Відповідно до статті 51 КЗпП для педагогів визначено скорочений робочий тиждень. Нормативно-правова база МОН України, погоджена з Міністерством фінансів, визначає повне тижневе навантаження 18 годин... А от скільки повинен учитель витрачати на виконання інших робіт у годинах НЕ ВИЗНАЧЕНО жодним документом...
Що це означає? Думка: "Або я мотивований(-а) - і готуюсь до проведення уроків, або я не вмотивований(-а) - і не готуюсь, і ніхто не може мене заставити..." Тобто фактично все залежить від конкретного педагога. Але як стимулювати і чим стимулювати конкретного педагога - НЕВІДОМО...
Існує ше одна спокуса для частини педагогів: отримати від адміністрастрації якомога більше годин та плюс інші "бонуси", наприклад, класне керівництво, завідування кабінетом. Тоді заробітна плата стає більшою, а відповідальність за якість організації та проведення навчальних занять залежить винятково від ПЕДАГОГА.
І питання, чому я повинен (мушу) готуватися до уроків, якщо за це мені не платять, і не можна адміністрації на мене впливати, залишається для совісті кожного вчителя. Думка працює приблизно так: "Я захищений зі всіх боків. Працедавець мене не звільнить, бо немає механізму, мені не потрібно підвищувати свій професійний рівень, бо держава не платить".
Вигідно для частини педагогів, аргумент "мені не платять - я не ПОВИНЕН це робити", для Мінфіну - "економія коштів". Так і ходимо в освітній системі колом радянського світогляду. Своєрідне "порочне коло". Чи хочемо ми, педагоги, щось змінювати? Чи хоче Мінфін та МОН України щось змінювати? Питання залишаються відкритими...
Що можна пропонувати, як вихід з "порочного кола"? Суб'єктивні пропозиції, які мають право на існування.
1) Перевести педагогічних працівників закладів освіти на контрактну форму, яка дасть змогу конкретизувати результати діяльності педагога у всіх професійних сферах: навчальній, методичній, виховній тощо.
2) Визнати МОН України, що педагог при 18 год. повного тижневого навантаження, працює принаймні 30 год. (підготовка до уроків, виховних заходів, професійна вдосконалення, робота з батьками, індивідуальна робота з учнями тощо). І, як наслідок, підвищити заробітну плату відповідно до 30 год.
3) А третє - то є непопулярне для педагога... Тому що його озвучило Міністерство фінансів України: оптимізація шкіл, вивільнення педагогів тощо...
Справді, виходить зовсім не за правилами "соціалізму": для того, щоб мати конкуренцію серед освітян, а саме вона є рушієм якості освітнього процесу, необхідно впроваджувати непопулярні заходи. Щоб підняти цінність педагога не на словах, а за рівнем виконання своїх професійних обов'язків. Поки у педагогічних колективах будуть різні підходи щодо ефективності педагогічної діяльності кожного з них, своєрідна зрівняйлівка, доти всі думки про успіх реформи Нової української школи не будуть більше, аніж міф та прожект...
Звичайно, "під це каток можу потрапити і я". Тобто виходить на думку частини вчителів, що "я пиляю сучок, на якому сиджу". Так, це свідомий вибір. І саме тому, поки є внутрішнє переконання у всьому, що описав вище, намагаються йти у ногу з освітнім розвитком ХХІ ст. А коли в ногу йти не вдасться - доведеться піти з системи. Це природній процес еволюційного розвитку...
Що це означає? Думка: "Або я мотивований(-а) - і готуюсь до проведення уроків, або я не вмотивований(-а) - і не готуюсь, і ніхто не може мене заставити..." Тобто фактично все залежить від конкретного педагога. Але як стимулювати і чим стимулювати конкретного педагога - НЕВІДОМО...
Існує ше одна спокуса для частини педагогів: отримати від адміністрастрації якомога більше годин та плюс інші "бонуси", наприклад, класне керівництво, завідування кабінетом. Тоді заробітна плата стає більшою, а відповідальність за якість організації та проведення навчальних занять залежить винятково від ПЕДАГОГА.
І питання, чому я повинен (мушу) готуватися до уроків, якщо за це мені не платять, і не можна адміністрації на мене впливати, залишається для совісті кожного вчителя. Думка працює приблизно так: "Я захищений зі всіх боків. Працедавець мене не звільнить, бо немає механізму, мені не потрібно підвищувати свій професійний рівень, бо держава не платить".
Вигідно для частини педагогів, аргумент "мені не платять - я не ПОВИНЕН це робити", для Мінфіну - "економія коштів". Так і ходимо в освітній системі колом радянського світогляду. Своєрідне "порочне коло". Чи хочемо ми, педагоги, щось змінювати? Чи хоче Мінфін та МОН України щось змінювати? Питання залишаються відкритими...
Що можна пропонувати, як вихід з "порочного кола"? Суб'єктивні пропозиції, які мають право на існування.
1) Перевести педагогічних працівників закладів освіти на контрактну форму, яка дасть змогу конкретизувати результати діяльності педагога у всіх професійних сферах: навчальній, методичній, виховній тощо.
2) Визнати МОН України, що педагог при 18 год. повного тижневого навантаження, працює принаймні 30 год. (підготовка до уроків, виховних заходів, професійна вдосконалення, робота з батьками, індивідуальна робота з учнями тощо). І, як наслідок, підвищити заробітну плату відповідно до 30 год.
3) А третє - то є непопулярне для педагога... Тому що його озвучило Міністерство фінансів України: оптимізація шкіл, вивільнення педагогів тощо...
Справді, виходить зовсім не за правилами "соціалізму": для того, щоб мати конкуренцію серед освітян, а саме вона є рушієм якості освітнього процесу, необхідно впроваджувати непопулярні заходи. Щоб підняти цінність педагога не на словах, а за рівнем виконання своїх професійних обов'язків. Поки у педагогічних колективах будуть різні підходи щодо ефективності педагогічної діяльності кожного з них, своєрідна зрівняйлівка, доти всі думки про успіх реформи Нової української школи не будуть більше, аніж міф та прожект...
Звичайно, "під це каток можу потрапити і я". Тобто виходить на думку частини вчителів, що "я пиляю сучок, на якому сиджу". Так, це свідомий вибір. І саме тому, поки є внутрішнє переконання у всьому, що описав вище, намагаються йти у ногу з освітнім розвитком ХХІ ст. А коли в ногу йти не вдасться - доведеться піти з системи. Це природній процес еволюційного розвитку...
Немає коментарів:
Дописати коментар