Чому І.Сірко часто підтримував різних володарів?/Які причини того, що І.Сірко підртимував різних володарів?
Чи дотримувався він присяги, яку дав царю московському Олексію Михайловичу? Думку поясніть.
Як ви ставитеся до історичної постаті І. Сірка?
"То І.Сірко був на боці московського царя, то на боці польського короля, то він підтримував Дорошенка, то переходив на бік його ворогів, Суховія та Ханенка, то виступав супроти двох останніх і знову захищав Дорошенка, то він допомагав російському цареві проти турецького султана й кримського хана, то йшов проти царя заодно із султаном і кримським ханом.
«Нужда закон міняє»,— часто говорив Сірко і, мабуть, часто діяв суголосно із своєю улюбленою приказкою.
Цілком зрозуміло, що на переходи Сірка від російського царя до польського короля і навпаки не можна дивитися як на зраду одному й відданість іншому:
запорозькі козаки хоч і визнавали над собою протекцію російського царя з часів Богдана Хмельницького, одначе все ще, за старою традицією, вважали себе людьми вільними і ні від кого не залежними — людьми, які залишали за собою право вирішувати питання миру й розмиру із сусідніми державами і самостійно налагоджувати стосунки з ближніми й дальніми владарями".
****
"Коли Богдан Хмельницький у 1654 році присягнув на підданство Росії, на Україні утворилась партія людей, які не бажали цього. У числі таких осіб був і Сірко; він не захотів залишатися на Україні і пішов за пороги, де перебував у повній невідомості".
"Але 1659 року він виступив уже прибічником російського царя і супротивником польського короля.
1659 року, 9 жовтня, Сірко брав участь у Переяславській раді під час обрання гетьманом Юрія Хмельницького. У числі старшин був і Іван Сірко, названий кальницьким полковником. На раді Юрія Хмельницького було оголошено гетьманом Лівобережної України під протекцією московського царя, в чому він урочисто присягнувся, цілував хрест і власноручно підписався. У тому ж присяглася і підписалася козацька старшина, а в її числі і кальницький полковник Іван Сірко, за якого, через його неписьменність, розписався гетьман Юрій Хмельницький.
1663 року ми бачимо Сірка уже в ролі кошового отамана всього запорозького низового війська. У цей час він діяв проти кримських татар, поляків та наказного гетьмана правого боку Дніпра Петра Дорошенка.
У липні 1664 року він листовно повідомив цареві, що не довіряє Брюховецькому і тому аніскільки не бажає з ним з’єднуватися.
1666 року Брюховецький сповіщає, що запорожці без його відома приймали в себе послів Дорошенка й відпустили їх з честю назад у Чигирин до «нечестивого» гетьмана, що вони відкрито висловлюють ненависть до московських бояр та воєвод за те, що «воєводи почали захоплювати різні угіддя».
1667 рокуСірко за поразку кримських татар одержав від царя, через капітана Василя Сухорукова, похвального листа.
1668 року Сірко перейшов на бік Дорошенка.
1668 року Сірко підняв повстання проти московитів у Змієві, Мерефі, Печенізі, Харкові та повертається після поразки до Чигирина до П.Дорошенка. Сірко, захоплений загальною течією ненависті до московських бояр і воєвод, які орудували справами України, оголосив себе прибічником Дорошенка й супротивником російського царя.
1670 рік - Сірко на боці московського царя ходить на ногайські улуси та міста.
1671 рік - похід Сірка з польським військом та гетьманом пропольським М.Ханенком на Правобережжя проти П.Дорошенка
1672 рік - Сірко хоче стати гетьманом Лівобережної України та шукає підтримки у московських воєвод.
1672 - Сірка московська влада відправила на заслання в м. Тобольськ.
У зв'язку із загрозою війни з Османською імперією Польський посланець до московії писав: «Той Сірко служив обом великим государям, безперестанку над спільним ворогом, над кримським ханом, ... ."
Запорожці писали листа до гетьмана Івана Самойловича, в якому «всі смиренно і покірливо просили його як благодійника свого донести прохання до його царської пресвітлої величності, щоб Сірко, за гетьмановою чолобитною, відпущений був до козаків для кращого промислу над супротивником».
Запорожці звернулися і до боярина Артемона Сергійовича Матвеева: «Благодійникові нашому великомилостивому, за вітчизну нашу Малоросію та за нас, військо запорозьке, багаточесному ходатаю і всіляких щедрот давателю найнижчий наш уклін посилаємо і смиренно благаємо: змилосердься яко отець над чадами, щоб милостивим твоїм клопотанням калмики, чайки і хлібні запаси надіслані нам були і щоб польовий наш вождь добрий і правитель, для бусурманів страшний воїн, Іван Сірко до нас був одпущений, тому що у нас другого такого польового воїна і бусурманів гонителя нема; бусурмани, прочувши, що у військові запорозькім Івана Сірка, страшного для Криму промисловця та удачливого переможця, котрий їх завжди громив і розбивав і християн з неволі рятував, немає, радіють і над нами промишляють».
Зважаючи на такі крайні обставини, цар Олексій Михайлович задовольнив прохання поляків та запорожців і повернув Сірка з Сибіру на Січ. Даруючи Сіркові свободу, цар московський Олексій Михайлович, проте, примусив його в царських палатах у присутності патріарха Питирима, усього священного собору, найближчих бояр Юрія Долгорукова та Артемона Матвеева і думних людей дати присягу в тому, щоб
«служити його царській величності вірно, і не спокушатися на будь-які принади, і під’юджувань жодних не слухати, і слів негідних не приймати. Відпускаю тебе,— сказав цар Сірку,— по заступництву вірного нашого підданого гетьмана Івана Самойловича, тому що царське слово не мінливе, писав я і запорожцям, що відпущу, і відпускаю».
1675 року здійснив блискучий похід, заблокувавши вторгнення Османської імперії на Чигирин, розбив кримську орду і яничарів Ібрагім-паші, які вдерлися в Україну. Іван Крип'якевич у праці «Історія України» про Івана Сірка написав:
Але політичний світогляд Сірка був неглибокий: поза боротьбою з бусурменами, якій присвячував усі сили, він не бачив інших проблем і мимоволі шкодив ширшим планам українських державників...
.jpg)
.jpg)