Говорячи про вікно можливостей щодо формування нових підходів реалізації завдань Нової української школи, я постійно акцентував увагу на створенні нових модельних програм для вивчення предметів, запропонованих новою Типовою освітньою програмою длдя учнів 5-9 класів. І ось маю змогу долучити до творення програми інтегрованого курсу "Вступ до історії та громадяської освіти". Інститут модернізації змісту освіти (ІМЗО) запропонував консультації для потенційних розробників. І....
Тут починається найцікавіше. Виявляється рівень комунікації між органами державного управління у сфері освіти нижче нуля. Узгодженість дій також відсутня, розуміння системності процесу теж відсутня, методологія розробки модельних програм теж відсутня, розуміння концепта синхронності вивчення співзвучних тем теж відсутня.
Що ж присутнє на першому зібранні? Розмова про "досягнення у реалізації НУШ" як імітація активної діяльности перед грантодавцями - фінськими партнерами. При цьому варто зауважити, що активна діяльність не визначає ефективність. По-друге, дискусія з використанням науково-теоретичних термінів, які самі дискутуючі часто не розуміють чи вкладають різний зміст. По-третє, відсутність конкретних відповідей на конкретні питання, які стосуються методики розробки модельної програми, її наповненості, прикладів, а не розмірковувань. Тобто, все зводиться до "філософського підходу", який досить умовно можна так назвати. Зрештою, дилетанти намагаються переконати учасників заходу у своїй професійности на підставі своїх міркувань, а не конкретики.
Розглядаючи крізь призму практичного втілення "нових модельних програм", можна зробити попередні висновки щодо їх ефективности. По-перше, педагогічна спільнота в цілому пасивно споглядає такий процес. Боротьба іде винятково за кількість годин і ставку. Про зміст, структуру програм - мова не ведеться у широких педагогічних колах. Про бажання творити. шукати варіанти змістового наповнення навчлаьних програм, окреслювати результати педагоги взагалі не говорять. По-друге, педагоги в більшости чекають на дві речі: календарно-тематичні плани та підручники, які є настільними книгами, адже чітко містять інформацію про те, що донести учневі. Тобто вчитель і далі залишається сліпим виконавцем "вимог", який спроможний тільки критикувати, не пропонуючи. Впевнено можна говорити про те, що реформа Нової української школи, зазнає краху через те, що "верхи не можуть ефективно її реалізовувати", а "низи не хочуть змін". Кожен живе у своєму світі і системний підхід - це далека планета, до якої немає можливості дібратися. А тим часом розробники програм поставлені перед науково-теоретичними та методичними викликами, які не мають у державних органах конкретних, зафіксованих відповідей. Хоч фіни поділилися питаннями функціонування системи освіти та методикою розробки навчальних програм. Та це їх система, а українській шукати своє наповнення, правда, поки що - це чорна кішка, якої немає, у чорній кімнаті
І фото на пам'ять...
Немає коментарів:
Дописати коментар