14 січня 2023 року - знову і, як уперше, обстріл рашистами мирної дев'ятиповерхівки у Дніпрі. Руйнування, загиблі, потерпілі, невідомість... Ненависть і злоба народжується у глибинах нашої свідомости до рашистів. Ми неодмінно покараємо, за кожного загиблого покараємо, за сльози матерів і всього народу - покараємо нечисть рашистську. Але це буде тривати! Не раз, не два, не три. Багато разів. Як і до цього випадку! І для кожного з українців кожен з таких випадків буде , як уперше, бо пережити смерть співвітчизника - це трагедія і вони наносять шрами на серці і на душі.
Ми переможемо! Це буде. Хто і що вкладає у перемогу? Питання: "Коли?" - сакральне і тривожне... Багато людей висловлюють думку, що це буде у 2023 році, бо далі вибори у багатьох країнах, бо далі світ втомиться від допомоги України, бо далі стагнація національних економік, бо далі... І ще багато "бо"... Але ці "бо" ніяким чином не залежать стовідсотково від нас. Ми можемо просити, мотивувати, демонструвати, наполягати, "висловлювати занепокоєність", але це не означає, що партнери нам дадуть стільки, скільки ми просимо... "Бо", знову
"бо" вони просто не мають на складах того, чого ми просимо у такій кількости, якій ми просимо,
бо існують національні інтереси безпеки того чи іншого держави-партнера,
бо демократичні процедури часто впираються на активне проросійське лобі, яке використовує всі демократичні механізми, що сповільнити цей процес,
бо кожна держава має свій електорат і незабаром вибори, які також часто визначаються (о, еврика!) телевізором та холодильником, тобто економічний спад неминуче приведе на виборах до влади тих, хто має прості відповіді на складні питання (так, як і в Україні),
бо потрібен час, щоб достатню кількість зброї та боєприпасів виробили ВПК тих держав,
бо необхідно час, щоби навчити наших воїнів користуватися військовою технікою,
бо (думка партнерів) "а де ваше бажання самим виробляти хоч якусь військову техніку".
Кожен з громадян України повинен чітко усвідомити, що нас будуть нищити рашисти у всі можливі способи, що це відбувається і на фронті, і в тилу. Що щось змінити ми не в силах, бо і надалі залежимо і будемо залежати від бажання західних союзників постачати зброю та боєприпаси у достатній кількости. Бо залежимо і від тих, хто приймав і далі приймає рішення, які ніяк не можуть засвідчити про бажання розробляти, випускати, ремонтувати власну сучасну військову техніку та боєприпаси. Сюрреалізм української дійсности у час російсько-української війни полягає у протистоянні "безмірної кількости рашистів, яких відправляють на забій" та тієї кількости "точних боєприпасів, якими українські збройні сили їх нищить". Кількість підданих на кількість озброєння та боєприпасів від союзників. Ми, українці, на суб'єктивну думку, мали вікно можливостей до моменту запровадження мобілізації в росії. Тоді це була для пнх* "страшна забавка" - "спеціальна воєнна операція" пнх*, з ймовірними малими втратами, з облудними уявленнями про силу ЗСУ! Тобто тоді психологічно ЗСУ своїми сміливми, героїчними діями нокаутувала рашистів. І ось тут треба було добивати... А? Не було чим. Тепер, навіть, усвідомлюючи всю безнадійність своєї ситуації пнх* став у принцип і буде робити все для затягування війни. Час, на жаль, грає проти нас.
Нам, кожному українцеві, у цій ситуації силою волі треба розуміти і бути готовим померти. Померти, будь-де, на фронті чи в тилу!
Ми - нація-смертників, які готові вмирати за цінности свободи та демократії, як і за цінности нашого вибору! Ми залишимся нескореними у пам'яті інших народів, як приклад того, що ціна вибору часто спричиняє до загибелі нації, яка зробила свій вибір. Так, це геноцид! Так, умови, у яких ми перебуваємо, створені не вчора і навіть не позавчора! Ми не хочемо, щоб нас вбивали, тому
Ми боремся, боротимемося і будемо боротися! Нас будуть вбивати, нищити! Ми це повинні сприймати, як данність! Бо за це ми зробили у свій час свій вибір. Вибір свободи та вибір державного управління. Може, і залишиться після Великої Війни частина українців: і в Україні, і у світі. Але чи будуть вони українцями-носіями цінностей свободи і демократії? Питання, відповідь на яке кожен буде давати сам.
Немає коментарів:
Дописати коментар