний... Тому образи в літературі другої половини ХХ століття набагато глибші і зрозуміліші принаймі для народжених у 60-80-х роках. Зараз образ у літературі складно назвати художнім.... Він є для наших поколінь чимось аморфним, наповненим енергії, та відсутнім у змісті... Так, він дає силу поколінню - 90-х та міленіалім (чи дітям індиго, чи Z-покоління), але що у них в голові, у думках у раціо... Питання риторичне... Зміст - це те, що рухає сьогодення у майбутнє... Тому нове покоління "шукайте зміст" бодай хоч-якийсь, бодай мізерний, щоб не залишитися постаттями Неба, без коріння Землі... Просто згадуйте про це інколи...
Від них тому поколінню стає легше, спокійніше, надійніше, повертається якась незбагнена сила думки і духу... Ще одна думка з'явилася: виконання таких пісень саме співаками тієї епохи докорінно відрізняється, принаймі так видається на мою суб'єктивну думку, від їх переспіву сучасними молодими і не дуже голосами...
Може фізики, які окреслили покоління початку ІІІ тисячоліття як "індиго", враховуючи колірну гаму їх аури, визначають іншу мелодику, інші ритми, інше світосприймання... Тому недивно, що сучасна музика, яка формує смаки нового покоління, не що інше, як потреба їх будувати власну гармонію, відновити свій емоційно-душевний баланс...
Тому манатики, потапи і насті, різноманітні сучасні групи - це не тільки данина моді, але й реалізація свого внутрішнього світу поколінням третього тисячоліття, необхідність і формувати, і йти за тими орієнтирами, що дозволяють розуміти самих себе...
Не завжди зрозуміла старшим поколінням, але необхідна молоді... Важливо тільки, щоб ті хвилі допомагали молоді та юні будувати нову Україну у системі морально-етичних цінностей, цінностей, які є Вічними...
І в продовження теми.... Пошук змісту різними поколіннями - різний... Тому образи в літературі другої половини ХХ століття набагато глибші і зрозуміліші принаймі для народжених у 60-80-х роках. Зараз образ у літературі складно назвати художнім.... Він є для наших поколінь чимось аморфним, наповненим енергії, та відсутнім у змісті... Так, він дає силу поколінню - 90-х та міленіалім (чи дітям індиго, чи Z-покоління), але що у них в голові, у думках у раціо... Питання риторичне... Зміст - це те, що рухає сьогодення у майбутнє... Тому нове покоління "шукайте зміст" бодай хоч-якийсь, бодай мізерний, щоб не залишитися постаттями Неба, без коріння Землі... Просто згадуйте про це інколи...
Немає коментарів:
Дописати коментар