Видавництво "Юстиніан" видало два томи "Історія від діда Свирида" від найдавніших часів до періоду роздробленості Київської Русі...
Яке враження від прочитаного? Субєктивне...
Перше, традиційне запитання: "Для кого книга? Хто її читач?" Познайомившись зі змістом, можна з впевненістю сказати, що це, як мінімум, доросла людина, яка трохи таки й розуміється на історії...
Історичні паралелізми з сучасністю, з історичними подіям та можновладцями можуть піддаватися критичному аналізу тільки зі сторони дорослої освіченої та історично підкованої людини...
По-друге, не дотримання хронологічної послідовності стосовно правління князів, згадування про них, коли їх ще і на білому світі не було - для людини не такої історично підкованої викликатиме путанку у голові...
Що ще зі знаком "плюс"?
Факти викладені у хронологічній послідовності. Це плюс...
Історичні постаті на місці... Другий плюс...
Гіпотези і сучасні, і не дуже стосовно дуже заплутаних завдань, подій - третій плюс...
Спосіб подачі матеріалу - четвертий плюс... ??? щодо останнього плюсу, то розповідь сільського історика класна, якщо розглядати її у контексті світосприймання сучасного покоління...
Але воно якраз і не завжди дуже підковане в історичних питаннях...
Сленгова лексика спотворює розуміння молоддю історичного процесу саме на побутовому рівні... Тобто, стратегія для молоді зрозуміла: хто ворог. хто друг, куди рухаємося і навіщо, які результати такого руху... Але діалоги... Їм ціни немає, бо потрапляють на грунт сучасного нелітературного мовлення і молодь швидко зметикує, що князь, то "класний чувак", який бив усіх підряд, по "просто вмів битися класно"...
Виникає запитання "Що робити?" Не дуже зрозуміло... дід Свирид хоча б якимись курсивами виділив те, що у його потрактуванні є діалогами між... звичайно, його сентенції щодо того, що таке могло бути, а могло і не бути після них - це добре. Але вони не зачіпають ні погляд - звичайний шрифт і текст, ні акцентовані, що це, мовляв, моя власна інтерпретація...
Одна із теорій від діда Свирида: анти - це той союз племен, який не хотів державності і руйнував державність інших держав, і не бажав створювати власну державу - на сьогодні таки шкідлива... Адже покоління третього тисячоліття хочуть жити у нормальних умовах, але не хочуть, не можуть, не знають як, їх стримують формувати ті нормальні умови в Україні... А тому частина з молоді, яка познайомиться з цією теорією, зробить власний індивідуальний висновок: якщо наші предки такі, що не хотіли держави і йшли у Візантію, то і я подамся туди, де все зрозуміло і платять багато... Це тільки про один випадок з першого тому... Як і про віче і сучасний Майдан... Тоді віче таки могло стати і вигнати князя і запросити іншого князя.... Але потім перший прийшов і покарав тих, хто його вигнав... Не нагадує нічого...
Хоч ідея в цілому хороша, але її потрібно розпочинати з низів: з коміксів на історичні теми для дитячого садка, початкової школи і так далі...
Пригадаймо, що у Західній України у міжвоєнний період видавалися саме такі книжки під промовистими назвами "Історія України для дітей"... Тому для дорослих всяк мастак писати історії, а хто буде писати для дітей, підлітків, юні? Слабо? Продовження буде...
Яке враження від прочитаного? Субєктивне...
Перше, традиційне запитання: "Для кого книга? Хто її читач?" Познайомившись зі змістом, можна з впевненістю сказати, що це, як мінімум, доросла людина, яка трохи таки й розуміється на історії...
Історичні паралелізми з сучасністю, з історичними подіям та можновладцями можуть піддаватися критичному аналізу тільки зі сторони дорослої освіченої та історично підкованої людини...
По-друге, не дотримання хронологічної послідовності стосовно правління князів, згадування про них, коли їх ще і на білому світі не було - для людини не такої історично підкованої викликатиме путанку у голові...
Що ще зі знаком "плюс"?
Факти викладені у хронологічній послідовності. Це плюс...
Історичні постаті на місці... Другий плюс...
Гіпотези і сучасні, і не дуже стосовно дуже заплутаних завдань, подій - третій плюс...
Спосіб подачі матеріалу - четвертий плюс... ??? щодо останнього плюсу, то розповідь сільського історика класна, якщо розглядати її у контексті світосприймання сучасного покоління...
Але воно якраз і не завжди дуже підковане в історичних питаннях...
Сленгова лексика спотворює розуміння молоддю історичного процесу саме на побутовому рівні... Тобто, стратегія для молоді зрозуміла: хто ворог. хто друг, куди рухаємося і навіщо, які результати такого руху... Але діалоги... Їм ціни немає, бо потрапляють на грунт сучасного нелітературного мовлення і молодь швидко зметикує, що князь, то "класний чувак", який бив усіх підряд, по "просто вмів битися класно"...
Виникає запитання "Що робити?" Не дуже зрозуміло... дід Свирид хоча б якимись курсивами виділив те, що у його потрактуванні є діалогами між... звичайно, його сентенції щодо того, що таке могло бути, а могло і не бути після них - це добре. Але вони не зачіпають ні погляд - звичайний шрифт і текст, ні акцентовані, що це, мовляв, моя власна інтерпретація...
Одна із теорій від діда Свирида: анти - це той союз племен, який не хотів державності і руйнував державність інших держав, і не бажав створювати власну державу - на сьогодні таки шкідлива... Адже покоління третього тисячоліття хочуть жити у нормальних умовах, але не хочуть, не можуть, не знають як, їх стримують формувати ті нормальні умови в Україні... А тому частина з молоді, яка познайомиться з цією теорією, зробить власний індивідуальний висновок: якщо наші предки такі, що не хотіли держави і йшли у Візантію, то і я подамся туди, де все зрозуміло і платять багато... Це тільки про один випадок з першого тому... Як і про віче і сучасний Майдан... Тоді віче таки могло стати і вигнати князя і запросити іншого князя.... Але потім перший прийшов і покарав тих, хто його вигнав... Не нагадує нічого...
Хоч ідея в цілому хороша, але її потрібно розпочинати з низів: з коміксів на історичні теми для дитячого садка, початкової школи і так далі...
Пригадаймо, що у Західній України у міжвоєнний період видавалися саме такі книжки під промовистими назвами "Історія України для дітей"... Тому для дорослих всяк мастак писати історії, а хто буде писати для дітей, підлітків, юні? Слабо? Продовження буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар