ЕКОЛОГІЯ В УКРАЇНІ ТА ВІЙНА

 Чотири серії "Екологія та війна в Україні"

Каховська ГЕС - "за" та "проти"

 Проблеми, пов'язані зі зруйнуванням 

ВИВЧАЙ ТА РОЗРІЗНЯЙ: ІНФОМЕДІЙНА ГРАМОТНІСТЬ

 Довга дорога завжди потребує зусиль! А вона була, починаючи з березня, коли відбувалася реєстрація на курс "Вивчай та розрізняй: інформедійна грамотність" - проєкт виконується Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX) за підтримки Посольства США в Україні та Міністерства закордонних справ і міжнародного розвитку Великої Британії у партнерстві з Міністерством освіти та науки, Міністерством культури та інформаційної політики України та Академії української преси. 11 липня відбулося урочисте відкриття наступного етапу проєкту, який має на меті формувати різні види інформаційної компетентості для протидії фейковій інформації. 

Учасників курсу ознайомилися з курсом. Платформою, на якій є розроблені відповідні матеріали для використання на уроках історії, мистецтва, літератури, мови... 

Нас, учасників, познайомили з регіональними координаторами проєкту, окреслили завдання та механізми, канали взаємодії.

13 липня відбулася презентація платформи, на якій розміщені матеріали, які можна використовувати як вправи на уроках. Їх теми відповідають навчальним програмам. Старший координатор Олександра Розумієнко продемонструвала структуру вправ, акцентувала увагу на можливостях їх використання на різних етапах занять. 

З нового навчального року розпочнемо мандри... У світ інформації та правди. 

АМБАСАДОРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ GLOBAL TEACHER PRIZE UKRAINE - 2023

 Бути Амбасадором національної премії Global Teacher Prize Ukraine - 2023 почесно та відповідально. Сьогодні Громадська спілка "Освіторія" провела онлайн-сесію з метою консолідації зусиль для популяризації ідей премії та мотивуванні педагогів для участі у ній. Відбувся жвавий конструктивний діалог, на якому кожен окреслив своє бачення ролі та місця премії для педагогічної спільноти України. Надія Грачова  та Юлія Яцишина - координатори проєкту - вміло та класно провели таку важливу стратегічну сесію у доброзичливій атмосфері. Накреслено нові перспективи, визначено подальший рух для реалізації амбітних завдань. Наші педагоги завжди конструктивні, емоційні, позитивно заряджені і зі своїм поглядом на майбутнє. 

Ми - єдина педагогічна спільнота. Ми - рухаємо освіту України вперед. Ми хочемо бачити своє місце і брати той рівень відповідальності, який необхідний для подальших успішних кроків. До нових зустрічей. А ми - амбасадори національної премії - віримо, що вони відбудуться дуже скоро. Чекаємо на анонси і рухаємося вперед. Відпочиваючи перед "стрибком жаби" (за Я. Грицаком). Адже, щоб досягнути сталого розвитку треба рухатися швидко, нестандартно і з вірою у неминучість змін. 

Ми хочемо, що історіями педагогів надихалися всі; 

ми хочемо, щоб кожен, хто хоче відчути єдність команди педагогічної спільноти у непрості часи російсько-української війни, підтримку, оптимізм та пошук сенсів, був почутим; 

ми хочемо, щоб батьки та учні розповіли про педагогів, які робили і роблять неможливе у складін часи і на фронті, і в тилу;

ми будемо допомагати, ми будемо творити разом, спільно, адже ми - це ті, яким необхідно творити нову Україну, навіть у роки російсько-української війни, навіть у час невизначеності, навіть тоді, коли видається все проти... Але ми живемо, ми боремося, ми творимо, ми надіємося, віримо та любимо, ми йдемо з цілями та новим поглядом у майбутнє. Конкретним, рішучим, творчим, дієвим і людяним. 

Рухаємося.... 

"МОЖЛИВОСТІ ПОЛІГОЛОССЯ ОСВІТНІХ РЕФОРМ"

Про освітні реформи говорять і в державі, і в суспільстві дуже часто. Але говорити та робити - це різні речі. І у контексті робити - ще розуміти і бути консолідованими - це взагалі вищий пілотаж. Те, що я хотів, хочу і буду хотіти змінити в освіті і в освітньому процесі. Зокрема,

- зменшення кількості предметів та їх інтеграція, 

- зменшення кількості уроків і перехід на повний навчальний день, 

- утвердження рівності різних форм індивідуального навчаня, 

- реформування заробітної плати педагогічних керівників, 

- рівність реальної фінансової автономії закладів загальної середньої освіти, 

- приведення у відповідність освітнім стандартам споруд освітніх закладів, конкуренція та зменшення кількості вишів, 

- реформування педагогічних вишів у педагогічні виші, де 30% - науково-теоретичний блок, а 70% - практика,  

- гнучкість оплати праці педагога відповідно до реалізації індивідуальної освітньої траєкторії учнів, 

- проведення моніторингу ефективної діяльності навколоосвітніх установ різного підпорядкування, загальноосвітніх закладів середньої освіти,  ефективності наукових досліджень закладів вищої освіти в контексті отримання прибутку, 

- залучення бізнесу до формування мережі професійної передфахової освіти, 

- позбавлення патерналізму значної частини педагогів  - це те у мене вкладається у слово "реформа".

Казав, кажу та буду казати: "реформа - це боляче сьогодні, але щасливо - через деякий час". І це боляче - теж частина правди про реформи. І оптимізція закладів освіти різних рівнів, скорочення - вивільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників, реалізації завдань освітньої системи "раціонально та ефективно використовувати державні кошти (читай "умій рахувати гроші") - це "побічні процеси реформи". 

Питання, що розуміють під освітніми реформами різні групи - державні, суспільні, професійні - теж відображає поліголосся. Але дуже часто це поліголосся не конструктивне, а емоційно-хайпове, яке в цілому до бажання покращити стан української освіти дуже далеке. І державне управління освітою вміло та натхненно цим користується, щоб зберегти майже мертву, яку не можна реанімувати, "совкову" освітню систему. 

Управління освітою і державне, і на місцевому рівні часто і не намагалися організувати діалог з педагогами для того, щоб зрозуміти їхні потреби. Так-так, потреби, а не емоції. Бо перше - це до управління, а друге - до психіатра чи психотоерапевта. Як у усмішці - управління освітою - само  по собі, учасники освітнього процесу - самі по собі. Інколи, дуже рідко, вони перетинаються. А так часто йдуть паралельними, інколи протилежними шляхами...

Те, що започаткувало МОН України є чимось новим і поки що не стільки хайповим, чи формальним, як попередні намагання, коли пропозиції педагогів ігнорувалися, але громадські обговорення документів, які не знати звідки взялися, формально і постійно проводилися. 

Час покаже, як те, 

- наскільки педагоги можуть розуміти та генерувати державницькі ідеї в освітній системі та як ці ідеї фіналізуватимуться на рівні нормативно-правової бази, 

- як поєднати консервативну більшість не тільки педагогів, але й наукових, науково-педагогічних працівників, менеджмерів від освіти з прогресивною меншістю, серед якої є педагоги і  представники громадського сектору. 

Знову долучаюся. Мріяти не буду. Але пропозиції подаю. А там, відповідно до дорожної карти, дай Бог. Усе - попереду)))

І на  завершення про синергію. Арістотель сказав, що ціле більше простої суми своїх частин. А Вікіпедія дає пояснення: "Це сумарний ефект, який полягає у тому, що при взаємодії двох або більше факторів їхня дія суттєво переважає ефект кожного окремого компонента у вигляді простої їхньої суми". У чому виклик такого класного поняття для нашої освітньої системи - "синергія". У нас освітня система не цілісна, а мозаїчна, дискретна. І кожен елемент, перебуваючи в освіті, часто має свої власні інтереси, які можуть кардинально відрізнятися від бажань освітньої системи. 

І такий елемент буде робити все, щоб зберегти свою парадигму реалізації ввласного бачення. Наприклад, держава хоче реформувати освіту, а управління освітою на місцях часто просто саботує здійснення реформ, адже їх поле не визначене законодавчо, і дії носять часто характер саботажу або несвідомого стримування. І у такому випадку говорити про синергію, коли два елементи кардинально між собою не можуть узгодити рівень взаємодії, не випадає. Якщо батьки, вчителі, учні говорять про неефективність 7-8 уроків у такій формі, як вони є, а система вперто не реагує на це - то який результат такої взаємодії. Учасники освітнього процесу стають "рабами" небажання менеджменту йти на їм на зустріч. 

 

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

 

МАН УКРАЇНА ХАКАТОН + МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ "УКРАЇНА ОЧИМА МОЛОДИХ"

 Мала академія наук України в останні роки суттєво розвинула напрямки діяльності. Цьому, можливо, сприяло партнерство з науковими фундаціями США та європейських країн. Багато учасників - членів МАН України успішно захищали свої проєкти на різноманітних міжнародних та національних форумах, де неодноразово перемагали. 

Але долати такі високі вершини не можливо без систематичної праці, підкорюючи нижчі вершини. І для цього МАН України пропонує платформи. Одна з них - хакатон #CVIDOMI: відбудовувати країну. 17 червня 2023 року відбувся фінал. Що це за форма інноваційної взаємодії? Його організувала та провела Мала академія наук разом із UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення України, та бізнес-інкубатором «Ukrainian Future» за підтримки ТРЦ «Gulliver». Її завданням було організувати взаємодію команд однодумців у таких напрямках: екологія, медицина та здоров’я, технології та інженерія, освіта, сільське господарство з метою розробки ідеї, яка б могла стати основою майбутнього стартапу. 

Серед учасників був гімназист 4(8) класу Валентин Бойчук. Він у команді з  однодумцями з Радомишля та Києва (Артем Максименко, Федір Кравченко) розробив новітню грибну коробку, у якій повторно використовував компосту для вирощування грибів. 

Метою було організувати міні-підприємство для працевлаштування, урізноманітнити харчовий раціон людей, повторно використати матеріал з поживними речовинами. Цей проєкт команда представляла на фіналі 17 червня 2023 року у Києві у номінації "Сільське господарство". Після презентації проєкту були запитання, які його стосувалися.   

Учасників вітали міністр освіти і науки Оксен Лісовий, заступник голови представництва UNFPA в Україні Мустафа Ельканзі, президент Малої академії наук Станіслав Довгий і керівник бізнес-інкубатора «Ukrainian Future» НЦ «МАНУ» Віталій Лісовий. Було цікаво, захоплююче, творчо.

Особливу подяку складаю батькам Валентина, які підтримують його у всіх творчих починаннях. Подальших успіхів.

7-8 червня відбулася чергова міжнародна науково-практична конференція "Україна - очима молодих", яку організовує Львівське обласне відділення МАН України. Цього року її напрямки були пов'язані з широкомасштабним вторгненням російськи військ в Україну і стосувалися як історичних, так і прикладних проблем.

У ній взяла участь учениця 5(9) гімназійного класу Юлія Зима, яка представила виступ на тему екологічні проблеми на природоохоронних територіях, пов'язані з війною.

Слухачка проаналізувала екологічні проблеми на природоохоронних об'єктах, пов'язані з війною. Зазначила, що наслідки катастрофічні з огляду на те, що можуть екологи тільки попередньо оцінити втррати, не маючи багатьох параметрів. Всі виступи у секції були цікавими, змістовними, захоплючими, перспективними.

Побажаємо перемоги та подальших успіхів у науці.

ПОШУКИ

 "Деякі країни НАТО так бояться Росії, що не готові бачити Україну у блоці. Якщо нас не бачать і не дадуть якийсь сигнал у Вільнюсі, я вважаю, що Україні нема чого робити на цьому саміті", - підкреслив Президент В.Зеленський.

"Ми розуміємо, що не будемо в НАТО чи будь-якому потужному безпековому союзі упродовж цієї війни (поки триває ця війна – Ред.). Але скажіть, скільки життів коштує одна фраза на вільнюському саміті: Україна буде в НАТО після цієї війни", після того, як буде безпечно?" – додав Зеленський.

На що вказують ці цитати? Думка суб'єктивна, але має право на існування. Перше,  для вступу України в НАТО російсько-українська війна повинна завершитися. Тут позиція Президента  України зрозуміла. Питання в іншому, наскільки цю думку підтримує пнх. Адже, коли його теза про нейтральність та позаблоковість України є однією з визначальних, то пнх* не зацікавлений у припинені воєнних дій. Тобто скільки війна буде продовжуватись - невідомо. 

Друге, затяжна війна і час грають на стороні росії, адже і технологічно, і фінансово, і матеріально-технічно, і людський потенціал - у цілому ресурсно вона потенційно має триваліший період функціонування у стані війни.

По-третє, політичне управління державою з 2019 року робило кроки для унеможливлення просування процесу підготовки до вступу України в НАТО. Це і відсутність перемовин щодо План членства в НАТО і поновлення щорічного плану співпраці з НАТО, не зважаючи на фіксацію стратегічного бажання вступити в ЄС та НАТО у Конституції України. Чому це відбулося? Не бажання виконувати свою домашню роботу щодо боротьби з корупцією, законністю, дотримання свободи медіа, зменшення впливу олігархів на політичні та економічні рішення, саботаж, непрофесійність, діяльність ворожих спецслужб в українських владних кабінетах? За це відповідають ті Герої та Патріоти, які борються на фронті. 

По-четверте, зараз активізувалися прихильники посередництва перемовин та "мирних планів". Сюди можна записати і Китай, і Бразилію, й Індію, і ПАР, і Папу Римського, і Туреччину. Президент останньої під час розмови з Президентом України В. Зеленським за непідтвердженою інформацією пояснив популярно: або ви розпочинаєте мирні перемовини, або буде мати ще більші катастрофи. 

По-четверте, у контексті політичних процесів росія озвучила свої шість вимог щодо початку мирних перемовин, які є ультиматумом і "пахнуть" більшовицьким ультиматумом УНР грудня 1917 року. 

Що це означає? З однієї сторони, силою зброї та ресурсною підтримкою заїідних патрнерів війна продовжується на теритоорії України. І переходить у затяжну фазу. Погіршення показників розвитку економіки країн антипутлерівської коаліції спричиняють до посилення позицій ультраправих, які часто опираються на фінансову підтримку росії. Це за замовчуванням відповідно до принципів демократії  може неминуче відобразитися на результатах парламентських, президентських виборів. А прихід до влади проросійських сил, які називатимуть себе "партіями миру" на відміну від "партій війни" поставить у складне становище українську політичну владу щодо визначення подальших перспектив як стосовно проведення війни, так і політичних питань та безпекових гарантій. Якщо останні будуть актуальними відповідно до зміни політичних орієнтирів?

Спрогнозувати політичний та безпековий параметри на відміну від воєнних дій справа невдячна, але ймовірність того, що партія "яка різниця", у якої з 24 лютого 2022 року щось пішло не так, буде шукати безвідповідальні компроміси, - стає очевидним.