Закон "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" Верховна Рада прийняла 8 серпня 2015 року. Процес саме декомунізації розпочався лавиноподібно. Але для руйнування міфів Другої світової війни свідомості потрібно набагато більше часу. У програмі з історії України для 11 класу учням пропонують розглянути спочатку період 1939-1941 років, а потім власне радянсько-німецьку (Велику Вітчизняну війну), хоч українські землі прийняли Другу світову 17 вересня 1939 року.
Тому виникає запитання: "Чи варто говорити про 22 червня 1941 року як про війну на українських землях?" Питання не риторичне, якщо згадати, що саме підписання радянсько-німецького договору про ненапад і підписання Таємного протоколу стало детонатором Другої світової.
Якщо ми звертаємо увагу на 22 червня 1941 року - це, по-перше, означає, що ми говоримо не про українськість війни, а про діяльність СРСР.
По-друге, упродовж 1939-1941 років агресорами були і Німеччина, й Італія, і СРСР, Це дає підстави синхронно говорити про окупацію, анексію країнами агресорами країн.
І в окупаційній політиці СРСР - це частина Польщі (окупація), Буковина (анексія), Карелія (окупація), Прибалтика (гібридна (повзуча) війна. Якщо не говорити про це молоді відкрито, то ми (суспільство) фактично підтримуємо політику "умиротворення СРСР". Приблизно так діяли Велика Бриитанія, Франція, коли відбувався аншлюс Австрії 1938 року чи реалізовувалися завдання Мюнхенської угоди (1938 року). Продовжуючи аналогії, варто розглядати окупаційну політику країн-агресорів на цих територіях. І акцентувати увагу, що радянізація є видом(типом) окупації.
Отож, перше, що потрібно змінити у програмі, змінити поняття щодо Зх.України на захоплення (окупацію) як процес, а щодо "радянізації" (окупаційна політика СРСР). І обов'язкова синхронізація з воєнними діями інших країн-агресорів.
Так ми продовжимо щодо 22 червня 1941 року.
Якщо говорити про державний підхід і УРСР як формально суверенну державу у складі СРСР, то варто зауважити, що Конституція УРСР 1937 року не визначає повноважень вищих державних органів влади під час воєнних дій. Це пріоритет центральних органів влади СРСР. Але відсутність самостійної оцінки урядом і Верховною Радою нападу Німеччини доводить формальність і підпорядкованість органам центральної влади. Варто подумати над зміною формулювання, наприклад, "українські земля у роки Другої світової війни". Це було б логічнішим, адже у 9 класі тема "Українські землі у складі імперій". Як і у тому ж 9 класі виділяється українці у Вітчизняній війні 1812 року. Це роздуми над майбутньою програмою. Ми хочемо у майбутньому не акцентувати на ролі СРСР як країни-переможця, а показати трагічність воєнних дій на українських землях.
Напевне частина педагогів так і розставляє акценти, але варто їх внести у програму, щоб у війні був українець(українка) а не тоталітарні держави, які привели до трагедії людство.
Тому виникає запитання: "Чи варто говорити про 22 червня 1941 року як про війну на українських землях?" Питання не риторичне, якщо згадати, що саме підписання радянсько-німецького договору про ненапад і підписання Таємного протоколу стало детонатором Другої світової.
Якщо ми звертаємо увагу на 22 червня 1941 року - це, по-перше, означає, що ми говоримо не про українськість війни, а про діяльність СРСР.
По-друге, упродовж 1939-1941 років агресорами були і Німеччина, й Італія, і СРСР, Це дає підстави синхронно говорити про окупацію, анексію країнами агресорами країн.
І в окупаційній політиці СРСР - це частина Польщі (окупація), Буковина (анексія), Карелія (окупація), Прибалтика (гібридна (повзуча) війна. Якщо не говорити про це молоді відкрито, то ми (суспільство) фактично підтримуємо політику "умиротворення СРСР". Приблизно так діяли Велика Бриитанія, Франція, коли відбувався аншлюс Австрії 1938 року чи реалізовувалися завдання Мюнхенської угоди (1938 року). Продовжуючи аналогії, варто розглядати окупаційну політику країн-агресорів на цих територіях. І акцентувати увагу, що радянізація є видом(типом) окупації.
Отож, перше, що потрібно змінити у програмі, змінити поняття щодо Зх.України на захоплення (окупацію) як процес, а щодо "радянізації" (окупаційна політика СРСР). І обов'язкова синхронізація з воєнними діями інших країн-агресорів.
Так ми продовжимо щодо 22 червня 1941 року.
Якщо говорити про державний підхід і УРСР як формально суверенну державу у складі СРСР, то варто зауважити, що Конституція УРСР 1937 року не визначає повноважень вищих державних органів влади під час воєнних дій. Це пріоритет центральних органів влади СРСР. Але відсутність самостійної оцінки урядом і Верховною Радою нападу Німеччини доводить формальність і підпорядкованість органам центральної влади. Варто подумати над зміною формулювання, наприклад, "українські земля у роки Другої світової війни". Це було б логічнішим, адже у 9 класі тема "Українські землі у складі імперій". Як і у тому ж 9 класі виділяється українці у Вітчизняній війні 1812 року. Це роздуми над майбутньою програмою. Ми хочемо у майбутньому не акцентувати на ролі СРСР як країни-переможця, а показати трагічність воєнних дій на українських землях.
Напевне частина педагогів так і розставляє акценти, але варто їх внести у програму, щоб у війні був українець(українка) а не тоталітарні держави, які привели до трагедії людство.
Немає коментарів:
Дописати коментар