ДЕГРАДАЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ТА "МЕНЕДЖМЕНТОВИЙ СЕПАРАТИЗМ"

Людина, яка має відповідно до посадових обов'язків повноваження, має відповідальність за те, що вона може чи що вона не може... Але для того, щоб могти, спеціаліст повинен мати бажання вникнути у питання. А комунікація із зацікавленими об'єктами має бути європейською, тобто конструктивною...
Та на сьогодні в Україні дедалі менше людей, які у випадку, помилки можуть сказати: "Так, я винен!", "Так, я в цьому питанні не можу дати ради (не розумію, як його вирішити)", але УВАГА "я з'ясую, намагатимусь допомогти, прокунсультуюся і т.д.". І не просто це говорить, але й ДОТРИМУЄТЬСЯ СВОЇХ СЛІВ...
Але рівень нашого спілкування між державними органами управління під час вирішення виробничих питань у 99%  натикається на звинувачення, приниження, які прикривають власну непрофесійність і безвідповідальність. І немає конструктиву.
Агресія у державному управлінні при вирішенні конкретної проблеми викликає у тих, хто хоче її вирішити, протест, байдужість, агресію, у відповідь, нерозуміння, як люди некомпетентні можуть управляти певною сферою держави на місцях.
Інколи фрази "я сяду за це в тюрму", "це не можна, бо корупція" - прикриття власного небажання допомогти вирішити питання.
Інколи складається парадоксальна ситуація: маючи одну законодавчу базу у певній сфері, яку правда можна по різному трактувати на місцях, в одній адміністративній одиниці знаходять управлінське рішення у межах чинного законодавства її виирішити, а в іншій - "це не можна, не можливо, суворо заборонено, сяду у тюрму і ви теж сядете". Так народжується тоталітаризм (корпоративний інтерес) одного чи групи менеджерів, які мають правові підстави вирішити проблему, але заганяють її у "глухий кут" та чекають, як будуть реагувати ті, для кого вирішення цієї проблеми дуже важливо. Може вдасть її просто затягнути і не вирішити, а людині (організації), якій потрібно вирішення, просто надоїсть звертатися до відповідного органу влади. Такий собі МАРАФОН.
Таким чином, державний менеджмент на місцях свідомо чи не свідомо ділить Україну. Можна говорити про "менеджментовий сепаратизм". Або просто саботаж... І, УВАГА, за це вони ніколи не понесуть адміністративного стягнення, ніколи, проблема совісті, не визнають свою некомпетентність, невміння комунікувати з зацікавленими суб'єктами і БАЖАТИ виирішити проблему...
Сумно...  

ЕКОЛОГІЯ ДНІСТРА: ГЕС ПРОТИ ГРОМАД

У неділю відбулася інформаційна акція, яка стосувалася захисту Дністра від будівництва на ньому каскаду ГЕС. Всеукраїнські та міжнародні екологічні організації активно б'ють у набат і тим самим спонукають громади і місцеві органи   влади до протидії. Не зважаючи на подану екологічниими організаціями у Кабінет Міністрів України аргументацію  щодо незаконних рішень, які дозволяють будівництво, держава (читай "олігархи") не відмовляються від спроб "протиснути їх" і вийти на практичне втілення.
Подивимося на громадські виступи активістів у Києві проти незаконних забудов зелених зон, Одесі щодо захисту комунальних пляжів - і бачимо, що результати таки є. Але тимчасові, адже проходить час і ті, хто хоче будувати чи облаштовувати приватні пляжі знову повертаються. Такі справи  застрягають у судах, активістівпереслідують і т.д. Олігархат не готовий говорити мовою компромісів і досягнень консенсусу. На жаль. Та він засвоїв правила кінця 90-х р. минулого століття: сила і гроші зроблять все...
Тому, крім активної громадянської позиції, яка є необхідною і демонструє консолідацію місцевих громад варто вчитися органам місцевого самоврядування налагодити конструктивну співпрацю з місцевими підприємцями....
Бізнесмени розуміють силу грошей. Уявіть, що нафту будуть видобувати у трускавецько-бориславському регіоні на Львівщині чи масові вирубки на території комплексу "Буковель". Не вдається, адже там розвинена туристична інфраструктура і місцеві жителі, і великі бізнесмени отримують прибуток, туди з'їжджаються як туристи, так і відпочиваючі...
Або уявіть розмову про ГЕС у Заліщиках міжвоєнного - польського періоду! Знову не вдається. Адже у місті Заліщики були будинку відпочинку депутатів сейму, а також дача Й. Пілсудського. Хай би спробували... То депутати підняли б всі сили, щоб цього не допустити.
До чого ці відступи?
Про нашу спільну для Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької областей проблему - будівництво каскаду ГЕС ми знаємо з 2015 року.... І.... Крім активності екологічних організацій, відповідних рішень обласних рад, місцевих рад, більше нічого.
А що потрібно?
Якби уздовж Дністра були:
- місця для зеленого туризму - сертифіковані садиби;
- розробка маршрутів як туристичні, так і екскурсійні, з обов'язковою прив'язкою до можливостей місцевості;
- реклама про доходи від туризму;
- зрештою об'єднання зусиль підприємців для отримання прибутків від використання рекреаційної зони Дністра;
- підтримка місцевої влади - закладання у місцеві бюджети коштів для сприяння та розвитку цієї сфери.
Таким чином, залучаючи туристів, відпочивальників до нашого красивого регіону, де вони матимуть змогу залишити кошти і відпочити та помилуватися Дністровським каньйоном, ми б змогли б збільшити кількість противників будівництва каскаду ГЕС і додаткову підтримку...
Але для цього необхідно налагодити співпрацю громади, органів місцевого самоврядування та місцевих підприємців.
Зауважимо, що олігархи намагаються отримати надприбутки у найбідніших регіонах України. Це засвідчують і факти "бурштинового бізнесу" на Рівненщині, Житомирщині, Волині, і прагнення збудувати каскад ГЕС у межах Дністровського каньйону. Отже, збільшуючи дохід від туризму у межах нашого регіону, дасть змогу створити конкуренцію і отримати додатковий людський ресурс для підтрики ідей громад. У цьому нам далеко до європейського розуміння цінності наших ресурсів і вміння їх використовувати...
Далі може бути, або може не бути...
Вибір за владою та підприємцями...

ВЕЛЕТНІ І КАРЛИКИ НАШОЇ ЕПОХИ...

Євген Сверстюк (2014), Роман Іваничук (2016), Любомир Гузар (2017), Богдан Гаврилишин (2016), Іван Драч (2018), Мирослав Попович (2018), Микола Сингаївський (2013), Борис Олійник (2017), Левко Лук'яненко(2018). Моральні авторитети українців. Від того, що вони відходять інтелектуальний світ потьмянів... Високі ідеї гуманітарної політики стали дедалі здрібнілі сучасними політиками-дегенератами... Ми стоїмо на порозі гуманітарної кризи... Великої гуманітарної кризи... Ідеї добра, моральності, високих цінностей відходять у минуле...
Незабаром суспільство стане називати "великими гуманістами"  МОНАТІКІВ, ПОТАПІВ, "Время истекло", і їм подібні групи та виконавці, коли їх словесний потік найбільше впливатиме на свідомість кожного з натовпу... А найвищим проявом суспільної моралі стане виступ голяків на сцені... Для глибини думки потрібен час. Сучасність нищить час і не дає відчувати вічні цінності.
Бо тільки ВЕЛИКІ можуть творити великі справи і бути взірцем для нації, нації великих людей, людей з благородним серцем і великою душею... Залишатися у пам'яті дегенеризованого суспільства стає дедалі складніше і складніше. Адже суспільство втрачає здатність мислити системно і зберігати стержень своєї моральності. ПАМ'ЯТАЄМО ПРО ЛЮДЕЙ З ЧИСТОЮ ДУШЕЮ І ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ.