СТРАХІТТЯ СХІДНОЇ АГРЕСІЇ...

Півтора роки... Багато це чи мало... Наскільки бюрократична система може чи не може ефективно вирішувати нагальні проблеми? Експерти мають рацію щодо того, що ті, хто прагне говорити про професійну армію, вперто не хочуть розуміти не ефективність сучасної української армії: відсутність професіоналів, діяльність аватарів, які не виконуючи накази начальників, гинуть, отримують поранення і мають соціальні пільги... і  так далі.Наступне, за півтора роки невже не можна на державному рівні розробити програму щита, який допоміг би захистити прилеглі до військової зони території від обстрілів важкою армійською технікою бойовиків, російського війська. І тут не варто говорити про дію, а відсутність такої інформації...
Будь-яка інформація про обстріли не  тільки об'єднує суспільство, але й викликає страх, незадоволення, підвищену психічну напругу серед мирного населення. Чому в Ізраїлі громадяни, які живуть на анексованих територіях, не бояться обстрілів? Їх захищає щит. Ми - українці - не можемо за півтора року ні самі зробити перші кроки, ні просити Захід. Адже щит - це, власне, не летальна зброя. І вона набагато ефективніша, ніж безпілотники. Невже нікому у вищих ешалонах влади ніхто до такого не додумався? Шкода... А варто. Бо, можливо, наслідки обстрілів, жертви як полеглі, так і поранені, їх соціальне забезпечення - це якісь відсотки для створення щита проти обстрілів терористів і російських військ, Будемо і далі чекати, будемо і далі втрачати людей... Можливо, це владі вигідно... Для чого?