ГІМН НОВОМУ.... GLOBAL TEACHER PRIZE URAINE - 2021 ПРИСВЯЧУЮ....

У пошуках незвіданих вершин,
Що кожен з нас щодня в житті підкорює.

Ми знову й знов вертаємо сюди,

Де нас зустріне щиро "Освіторія"

Як Дух завжди дає наснаги й сил,
І з ним в житті любов'ю світ наповнюєм...
В дитячих душах запанує мир:
Бажання в них і успіх, і ... вікторія...

Життя - немов величний корабель,
Долає виклики у світлости історії
Бог, Україна, нація і ми.
І цій палітрі знову - "Освіторія".

Хоч НУШ в штормах бюрократичних пут,
Та працею своєю їх долаємо,
І цінності нам вказують маршрут 
Підтримує нас в цьому "Освіторія".

Закінчиться фейєрія. І знов....
Прийдемо в клас, наснажуючись силою,
Нас тут зібрала віра і любов.
І ще команда наша - "Освіторія"

Ідуть роки. У сенсах - світ буття,
Команди, що добром життя наповнють.
Покликання і єдність почуття.
І многа літ команді "Освіторії".

ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

До 150-річчя Лесі Українки

Життя пливе...
У вічності жадання
у ньому всі шукатимуть своє:
Хтось - бур і гроз нестримні поривання,
Хтось - тиху гавань, де для втіх живе.
Комусь страждань громи і блискавиці
Народжують думки і почуття,
Комусь горіти Феніксом зірниці,
Комусь же тліти й кануть в небуття.
І тільки геній без страхів і ночі
Долає все, лишаючись собою.
Душею й серцем він завжди гарячий.
З самим собою завжди у двобої.
І хай життя, мов іскра, мов комета,
промчалась і подалась в Засвіти.
Та слово Лесі - зірка крізь століття
Осяює незвідані шляхи...

НАТХНЕННЕ

У світі має все свій відлік часу, 
Що народилось - піде в небуття...
Лиш Вічний Час стоїть собі на чатах, 
Перевіря теорії життям...

Не все в освіті збережеться з часом:
Щось кане в Лету, з чимось далі йти.
Та необхідно мать критичну масу, 
Щоби долать в житті нові світи.

Є час натхнення, є своя реальність, 
Є виклики, що визрівають знов....
А сила всіх новаторів - в команді, 
Де оптимізм і творчість, де любов.

Єднає педагогів "Освіторія"
В підкоренні незвіданих вершин, 
Командою "крутою" нас підтримує
І додає снаги, бажання, сил...

Сьогодні й тут ми творимо реальність, 
Щоб Україна цінністю жила, 
Ми - різні, креативні, ми - реальні, 
Попереду - єдина в нас мета.

Сьогодні й тут будуєм Україну, 
Долаючи і комплекси, й страхи, 
Бо зміна в нас - це генератор сили, 
Щоби суспільство зводило мости.

Попереду ще будуть перешкоди, 
Солодкий шлях крізь терни - до зірок.
Відповідальний вибір і свобода
Розширять наш застиглий горизонт!

ВІТАЛЬНЕ

 
Хай день ясний, що світить благодаттю,
І огортає радістю життя,
Снаги і долі хай дарує свято,
Не буде ні розпук й розчарувань.
А світ Тобі дає снаги і сили,
Барвистість, мудрість світлого життя.
Лети вперед, одухотворюй крила,
Щоб кольоровим було майбуття...
Із світлих кольорів складається життя...
А Ти біжиш, наздоганяєш Час.

А Він тікає, непідвладний втомі.
Ми в Русі, ощасливлені, як зорі,
Що засівають Небо у ночах.

А Час все вабить:
Трішки, ще хоч трохи,
Ти дожени - і будеш мати приз,
Але вдихає смородом епоха,
Щоб Твої мрії їм не піддались.

ЛИПНЕВЕ...

 
А коли закружля в неспокійному танці
Пустунець-вітерець у зеленім гаю,
То душа забарвиститься барвами літа
І наповниться Словом у ріднім краю...

А КОНІ ВСЕ БІЖАТЬ У КРУГОВЕРТІ....

 
Усе біжить, не можна час впіймати.
І губиться у мороці буття.
Та пам'ять серця ще стоїть на чатах
І захищає наші почуття.

Бо швидкість інформації та фейків
Нам не дає прекрасне зупинить.
Втрачають сенс мелодії та ритми,
І від утоми нищиться блакить.

А як же коні?
Білогриві коні,
Що починали відкривати світ?
Адже спочатку свій був на долоні,
А ось роки вже розчиняють світ.

І знову круговерті та коловороти,
І знову вирви тягнуть коней вниз...
Та ми, дитячі душі до потопні.
Тримаєм вожжі, тягнучись у вись!

ВІТАННЯ ЖИТТЯ

Вітаю сонце, і вітаю день,
Вітаю радість і вечірню втому.
Блакить вітаю, як спішу додому,
І в цім "Вітаю" світлорухе "жить"!

Вітать життя у тризвуці мажору,
Вітать життя в мінорнім дивограї.
Вітать життя в просторі неозорім,
Вітать життя у незабутнім краї.

Вітать - це жить.
У струнах кобз чи ліри
Народжуються дивовижні звуки,

Які долають песимізм та муки

І розкривають сильні дужі крила.

СЕРПНЕВЕ

А серпень втомився від сонця
І тихо приліг між отав
Душа, мов Небесная донька,
У полі співа мадригал.

І знову у соняхах жовтих
Поля вже чекають ріллі.
А сонце, величнеє сонце,
Готує дива золоті.

ВЕСНЯНЕ....

Сонце встало над обрієм…

Неповторна Весна

Сил, снаги і здоровя

Додають Небеса….

І чарівність у серці

ще заграє на мить

І від світла у ньому

нам знов хочеться жить!

Дієзи, бемолі, бекари,

Немов какофонія дня…

І клавіші чорні, мов хмари,

У світлі початого дня…

І все у житті чорно-біле,

Допоки по клавішах вмить

Пробіжку здійснять пальці Майстра –

І диво – ще хочеться жить!

Палітра заграла  враз барвами,

Де будуть тони й півтони

Величне залежить від Майстра,

Що подихом входить у сни…

Віти тягнуться вгору у чеканні Весни

А небесні простори додають снаги, сил

І листочки на волю з бруньок вирвуться враз,

Квітів пупянки повні відраховують час….

І токата, і фуга,  ще наповнить серця

І звучить апунктура Духа, Сина Отця…

СТАКАТТО

Ритмічність доля вибрала сама!
нема фермат - стакатто- піцікато...
на струнах все складніше стає грати...
легато хочу, та нема, нема...
ритмічність доля вибрала сама -
литаври, замасковані під слово
і нездоланне світло душеболю,
коли вмирає внутрішня краса,
а нас чекають світлі Небеса...
не відаєм - сьогодні-завтра буде...
ми пілігріми, яко ті приблуди,
і доля шлях торує ж бо сама!


Ви знову прийшли до влади.
Чому прийшли? Привели...
і знову пустими словами
Майданам говорите ви?
Майдани - форпости правди
знову вступатимуть і бій...
Суспільство в страху тримає
весь владний коритний двір...
Може нарешті нові прийдуть туди імена...
може пусті розмови замінять нарешті діла...
може нарешті піна залишитьсяв морі на дні...
може таки переміна буде у ділі німім...
може?
а вірити треба, і у жорстокій борні
вже підросла зміна фальші, підлоті, брехні...
тільки б її не зламати спокусами владних місць...
тільки б брехні не мати фальші пустих надій...
віримо і допоможемо - бо на сторожі Майдан -
розстріляний, непереможений
весь у вірі і ранах....

ВЕСНЯНЕ

Чисті роси чистої вроди
В душу мою упадуть...
Миті Небесні свободи
Осяють новий маршрут...
І все у житті, яко світло,
що в далеч освячує шлях.
І радість зі щирим привітом,
І смуток, і болі, і жаль...
Чарівна, прекрасна і ніжна,
Ласкава, мов квітка-душа,
Царівно, весняна царівно
є свіжість Ти світлого дня!

Загадка, ніби сон,
немов прекрасна днина...
І світ Новий чарує Рік і День...
У світлі заметіль мрійлива і щаслива -
І біди всі забрав друг Вітровій!
І знов Життя заграє марш врочисто -
Яскравий погляд в пристрасті надій...
Душа спокійна, лагідна і чиста...
Ні, не здолає лютий Буревій....

КРАПЛІ ОСЕНІ....

Розірваний холодними дощами
І стоголосим полум'ям тривог
Життя - не фейєричність  зі святами
І кожен день, мов сивочолий дож....
ПолІфонІя криється туманом,
Відсутність і гармонії, й снаги,
І тремор наше тіло поглинає,
І кожен душу б'є, мов вороги...
І світ байдужий до душі, до тіла-
Він просто йде - його не повернуть,
І в ньому ми мерзенно збайдужілі
Кладем на все
і йдем на свій маршрут...
Чи він - мета?
Напеве знак питання,
Бо дуже мало у людини сил,
Щоб вивірить і дію, й сподівання,
Щоб тіло бУло, і в душі був мир...
Бредемо ми у славі, у піїті,
Комусь на все плювати і ловить...
Ми не живем - існуєм в цьому світі,
І Божу Ласку нам дарує мить...
А ми бредем, її не помічаєм...
І зорі, потемнілі від ночей,
Залишать біль від мук і сподівання...
І нам дадуть наступний новий день....


КРАПЛЯ 2
Пуп'янок щастя
відчинить  двері душі!
Заграє барвами  світла
і дасть дорогу весні...
І пелюстки розкриті
дарують снаги в ботьбі!
Ми - просто Небесні діти,
Які живуть на Землі....
І хай крізь життя морози
проходять шляхи льодяні,
Здолаємо все -
і крізь грози
щастя ввійде до душі...

КРАПЛЯ 3
Крила,
підрізані крила
вже не тримають вгорі...
Крила - іще, як вітрила, 
світлом пливуть по землі...
Світлі, чистії зорі 
осявають мій шлях
Зустрічі наші з Тобою - 
радість і смуток в очах!
Смутно,
вершиною світла 
не  замовкає струна...
йдем по одинці з Тобою
шляхом, що зветься
Життя!


КРАПЛЯ 4
Закашляв вітром сірий листопад
і мертві руки хиляться додолу...
так місяць закриває тіла втому - 
вчорашнє не повернеться назад...
назад вертають сильні душеболі
розмова затихає, світла мить...
ми в листопаді мертві, сірі, голі...
а так іще нам хочеться пожить!


КРАПЛЯ 5
є тільки Час,
є тільки день і мить,
є тільки неповернення Тобою...
А може світ втомився вже від болю,
і нерви нам у завтра посталить?
А я таки повернуся до Тебе, 
хоч може пізно,
може в Засвітах
і провесінь розжене біль осінній,
і спокій нас зустріне в Небесах....